Постанова № 37939548, 24.03.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2014 року Справа № 813/2252/14

16 год. 52 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Кравців О.Р.,

секретар судового засідання Небесна М.В.,

від позивача Галань В.М.,

від відповідача Турко Н.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Агрофірма «Провесінь» про визнання неправомірними та скасування постанов, визнання протиправними дій Личаківського відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернулося публічне акціонерне товариство «Агрофірма «Провесінь» (далі - позивач, ПАТ «Агрофірма "Провесінь») з адміністративним позовом до Личаківського відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції (далі - відповідач, Личаківський ВДВС ЛМУЮ) в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить:

- визнати неправомірною та скасувати постанову Личаківському ВДВС ЛМУЮ ВП № 42123125 від 28.02.2014 року про стягнення з боржника виконавчого збору;

- визнати неправомірною та скасувати постанову Личаківському ВДВС ЛМУЮ ВП № 42123125 від 28.02.2014 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій;

- визнати неправомірними дії державного виконавця Личаківського ВДВС ЛМУЮ щодо перерозподілу сплачених боржником у виконавчому провадженні № 42123125 коштів у розмірі 9471,64 грн. в рахунок часткового погашення виконавчого збору у цьому ж виконавчому провадженні.

Позовні вимоги мотивовані тим, що державним виконавцем не дотримано строк наданий позивачу для добровільного виконання рішення суду згідно з постановою про відкриття виконавчого провадження № 42123125 щодо стягнення з ПАТ «Агрофірма «Провесінь» на користь управління Пенсійного фонду України у Личаківському районі м. Львова заборгованості у розмірі 104188,09 грн. Позивач вважає, що виконав рішення суду у строк наданий для добровільного виконання, а виконавець, прийнявши постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій та вчинивши дії щодо перерозподілу сплачених боржником у виконавчому провадженні коштів у розмірі 9471,64 грн. в рахунок часткового погашення виконавчого збору у цьому ж виконавчому провадженні, діяв протиправно.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив повністю з підстав викладених у письмовому запереченні, вважає, що відповідач неправильно розуміє законодавство, а дії та рішення державного виконавця повністю відповідають закону, оскільки на момент їх вчинення строк наданий для добровільного виконання рішення суду закінчився. Просив у задоволенні позову відмовити.

Суд заслухав пояснення представників сторін, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги і заперечення, а також ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та -

в с т а н о в и в :

Постановою Личаківського ВДВС ЛМУЮ ВП № 42123125 від 28.02.2014 року відкрито виконавче провадження з виконання вимоги № Ю-363-У виданої 04.05.2011 року про стягнення з ВАТ «Агрофірма «Провесінь» 104188,09 грн. /а.с.5/.

Личаківським ВДВС ЛМУЮ прийнято постанову від 28.02.2014 у виконавчому провадженні № 42123125 року про стягнення з боржника (ВАТ «Агрофірма «Провесінь») виконавчого збору в розмірі 10418,80 грн. /а.с.7/.

Личаківським ВДВС ЛМУЮ прийнято постанову від 28.02.2014 у виконавчому провадженні № 42123125 року про стягнення з боржника (ВАТ «Агрофірма «Провесінь») витрат на проведення виконавчих дій в сумі 100,87 грн. /а.с.52/.

Відповідно до цих рішень державним виконавцем прийнято розпорядження, затверджене 07.03.2014 року начальником Личаківського ВДВС ЛМУЮ, про перерозподіл коштів, які надійшли 28.02.2014 року на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого документа, а саме: 93678,50 грн. перераховано стягувачеві - УПФ України у Личаківському районі м. Львова; 10408,72 грн. перераховано УДКС України в Личаківському районі м. Львова як виконавчий збір; 100,87 грн. перераховано ГУЮ у Львівській області як витрати на проведення виконавчих дій /а.с.42/.

Не погоджуючись з такими рішеннями та діями державної виконавчої служби позивач звернувся до суду.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч. 2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів, відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України, поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби передбачені ст. 181 КАС України, згідно з ч. 1 якої учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 КАС України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Предметом доказування відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку звернення до адміністративного суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частиною 1 ст. 6 Закону № 606-XIV передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 25 Закону № 606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

За правилами ч. 1 ст. 27 Закону № 606-XIV у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно з ч. 3 цієї ж статті у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Судом з матеріалів справи встановлено, що державний виконавець Личаківського ВДВС ЛМУЮ прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження 21.02.2014 року за заявою про примусове виконання поданою 18.02.2014 року /а.с.5/.

У цьому документі державний виконавець постановив: боржнику добровільно виконати виконавчий документ у строк до 7 днів з моменту винесення постанови та з'явитися до державного виконавця 28.02.2014 року. У разі ненадання документального підтвердження виконання постанови буде розпочато примусове виконання даної постанови /а.с.5/.

Таким чином, з тексту постанови випливає, що державний виконавець, відкривши виконавче провадження 21.02.2014 року, надав боржнику строк для добровільного виконання виконавчого документу до 28.02.2014 року включно.

Згідно з платіжним дорученням № 172 від 28.02.2014 року ПАТ «Агрофірма «Провесінь» перерахувало на рахунок Личаківського ВДВС ЛМУЮ 104188,09 грн., виконавши таким чином виконавчий документ добровільного /а.с.9/.

Оскільки перерахування коштів боржником відбулося в п'ятницю 28.02.2014 року, в кінці робочого дня, ПАТ «Агрофірма «Провесінь» повідомило Личаківський ВДВС ЛМУЮ про факт погашення заборгованості в понеділок 03.03.2014 року, що сторонами не заперечується.

Частиною 3 ст. 72 КАС України передбачено, що обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Оскільки спір між сторонами в частині дати погашення заборгованості та часу повідомлення про це державного виконавця немає та в суду не виникло сумнівів щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання, потреби у їх доказуванні на переконання суду немає.

Водночас, згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд погоджується з покликаннями позивача про те, що семиденний строк починає перебіг з наступного дня після отримання боржником постанови. На переконання суду, врахування дня отримання постанови про відкриття виконавчого провадження у семиденний строк (факт отримання може відбутися і в кінці робочого дня) знівелювало б поняття семиденного строку передбаченого у законодавстві для добровільного виконання виконавчого документу (ч. 2 ст. 25 Закону № 606-XIV).

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідач залежно від ситуації по різному трактує строки визначені ст. 25 Закону № 606-XIV. Так, надаючи боржнику семиденний строк для добровільного виконання виконавчого документу 21.02.2014 року, державний виконавець першим днем строку вважає той же день, в який боржник ознайомився з даним рішенням, а останнім днем відповідно 27.02.2014 року. В той же час, отримавши заяву про примусове виконання 18.02.2014 року, і маючи 3 дні, згідно з ч. 2 ст. 25 Закону № 606-XIV, на відкриття провадження, державний виконавець відкриває провадження 21.02.2014 року. Тобто, початком перебігу строку для відкриття провадження державний виконавець вважає 19.02.2014 року (наступний день після отримання заяви про примусове виконання), а третім (останнім) днем строку для відкриття провадження - 21.02.2014 року.

Таким чином, суд вважає необгрунтованим твердження представника відповідача про те, що до семиденного строку наданого для добровільного виконання слід включати день отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження та не бере їх до уваги.

За відсутності чіткої вказівки на момент початку перебігу строку в Законі України «Про виконавче провадження» суд вважає за можливе звернутися до Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-IV, ст. 253 якого передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

В розумінні ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З врахуванням фактичних обставин та норм діючого законодавства, суд дійшов висновку, що відповідач прийнявши 28.02.2014 року постанову у ВП № 42123125 року про стягнення з боржника (ВАТ «Агрофірма «Провесінь») виконавчого збору діяв без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками та несвоєчасно, а відтак, таку слід визнати протиправною та скасувати.

З цих підстав слід визнати протиправною та скасувати постанову Личаківського ВДВС ЛМУЮ від 28.02.2014 у ВП № 42123125 року про стягнення з боржника (ВАТ «Агрофірма «Провесінь») витрат на проведення виконавчих дій, а також визнати протиправними дії державного виконавця, згідно з розпорядженням затвердженим 07.03.2014 року начальником Личаківського ВДВС ЛМУЮ, щодо перерозподілу сплачених боржником (ВАТ «Агрофірма «Провесінь») у ВП № 42123125 коштів, оскільки передумовою для прийняття цієї постанови та таких дій державного виконавця була постанова від 28.02.2014 року у ВП № 42123125 року про стягнення з боржника виконавчого збору, яку суд вважає протиправною та такою, що слід скасувати.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 17-20, 50, 69-72, 86, 94, 138, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Личаківського відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції ВП № 42123125 від 28.02.2014 року про стягнення з боржника виконавчого збору.

3. Визнати протиправною та скасувати постанову Личаківського відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції ВП № 42123125 від 28.02.2014 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.

4. Визнати протиправними дії державного виконавця, згідно з розпорядженням затвердженим 07.03.2014 року начальником Личаківського ВДВС ЛМУЮ, щодо перерозподілу сплачених боржником (ПАТ «Агрофірма «Провесінь») у виконавчому провадженні № 42123125 коштів.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Агрофірма «Провесінь» (м. Львів, вул. Тракт Гнинянський, 152; ЄДРПОУ 00854400) судовий збір в сумі 182,70 грн.

Постанова може бути оскаржена, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано о 15.30 год. 31.03.2014 року.

Суддя Кравців О.Р.