Постанова № 37936723, 19.03.2014, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 березня 2014 р. м.Житомир

справа № 806/476/14

категорія 8.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Нагірняк М.Ф. ,

секретаря - Недашківського К.М.,

за участі представника Позивача Ленського І.О.,

представника Відповідача Зеленової Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Брусилів-м'ясо"

до Коростишівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Брусилів-м'ясо" звернулося з позовом до Коростишівської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень - рішень від 21.01.2014року №0000032200, № 0000052200, № 0000042200, №0000181700.

В судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі і зазначив, що в листопаді - грудні 2013року Відповідачем була проведена планова виїзна перевірка підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011року по 31.12.2012року. За результатами такої перевірки, на думку представника Позивача, уповноважені особи податкового органу безпідставно прийшли до висновку про нікчемність господарських операцій Позивача з ТОВ "Аларіт Агро", ТОВ "Вікос" та ФГ "Марися-07" щодо придбання сировини ( свинини в живій вазі, м'яса яловичини, субпродуктів). Вказані господарські операції, як зазначив представник Позивача, мали реальний характер і підтверджуються всіма необхідними документами.

Одночасно представник Позивача зазначив, що Відповідач також безпідставно дійшов висновку про застосування фінансових санкцій за недоліки при поданні звіту щодо нарахованих та сплачених сум податків з доходів фізичних осіб, так як окремі недоречності при поданні такого розрахунку не вплинули на розмір сплаченого податку, жодних порушень строків сплати податку на доходи фізичних осіб не було допущено.

Представник Відповідача, Коростишівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області, проти позову заперечила і пояснила, що дійсно з 28.11.2013року по 18.12.2013року уповноваженими посадовими особами інспекції була проведена планова виїзна перевірка Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011року по 31.12.2012року, про що був складений акт перевірки від 25.12.2013року. За результатами такої перевірки було встановлено, що господарські операції Позивача з ТОВ "Аларіт Агро", ТОВ "Вікос" та ФГ "Марися-07" щодо придбання сировини ( свинини в живій вазі, м'яса яловичини, субпродуктів) не мають реального товарного характеру, не відповідають вимогам ЦК України щодо такого роду договорів та не підтверджуються відповідними документами бухгалтерського та податкового обліку. Зазначені порушення, на думку представника Відповідача, стали підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень щодо збільшення Позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток і з податку на додану вартість за вказані періоди і щодо зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість.

Крім цього, як зазначила представник Відповідача, розрахунки форми 1-ДФ за відповідні звітні періоди Позивачем були подані з певними недостовірними даними, а протягом 2012року було несвоєчасно перераховано до бюджету 153,30грн. нарахованого податку з доходів фізичних осіб. Ці порушення стали підставою для винесення податкового повідомлення - рішення про застосування фінансових санкцій з цього податку.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представника Позивача та заперечення представника Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі за таких підстав.

Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо визначення валових витрат платника, формування податкового кредиту з податку на додану вартість та визначення платником своїх зобов'язань з цього податку та податку на прибуток, здійснення нарахувань з податку з доходів фізичних осіб і перерахування цих платежів, регулюються правовими нормами Податкового кодексу України, що були чинні на день виникнення таких відносин.

В судовому засіданні встановлено, що з 28.11.2013року по 18.12.2013рок уповноваженими посадовими особами інспекції була проведена планова виїзна перевірка Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011року по 31.12.2012року, про що був складений відповідний акт перевірки від 25.12.2013року. За результатами такої перевірки було винесено оскаржувані податкові повідомлення - рішення:

- №0000032200 від 21.01.2014 р., відповідно до якого товариству були збільшені грошові зобов'язання з податку на прибуток в сумі 823782,00грн. та застосовані фінансові санкції в сумі 147998,00грн.;

- №0000052200 від 21.01.2014 р., відповідно до якого товариству були збільшені грошові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 630648,00грн. та застосовані фінансові санкції в сумі 157662,00грн.;

- №0000042200 від 21.01.2014 р., відповідно до якого товариству зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на 7150,00грн.;

- №0000181700 від 21.01.2014 р., відповідно до якого товариству нараховані штрафні санкції з податку на доходи фізичних осіб в сумі 569,20грн.

Як зазначено в оскаржуваних податкових повідомленнях - рішеннях №0000032200, №0000042200 та №0000052200 від 21.01.2014 р., у висновках акту перевірки від 25.12.2013року, та пояснень представника податкового органу в судовому засіданні підставою для їх винесення стало виключно невизнання податковим органом валових витрат Позивача, зумовлених господарськими операціями з ТОВ "Аларіт Агро", ТОВ "Вікос" та ФГ "Марися-07" щодо придбання сировини ( свинини в живій вазі, м'яса яловичини, субпродуктів) та сум податкового кредиту, сформованого за результатами таких господарських операцій, що мали місце в жовтні 2011року - грудні 2012року.

Такі доводи податкового органу про завищення Позивачем валових витрат та сум податкового кредиту за вказані періоди 2011-2012років не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, так як не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, з огляду на наступне.

В судовому засіданні встановлено, що спірні господарські відносини Позивача з Фермерським господарством "Марися-07" були зумовлені договором від 18.08.2008року про поставку свинини в живій вазі (а.с.145т.1) та протоколами цін, як додатками до даного договору.

Про реальність даних господарських операцій між Позивачем та Фермерським господарством "Марися-07" щодо поставку свинини в живій вазі, які мали місце в жовтні - грудні 2011року та січні - грудні 2012року свідчать наявні в матеріалах справи та досліджені судом первинні документи бухгалтерського та податкового обліку (рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні, корінці прийомних квитанцій, корінці ветеринарних свідоцтв, подорожні листи, банківські виписки про рух коштів Позивача), які підтверджують факт надання зазначених послуг та їх оплату (а.с.53-250т.2, а.с.1-47т.3, а.с.101-195т.4).

Використання придбаної свинини в живій вазі у господарській діяльності Позивача підтверджується дослідженими в судовому засіданні рапортами по забою свинини за жовтень - грудень 2011року та січень - грудень 2012року (а.с.196-227 т.4).

Більш того, за приписами ст.1 Закону України "Про ідентифікацію та реєстрацію тварин" дані про ідентифікованих тварин, їх власників, господарства, переміщення, забій, утилізацію, загибель, падіж таких тварин відображаються в Єдиному державному реєстрі тварин.

Як зазначено в розділі 7 Положення про ідентифікацію та реєстрацію свиней, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 31 грудня 2004 р. N 497, переміщення товарних свиней оформляється відомостями про переміщення товарних свиней, які заповнюються в чотирьох примірниках та за формою, що затверджена в додатку 16 до цього Положення.

На вимогу суду по даній справі було витребувано другі та треті примірники відомостей про переміщення товарних свиней від Фермерського господарства "Марися-07" до Позивача, які мали місце в жовтні - грудні 2011року та січні - грудні 2012року. При дослідженні в судовому засіданні вказаних примірників відомостей про переміщення товарних свиней підтверджено, що в жовтні - грудні 2011року та в січні - грудні 2012року мали місце поставки таких товарних свиней в кількості, що відображено в бухгалтерському та податковому обліку Позивача (а.с. ).

Спірні господарські відносини Позивача з ТОВ "Аларіт Агро" були зумовлені договорами від 01.01.2011року, від 05.01.2012року і додатками до них про поставку м'яса свинини, яловичини та субпродуктів (а.с.149-152т.1).

Спірні господарські відносини Позивача з ТОВ "Вікос" були зумовлені договором від 31.01.2012року і додатком до нього про поставку м'яса свинини, яловичини та субпродуктів (а.с.153-154т.1).

Про реальність даних господарських операцій між Позивачем та ТОВ "Аларіт Агро" щодо поставки м'яса яловичини та субпродуктів та між Позивачем і ТОВ "Вікос" щодо поставки м'яса яловичини, які мали місце відповідно в жовтні - грудні 2011року та січні - квітні 2012року, свідчать наявні в матеріалах справи та досліджені судом первинні документи бухгалтерського та податкового обліку (рахунки про оплату, накладні про відвантаження продукції, податкові накладні, ветеринарні свідоцтва, свідоцтва про якість продукції, подорожні листи, банківські виписки по особовим рахункам Позивача), які підтверджують факт постачання товару та їх оплату (а.с.157-251т.1, а.с.1-52 т.2).

Використання придбаного м'яса яловичини та субпродуктів у господарській діяльності Позивача підтверджується дослідженими в судовому засіданні даними "журналу разделки говядини", актами по обвалюванню м'яса яловичини, накладними про передачу на склад м'яса яловичини, отриманого від ТОВ "Аларіт Агро" та від ТОВ "Вікос" (а.с.228-245 т.4).

Сторони не заперечують, що Позивачем до складу своїх валових витрат за 4 квартал 2011року відніс 1007781,00грн., сплачених ФГ "Марися-07", ТОВ "Аларіт Агро" і ТОВ "Вікос" за придбану сировину (свині в живій вазі, м'ясо яловичини і субпродукти). В 2012році Позивач до складу своїх валових витрат відніс ще 2819012,00грн., аналогічних витрат, в тому числі за 1 квартал - 779976,00грн., за 2 квартал - 1520821,00грн., за 3 квартал - 2151935,00грн. і відповідно за 4 квартали - 2819012,00грн.).

При дослідженні в судовому засіданні податкових декларацій Позивача з податку на прибуток за вказані звітні періоди підтверджено, що вказані витрати Позивача відображені в рядку 05 податкових декларацій з податку на прибуток "витрати операційної діяльності" на загальну суму 3826793,00грн. (1007781,00 +2819012,00).

Склад витрат платника та порядок їх визнання врегульований правовими нормами ст.138 Податкового кодексу України.

Як зазначено в пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, собівартість реалізованих товарів включаються до витрат операційної діяльності, як складової, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Відповідно до вимог пп.138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України вартість сировини включається до складу прямих матеріальних витрат, що визначають собівартість виготовлених та реалізованих товарів.

Зазначене свідчить, що Позивачем правомірно 3826793,00грн., сплачені протягом четвертого кварталу 2011року та протягом 2012року ФГ "Марися-07", ТОВ "Аларіт Агро" і ТОВ "Вікос" за придбану сировину (свині в живій вазі, м'ясо яловичини і субпродукти), віднесено до своїх валових витрат і правомірно враховано при визначенні своїх податкових зобов'язань з податку на прибуток за вказані звітні періоди.

Суд вважає безпідставними доводи податкового органу та його представника в суді про нікчемність господарських операцій Позивача з ФГ "Марися-07", ТОВ "Аларіт Агро" і ТОВ "Вікос" щодо поставки сировини (свині в живій вазі, м'ясо яловичини і субпродукти). Висновок Відповідача про "певну безтоварність" таких господарських операцій носить характер припущення, яке не підтверджено жодними належними доказами

В розумінні вимог ст.215 Цивільного кодексу України нікчемним правочином є лише той правочин, недійсність якого прямо встановлена законом.

Ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні ні Відповідачем, ні його представником не наведені жодні правові норми певного Закону, які б прямо зазначали про недійсність (нікчемність) господарських правовідносин Позивача з ФГ "Марися-07", ТОВ "Аларіт Агро" і ТОВ "Вікос" щодо поставки сировини (свині в живій вазі, м'ясо яловичини і субпродукти).

Наведені податковим органом правові норми (ст.ст.655,658,662 і 712 Цивільного кодексу України, ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт") не містять прямої посилки щодо нікчемності договорів поставки як правовідносин, що мали місце між Позивачем і ФГ "Марися-07", ТОВ "Аларіт Агро" і ТОВ "Вікос".

Такої прямої посилки про нікчемність правочинів не містить також Інструкція про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. N 99.

Безспірно за приписами вказаної Інструкції сировина, матеріали, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, відпускаються покупцям тільки за довіреністю одержувачів.

Разом з тим, податковим органом не враховано, що:

по-перше, зазначені матеріальні цінності (сировину) отримував безпосередньо керівник ТОВ "Брусилів-м'ясо", а в силу ч. 3 ст. 237 ЦК України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства;

по-друге, факт поставки товару, прийняття та його оплату Позивачем підтверджено належними та допустимими доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому в силу вимог ст.241 ЦК України такі дії керівника ТОВ "Брусилів-м'ясо" вважаються схваленими, навіть якщо вони вчинені з перевищенням повноважень.

Суд також зазначає, що при дослідженні в судовому засіданні письмових доказів було встановлено ряд недоречностей при заповненні окремих документів та відсутність товаро-транспортних накладних.

Разом з тим, вказані недоліки не можуть слугувати підставою для визнання нікчемними господарські операції Позивача з ФГ "Марися-07", ТОВ "Аларіт Агро" і ТОВ "Вікос" щодо поставки сировини (свині в живій вазі, м'ясо яловичини і субпродукти). Такі недоліки можуть в установленому законодавством порядку бути лише підставою для відповідальності окремих фізичних осіб.

В розумінні вимог ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт") відсутність товаро-транспортних накладних при наданні послуг з перевезень вантажів може слугувати підставою виключно для відповідальності перевізника.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення Коростишівської об'єднаної державної податкової інспекція Житомирської області №0000032200 від 21.01.2014 р., відповідно до якого товариству були збільшені грошові зобов'язання з податку на прибуток в сумі 823782,00грн. та застосовані фінансові санкції в сумі 147998,00грн., винесено не на підставі вимог чинного законодавства та без врахування всіх обставин, що мали значення для його винесення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

За приписами п.198.1 та п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до вимог п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В судовому засіданні встановлено та не заперечується сторонами, що Позивачем у вартості отриманої сировини (свині в живій вазі, м'ясо яловичини і субпродукти) ФГ "Марися-07", ТОВ "Аларіт Агро" і ТОВ "Вікос" були сплачені протягом жовтня-грудня 2011року та протягом 2012року 150575,00грн. податку на додану вартість.

За приписами п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Заперечуючи проти позову Відповідачем та його представником, всупереч вимогам ст.71 КАС України, не надано жодних належних та відповідних доказів того, що досліджені судом податкові накладні оформленні з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України.

При дослідженні в судовому засіданні податкових декларацій Позивача з податку на додану вартість за вказані звітні періоди підтверджено, що вказані суми податку на додану вартість відображені в рядку 10.1 податкових декларацій "придбання з податком на додану вартість товарів/послуг та необоротних активів з метою їх використання виключно в межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та нульовою ставкою" на загальну суму 150575,00грн.

Зазначене свідчить, що сплачені Позивачем у вартості сировини 150575,00грн. правомірно, у відповідності до вимог Податкового кодексу України були віднесені до податкового кредиту Позивача відповідно за жовтень - грудень 2011 року, та січень - грудень 2012року, і правомірно враховані при визначенні Позивачем своїх податкових зобов'язань з цього податку за вказані звітні періоди.

Правомірність визначення Позивачем свої зобов'язань з податку на додану вартість виключає можливість застосування до нього жодних фінансових санкцій.

При цьому слід зазначити, що в розділі 3.2.2.1 акту перевірки (стр.34) одночасно податковим органом стверджується про відсутність заниження податкових зобов'язань платника за вказаний період, а у висновках (стр.103) - про заниження податкових зобов'язань з цього податку на загальну суму 630649,00грн. та про заниження від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за січень 2012року - на 6792,00грн. та за серпень 2012року - на 358,00грн.

В судовому засіданні представник Відповідача не надала суду жодних обґрунтувань такої алогічності висновків, зроблених за результатами перевірки, та не змогла пояснити того яким чином невизнання податкового кредиту Позивача на суму лише в розмірі 150575,00грн. призвело до донарахування Позивача грошового зобов'язання на суму 630648,00грн. та до збільшення від'ємного значення податку на додану вартість на 7150,00грн.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що податкові повідомлення - рішення Коростишівської об'єднаної державної податкової інспекція Житомирської області №0000052200 від 21.01.2014 р., відповідно до якого товариству були збільшені грошові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 630648,00грн. та застосовані фінансові санкції в сумі 157662,00грн. та №0000042200 від 21.01.2014 р., відповідно до якого товариству зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на 7150,00грн., винесені не на підставі вимог чинного законодавства та без врахування всіх обставин, що мали значення для їх винесення, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Як зазначено в оскаржуваному податковому повідомленні - рішенні №0000181700 від 21.01.2014 р., у висновках акту перевірки від 25.12.2013року, та пояснень представника податкового органу в судовому засіданні, підставою для його винесення щодо нарахування штрафної санкції з податку на доходи фізичних осіб в сумі 569,20грн. стали:

- подання Позивачем розрахунок форми 1-ДФ за 3 квартал 2012року з певними недостовірними даними щодо реєстраційних номерів облікових карток платників податків (ідентифікаційні номери фізичних осіб), що призвело до застосування фінансових санкцій в сумі 510,00грн.

- несвоєчасне, протягом 2012року, перерахування до бюджету 153,30грн. нарахованого податку з доходів фізичних осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_4 при виплаті допомоги з тимчасової непрацездатності, що призвело до застосування фінансових санкцій в сумі 59,20грн.

Такі доводи податкового органу не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, так як не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, з огляду на наступне.

В судовому засіданні знайшло своє підтвердження, що Позивачем в розрахунку форми 1-ДФ за 3 квартал 2012року невірно зазначений реєстраційний номер облікової картки ОСОБА_5 як платника податків (замість НОМЕР_3 зазначено НОМЕР_4). Допущена помилка була зумовлена надання ОСОБА_5 Позивачу відповідної довідки про його реєстраційний номер (а.с.251т.4).

За приписами п.119.2 ст.119 Податкового кодексу України неподання, подання з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, тягнуть накладання штрафу в сумі 510,00грн. лише якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку.

Разом з тим, як підтвердила представник Відповідача, такі недостовірні дані в розрахунку форми 1-ДФ за 3 квартал 2012року не призвели до зміни податкових зобов'язань платника податку.

Не знайшли свого підтвердження доводи представника податкового органу щодо несвоєчасної сплати нарахованого Позивачем податку на доводи фізичних осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_4 при виплаті їм допомоги з тимчасової непрацездатності.

При дослідженні в судовому засіданні платіжних доручень та видаткових касових ордерів встановлено, що вказана допомога ОСОБА_4 в сумі 551,18грн. була виплачена 17.02.2012року і нарахований з цього доходу податок сплачено також 17.02.2012року, а ОСОБА_3 вказана допомога в сумі 310,06грн. була виплачена 31.05.201року і нарахований з цього доходу податок сплачено також 31.05.2012року (а.с.246-249 т.4).

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення Коростишівської об'єднаної державної податкової інспекція Житомирської області №0000181700 від 21.01.2014 р., про застосування до товариства фінансових санкцій з податку на доходи фізичних осіб в сумі 569,20грн., винесено не на підставі вимог чинного законодавства та без врахування всіх обставин, що мали значення для його винесення, а тому є протиправним і також підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст.94 КАС України судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Брусилів-м'ясо" у вигляді судового збору в сумі 1339,80грн. підлягають відшкодуванню за рахунок державного бюджету.

Керуючись статтями 2,86,94,158-163,167,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Позов задовольнити, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Коростишівської об'єднаної державної податкової інспекції від 21.01.2014року №0000032200, № 0000052200, № 0000042200, №0000181700.

Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Брусилів-м'ясо" у вигляді судового збору в сумі 1339,80грн. підлягають відшкодуванню за рахунок державного бюджету.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя М.Ф. Нагірняк

Повний текст постанови виготовлено: 24 березня 2014 р.