Ухвала суду № 37940480, 17.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" березня 2014 р. м. Київ К/800/49181/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Фоміні А.Ю.

за участю представника позивача - Мазур О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів України у Київській області

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2013

та постанову Київського окружного адміністративного суду від 26.03.2013

у справі № 810/1356/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Хенкель Баутехнік (Україна)»

до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Хенкель Баутехнік (Україна)» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби, правонаступником якої є Вишгородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів України у Київській області від 13.03.2013 № 0000392200, № 0000402200.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26.03.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2013, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 30.09.2012, складено акт № 27/2200/21685172 від 22.02.2013, в якому зафіксовані порушення: п. п. 198.1, 198.6 ст. 198, п. п. 200.1, 200.2, 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 263 716 грн., в томі числі: за липень 2011 року в сумі 246 061 грн., за серпень 2011 року в сумі 263 341 грн., за вересень 2011 року в сумі 258 001 грн., за жовтень 2011 року в сумі 259 293 грн., за грудень 2011 року в сумі 236 880 грн.; п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 453 273, в тому числі: за ІІ-ІІІ квартали 2011 року на суму 882 674, за ІІ-ІV квартали 2011 року на суму 1 453 273 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 13.03.2013 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000392200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 579 645 грн., в т.ч.: 1 263 716 грн. основного платежу та 315 929 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000402200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 453 273 грн. основного платежу.

Донараховуючи грошові зобов'язання спірними податковими повідомленнями-рішеннями, податковий орган виходив з того, що вказані вище порушення пов'язані з придбанням позивачем у ТОВ «КСК-7» послуг з просування товарів позивача, які становлять комплекс заходів спрямованих на популяризацію товарів на ринку України, стимулювання споживчого попиту на них та забезпечення їх ефективного збуту.

Контрагент позивача, на думку податкового органу, має ознаки фіктивності, оскільки за результатами перевірки ТОВ «КСК-7» встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) у підприємств-постачальників ТОВ «ЮК «Захист», ТОВ «Незалежна Правнича Компанія» та ТОВ «РА «Маркетингком» за період з 01.01 по 31.12.2011 та по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) підприємствам-покупцям ТОВ з іноземними інвестиціями «Хенкель Баутехнік (Україна)» за ІІ-ІV квартали 2011 року; в провадженні СВ ПМ ДПІ у Солом'янському районі м. Києва знаходиться кримінальна справа №79-00227, яка порушена по факту скоєння злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України, в ході розслідування якої встановлено, що ТОВ «Томкет Груп», ТОВ «Консалтингова група «СВ», ТОВ «Укрбуд Консалтинг», ТОВ «Незалежна правнича компанія», ТОВ «БКК Інтермар», ТОВ «Прайм Аутдор», ТОВ «ЮК «Захист», ТОВ «Укртрейдком», ТОВ «Профітрейд Груп» спільно із іншими суб'єктами підприємницької діяльності, зокрема, з ТОВ «Добробут-05», ТОВ «Скай Лайн Лімітед», в період 2010-2011 років знаходились та використовувались групою осіб в злочинних схемах, спрямованих на надання діючим суб'єктам підприємницької діяльності послуг з незаконного переведення безготівкових грошових коштів в готівку, що призводило до неправомірного зменшення останніми обсягів оподаткування внаслідок безпідставного збільшення валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Матеріалами справи встановлено, що між ТОВ з іноземними інвестиціями «Хенкель Баутехнік (Україна)» (замовник) та ТОВ «КСК-7» (виконавець) укладено договір № 1А/12-2007 від 14.12.2007 про надання послуг з просування товарів позивача, які становлять комплекс заходів спрямованих на популяризацію товарів на ринку України, стимулювання споживчого попиту на них та забезпечення їх ефективного збуту, за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати наступні послуги: здійснення тонування фарб та штукатурок торгівельної марки Ceresit безпосередньо перед їх продажем, що є складовою частиною маркетингової політики замовника з просування товарів; технічне обслуговування спеціалізованого обладнання, що розташоване на території надання послуг та призначене для тонування фарб та штукатурок; пріоритетне розміщення зразків товару замовника згідно існуючої асортиментної карти з метою створення постійно діючої експозиції; підготовка та надання замовнику звітності в рамках виконання послуг за даним договором в погодженій сторонами формі та періодичності; проведення заходів, направлених на інформування кінцевих споживачів, щодо можливих методик та технології використання товарів замовника згідно розкладу, погодженому сторонами; термін дії договору автоматично продовжується на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору ні одна зі сторін не заявить про бажання закінчити дію договору у встановлений термін.

Факт виконання умов зазначеного договору судами обох інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: актами здачі-приймання робіт (надання послуг), податковими накладними, платіжними дорученнями.

Також, на підтвердження виконання зазначеного договору позивач надав відповідь АТ «Нова Лінія» відносно співробітників ТОВ «КСК-7», що виконують роботи по просуванню продукції виробництва ТОВ з іноземними інвестиціями «Хенкель Баутехнік (Україна)», де зазначено кількість співробітників ТОВ «КСК-7» за період з 01.01 по 31.12.2011, які отримали дозволи на виконання робіт на території будівельних супермаркетів АТ «Нова Лінія».

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України).

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В судовому порядку встановлено сплату позивачем ТОВ «КСК-7» коштів за отримані послуги з підтвердженням матеріалами справи, пов'язаність отриманих від ТОВ «КСК-7» з основною діяльністю позивача.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. п. 201.4, 201.10 ст. 201 зазначеного Кодексу податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг; податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, за встановлення в судовому порядку фактичного здійснення господарської операції між позивачем та контрагентом - ТОВ «КСК-7», з підтвердженням відповідними первинними бухгалтерськими документами, є правомірним формування позивачем податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу витрат у спірному періоді за результатами господарських операцій з вказаним контрагентом.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів України у Київській області залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2013 та постанову Київського окружного адміністративного суду від 26.03.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний