Рішення № 37935194, 24.03.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/810/14 24.03.14За позовом Українського головного орендного підприємства по інженерних та екологічних розвідуваннях для будівництва ОП "Укрбудрозвідування"

До Приватного підприємства " Управляюча компанія "Метрополія"

про стягнення 324 166,66 грн.

Суддя Лиськов М.О.

Представники:

Від позивача: Самосонов В.М. за довіреністю від 14.02.2014

Від відповідача: не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 24.03.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

22.01.2014 до канцелярії Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява № К-9-2 від 21.01.2014 Українського головного орендного підприємства по інженерних та екологічних розвідуваннях для будівництва ОП "Укрбудрозвідування" (надалі - позивач) до Приватного підприємства " Управляюча компанія "Метрополія" (надалі - відповідач) про стягнення 324 166,66 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2014 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/810/14, розгляд справи призначено на 12.02.2014.

10.02.2014 через канцелярію суду від представника позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 25.01.2014.

В судове засідання, призначене на 12.02.2014, представник позивача не з'явився, однак через канцелярію суду 11.02.2014, подав клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання, призначене на 12.02.2014, представник відповідача не з'явився, однак через канцелярію суду 10.02.2014, подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.02.2014 розгляд справи №910/810/14 було відкладено на 26.02.2014.

В судове засідання, призначене на 26.02.2014, представник позивача не з'явився, однак через канцелярію суду 26.02.2014, подав клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання, призначене на 26.02.2014, представник відповідача не з'явився, однак через канцелярію суду 26.02.2014, подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.02.2014 розгляд справи №910/810/14 було відкладено на 24.03.2014.

24.03.2014 через канцелярію суду надійшли пояснення відповідача, щодо визнання основного боргу та заперечення щодо задоволення штрафних санкцій.

24.03.2014 через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання про відстрочку боргу.

24.03.2014 через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог.

В судове засідання, призначене на 24.03.2014, з'явився представник позивача та надав клопотання про зміна банківських реквізитів позивача, яке було задоволено судом.

В судовому засіданні, призначеному на 24.03.2014, представник позивача клопотав про задоволення заяви про забезпечення позову.

Судом розглянуто заяву про забезпечення позову, відповідно до якої позивач просить суд накласти арешт на грошові кошти, що належать відповідача в межах заявлених позивачем позовних вимог.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Разом з тим, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що грошові кошти, які є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення. При цьому в заяві про вжиття заходів забезпечення позову має міститись мотивований висновок про те, як невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 №01-8/2776 «Про деякі питання практики забезпечення позову» у випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

За таких обставин, проаналізувавши вищезазначену заяву та заслухавши пояснення представника позивача, суд визнав заяву позивача такою, що не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не обґрунтовано належним чином те, що невжиття заходів до забезпечення позову ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду, а також не надано суду належних доказів того, що грошові кошти можуть зникнути, зменшитись або передатись іншим особам.

В судовому засіданні, призначеному на 24.03.2014, представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог.

Заява про уточненя позовних вимог надійшла до початку розгляду справи по суті, а отже на підставі ст.. 22 Господарського процесуального кодексу України подальший розгляд справи відбуватиметься з урахування вказаної заяви.

В судове засідання, призначене на 24.03.2014, представник відповідача не з'явився, через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи. Суд відмовляє в задоволенні вказаного клопотання у зв'язку з тим, що розгляд справи відкладався тричі, жодного разу представник відповідача в судове засідання не з'являвся.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України"від 18.09.1997 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Пунктом 11 "Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 (2.04.2009)"передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

27.06.2012 між позивачем (надалі за текстом - виконавець) та відповідачем (надалі за текстом - замовник) був укладений договір №49 (далі за текстом - контракт)(належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

Відповідно до п.1.1 Договору замовник доруча, а виконавець бере на себе виконання інженерно-геологічних вишукувань для будівництва вітроелектростанцію.

Згідно п. 2.1 Договору загальна вартість робіт становить 1 900 000 грн. . До початку робіт замовник зобов'язаний перерахувати виконавцю аванс у розмірі 300 000 грн. (п. 2.2 Договору).

Оплата за виконані роботи проводиться поетапно згідно календарного плану-графіку робіт та оплат. Оплата за закінчення етапу проводиться за умові підписання відповідного Акту приймання-передавання робіт.

Відповідно до календарного плану-графіку робіт-невід'ємної частини Додатку №1 до Додаткової угоди №1 від 17.07.2012 Договору №49 від 27.червня 2012 та змін до затвердженого календарного плану робіт погодженого сторонами позивач своєчасно та повністю виконав, належно оформив та надав відповідачеві проектно-вишукувальну документацію по виконанню інженерно-геологічних вишукувань для будівництва вітроелектростанції встановленої потужності .

Відповідно до Акту здачі-приймання робіт від 17.06.2013 належно оформленого сторонами відповідач прийняв у позивача без будь-яких зауважень та у повному обсязі достроково та повністю виконану позивачем роботу та зобов'язався своєчасно сплатити відповідно до умов визначених п.3.2 та п. 3.3 розділу 3 та п.4.3, п. 4.4, п.4.5 розділу 4 Договору №49 від 27.06.2013 кошти у сумі 250 000,00 грн.

Позивач 19.08.2013 та 05.09.2013 надсилав на адресу відповідача лист № К-9-96 Претензію на щодо стягнення заборгованості, однак відповідач на вказані претензії не відреагував.

позивач повторно направив претензію відповідачу з метою добровільної сплати ним існуючого у відповідача та досі не сплаченого позивачу боргу .

Дане рекомендоване повідомлення - Претензія вручено Відповідачу 09.09.2013 р. та залишено без реагування.

Суд наголошує, що договір є дійсним, укладений правочин є підставою для настання відповідних прав та обов'язків між сторонами. Позивачем було надано послуги в строк передбачені договором та надавались вчасно і якісно, ніяких заперечень (претензій) від відповідача не надходило.

Виходячи з вище викладеного, суд приходить до висновку про те, що відповідачем неналежно було виконано грошове зобов'язання по сплаті по договору субпідряду за надані послуги, він умисно не сплатив рахунок за отримані послуги, тим самим спричинивши заборгованість перед позивачем.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав свої зобов'язання перед позивачем.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів оплати заборгованості за договором, визнанням відповідачем наявності у нього заборгованості за договором перед позивачем в сумі 250 000 суд дійшов висновку, що обґрунтованими вказаних вимог

Окрім того позивач просить стягнути з відповідача 32 500 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки, що встановлено Договору.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 13 262,60 грн.

Крім того, позивач на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 37 500 грн. індексу інфляції нарахованого на суму боргу за весь час прострочення.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Відповідач посилаючись на скрутне матеріальне становище просить суд відстрочити виконання рішення до 31.07.2014.

Однак, суд проаналізувавши вказані доводи відповідача, приходить до висновку, що доказів в підтвердження викладених у відзиві обставин відповідачем до суду не подано, а посилання на важкий фінансовий стан не підтверджений належними та допустимими доказами. Таким чином суд вважає, що вказане клопотання не обґрунтоване та не належним чином мотивоване, а отже не підлягає задоволенню.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 49, ст. 82-85, 87 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства " Управляюча компанія "Метрополія" (03187, м.Київ, Проспект Академіка Глушкова, будинок 55, квартира 111; ідентифікаційний код: 34287470) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Українського головного орендного підприємства по інженерних та екологічних розвідуваннях для будівництва ОП "Укрбудрозвідування" (01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26; ідентифікаційний код 02497737) 250 000 (двісті п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. - основного боргу, 32 500(тридцять дві тисячі п'ятсот) грн. 00 коп. - пені, 37 500 (тридцять сім тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. - інфляційних втрат та 6 900 (шість тисяч дев'ятсот) грн. 00 коп. - суму судового збору.

3. В задоволенні клопотання Приватного підприємства " Управляюча компанія "Метрополія" про відстрочення виконання рішення до 31.01.2014 - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення направити сторонам.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено28.01.2014

Суддя М.О. Лиськов