Постанова № 37936582, 25.02.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2014 р. Справа № 804/1785/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бондар М.В.,

при секретарі Щербак А.Ю.,

за участю:

представника позивача Олядрука О.М.,

представника відповідача Донцова Є.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський завод бурового обладнання» до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський завод бурового обладнання» (далі - ТОВ «Дніпропетровський завод бурового обладнання», позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - ДПІ у Красногвардійському районі, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.01.2014 року № 00000142202.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами перевірки ТОВ «Дніпропетровський завод бурового обладнання» відповідачем було складено акт перевірки № 1554/04-66-22-06/32698053 від 20.12.2013 року, згідно якого встановлені порушення п.п. п. 138.1, п.п.138.10.2, 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України). На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 15.01.2014 року № 00000142202, з яким позивач не погоджується на підставі наступного. При визначенні порушень відповідач виходив з результатів документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ «Страхова компанія «Дніпроінмед», що була проведена ДПІ у Жовтневому районі, за результатами якої не підтверджено наявність надання послуг страхування у періоді цієї перевірки, що на думку відповідача свідчить про те, що правочини між ПрАТ «Страхова компанія «Дніпроінмед» та ТОВ «Дніпропетровський завод бурового обладнання» не мали мети настання реальних наслідків. Позивач не погоджується з такими висновками, адже, дії ДПІ у Жовтневому районі щодо складання висновків стосовно ПрАТ «Страхова компанія «Дніпроінмед» визнані рішенням суду протиправними. Позивач вважає, що за умови відсутності відповідного судового рішення про визнання недійсним правочину, укладеного між платниками податків, податковий орган взагалі позбавлений права посилатись на недійсність таких правочинів. При укладанні договорів страхування між страховиком - ПрАТ «Страхова компанія «Дніпроінмед» та позивачем було дотримано вимоги ч. 2 ст. 207 ЦК України, ПрАТ «Страхова компанія «Дніпроінмед» мало відповідні ліцензії на провадження відповідних видів добровільного страхування. Витрати по страхуванню в сумі 597 818,69 грн. віднесено до складу валових витрат, в тому числі: 397 830,01 грн. за 3 квартал 2012 року та 199 988,68 грн. за 4 квартал 2012 року згідно норм ПК України. Таким чином, будь-яких порушень податкового законодавства з боку позивача допущено не було. Отже, оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню. Представник позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову, надав суду письмові заперечення проти адміністративного позову з наступним обґрунтуванням. У податковому обліку операції по договорам добровільного страхування майна були віднесені до складу валових витрат в декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2012 року № 9069135173 від 06.11.2012 року та за 2012 рік № 9066726076 від 06.02.2013 року на загальну суму 597 818,69 грн. Відповідачем отримано від ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська акт про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ «Страхова компанія «Дніпроінмед», за результатами якої не підтверджено наявність надання послуг страхування у періоді перевірки, що свідчить про те, що правочини між ПрАТ «Страхова компанія «Дніпроінмед» та ТОВ «Дніпропетровський завод бурового обладнання» не мали мети настання реальних наслідків. Відсутність факту придбання послуг страхування від ПрАТ «Страхова компанія «Дніпроінмед» за період, що перевіряється та/або у разі якщо придбані товари (роботи, послуги) не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатись до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та законним.

Дослідивши письмові докази по справі, оцінивши їх в сукупності, та заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ТОВ «Дніпропетровський завод бурового обладнання» зареєстровано 03.10.2003 року, перебуває на обліку платників податків у ДПІ у Красногвардійському районі.

ДПІ у Красногвардійському районі проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Дніпропетровський завод бурового обладнання» з питання документального підтвердження господарських відносин з отримання страхових послуг від ПрАТ «Страхова компанія «Дніпроінмед» за період з 01.01.2012 року по 31.03.2013 року. За результатами перевірки відповідачем 20.12.2013 року складено акт № 1554/04-66-22-06/32698053, в якому встановлено порушення п. 138.1, пп. 138.10.2, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 125 541,94 грн., в тому числі: за 3 квартал 2012 року в сумі 83 544,31 грн., за 4 квартал 2012 року в сумі 41 997,63 грн.

15.01.2014 року ДПІ у Красногвардійському районі на підставі акту № 1554/04-66-22-06/32698053 від 20.12.2013 року винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 000012202, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем - податок на прибуток: за основним платежем в сумі 125 541,94 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 31 385,49 грн.

В судовому засіданні встановлено, що між ТОВ «Дніпропетровський завод бурового обладнання» (страхувальник) та ПрАТ «Страхова компанія «Дніпроінмед» (страховик) було укладено договори добровільного страхування майна, а саме:

- договір № ИМ-03/05/12-ДЗБО-1 від 03.05.2012 року, на підставі якого позивачем здійснено оплату (на суму 66 666,66 грн. згідно платіжного доручення від 09.07.2012 року № 1722) та сторонами договору підписано акт про надання страхових послуг від 09.07.2012 року;

- договір № ИМ-03/05/12-ДЗБО-2 від 03.05.2012 року, на підставі якого позивачем здійснено оплату (на суму 66 666,39 грн. згідно платіжного доручення від 11.07.2012 року № 1740) та сторонами договору підписано акт про надання страхових послуг від 11.07.2012 року;

- договір № ИМ-03/05/12-ДЗБО-3 від 03.05.2012 року, на підставі якого позивачем здійснено оплату (на суму 66 675,64 грн. згідно платіжного доручення від 11.07.2012 року № 1741) та сторонами договору підписано акт про надання страхових послуг від 11.07.2012 року;

- договір № ИМ-02/07/12-ДЗБО-1 від 02.07.2012 року, на підставі якого позивачем здійснено оплату (на суму 66 658,16 грн. згідно платіжного доручення від 17.09.2012 року № 2374) та сторонами договору підписано акт про надання страхових послуг від 17.09.2012 року;

- договір № ИМ-02/07/12-ДЗБО-2 від 02.07.2012 року, на підставі якого позивачем здійснено оплату (на суму 66 857,94 грн. згідно платіжного доручення від 24.09.2012 року № 2450) та сторонами договору підписано акт про надання страхових послуг від 24.09.2012 року;

- договір № ИМ-02/07/12-ДЗБО-3 від 02.07.2012 року, на підставі якого позивачем здійснено оплату (на суму 66 305,22 грн. згідно платіжного доручення від 24.09.2012 року № 2449) та сторонами договору підписано акт про надання страхових послуг від 24.09.2012 року;

- договір № ИМ-01/10/12-ДЗБО-1 від 01.10.2012 року, на підставі якого позивачем здійснено оплату (на суму 66 662,31 грн. згідно платіжного доручення від 09.10.2012 року № 2654) та сторонами договору підписано акт про надання страхових послуг від 09.10.2012 року;

- договір № ИМ-01/10/12-ДЗБО-2 від 01.10.2012 року, на підставі якого позивачем здійснено оплату (на суму 66 659,95 грн. згідно платіжного доручення від 24.10.2012 року № 2802) та сторонами договору підписано акт про надання страхових послуг від 24.10.2012 року;

- договір № ИМ-01/10/12-ДЗБО-3 від 01.10.2012 року, на підставі якого позивачем здійснено оплату (на суму 66 666,42 грн. згідно платіжного доручення від 29.10.2012 року № 2819) та сторонами договору підписано акт про надання страхових послуг від 29.10.2012 року;

- договір № ИМ-01/01/13-ДЗБО-1 від 01.01.2013 року, на підставі якого позивачем здійснено оплату (на суму 66 666,90 грн. згідно платіжного доручення від 22.03.2013 року № 755) та сторонами договору підписано акт про надання страхових послуг від 22.03.2013 року;

- договір № ИМ-01/01/13-ДЗБО-2 від 01.01.2013 року, на підставі якого позивачем здійснено оплату (на суму 66 662,44 грн. згідно платіжного доручення від 13.03.2013 року № 653) та сторонами договору підписано акт про надання страхових послуг від 13.03.2013 року;

- договір № ИМ-01/01/13-ДЗБО-3 від 01.01.2013 року, на підставі якого позивачем здійснено оплату (на суму 66 851,69 грн. згідно платіжного доручення від 13.03.2013 року № 654) та сторонами договору підписано акт про надання страхових послуг від 13.03.2013 року.

Згідно умов зазначених договорів страхувальник сплачує страховику страхові платежі, а страховик, у разі настання страхового випадку, здійснює страхову виплату в межах страхової суми і на умовах, передбачених договором. Предметом договору страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном, що передбачене у додатках до договорів. Згідно п.1.4 договору застраховане майно знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Ударників, буд. 27. Встановлений термін дії договорів 1 рік.

Позивачем витрати, здійснені як оплата по вищезазначеним договорам страхування за 2012 рік включено до витрат в деклараціях з податку на прибуток за 3 квартал 2012 року у сумі 397 830,01 грн. та за 2012 року у сумі 199 988,68 грн.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 ПК України до складу інших витрат включаються: адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема, витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).

На підставі пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПК України до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема, витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона).

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон №996) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч.2 ст.3 Закону № 996 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

З ст.9 Закону №996 вбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" № 742/11/13-11 від 02.06.2011р., з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають, зокрема, обставини, що підтверджують рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів (послуг) із метою їх використання в господарській діяльності. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу витрат навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, діяльність якої, безумовно, здійснюється в межах правової відповідальності, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції та під час здійснення господарської операції.

З досліджених в судовому засіданні договорів добровільного страхування майна з додатками та довідки про балансову вартість основних засобів ТОВ «Дніпропетровський завод бурового обладнання» (а.с.172-180) вбачається, що позивачем здійснювалось страхування майна, яке не перебувало на балансі позивача.

Так, предметом страхування були, зокрема, „спец-ный прод-строгальн. станок мод.МС" вартістю 1 101 337,27 грн. (а.с.120), „станок 16К" вартістю 180 700,00 грн. (а.с.120), „станок трубонарезной с ЧПУ" вартістю 127 000,00 грн. (а.с.132), „станок трубонарезной с ЧПУ" вартістю 367 000,00 грн. (а.с.136), „станок сверлильно расточной" вартістю 452 800 грн. (а.с.140) „шкаф для одежды" вартістю 150 000,00 грн. (а.с.152), „стол компьютерный" вартістю 7200,00 грн. (а.с.152), тоді як з довідки про балансову вартість основних засобів вбачається, що на балансі позивача перебувають станки трубонарізні вартістю 33 467,61 грн., 18 295,54 грн., 19 062,99 грн. (а.с.177,179), станок сверлільно-расточний вартістю 58 356,80 грн. (а.с.180), шафи для одягу вартістю не більше 12 333,41 грн. (а.с.177), компьютерні столи вартістю 46,82 грн., 144,64 грн. та 540,43 грн. (а.с.173 зв.). Судом враховано, що надана суду довідка про балансову вартість основних засобів складена станом на 01.01.2014 року, тобі як спірні договори було укладено у попередні періоди, проте навіть з урахуванням фізичного зносу основних засобів та їх знецінення, вартість основних засобів позивача за один рік не могла зменшитись в декілька десятків разів.

Досліджуючи підписані сторонами договорів страхування акти про надання страхових послуг, судом встановлено, що всі акти наданих послуг складені приблизно через один-два місяці після укладання договорів та містять фразу, що послуги за договором страхування виконані, сторони претензій одна до одної не мають, тоді як строк дії договорів становить один рік.

З огляду на зазначене, наявність у позивача формально складених первинних документів не підтверджує реальність здійснення ТОВ «Дніпропетровський завод бурового обладнання» господарських операцій з ПрАТ «Страхова компанія «Дніпроінмед» щодо отримання страхових послуг.

Наявність у ПрАТ «Страхова компанія «Дніпроінмед» ліцензій серії АВ № 584872 та АВ № 584868, якими надано право на провадження страхової діяльності у формі добровільного страхування майна, не є безумовною обставиною реальності надання позивачу послуг зі страхування.

Суд критично оцінює посилання представника позивача на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.11.2013 року у справі №13417/13-а (а.с.42-48), оскільки та час розгляду цієї справи, зазначене судове рішення не набрало законної сили.

Відповідно пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

На підставі п.123.1 ст.123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, податковий орган накладає на платника податків штраф в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання.

З огляду на те, що в судовому засіданні підтверджені встановлені актом перевірки порушення податкового законодавства, а саме, завищення витрат ТОВ «Дніпропетровський завод бурового обладнання» у податковій звітності за 3 квартал 2012 року та за 2012 рік на загальну суму 597 818,69 грн., що призвело до заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 125541,94 грн., суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0000012202 від 15.01.2014 року.

Таким чином, адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Враховуючи, що позивачем при поданні адміністративного позову було сплачено 10 % розміру ставки судового збору за вимоги майнового характеру згідно платіжного доручення від 24.01.2014 року № 790 на суму 313,86 грн., відповідно до ст.94 КАС України, з ТОВ «Дніпропетровський завод бурового обладнання» підлягає стягненню несплачений залишок суми судового збору у розмірі 2824,70 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський завод бурового обладнання» на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2824 (дві тисячі вісімсот двадцять чотири) гривні 70 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Постанова в повному обсязі виготовлена 03 березня 2014 року.

Суддя М.В. Бондар