Ухвала суду № 37932861, 27.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/6281/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шевченко А.В. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

27 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Твердохліб В.А., Троян Н.М.;

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Моваль Трейдинг» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2013 року, позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Свої позовні вимоги мотивував тим, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 20.08.2013 року №0000192204 прийняте з порушенням норм матеріального права, є таким, що суперечать нормам чинного законодавства України та підлягає скасуванню.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 20.08.2013 року №0000192204.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, колегія суддів вважає, що розгляд справи має бути проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю «Моваль Трейдинг» є юридичною особою, код за ЄДРПОУ: 36713153.

З матеріалів справи встановлено, що ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області 23.07.2013 року було проведено перевірку позивача, за результатами якої складено Акт від 23.07.2013 року № 2/22-04/36713153 «Про результати камеральної (електронної) перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість підприємством ТОВ «Моваль Трейдинг» (код за ЄДРПОУ: 36713153), надану у травні 2013 року за березень 2013 року».

Перевіркою встановлено та в Акті зафіксовано наступні порушення вимог податкового законодавства:

Пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 250 011, 41 гривень.

На підставі Акта перевірки від 23.07.2013 року № 2/22-04/36713153 ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області було винесено податкове повідомлення-рішення від 20.08.2013 року № 0000192204 за платежем по ПДВ на суму грошового зобов'язання за основним платежем - 250 011, 41 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями - 62 502, 85 гривень.

Позивачем до ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області 22.04.2013 року було подано податкову декларацію з ПДВ за березень 2013 року.

Також, у звітному податковому періоді - травень 2013 року, у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок, позивачем 17.05.2013 року до ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2013 року та розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Додаток 5).

Під час розгляду справи судом була досліджена вказана податкова звітність та встановлено наступне.

У розділі І «податкові зобов'язання» додатку № 5 до декларації за березень 2013 року загальна сума ПДВ складає 2 918 970, 00 гривень.

У розділі ІІ «податковий кредит» додатку № 5 до декларації за березень 2013 року загальна сума ПДВ складає 2 621 714, 00 гривень.

Також судом досліджений наданий позивачем уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2013 року, з якого встановлено наступне.

У розділі І «податкові зобов'язання» уточнюючого розрахунку загальна сума ПДВ складає 2 918 970, 00 гривень, яка не відрізняється від попередніх показників, зазначених у Декларації з ПДВ за березень 2013 року, тобто вказана сума залишилась без змін.

У розділі ІІ «податковий кредит» уточнюючого розрахунку загальна сума ПДВ складає 2 621 714, 00 гривень, яка згідно додатку 5 до уточнюючого розрахунку збільшується на 250 011, 00 гривень за рахунок контрагентів позивача згідно реєстру податкових накладних, а саме: ТОВ «Фоззі-Фуд», ТОВ «Фірма «Адора», ТОВ «Атор», ТОВ «Бартнік», ПрАТ «Компанія Бастіон», ФОП ОСОБА_2, ТОВ «Галфрост», ТОВ «Данон», ТОВ «Дільче Італія», ПАТ «Звенигородський Сироробний Комбінат», ТОВ «Торговий Дім «Королівський смак», ТОВ «Фірма «Люстдорф», ТОВ «Ольвія-1», ТОВ «Укрпродмайстер», ТОВ «Природні продукти», ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна», ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У.», ДП «Маркет-Плазо», ТОВ «Адвентіс», ТОВ «Фудмаркет» та ТОВ «Новус Україна».

З Акта перевірки позивача від 23.07.2013 року № 2/22-04/36713153, складеного ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області вбачається, що підприємством позивача до уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2013 року (реєстр від 17.05.2013 року № 9028460786) не надано уточнюючий реєстр отриманих та виданих податкових накладних.

У зв'язку з чим відповідачем було проведено камеральну перевірку податкової звітності з ПДВ ТОВ «Моваль Трейдинг».

Відповідач зазначив, що при проведенні перевірки встановлено, що позивачем сформований податковий кредит за рахунок податкових накладних з датою виписки понад 365 днів, зазначених в пункті 4 Акта перевірки відповідача.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, необхідно зазначити наступне.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Відповідач, виявивши порушення позивачем податкового законодавства, передбаченого пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, виніс оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 20.08.2013 року № 0000192204, визначивши суму грошового зобов'язання за основним платежем - 250 011, 41 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями - 62 502, 85 гривень.

Відповідальність за визначене відповідачем порушення передбачена пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, відповідно до якого у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Однак, з вищевказаними твердженнями відповідача щодо порушення позивачем пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, та, відповідно, нарахування за таке порушення штрафних санкцій не можливо погодитися з огляду на наступне.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом. Це правило не поширюється на випадки, встановлені статтею 177 цього Кодексу.

У разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, або не подає уточнюючий розрахунок протягом 20 робочих днів після дати складення довідки про проведення електронної перевірки, якою встановлено порушення податкового законодавства, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.

Як вбачається з Акта перевірки перевіряючим встановлено, що позивач сформував податковий кредит за рахунок податкових накладних з датою виписки понад 365 днів.

Слід звернути увагу, що позивачем подано уточнюючий розрахунок за березень 2013 року, отже у зв'язку з самостійно виявленими помилками у податкового органу були відсутні підстави вважати, що податковий кредит сформовано за рахунок податкових накладних з датою виписки понад 365 днів.

Тобто, ані з Акта перевірки, ані під час судового розгляду не встановлено підстав, з яких податковий орган дійшов таких висновків.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3, 5 розділу І Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року № 1492 (зі змінами та доповненнями) (далі - Порядок № 1492), подання податкової декларації з податку на додану вартість (далі - декларація) передбачено пунктом 46.1 статті 46 глави 2 розділу II «Адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)» та статтею 203 розділу V «Податок на додану вартість» Податкового кодексу України (далі - Кодекс).

Подання уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (далі - уточнюючий розрахунок) (у разі якщо у майбутніх податкових періодах з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу, платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій податковій декларації (крім митної декларації або обмежень, визначених статтею 50 глави 2 розділу II Кодексу)) передбачено пунктом 50.1 статті 50 глави 2 розділу II Кодексу.

Подання копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді передбачено пунктом 201.15 статті 201 розділу V Кодексу.

Усі платники податку на додану вартість подають податкову декларацію з позначкою « 0110», у якій відображаються розрахунки з бюджетом (далі - декларація 0110).

Відповідно до пункту 201.15 статті 201 Податкового кодексу України, зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Згідно з пунктом 10 розділу ІІІ Порядку № 1492, до податкової звітності з податку на додану вартість (далі - податкова звітність) належать: - податкова декларація з податку на додану вартість; - уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок; - копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді; - розрахунок податкових зобов'язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України.

Відповідно до пункту 13 розділу ІІІ Порядку № 1492, декларація « 0110» подається платником за звітний період незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

У складі декларації подаються передбачені цим Порядком додатки (у разі заповнення даних у відповідних рядках декларації) та копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних.

Уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (до декларацій 0110/0121 - 0123/0130/0140) подаються платником у визначених Кодексом випадках.

Згідно з розділом ІV Порядку № 1492, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої декларації за формою, встановленою на дату подання уточнюючого розрахунку.

Внесення змін до податкової звітності за результатами самостійного виявлення помилок здійснюється у порядку, визначеному статтею 50 глави 2 розділу II Кодексу.

У разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку чи декларації, до якої включені уточнені показники, повинні бути подані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників.

Отже, законодавством чітко визначений перелік документів, які необхідно подавати податковому органу, зокрема, що стосується уточнюючого розрахунку, то ані Податковим кодексом України, ані Порядком № 1492 або будь-яким іншим нормативно-правовим актом не передбачено обов'язкового подання уточнюючих реєстрів отриманих та виданих податкових накладних. Інформація щодо уточнюючих показників міститься в Додатку 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до уточнюючого розрахунку

Також, на підтвердження правомірності включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, позивачем під час розгляду справи були надані, зокрема, податкові накладні (копії наявні в матеріалах справи), які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму 250 011, 43 гривень, так і копії договорів на підтвердження фінансово-господарської діяльності з вищезазначеними контрагентами та відповідно, акти приймання-передачі виконаних робіт, платіжні доручення, видаткові накладні та податкові декларації з уточнюючими розрахунками за наступні податкові періоди, які прийняті податковим органом.

Зі змісту пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не вбачається про неможливість включення до податкового кредиту сум, якщо до уточнюючого звіту не був поданий уточнюючий реєстр отриманих та виданих податкових накладних, тому дії відповідача щодо посилання на обов'язок надання позивачем реєстру отриманих та виданих податкових накладних до уточнюючого розрахунку є неправомірними та законодавчо не закріпленими, тому збільшення податкового зобов'язання з ПДВ та відповідно застосування штрафних санкцій є протиправними.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, не довів правомірність своїх дій.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 01 квітня 2014 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Твердохліб В.А.

Троян Н.М.