Ухвала суду № 37932895, 25.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/3455/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Тимошенко В.П. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

25 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Старової Н.Е.

Чаку Є.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу УПФУ в м. Смілі та Смілянському районі Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом УПФУ в м. Смілі та Смілянському районі Черкаської області до Відкритого акціонерного товариства "Смілянське автотранспортне підприємство - 17128" про стягнення простроченої заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року в задоволенні адміністративного позову УПФУ в м. Смілі та Смілянському районі Черкаської області до ВАТ "Смілянське автотранспортне підприємство - 17128" про стягнення простроченої заборгованості - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ВАТ "Смілянське автотранспортне підприємство - 17128" зареєстроване як юридична особа з 14 листопада 1995 року виконавчим комітетом Смілянської міської ради народних депутатів, ідентифікаційний код 03115436, що підтверджується витягом з ЄДР станом на 01 лютого 2013 року.

Управління Пенсійного фонду України в м. Смілі та Смілянському районі Черкаської області направило на адресу ВАТ "Смілянське автотранспортне підприємство - 17128" розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період з липня по жовтень 2013 року на суму 71152, 50 грн.

Одночасно із розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій позивач, направляв відповідачеві і повідомлення про сплату коштів в рахунок такого відшкодування.

Відповідач зарахував коштів, сплачені підприємством згідно повідомлень у рахунок погашення заборгованості за відшкодуванням витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в порядку календарної черговості її виникнення, тобто без урахування призначення платежу зазначеного у платіжних дорученнях є неправомірним.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач оскаржив їх в судовому порядку.

Згідно пункту 1 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є: суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 1 статті 2 Закону для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»- «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Згідно статті 3 Закону збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду у порядку, визначеному законодавством України.

Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з "особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди вищезазначеним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно з пп. 2.1.1 п. 2.1 та п. 6.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року № 64/8663 - роботодавці відшкодовують 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого ч. 2 Прикінцевих положень України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які надсилаються підприємствам до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій. Підприємства щомісяця до 25 числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

З наведеного вбачається, що відповідач, як платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та юридична особа, працівники якого вийшли на пільгову пенсію, зобов'язаний відшкодовувати Пенсійному фонду витрати на виплату та доставку пільгових пенсій цим працівникам.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання вимог УПФУ в м. Смілі та Смілянському районі Черкаської області платіжними дорученнями №690 від 19 липня 2013 року на суму 17788 грн. 13 коп., №791 від 19 серпня 2013 року на суму 17788 грн. 13 коп., №875 від 19 вересня 2013 року на суму 17788 грн. 13 коп., від 18 жовтня 2013 року на суму 17788 грн. 13 коп. сплатило позивачеві 71152 грн. 52 коп., із призначенням платежу сплата пільгової пенсії за липень 2013 року, серпень 2013 року, вересень 2013 року, жовтень 2013 року відповідно.

Зазначені кошти позивачем зараховані в рахунок погашення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в порядку календарної черговості її виникнення.

Поняття та загальний порядок проведення переказу коштів в межах України, а також відповідальність суб'єктів переказу визначені Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 5 квітня 2001 року № 2346-ІП.

Відповідно до статті 17 цього Закону реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, обробки та захисту встановлюються Національним банком України.

Загальні правила, види і стандарти розрахунків юридичних і фізичних осіб та банків у грошовій одиниці України, що здійснюються за участю банків, встановлені інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22.

Згідно пункту 3.8 глави 3 названої Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу».

Тобто, право визначати призначення платежу належить виключно платнику.

Колегія суддів зазначає, що посилання позивача на статтю 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» як на підставу зарахування коштів, сплачених відповідачем, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості з відшкодуванням витрат по пільговим пенсіям, є безпідставним, оскільки дана стаття передбачає, що за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення у разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від по справі № К/9991/79377/12 від 21 березня 2013 року та по справі № К/9991/90910/11 від 13 лютого 2014 року.

Зокрема, судова колегія Вищого адміністративного суду України в своїй ухвалі від 21 березня 2013 року по справі № К/9991/79377/12 зазначає, що згідно Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» право спрямовувати суми на погашення заборгованості в порядку календарної черговості її виникнення надано органу Пенсійного фонду лише у випадку щодо недоїмки, пені та фінансових санкцій.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, стосовно того, що суми, що підлягають сплаті страхувальниками в рахунок відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій не є страховими внесками, штрафними санкціями чи пенею, тому посилання позивача не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що самостійне зарахування позивачем сум у рахунок відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за інший період, ніж зазначений відповідачем в призначенні платежу, є неправомірним.

Таким чином правомірним є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні даного адміністративного позову.

Отже, при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу УПФУ в м. Смілі та Смілянському районі Черкаської області - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Чаку Є.В.

Старова Н.Е.