Ухвала суду № 37935003, 31.03.2014, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_______________

_________________

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

УХВАЛА

"31" березня 2014 р. Справа № 906/372/14.

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

за позовом: ОСОБА_1 (м.Житомир)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельної фірми "Рушничок" (м.Житомир)

про визнання недійсними рішень загальних зборів

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників ТОВ ВТФ "Рушничок" від 27.09.2013, оформлених протоколом №1 від 27.09.2013.

Крім того, у заяві від 25.03.2014 позивач просить суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом заборони Реєстраційній службі Житомирського міського управління юстиції вчиняти будь-які реєстраційні дії по внесенню змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ТОВ «Рушничок».

Обґрунтовуючи подану заяву позивач вказує, що на даний час одна із учасників товариства - ОСОБА_2, яку спірними зборами товариства було уповноважено представляти ТОВ "Трикотажниця", намагається внести відповідні зміни до установчих документів товариства шляхом проведення їх державної реєстрації, що підтверджується позовною заявою від 11.11.2013 та ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 12.11.2013.

На думку позивача, вчинення державним реєстратором відповідних реєстраційних дій по внесенню до Єдиного державного реєстру змін на підставі прийнятих оскаржуваних рішень, безумовно утруднить чи зробить неможливим виконання у майбутньому судового рішення по даній справі у разі задоволення позовних вимог, адже у такому випадку останнє стає підставою для подання позову у спорі щодо недійсності внесених змін до установчих документів товариства, тобто, як вказує позивач, їй прийдеться ще раз звертатися до господарського суду за захистом своїх прав.

Зауважує, що оскільки встановлення дійсного складу учасників товариства та розміру їх внесків станом на 27.09.2013 входить до предмету доказування у даній справі, тому правовий стан спірних корпоративних відносин та склад їх учасників повинен залишатися незмінним на час вирішення спору по суті.

Відповідно до ст.66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Перелік заходів до забезпечення позову визначений ст.67 ГПК України.

Зокрема, до заходів забезпечення позову, що застосовуються господарськими судами, відноситься заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Відповідно до абз.3 п.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", та п.1.1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 р. №01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову", у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд виходить з: -розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; - забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; - наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; - імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; - запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому слід враховувати, що згідно п. 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р., виносячи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти... Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Положеннями п.5.7.3 Рекомендацій Вищого господарського суду України від 28.12.2007 року №04-5/14 "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" (далі - Рекомендації) також визначено, що при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарським судам слід також враховувати, що цими заходами не повинна блокуватися господарська діяльність товариства, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи.

Відповідно до п.47 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" (далі - Постанова), суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог. Тобто, відповідно до зазначених положень не допускається забезпечення позову шляхом винесення ухвал, які фактично містять рішення у справі, яку ще не вирішено.

Так, враховуючи те, що предметом даного позову є вимога про визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів учасників, суд має встановити факт відповідності оскаржуваних рішень вимогам законодавства і наявність порушення прав позивача. Оскільки з предмету позову не вбачається обов'язку відповідачів вчинити будь-які дії на виконання рішення суду прийнятого за результатом розгляду справи №906/372/14, вказане свідчить про відсутність обставин, які б утруднили чи зробили неможливим виконання рішення суду у даній справі, так як виконання рішення суду не передбачає вчинення будь-яких дій і буде виконано в момент набрання ним законної сили.

При цьому твердження позивача про те, що оскільки встановлення дійсного складу учасників товариства і розміру їх внесків станом на 27.09.2013 входить до предмету доказування у даній справі, то правовий стан спірних корпоративних відносин та склад їх учасників повинен залишатися незмінним на час вирішення спору по суті, суд вважає безпідставними, так як при вирішенні будь-якого спору по суті судом беруться до уваги саме обставини, які існували під час виникнення спірних відносин.

Водночас суд враховує, що згідно ст. 6 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", державний реєстратор на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці проводить державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; проводить державну реєстрацію змін до установчих документів юридичних осіб та державну реєстрацію зміни імені або місця проживання фізичних осіб-підприємців; здійснює інші дії, передбачені цим Законом тощо.

Відповідно до ст. 31 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" У разі постановлення судового рішення щодо скасування рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу про внесення змін до установчих документів юридичної особи, або про визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи суд у день набрання законної сили судовим рішенням надсилає його державному реєстратору для внесення запису про судове рішення щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, а Державний реєстратор у строк, що не перевищує двох робочих днів з дати надходження судового рішення щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, вносить до Єдиного державного реєстру запис щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, якщо інше не встановлено судовим рішенням, та в той же день повідомляє органи статистики, доходів і зборів, Пенсійного фонду України про внесення такого запису.

Таким чином державний реєстратор в силу закону зобов'язаний скасувати внесені зміни, за наявності відповідного рішення суду.

За вказаного, суд дійшов висновку, що забезпечення поданого позову шляхом заборони Реєстраційній службі Житомирського міського управління юстиції вчиняти будь-які реєстраційні дії по внесенню змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ТОВ «Рушничок», не перебуває у необхідному (обов'язковому) зв'язку з позовними вимогами, оскільки такий захід не спроможний забезпечити фактичне виконання можливого судового рішення в разі задоволення позову. Більш того, заявлений позивачем засіб забезпечення позову є не лише тотожним задоволенню заявлених позовних вимог, а навіть ширшими за своїм змістом від останніх та перешкоджатиме господарській діяльності юридичної особи, оскільки позивач просить заборонити Рєстраційній службі Житомирського міського управління юстиції вчиняти б у д ь - я к і реєстраційні дії по внесенню змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ТОВ «Рушничок», а не лише ті, що випливають з оскаржуваного рішення зборів.

Тобто, вжиті заходи до забезпечення позову не відповідають принципам розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову та принципу забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу. Відповідно, вжиття заходу забезпечення позову не відповідає вимогам ст.66 ГПК України.

Отже, дослідивши наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог; імовірність ускладнення виконання або невиконання судового рішення у разі невжиття таких заходів та запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюванних законом інтересів осіб, які не є учасниками даного судового розгляду, оцінивши відповідність принципам розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-33, 66, 86 ГПК України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Заяву про вжиття заходів забезпечення позову відхилити.

Суддя Вельмакіна Т.М.

Друк:

1 - у справу

2,3 - сторонам (рек. з пов.)