Ухвала суду № 37936710, 31.03.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

31 березня 2014 року Справа № 805/3239/13-а

приміщення суду за адресою: м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Логойди Т.В.,

секретар судового засідання Чегринець А.М.,

з участю представника приватного підприємства «Гарантагро» Привалової Н.В., представника Державної податкової інспекції у Волноваському районі Головного управління Міндоходів у Донецькій області (правонаступник позивача у справі) Майдикова С.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву приватного підприємства «Гарантагро» про розстрочення виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 27 березня 2013 року в адміністративній справі за позовом Державної податкової інспекції у Волноваському районі Донецької області Державної податкової служби до приватного підприємства «Гарантагро» про стягнення податкового боргу,

в с т а н о в и в:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27 березня 2013 року, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2013 року, позов Державної податкової інспекції у Волноваському районі Донецької області Державної податкової служби до приватного підприємства «Гарантагро» про стягнення податкового боргу задоволено: стягнуто з приватного підприємства «Гарантагро» на користь державного бюджету України податковий борг з податку на додану вартість в сумі 370494,67 грн.

Постанова набрала законної сили.

11 березня 2014 року Головним управлінням Міндоходів у Донецькій області щодо приватного підприємства «Гарантагро» на підставі на підставі заяви платника податків та ст.191 та ст. 100 Податкового кодексу України прийнято рішення №21/05-99-25-01-12-1 про розстрочення податкового боргу з податку на додану вартість на період з 11 березня 2014 року по 16 грудня 2014 року.

На підставі вказаного рішення між Державною податковою інспекцію у Волноваському районі Головного управління Міндоходів у Донецькій області та приватним підприємством «Гарантагро» укладено договір про розстрочення податкового боргу від 11 березня 2014 року № 6.

25 березня 2014 року приватне підприємство «Гарантагро» звернулося до суду із заявою про розстрочення виконання вказаного судового рішення строком на 3 роки рівними частинами.

Заяву обґрунтовувало тим, що у підприємства склалося тяжке фінансове становище, що унеможливлює виконання вказаного судового рішення, у зв'язку з тим, що контрагенти через з критичний стан на ринку продажу сільськогосподарської продукції (зерна та соняшнику) не розрахувалися з підприємством, основним видом діяльності якого є оптова торгівля засобами захисту рослин, які використовуються в сільськогосподарській діяльності, що носить сезонний характер. У зв'язку з політичною кризою в країні сільськогосподарські підприємства не здійснюють в повному обсязі посівну компанію та закупівлю засобів захисту рослин.

Так, відповідно до рядку 160 Додатка 1 «Фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва» приватного підприємства «Гагантагро» станом на 31 грудня 2013 року сума дебіторської заборгованість складала 879,8 тис. грн., кредиторська заборгованість відповідно до р.530 балансу - 801,8 тис. грн., що включає податковий борг в сумі 370494,97 грн.

За період з 01 січня 2013 року по 28 лютого 2014 року на розрахунковий рахунок підприємства надійшло 72590,04 грн. З вказаних грошових коштів підприємством сплачено податковий борг в сумі 56612,04 грн., в тому числі на підставі інкасового доручення позивача 07 червня 2013 року було описано 679,47 грн., 14 жовтня 2013 року - 874,46 грн., 17 жовтня 2013 року - 2168,11 грн. Кошти отримані від господарської діяльності направляються на закупівлю товару.

Вважало, що одноразове стягнення з відповідача всієї суми податкового боргу призведе до наслідків, які негативно скажуться на його господарській діяльності.

В судовому засіданні представник заявника заяву підтримав.

Представник Державної податкової інспекції у Волноваському районі Головного управління Міндоходів у Донецькій області (правонаступник позивача у справі) проти заяви заперечував, посилаючись на те, що органом доходів і зборів питання про розстрочку вже вирішено шляхом прийняття відповідного рішення та підписання між сторонами договору про розстрочення податкового боргу платника податків.

Розглянувши заяву та додані до неї матеріали, суд приходить до висновку про наступне.

Відповідно до ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Суд розглядає питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або сторони виконавчого провадження, що звернулися із поданням (заявою), та осіб, які беруть участь у справі, та у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Стаття 263 Кодексу адміністративного судочинства України визначає підстави та порядок відстрочення і розстрочення виконання судового рішення в адміністративній справі з метою створення оптимальних умов для належного та якісного його виконання в процесі виконавчого провадження.

Вказана стаття підлягає застосуванню щодо звернень до суду державного виконавця або сторони виконавчого провадження.

До процедури виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу органи державної виконавчої служби не залучаються, і відповідно, виконавчі провадження не відкриваються.

Механізм виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу з платника податків - юридичної особи передбачений главою 12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22.

Цей механізм передбачає оформлення органом стягнення податкового боргу інкасового доручення, в якому зазначаються реквізити відповідного судового рішення, яким з платника податків стягнуто кошти, і подання інкасового доручення банку стягувача та банку платника.

Якщо ж достатні для погашення податкового боргу кошти відсутні, контролюючий орган відповідно до абз. 2 п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України звертається до суду з позовом про надання дозволу на погашення всієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Таке погашення здійснюється на підставі зазначеного рішення суду та прийнятого на його підставі рішення органу доходів і зборів шляхом продажу майна платника податків на публічних торгах та/або торгівельними організаціями в порядку, визначеному пунктами 95.7-95.21 статті 95 Податкового кодексу України.

Отже, чинне законодавство передбачає окремий порядок примусового виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу, до якого органи державної виконавчої служби не залучаються, тому що процедура погашення податкового боргу є самостійною процедурою, яка регулюється окремими нормами, а саме Податковим кодексом України.

Питання розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків врегульовано ст. 100 Податкового кодексу України і п.п 191.1.24 п. 191.1 ст.191 вказаного Кодексу віднесено до функцій контролюючих органів.

Вирішення вказаних питань відбувається за заявою платника податків шляхом прийняття рішень (ст. 100 вказаного Кодексу).

Підставою для розстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків є надання ним достатніх доказів існування обставин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань та податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків (п. 100.4 ст. 100 вказаного Кодексу).

Підставою для відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків є надання ним доказів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність дії обставин непереборної сили, що призвели до загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань або податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму відстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків (п. 100.5 ст. 100 вказаного Кодексу).

Перелік обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1235.

Відповідно до п.п. 100.8, 100.9 ст. 100 Податкового кодексу України рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань чи податкового боргу у межах одного бюджетного року приймається у такому порядку: стосовно загальнодержавних податків та зборів - керівником контролюючого органу (його заступником); стосовно місцевих податків і зборів - керівником контролюючого органу (його заступником) та затверджується фінансовим органом місцевого органу виконавчої влади, до бюджету якого зараховуються такі місцеві податки чи збори.

Рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань чи податкового боргу щодо загальнодержавних податків та зборів на строк, що виходить за межі одного та/або більше бюджетних років, приймається керівником (заступником керівника) центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, про що повідомляється центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики.

Порядок розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року №574.

Пунктом 1.4 вказаного Порядку визначено, що розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) вважається наданим, якщо на підставі заяви платника податків прийнято відповідне рішення органу доходів і зборів та укладено договір про розстрочення (відстрочення).

Отже, окремий порядок примусового виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу передбачає прийняття рішень про розстрочення чи відстрочення податкового боргу саме контролюючими органами з питань справляння податків і зборів, тобто органами доходів і зборів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що повноваження адміністративних судів щодо розгляду адміністративних справ, порядок звернення до адміністративних судів та порядок здійснення адміністративного судочинства визначає Кодекс адміністративного судочинства України.

Стаття 263 Кодексу адміністративного судочинства України, яка регулює питання відстрочення і розстрочення виконання судового рішення, судом першої інстанції підлягає застосуванню лише під час розгляду звернень державного виконавця або сторони виконавчого провадження (ч. 2 ст. 263 вказаного Кодексу).

Основними умовами для застосування цієї статті є судове рішення, яке набрало законної сили, і відкрите щодо нього виконавче провадження.

В даному ж випадку відносин, щодо яких може бути застосована вказана стаття, не існує і існувати не може, оскільки виконання судових рішень про стягнення з платників податків - юридичних осіб податкового боргу, а також прийняття рішень про відстрочення і розстрочення такого податкового боргу належить до повноважень органів доходів і зборів, які є контролюючими органами з питань справляння податків і зборів, і не належить до повноважень адміністративних судів.

11 березня 2014 року на підставі заяви приватного підприємства «Гарантагро» органом доходів і зборів прийнято відповідне рішення про розстрочення податкового боргу, на підставі якого між контролюючим органом і вказаним платником податків укладено договір про розстрочення податкового боргу платника податків.

Враховуючи наведене правові підстави для задоволення заяви відсутні.

Керуючись статтями 263, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Відмовити приватному підприємству «Гарантагро» у розстроченні виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 27 березня 2013 року.

Ухвала набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали.

Суддя Логойда Т. В.