Ухвала суду № 37932989, 19.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/19532/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А. Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

19 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Ганечко О.М.

Собківа Я.М.

при секретарі Шевчук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк Кіпру" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства "Банк Кіпру" до Державної податкової інспекції у Солом"янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкової вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2013 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову суду, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також при неповному з'ясуванні обставин справи, та прийняти нову постанову, якою повністю задовольнити позовні вимоги.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, вислухавши пояснення учасників процесу, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

Згідно зі ст.198 ч.1 п.1 та ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку про відповідність оскаржуваних рішень вимогам ст. 59, п. 89.3 ст. 89 ПК України.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду з огляду на наступне.

Судом першої інстанції вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується, що відповідачем сформовано і надіслано позивачу податкову вимогу від 27.06.2013 №1235-19 про сплату податкового боргу на загальну суму 110771,43 грн. (у т.ч.: авансовий внесок з податку на прибуток банківських організацій - 110701 грн.; земельний податок - 70,43 грн.), що наявний станом на 26.06.2012.

Крім цього, відповідачем прийнято і надіслано позивачу рішення від 27.06.2013 №631 про опис майна у податкову заставу, що перебуває у власності позивача, а також майна, яке він набуде у майбутньому.

Також встановлено, що вказані податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу залишені без змін рішеннями Головного управління Міндоходів у м. Києві від 11.10.2013 №5156/10/26-15-10-06-11 та Міністерства доходів і зборів України від 25.11.2013 №15963/6/99-99-11-02-01-15 про результати розгляду скарг.

Даючи правову оцінку обставинам справи та діям відповідача , колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Пунктом 59.1 ст. 59 ПК визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 59.3 ст. 59 ПК податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Пунктом 89.3 ст. 89 ПК передбачено, що опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

З матеріалів справи вбачається та сторонами не оспорюється, на підставі податкової декларації з податку на прибуток за 2012р. (від 07.02.2013 вх.№9086881377) і згідно з абз.4 п. 57.1 ст. 57 ПК, позивач зобов'язаний був щомісячно протягом 2013р. сплачувати авансові внески з податку на прибуток у розмірі 110701 грн. без подання податкової декларації.

При цьому згідно з абз.11 п. 57.1 ст. 57 ПК визначена в розрахунку в податковій декларації сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань, а згідно з абз.12 п. 57.1 ст. 57 ПК дванадцятимісячний період для сплати авансових внесків визначається починаючи з березня поточного звітного (податкового) року по лютий наступного звітного (податкового) року включно.

Тобто, ПАТ «Банк Кіпру» в 2013 році є платником авансового внеску у березні 2012 року-лютому 2014 року у сумі 110701,00 грн. щомісячно, що підтверджується самостійним заповненням у складі річної податкової декларації податку на прибуток банку за 2012 року розділу «Розрахунок авансового внеску з податку на прибуток», а саме рядок 34 та 35 декларації.

Разом з тим, апелянт вважає, що він не був зобов'язаний сплачувати такі внески з 2 кв. 2013р., посилаючись при цьому на абз.9 п. 57.1 ст. 57 ПК, оскільки за підсумками 1 кв. 2013р. ним не було одержано прибутку, про що подана податкова декларація з податку на прибуток, однак, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що підстави, які б звільняли позивача від сплати авансових внесків з податку на прибуток у 2 кварталі 2013 р., відсутні, виходячи з наступного.

Так, абз.9 п. 57.1 ст. 57 ПК передбачено, що у разі платник податку, який сплачує авансовий внесок, за підсумками першого кварталу звітного (податкового) року не отримав прибуток або отримав збиток, він має право подати податкову декларацію та фінансову звітність за перший квартал. Такий платник податку авансових внесків у другому - четвертому кварталах звітного (податкового) року не здійснює, а податкові зобов'язання визначає на підставі податкової декларації за підсумками першого півріччя, трьох кварталів та за рік, яка подається до контролюючого органу в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що необхідними умовами звільнення позивача від сплати авансових внесків є відсутність прибутку (отримання збитку) за результатами 1 кварталу 2013р., а також подання позивачем відповідної податкової декларації, в якій задекларовано відсутність прибутку (наявність збитку).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було подано до ДПІ податкову декларацію з податку на прибуток за 1 квартал 2013р. (від 29.04.2013 вх. №9024499527), однак, у зв'язку з неналежним оформленням даної податкової декларації, відповідачем у порядку п. 49.11 ст. 49 ПК відмовлено в її прийнятті, про що прийнято рішення від 14.05.2013 №12240/10/15.1-10, копія якого наявна у справі, яким також запропоновано позивачу подати належно оформлену податкову декларацію.

Позивачем також самостійно виявлено допущені ним недоліки, про вказується у скарзі від 24.05.2013 №2002-01/6358, у зв'язку з чим 14.05.2013 ним була подана уточнююча податкова декларація з податку на прибуток за 1 квартал 2013р, однак, у зв'язку з неналежним оформленням і цієї податкової декларації, відповідачем у порядку п. 49.11 ст. 49 ПК відмовлено в її прийнятті, про що прийнято рішення від 15.05.2013 №12372/10/15.1-10, яким також запропоновано позивачу подати належно оформлену податкову декларацію.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач в подальшому виправлених податкових декларації до ДПІ не подавав, а скористався своїм правом на оскарження вищевказаних рішень ДПІ, у скасуванні яких вищестоящими органами ДПС було відмовлено.

Також позивач звернувся до суду з позовом про скасування цих рішень, в задоволенні якого відмовлено постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.10.2013 №826/15554/13-а.Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.10.2013 у справі №826/15554/13-а залишено без змін (номер в ЄДРСР 36954848).

Враховуючи те, що податкову декларацію за І квартал звітного (податкового) року, в якій зафіксовано відсутність прибутку у платника, не було прийнято податковим органом та така згідно з п. 48.7 ст. 48 ПК не вважається податковою декларацією, а отже твердження апелянта про звільнення його від сплати авансових внесків у 2 кварталі 2013р. є необґрунтованими і документально не підтвердженими.

Необґрунтованими, на думку суду апеляційної інстанції, є посилання апелянта на те, що грошове зобов'язання є неузгодженим з урахуванням п. 56.18 ст. 56 ПК, а податкова вимога протиправною та незаконною на тій підставі, що рішення податкового органу про неприйняття податкової декларації за І квартал 2013 року оскаржено Банком спочатку в адміністративному порядку, а потім і в судовому, з огляду на наступне.

Абзацом 4 п. 56.18 ст. 56 ПК передбачено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Судом першої інстанції вірно зауважено, що дана норма не регулює питання нарахування чи узгодження грошових зобов'язань, самостійно нарахованих платником податків, а в даному випадку грошове зобов'язання зі сплати авансових внесків з податку на прибуток у 2013р. у сумі 110701 грн., визначається не рішенням контролюючого органу, а податковою декларацією позивача з податку на прибуток за 2012р., подання якої відповідно до абз.11 п. 57.1 ст. 57 ПК підтверджує факт узгодження цього грошового зобов'язання.

Щодо посилання апелянта, що на момент вручення податкової вимоги - 09.08.2013 року такого податкового боргу, який зазначено станом на 27.06.2013 не існувало, то, як вірно зазначено судом першої інстанції, наступна сплата (погашення) позивачем цього податкового боргу не спростовує виникнення цього боргу, не свідчить про порушення відповідачем п. 59.1 ст. 59 ПК і не може бути підставою для визнання протиправними і скасування оскаржуваних рішень в цій частині.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем правомірно визначено позивачу податковий борг за узгодженим грошовим зобов'язанням з авансових внесків з податку на прибуток банківських організацій за ІІ квартал 2013 року, а саме за квітень 2013 року та прийнято оскаржувані рішення у відповідності з вимогам податкового законодавства, а тому підстав для визнання їх протиправними і скасування немає.

Згідно з частиною першою статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною другою статті 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачем в даному випадку виконаний.

Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, що на думку колегії апеляційного адміністративного суду, дотримано судом першої інстанції.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160,198,200, 205,206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу акціонерного товариства "Банк Кіпру" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали складено та підписано 21.03.2014 року.

Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович

Судді: О.М. Ганечко

Я.М.Собків

.

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Собків Я.М.