Постанова № 37936992, 03.03.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2014 року ( 10 год. 35 хв.)Справа № 808/10178/13-а м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАН», м. Запоріжжя

до відповідача: Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя, м. Запоріжжя

про: скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

02.09.2010 Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАН» (далі - позивач) звернулось із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя (далі - відповідач), в якому позивач просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.01.2010 № 0000032301/0 та № 0000042301/0.

Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що висновок податкового органу про порушення товариством вимог п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» і заниження податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 44 451,00 грн. та п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» і заниження валових витрат на суму 222 256,00 грн., у зв'язку із тим, що відбулася реалізація готової продукції за ціною нижче їх собівартості, не відповідає дійсності. Зазначає, що підприємство за період, що перевірявся, здійснювало господарську діяльність, спрямовану на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, при цьому безпосередня участь підприємства в організації такої діяльності була регулярною, постійною і істотною та мало позитивний фінансовий результат. Тож, висновки податкового органу про те, що господарська діяльність, результати якої не приносять прибутку, не є господарською суперечить положенням п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 2 ст. 3 ГК України. Вказує, що згідно п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операції з поставки товарі (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни...». У разі, якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 %, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами. Стверджує, що на продукцію ТОВ «ДАН» держава не встановлює ціни, а отже при продажу продукції позивач самостійно встановлює ціну, тим самим визначаючи договірну вартість продукції, що продається. В свою чергу, перевіркою не визначений рівень звичайних цін на вироблені позивачем товари, що реалізовувались, а тому відповідно не встановлений факт продажу товариством товарів нижче за звичайну ціну.

Відповідач адміністративний позов не визнав, у письмових запереченнях від 19.10.2010 вх. № 30846 посилається на те, що податковим органом проведено планову документальну перевірку ТОВ «ДАН» за результатами якої встановлено заниження товариством податку на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 55 564 грн. та податку на додану вартість на загальну суму 44 451 грн. внаслідок реалізації продукції власного виробництва (профіль CD, UD, CW) за ціною нижче собівартості. Вказує, що при співставленні калькуляції собівартості виробництва готової продукції та даних первинного обліку (видаткових накладних на реалізацію) встановлено, що ціна реалізації нижча за собівартість. В бухгалтерському обліку формування собівартості готової продукції та реалізація готової продукції відображена у товариства відповідними бухгалтерськими проводками. З огляду на викладене, податковий орган вважав, що товариством порушено вимоги п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.1, 2 ст. 3 ГК України, п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість». Просив у задоволені позову відмовити повністю.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21.10.2010, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2011, адміністративний позов ТОВ «ДАН» задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 15.01.2010 № 0000032301/0 та № 0000042301/0.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.12.2013 № К/9991/29421/11 скасовано постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21.10.2010 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2011 у справі № 2а-6766/10/0870, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

У письмових поясненнях від 20.01.2014 вх. № 1993 ТОВ «ДАН» зазначає, що товариство є виробничим підприємством основним видом діяльності якого є виробництво оцинкованих профілів і комплектуючих для гіпсокартонних систем. Вказує, що у 2008 році реалізація продукції нижче ціни собівартості за деякими операціями мала місце у несезонний період (зима), великим оптовим покупцям з поставками в обсязі не менше 20 тн. Посилається на те, що на формування ціни у спірному періоді впливали такі фактори як вартість сировини; розбудова співвідношень з покупцями - великими торгівельними будівельними системами гіпермаркетів; конкуренція серед виробників; давальницькі очікування та використання кредитних коштів тощо.

Позивач у судове засідання 03.03.2014 не з'явився, через канцелярію суду надійшла заява вх. № 8308 про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримує повністю.

У додаткових письмових поясненнях від 10.02.2014 відповідач зазначає, що під час перевірки порушення були встановлені шляхом співставлення калькуляції собівартості готової продукції та даних первинного обліку реалізації готової продукції, у додатку 7 було наведено Реєстр податкових накладних , в яких податкові зобов'язання розраховані за цінами реалізації, які є нижче собівартості готової продукції. При цьому під час перевірки не було досліджено питання рівня звичайної ціни на аналогічну продукцію у співставленнях умовах, оскільки звичайна ціна продукції не може бути нижчою собівартості.

У судове засідання 03.03.2014 з'явився представник відповідача Гончаренко А.І.

Проте, відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, за відсутності представників сторін, в порядку письмового провадження.

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 41 КАС України, відповідно до якої у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи встановив.

На підставі направлень від 07.12.2009 № 300963, від 21.12.2009 № 301019, згідно із частиною 1-5 ст. 11-1 Закону України від 04.12.1990 № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя проведена планова виїзна перевірка ТОВ «ДАН» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 по 30.09.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 30.09.2009, про що складено акт від 30.12.2009 № 159/23-5/32463742.

Перевіркою встановлені порушення товариством вимог:

- п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 44 451 грн., в т.ч. за січень 2008 року в сумі 13 861 грн., лютий 2008 - 11 383 грн., жовтень 2008 року - 2 740 грн., грудень 2008 року - 16 395 грн., лютий 2009 року - 72 грн.;

- п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 55 564 грн.

15.01.2010, на підставі акту перевірки від 30.12.2009 № 159/23-5/32463742, ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000032301/0 яким ТОВ «ДАН» донараховані податкові зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 83 346 грн. у тому числі за основним платежем 55 564 грн. та штрафними санкціями у розмірі 27 782 грн., № 0000042301/0, яким ТОВ «ДАН» донараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 66 676,5 грн., у тому числі 44 451 грн. за основним платежем та 22 225,5 грн. за штрафними санкціями.

ТОВ «ДАН» оскаржував спірні податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку. За результатами оскарження спірні податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарги позивача без задоволення.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями від 15.01.2010 № 0000032301/0 та № 0000042301/0 ТОВ «ДАН» звернулось до суду з цим позовом.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов наступних висновків.

ТОВ «ДАН» зареєстровано 06.05.2003 виконавчим комітетом Запорізької міської ради, про що видано свідоцтво № 0020150. Товариство знаходить за адресою м. Запоріжжя, вул. Архангельська, 20а та перебуває на обліку в ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя.

Основним видом діяльності ТОВ «ДАН» є виробництво оцинкованих профілів і комплектуючих для гіпсокартонних систем.

Перевіркою відображених у рядку 04.1 Декларацій «витрати на придбання товарів (робіт, послуг)», крім визначених у 04.11» показників за період з 01.01.2008 по 30.09.2009 у загальній сумі 62 667 264 грн. встановлено, що товариство здійснювало операції з придбання матеріалів (сталь), комплектуючих, малоцінних та швидкозношувальних предметів, послуг тощо.

Наказом директора ТОВ «ДАН» Берлінер А.В. № 3 від 05.01.2008 затверджено облікову політику підприємства. Відповідно до пункту 12 наведеного наказу № 3 зазначено, у випадку відпуску у виробництво запасів застосовувати метод оцінки середньозваженої собівартості при відпустці виробничих запасів в виробництво. Відповідно до пункту 13 наказу № 3 встановлено перелік та склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції: матеріальна складова: сталь оцинкована, стрічки, скоби, пряжки, кутовики; інші витрати: амортизація загальновиробничих ОЗ, НМА та ін. необоротних активів; амортизація виробничих ОЗ, НМА та ін. необоротних активів; оренда обладнання; зарплата виробничого персоналу; зарплата загальновиробничого персоналу; зарплата на управління виробництвом; ін. загальновиробничі витрати.

На підприємстві затверджені директором ТОВ «ДАН» Берлінер А.В. та головним державним санітарним лікарем Запорізької області Севальневим А.І. від 20.04.2004 технічні умови виробництва профілів гіпсокартонних систем, згідно яких регламентовані розрахункові величини ваги одиниці кожного виду профілю. До перевірки надано калькуляції виробництва профілів, які складені відповідно до вимог наказу № 3 від 05.01.2008 та затверджених технічних умов.

При співставленні калькуляцій собівартості виробництва готової продукції та даних первинного обліку (видаткових накладних на реалізацію) встановлено, що ціна реалізації нижча за собівартість. В бухгалтерському обліку формування собівартості готової продукції відображається в кореспонденції рахунків: Дт 23 «Виробництво продукції» Кт 201 «Сировина та матеріали», 203 «Паливо», 209 «Інші матеріали», 22 «Малоцінні та швидкозношувальні предмети», 84 «Інші операційні витрати"; Дт 26 «Готова продукція» Кт 23 «Виробництво продукції»; Дт 901 «Собівартість реалізованої продукції» Кт 26 «Готова продукція»; Дт 791 «Фінансовий результат від операційної діяльності» Кт 901 «Собівартість реалізованої продукції». В бухгалтерському обліку реалізація готової продукції відображається в кореспонденції рахунків: Дт 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» Кт 701 «Дохід від реалізації готової продукції»; Дт 701 «Дохід від реалізації готової продукції» Кт 791 «Фінансовий результат від операційної діяльності».

В податковому обліку з податку на прибуток підприємства ТОВ «ДАН», валові витрати, що перевищують валові доходи по вищенаведеним операціям з реалізації продукції за ціною нижче собівартості, включені до складу валових витрат в декларації підприємства про податок на прибуток по рядку 04.1 Декларацій «витрати на придбання товарів (робіт, послуг)».

Проведеною перевіркою відображеного показника за І квартал 2008, І півріччя 2008, ІІІ квартали 2008, 2008 рік, І квартал 2009, І півріччя 2009, ІІІ квартали 2009 в сумі 62 667 264 грн. на підставі таких документів: головна книга, обігово-сальдові відомості, журнали-ордери та первинних документів - банківських виписок, касових документів, прибуткових накладних, актів наданих послуг, виконаних робіт тощо встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 04.1 Декларацій «витрати на придбання товарів (робіт, послуг)», крім визначених у 04.11 всього в сумі 222 256 грн., у тому числі за І квартал 2008 року в сумі 126 221 грн., за І півріччя 2008 року у сумі 126 221 грн., ІІІ квартали 2008 року у сумі 126 221 грн., 2008 року у сумі 221 896 грн., І квартал 2009 року у сумі 360 грн.

Також зазначено, що проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.01.2008 по 30.09.2009 в сумі 13 664 827 грн. на підставі таких документів: головні книги, реєстри виданих податкових накладних, видані податкові накладні, оборотно-сальдові відомості по рах.64.3, угоди, банківські виписки встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 1/Б Декларацій «Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 %, крім імпорту товарів» всього у сумі 44 451 грн., в тому числі за січень 2008 року в сумі 13 861 грн., лютий 2008 року в сумі 11 383 грн., жовтень 2008 року в сумі 2 740 грн., грудень 2008 року в сумі 16 395 грн., лютий 2009 року в сумі 72 грн.

Таким чином, податковий орган, з посиланням на порушення позивачем вимог п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» дійшов висновку, що у перевіряємому періоді товариство реалізовувало готову продукцію (профіль CD, UD, CW) за ціною нижче їх собівартості, що призвело до заниження податкових зобов'язань.

Однак, суд не погоджується з такими висновками податкового органу з огляду на наступне.

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі - Закон № 334/94-ВР) під валовими витратами розуміють суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Визначення господарської діяльності з метою оподаткування наведено в пункті 1.32 ст.1 Закону № 334/94-ВР, відповідно до якої господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, спрямована на одержання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, якщо особиста участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Пунктом 1.21 ст. 1 Закону № 334/94-ВР доходи з джерелом їх походження з України - будь-які доходи, отримані резидентами або нерезидентами від будь-яких видів їх діяльності на території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, сплачених резидентами України, доходи від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до портів, розташованих в Україні, доходи від продажу нерухомого майна, розташованого в Україні, доходи, отримані у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України, а також доходи страховиків-резидентів від страхування ризиків страхувальників-резидентів за межами України, інші доходи від господарської діяльності на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних служб України (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо).

В свою чергу відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону № 334/94-ВР об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Таким чином, здійснення господарської діяльності спрямовано на одержання доходу, а не прибутку, як це хоче бачити контролюючий орган. Суд звертає увагу на те, що поняття «дохід» та «прибуток» не є тотожними, а тому їх підміна є неприпустимою, оскільки для визначення наявності господарської діяльності платника податків законодавчо визначена необхідність спрямованості такої діяльності саме на отримання доходу, а не прибутку.

Відсутність прибутку від окремо взятих господарських операцій не може свідчити про відсутність у підприємства ознак господарської діяльності. На користь того, що не можна розглядати господарську діяльність, як діяльність, яка неодмінно приносить не тільки прибуток, а навіть дохід, свідчить використання слова «спрямована» у визначенні господарської діяльності в п. 1.32 Закону Україні «Про оподаткування прибутку підприємств».

В свою чергу, на виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду України від 04.12.2013 судом було витребувано від позивача інформацію та її документальне підтвердження про те, які економічні та ринкові фактори зумовили здійснення платником продажу товару нижче його собівартості, яку економічну мету переслідував позивач при здійсненні відповідних операцій, якими документами обґрунтовується ціноутворення при здійсненні зазначених поставок.

ТОВ «ДАН» надало суду відповідні письмові пояснення з яких суд з'ясував, що на формування ціни при виробництві профілів у спірний період впливали наступні складові: вартість сировини; співвідношення з покупцями; конкуренція серед виробників; давальницькі очікування; використання кредитних коштів.

Так, доля вартості сировини у виробничій собівартості профілів складає більш 95 %. Враховуючи орієнтованість товариства на сировину імпортного виробництва, вартість яких зростає у періоді лютий-квітень та стабілізується лише у травні, платник змушений залучати додаткові фінансові кошти.

Важливим фактором формування ціни була розбудова співвідношень з покупцями - великим торгівельними будівельними системами гіпермаркетів, які займають значну долю в загальному об'ємі реалізації. Так, структура реалізації ТОВ «ДАН» в розрізі покупців у 2008 році виглядала таким чином: ТОВ «Будмакс» - 20,42 млн. грн., ТОВ «Єпіцентр К» - 20,5 млн.грн., ТОВ «Нова лінія» - 10,58 млн.грн. Завдяки гнучкості цінової політики, ТОВ «ДАН» досягло результатів за 2008 рік загальний обсяг реалізації продукції склав 57,64 млн.грн, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рах. № 361 за 2008 рік; в 2008 році обсяг реалізації до великих торговельних мереж будівельних матеріалів склав 51,4 млн.грн., що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рах. № 361за 2008 рік, що склало 89,2 % від загального обсягу реалізації. Тобто, надавши найбільш кращі умови торговим системам підприємство отримало більший дохід та прибуток відповідно. Так, за 2008 рік було отримано та задекларовано прибуток 319,5 тис.грн.

Також позивач стверджує про збільшення конкуренції серед виробників, зокрема зазначаючи, що у 2008 році кількість виробників профілів оцинкованих збільшилась до 60 підприємств. Показником цього є те, що при реалізації продукції оптовими партіями понад 100 тис. грн.. покупець торгується навіть за 2-3 коп., що підтверджується прас-листами, долученими до справи.

Крім того, у 2008 році позивач користувався кредитними коштами у вигляді кредитної лінії, відкритої у Промінвестбанку. Так, у 2008 році позивачем було сплачено 2,630 млн.грн. відсотків за користування кредитними коштами, в середньому це близько 219 тис.грн. на місяць. Дебіторська заборгованість ТОВ «ДАН» за відвантажену, але не плачену продукцію на початок четвертого кварталу склала 4,8 млн.грн. Розмір дебіторської заборгованості за відвантажену продукцію, терміни її оплати, тобто оборотність товару, уповільнення обсягів реалізації, веде до кризи ліквідності підприємства. Така ситуація вимагала зменшення дебіторської заборгованості, зменшення терміну оплати за відвантажений товар, що вимагало цінових поступок з боку ТОВ «ДАН».

Основна економічна мета, яку переслідувало підприємство, знайшло своє відображення в отримані та декларуванні прибутку по наступним періодам: І квартал 2008 року - 100,6 тис. грн., І півріччя 2008 року - 200,5 тис.грн., ІІІ квартали 2008 року - 279,2 тис. грн., 2008 рік - 319,50 тис. грн., І півріччя 2009 року - 22,5 тис.грн., ІІІ квартали 2009 року - 32,5 тис. грн.

Також слід зазначити, що в податковому обліку «бухгалтерський» негативний результат (збиток) не відбивається, валові витрати не коригуються, а сума доходу, отримана від продажу товарів за договірними цінами, включається до валового доходу.

Згідно з п.5.2 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються сплачені (нараховані) суми будь-яких витрат протягом звітного періоду у зв'язку з продажем послуг, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Пункт 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР встановлює виключний перелік обмежень щодо віднесення витрат підприємства до складу валових, серед яких відсутня така обставина, як продаж продукції нижче собівартості.

Тому доводи податкового органу щодо завищення позивачем валових витрат та відповідно заниження податку на прибуток не відповідає дійсності.

У відповідності до п.4.1. ст.4 Закону України від 03.04.97 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР) база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Відповідно до пп.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону № 334/94-ВР, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Згідно з пп. 1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону № 334/94-ВР, для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Отже, звичайна ціна товарів (робіт, послуг) має бути визначена виходячи з інформації про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах.

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Виконуючи вказівки Вищого адміністративного суду України, викладені в ухвалі від 04.12.2013, суд витребував у податкового органу інформацію про те, чи відповідає застосована позивачем ціна продажу рівню звичайної ціни на аналогічну продукцію у спів ставних умовах, статистичну оцінку рівня цін реалізації таких товарів на внутрішньому ринку України, надану уповноваженими органами.

Однак, в судовому засіданні представник податкового органу пояснив, що такої інформації у нього не має та вона не з'ясовувалась і не встановлювалась під час перевірки позивача.

Користуючись правом, визначеним ст. 71 КАС України, на збирання інформації суд за власною ініціативою витребував у Головного управління статистики у Запорізькій області та Запорізької торгово-промислової палати інформацію щодо рівня звичайних цін на профілі CD, UD, CW у спвіставних умовах та статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів, як профіль CD, UD, CW на внутрішньому рівні України за період з 01.01.2008 по 30.09.2009.

Листом від 27.02.2014 вих. № 14-08/131 Головне управління статистики у Запорізькій області повідомило, що не може надати інформацію стосовно цін на профілі CD, UD, CW, оскільки спостереження за споживчими цінами на вказаний товар в органах державної статистики не передбачено. Також зазначив, що розрахунок середніх цін на вказану продукцію не передбачено ні в регіональному розрізі, ні на державному рівні.

Запорізька торгово-промислова палата в листі від 28.02.2014 вих. № 05.6.2/193 повідомила, що не веде систематичного відстеження, збору і аналізу цінової інформації на вказані у запиті товари, тому не може надати відомості щодо їх середньоринкової вартості у 2008-2009 роках.

Тому, враховуючи положення ч. 2 ст. 71 КАС України суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт реалізації позивачем товарів за цінами нижчими звичайних, які склалися на ринку на час продажу позивачем виготовленої продукції. Вказуючи на продаж виготовленої продукції за цінами нижче її собівартості та визначаючи суми ПДВ, сплачені у вартості придбаних матеріалів та сировини, що використовувалися у виготовлені кінцевої продукції, перевіряючі вдалися до визначення матеріальної складової виготовленої продукції у спосіб, який не передбачено законом, що суперечить не лише вимогам Податкового кодексу України, а і приписам ст.19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В свою чергу, чинне законодавство України гарантує суб'єктам господарювання вільне здійснення господарської діяльності на власний ризик та надає можливість самостійно визначати вартість продукції, що передбачається до продажу. При цьому законодавчо закріплена заборона втручання державних органів у господарську діяльність підприємств, крім випадків, передбачених законодавчими актами. Недосягнення мети як то отримання прибутку не може вважатися порушенням вимог чинного законодавства.

Крім того, собівартість - це винятково бухгалтерське поняття. Ні в Законі України «Про податок на додану вартість», ні в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» цей термін не зустрічається. Пункт 1.43 ст.1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині термінології відсилає платників податків до стандартів бухгалтерського обліку, зазначаючи при цьому, що інші терміни використовуються в значеннях, визначених законами з питань оподаткування, а також положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у випадках, визначених справжнім законом, які не суперечать справжньому закону та іншим законам з питань оподаткування в частині визначення термінів. Тобто бухгалтерська термінологія застосовується з метою оподаткування тільки в тих випадках, коли це прямо передбачено Законом про прибуток чи Законом про додану вартість.

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» згадує стандарти бухгалтерського обліку в п.п.1.20.51 п.1.20 ст.1: «З метою оподаткування терміни «справедлива вартість», «ринкова вартість» і «чиста вартість реалізації», які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку ... прирівнюються до терміна «звичайна ціна», визначеному справжнім законом.» Жоден з перерахованих термінів не має відношення до собівартості продукції,

Отже, для цілей оподаткування не можна керуватися поняттям «собівартість продукції», оскільки для цього немає законних підстав.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених

статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час судового розгляду справи по суті не знайшли свого підтвердження доводи податкового органу про порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість», а тому податкові повідомлення-рішення від 15.01.2010 № 0000032301/0, яким ТОВ «ДАН» донараховані податкові зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 83 346 грн. у тому числі за основним платежем 55 564 грн. та штрафними санкціями у розмірі 27 782 грн., № 0000042301/0, яким ТОВ «ДАН» донараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 66 676,5 грн., у тому числі 44 451 грн. за основним платежем та 22 225,5 грн. за штрафними санкціями є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАН» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя про скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя від 15.01.2010 № 0000032301/0, яким ТОВ «ДАН» донараховані податкові зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 83 346 грн., у тому числі за основним платежем 55 564 грн. та штрафними санкціями у розмірі 27 782 грн. і № 0000042301/0, яким ТОВ «ДАН» донараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 66 676,5 грн., у тому числі 44 451 грн. за основним платежем та 22 225,5 грн. за штрафними санкціями.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАН» 3,40 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.Я. Максименко