Постанова № 37936563, 26.03.2014, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2014 року Справа № 803/257/14

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ковальчука В.Д.,

при секретарі судового засідання Ткачук І.І.,

за участю представника позивача Ющук І.І.,

представників відповідача Зуєва А.А., Киричика Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СпецБанкМеблі" до Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СпецБанкМеблі" (далі - ТзОВ "СпецБанкМеблі") звернулося до Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - Ківерцівська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10 вересня 2013 року №0000012200, від 11 вересня 2013 року №0000042200, №0000032200, №0000022200.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем в період з 13.12.2011 року по 19.12.2011 року проводилась позапланова виїзна перевірка ТзОВ "СпецБанкМеблі" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.10.2011 pоку, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.10.2011 року. За результатами проведеної перевірки було складено акт №986/2301/35055341 від 26 грудня 2011 року.

В період з 21.05.2012 року по 25.05.2012 року проводилась позапланова виїзна перевірка ТзОВ "СпецБанкМеблі" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.03.2012 року. За результатами проведеної перевірки було складено акт №445/2301/35055341 від 07 червня 2012 року.

У висновках цих актів перевірок були встановлені порушення ТзОВ "СпецБанкМеблі" ряд норм податкового законодавства.

На підставі акта перевірки №445/2301/35055341 від 07 червня 2012 року були винесені Ківерцівською ОДПІ податкові повідомлення-рішення №0000042200 від 11 вересня 2013 року та №0000032200 від 11 вересня 2013 року.

На підставі акта №986/2301/35055341 від 26 грудня 2011 року були винесені податкові повідомлення-рішення №0000022200 від 11 вересня 2013 року та №0000012200 від 10 вересня 2013 року.

ТзОВ "СпецБанкМеблі" з даними податковими повідомленнями-рішеннями не погоджуються та вважає, що вони прийняті з порушенням норм чинного законодавства і мають бути скасовані з наступних причин.

Перевіряючими було зроблено висновки про порушення ТзОВ "СпецБанкМеблі" норм податкового законодавства, в результаті чого встановлено заниження підприємством податку на прибуток та завищення податкового законодавства. У зв'язку з цим відповідачем збільшено ТзОВ "СпецБанкМеблі" суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств.

Актами перевірок встановлено, що вищезазначені порушення податкового законодавства пов'язані з тим, що ТзОВ "СпецБанкМеблі" мало господарські взаємовідносини з ПП "Один Два Три", ПП "Екоенергобуд", ТзОВ "Цайпер-Україна", ПП "МКМ-Сервіс", ПП "Сервіс доріг" та припущенням нікчемності правочинів між цими підприємствами та ТзОВ "СпецБанкМеблі".

Такі висновки перевіряючого органу позивач вважає безпідставними та необгрунтованими, оскільки між ТзОВ "СпецБанкМеблі" та підприємствами-контрагентами були укладені договори, що перелічені в актах перевірок. Вищезазначені підприємства-контрагенти та ТзОВ "СпецБанкМеблі" виконували свої зобов'язання за даними договорами, що підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами, які перелічені в актах перевірок. Оскільки договори недійсними не визнавалися, а сторони виконали свої зобов'язання за ними, тому надані для перевірок належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи підтверджують суми понесених ТзОВ "СпецБанкМеблі" валових витрат та сформованого податкового кредиту.

Крім того, позивач зазначає, що згідно статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент товариства не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання податкового кредиту та має документальні підтвердження його розміру.

На підставі вищевикладеного позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Ківерцівської ОДПІ від 10 вересня 2013 року №0000012200, від 11 вересня 2013 року №0000042200, №0000032200, №0000022200.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, наведених у позовній заяві, та просила їх задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача у письмових запереченнях та у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, посилаючись на правомірність висновків податкового органу, зроблених за результатами проведених перевірок. Вважають, що податкові повідомлення-рішення від 10 вересня 2013 року №0000012200, від 11 вересня 2013 року №0000042200, №0000032200, №0000022200№0002282200, №0002302200 винесені відповідно до вимог чинного законодавства. Повідомили про те, що відносно директора ТзОВ "СпецБанкМеблі" ОСОБА_5 за результатами господарської діяльності відповідача з ПП "Один Два Три", ПП "Екоенергобуд", ТзОВ "Цайпер-Україна", ПП "МКМ-Сервіс", ПП "Сервіс доріг" було порушено кримінальне провадження за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 212, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України. Постановою Ківерцівського районного суду Волинської області від 08.07.2013 року у кримінальній справі №0305/2066/2012 було встановлено нереальність господарських операцій ТзОВ "СпецБанкМеблі" з вищезазначеними контрагентами, оскільки директор ОСОБА_5, будучи службовою особою, своїми умисними діями склав завідомо неправдиві офіційні документи та вніс до них завідомо неправдиві відомості, чим вчинив злочин, передбачений ч.1 ст. 366 Кримінального кодексу України. У зв'язку з цим ці господарські операції не мають юридичних наслідків, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені правомірно. На підставі вищевикладеного просили у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що Ківерцівською ОДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ "СпецБанкМеблі" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.10.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.10.2011 року, за результатами якої складено акт від 26 грудня 2011 року №986/2301/35055341 (а.с.78-91, том 1). Крім того, Ківерцівською ОДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.03.2012 року, про що складено акт від 7 червня 2012 року №445/2301/35055341 (а.с.54-77, том 1).

Так, в акті перевірки від 26 грудня 2011 року №986/2301/35055341 встановлено порушення товариством:

- п.1.31 ст. 1, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5, п.п.11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст. 138 Податкового кодексу (ПК) України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 343853 грн., в тому числі за 3-й квартал 2010 року в сумі 73073 грн., за 4-й квартал 2010 року в сумі 149109 грн., за 1-й квартал 2011 року в сумі 121671 грн.;

- п.1.4 ст.1, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 275082 грн., в тому числі: вересень 2010 року - 58458,33 грн., жовтень 2010 року - 50682,10 грн., листопад 2010 року - 34101,93 грн., грудень 2010 року - 34503,40 грн., лютий 2010 року - 27204,98 грн., березень 2010 року - 70131,62 грн.

В акті перевірки від 7 червня 2012 року №445/2301/35055341 встановлено порушення підприємством:

- п.1.31 ст.1, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5, п.п.11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст. 138 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1137336 грн., в тому числі за 3-й квартал 2010 року в сумі 210520 грн., за 4-й квартал 2010 року в сумі 502985 грн., за 1-й квартал 2011 року в сумі 423831 грн.;

- п.14.1.181 ст.14, п.201.10 ст. 201, п.198.3 ст.198, п.198.2 ст.198 ПК України, в результаті чого донараховано податок на додану вартість в сумі 909869 грн., в тому числі: липень 2010 року - 15048 грн., серпень 2010 року - 30648 грн., вересень 2010 року - 122720,00 грн., жовтень 2010 року - 58042 грн., листопад 2010 року - 54749 грн., грудень 2010 року - 289598 грн., січень 2011 року - 107784 грн., лютий 2011 року - 88897 грн., березень 2011 року - 142383 грн.

На підставі акта перевірки від 26.12.2011 року №986/2301/35055341 Ківерцівською ОДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення від 10.09.2013 року №0000012200 про збільшення суми грошового зобов'язання ТзОВ "СпецБанкМеблі" з податку на додану вартість у розмірі 310662,50 грн., у тому числі за основним платежем 235540,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 75122,50 грн., №0000022200 від 11.09.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 192220,50 грн., у тому числі за основним платежем 128147,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 64073,50 грн.

На підставі акта перевірки від 07.06.2012 року №445/2301/35055341 Ківерцівською ОДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення від 11.09.2013 року №0000042200 про збільшення суми грошового зобов'язання ТзОВ "СпецБанкМеблі" з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1465983,50 грн., у тому числі за основним платежем 1109231,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 356752,50 грн., №0000032200 від 11.09.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1015897,00 грн., у тому числі за основним платежем 754358,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 261539,00 грн.

Щодо позовних вимог про скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень судом встановлено наступне.

На момент господарських взаємовідносин спеціальним законом, що визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету був Закон України "Про податок на додану вартість". З 1 січня 2011 року ці правовідносини регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 та підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг)

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Пунктом 3.1 статті 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як встановлено судом, передумовою для формування позивачем податкового кредиту та валових витрат за період, охоплений перевірками, слугували правовідносини, що склалися між ТзОВ "СпецБанкМеблі" та ПП "Один Два Три", ПП "Екоенергобуд", ТзОВ "Цайпер-Україна", ПП "МКМ-Сервіс", ПП "Сервіс доріг".

За перевірений період позивач уклав із зазначеними контрагентами договори про надання ними послуг, пов'язаних із розвантаженням, демонтажем старих і монтажем нових захисних відгороджувальних конструкцій та зняття розмірів касових вузлів місцевих відділень банківських установ України, зокрема: філій Волинського обласного управління ПАТ "Державний ощадний банк України", Львівського обласного управління ПАТ "Державний ощадний банк України", Івано-Франківського обласного управління ПАТ "Державний ощадний банк України", Тернопільського обласного управління ПАТ "Державний ощадний банк України", Закарпатського обласного управління ПАТ "Державний ощадний банк України", Хмельницького обласного управління, ПАТ "Державний ощадний банк України", Черкаського обласного управління ПАТ "Державний ощадний банк України", Чернівецького обласного управління ПАТ "Державний ощадний банк України" та ПАТ АБ "Укргазбанк".

Так, ТзОВ "СпецБанкМеблі" уклав договори про надання послуг з ПП "Сервіс доріг" від 01.07.2010 року №101/10 (а.с.22, том 1), ПП "Один Два Три" від 01.09.2010 року №106/10 (а.с.24, том 1), ТзОВ "Цайпер-Україна" від 01.02.2011 року №0611 (а.с.25, том 1), ПП "МКМ-Сервіс" від 04.01.2011 року №0111-1 (а.с.26, том 1), ПП "Екоенергобуд" від 01.10.2010 року №134/10, а також договір поставки №107/10 від 01.09.2010 року з ПП "Один Два Три" (а.с.23, том 1). За умовами цих договорів контрагенти, які виступали виконавцями, зобов'язувалися надати, а замовник, яким є ТзОВ "СпецБанкМеблі", оплатити і прийняти у відповідності з умовами згаданих договорів послуги в асортименті та за ціною, що вказується в актах виконаних робіт, що являються невід'ємною частиною даних договорів.

На підтвердження виконання зазначених договорів послуг позивач надав копії первинних бухгалтерських документів, а саме: податкові та видаткові накладні, платіжні доручення, акти приймання-передачі виконаних робіт, кошториси витрат на послуги (томи 2-7).

Судом встановлено, що відповідач, приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, виходив з того, що позивачем товари не придбавалися, а послуги не отримувалися, відтак вищевказані договори є нікчемним, оскільки не передбачають реального настання правових наслідків.

На підтвердження своїх доводів представники відповідача надали суду копію постанови Ківерцівського районного суду Волинської області від 08.07.2013 року (а.с.98-103, том 1), якою визнано винним директора ТзОВ "СпецБанкМеблі" ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 212 та частиною 1 статті 366 Кримінального кодексу України, однак звільнено його від кримінальної відповідальності на підставі Закону України "Про амністію" від 08.07.2011 року. Станом на 16 липня 2013 року постанова суду набрала законної сили.

З оглянутої у судовому засіданні зазначеної постанови слідує, що ОСОБА_5, будучи службовою особою, своїми умисними діями склав завідомо неправдиві офіційні документи та вніс до офіційних документів завідомо неправдиві відомості, чим вчинив злочин, передбачений ч.1 ст. 366 КК України.

При цьому, директор ТзОВ "СпецБанкМеблі" ОСОБА_5 особисто, як власноручно проставляючи свій підпис, так і з використанням штампу свого факсимільного підпису, підписав зі сторони останнього вищевказані договори та акти приймання-передачі виконаних робіт, достовірно знаючи, що зазначені у цих документах послуги з виконання робіт в дійсності підприємствами ПП "Один Два Три", ПП "Екоенергобуд", ПП "Сервіс доріг" та ТзОВ "Цайпер-Україна" не надавались, а усі роботи виконувались силами виключно підпорядкованого йому ТзОВ "СпецБанкМеблі".

Крім того, ОСОБА_5, усвідомлюючи неправдивість документів про надання вищезазначеними підприємствами для ТзОВ "СпецБанкМеблі" послуг з виконання робіт, пов'язаних із розвантаженням, монтажем та демонтажем захисних відгороджувальних конструкцій та зняттям розмірів касових вузлів у місцевих відділеннях банківських установ, а також справжній зміст і характер своїх злочинних дій, спрямованих на завищення валових витрат та податкового кредиту внаслідок безпідставного відображення в обліку ТзОВ "СпецБанкМеблі" послуг з робіт, нібито виконаних ПП "Один Два Три", ПП "Екоенергобуд", ПП "Сервіс доріг" та ТзОВ "Цайпер-Україна" достовірно знаючи, що такі послуги в дійсності не надавались, у зв'язку з чим такі послуги не могли бути використані в господарській діяльності ТзОВ "СпецБанкМеблі", а тому їх вартість не могла бути віднесена до складу валових витрат товариства, а сума податку на додану вартість, нарахованого з таких операцій, не могла бути віднесена до складу податкового кредиту товариства, передбачаючи, що проведення в обліку ТзОВ "СпецБанкМеблі" цих документів призведе до заниження об'єктів оподаткування товариства та бажаючи настання таких наслідків, ОСОБА_5 забезпечив проведення вказаних завідомо підроблених документів по бухгалтерському та податковому обліках товариства. А саме, він надав вказівки головним бухгалтерам ТзОВ "СпецБанкМеблі" ОСОБА_6 та ОСОБА_7, яким нічого не було відомо про його злочинні наміри, відобразити вартісні показники зазначених вище актів приймання-передачі виконаних робіт та податкових накладних у бухгалтерському та податковому обліку товариства.

Своїми умисними діями ОСОБА_5 вчинив ухилення від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчиненими службовою особою підприємства, що призвели до фактичного ненадходження до бюджету коштів у великих розмірах, чим скоїв злочин, передбачений ч. 2 ст. 212 КК України.

Такі дії ОСОБА_5 призвели до того, що зазначені в підроблених документах суми вартості з податком на додану вартість, послуг (робіт), нібито прийнятих ТзОВ "СпецБанкМеблі" у ПП "Один Два Три", ПП "Екоенергобуд", ПП "Сервіс доріг" та ТзОВ "Цайпер-Україна", в порушення вимог п.1.31 ст.1, п.5.1, п.п. 5.2.2 п.5.2 ст. 5, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.14.1.181 ст.14, п. 201.10 ст. 201, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, були незаконно віднесені до складу валових витрат в деклараціях з податку на прибуток підприємства за 3-4 квартал 2010 року і 1 квартал 2011 року та до складу податкового кредиту з ПДВ ТзОВ "СпецБанкМеблі" у податкових деклараціях підприємства за липень 2010 року - березень 2011 року, які були подані до Ківерцівської МДПІ, в результаті чого були занижені суми податку на прибуток та податку на додану вартість, які підлягали сплаті до бюджету цим товариством.

Так, зокрема, відображення в обліку ТзОВ "СпецБанкМеблі" операцій з приводу нібито надання силами ПП "Один Два Три", ПП "Екоенергобуд", ПП "Сервіс доріг" та ТзОВ "Цайпер-Україна" в адресу першого послуг із виконання робіт, пов'язаних із розвантаженням, монтажем та демонтажем захисних відгороджувальних конструкцій та зняття розмірів касових вузлів призвело до заниження податку на прибуток підприємств в третьому кварталі 2010 року на суму 249564,10 грн., в четвертому кварталі 2010 року на суму 592087,95 грн. та в першому кварталі 2011 року на суму 395725,82 грн., а також до заниження податку на додану вартість: за липень 2010 року - 13056,99 грн., за серпень 2010 року - 17088 грн., за вересень 2010 року - 169506,33 грн., за жовтень 2010 року - 135134,89 грн., за листопад 2010 року - 81112,93 грн., за грудень 2010 року - 257422,70 грн., за лютий 2011 року - 113593,30 грн., за березень 2011 року - 202983,32 грн.

Внаслідок цих дій ОСОБА_5, від ТзОВ "СпецБанкМеблі" фактично не надійшло до бюджету за період з 01.07.2010 року по 31.03.2011 року податків на загальну суму 2227275,97 грн.

Виходячи з викладеного, суд погоджується з твердженням відповідача про те, що вищезазначені господарські операції не мали на меті настання реальних правових наслідків, а були укладені з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків.

Відповідно до частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Згідно із частиною другою статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд дійшов висновку, що висновки Ківерцівської ОДПІ, викладені в актах перевірок ТзОВ "СпецБанкМеблі", про відсутність реального здійснення господарських операцій із ПП "Один Два Три", ПП "Екоенергобуд", ПП "Сервіс доріг" та ТзОВ "Цайпер-Україна" знайшли своє підтвердження в ході з'ясування обставин у справі по суті, а тому прийняті на підставі матеріалів перевірок податкові повідомлення-рішення є правомірними.

При цьому суд враховує, що наявність у позивача податкових та видаткових накладних, платіжних доручень, актів приймання-передачі виконаних робіт, кошторисів витрат на послуги сама по собі не свідчить про фактичне здійснення та реальність вчинення господарських операцій. Встановлена перевірками та судом відсутність реально вчинених господарських операцій вказує на юридичну дефектність відповідних первинних документів, з огляду на що такі документи не можуть бути законною підставою для формування податкового обліку платника податку.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем не спростовано належними та допустимими доказами факти, викладені в актах перевірок, не підтверджено реальності здійснення господарських операцій між ТзОВ "СпецБанкМеблі" та ПП "Один Два Три", ПП "Екоенергобуд", ПП "Сервіс доріг" та ТзОВ "Цайпер-Україна", а тому позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10 вересня 2013 року №0000012200, від 11 вересня 2013 року №0000042200, №0000032200, №0000022200 до задоволення не підлягають.

За правилами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню, оскільки позов не вирішено на його користь. Крім того, позивачем сплачено відповідно до частини 3 статті 4 Закону України „Про судовий збір" 10 відсотків розміру ставки судового збору за подання позовної заяви майнового характеру, що становить 487,20 грн. та підтверджується квитанцією №70 від 25 лютого 2014 року. У зв'язку з тим, що суд відмовляє позивачу у задоволенні позову, тому з ТзОВ "СпецБанкМеблі" на користь Державного бюджету України слід стягнути судовий збір в розмірі 4384,80 грн.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "СпецБанкМеблі" до Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10 вересня 2013 року №0000012200, від 11 вересня 2013 року №0000042200, №0000032200, №0000022200 відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "СпецБанкМеблі" в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4384,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні 80 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 31 березня 2014 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.Д. Ковальчук