Ухвала суду № 37932843, 25.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/18504/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

25 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Троян Н.М., Костюк Л.О.,

за участю секретаря Погребняк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Б.М.-Україна» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання нечинними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Т.Б.М.-Україна» (далі - Позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (далі - Відповідач) про визнання нечинними та скасування рішення про коригування митної вартості від 14.06.2013 року №100270000/2013/300052/2 та картки відмови від 13.06.2013 року №100270000/2013/01159.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2013 року адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості від 14.06.2013 року №100270000/2013/300052/2 та картку відмови від 13.06.2013 року №100270000/2013/01159. В задоволенні позовних вимог в частині визнання зазначених рішення та картки нечинними - відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі зовнішньоекономічного контракту №06/2013 від 01.01.2013 року про поставку комплектуючих для вікон і дверей, укладеного між Позивачем (Покупець) та Компанією «Interplast plastic dograma aksesuarlari san. ve dis tic. a.s.» (Турція) (Продавець), і відповідно до специфікації (додаток №3 до договору) та інвойсу від 07.06.2013 року №14170, Позивачем придбано на умовах FОВ-Стамбул (Турція) товар (петлі для вікон і дверей, дверна фурнітура, інструменти), визначеного в специфікації та в інвойсі асортименту, кількості, ціни, на загальну вартість 27 214,48 Євро.

Вказаний товар подано до митного оформлення згідно ВМД №100270000/2013/166420 від 13.06.2013 року та задекларовано його митну вартість згідно ст.58 Митного кодексу України (далі - Кодекс) за першим методом (за ціною договору) у розмірі 300 215,32 грн, що складається з ціни на товар - 27 214,48 Євро (288 808,39 грн) та додаткових витрат: транспортування - 10 873,00 грн, страхування - 283,93 грн, навантаження - 250,00 грн.

Відповідачем здійснено коригування митної вартості товару 1 і 2 та визначено її на рівні 23 979,25 Євро (товар 1) і 6 123,49 Євро (товар 2), про що прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 27.08.2013 року №100260000/2013/200540/2, а також винесено картку відмови від 14.06.2013 року №100270000/2013/01159.

Прийняття вказаного рішення зумовлено тим, що декларантом, на думку контролюючого органу, надано документи, які містять неповні відомості, а саме: документ про вартість страхування не містить реквізитів транспортної операції, яку застраховано.

Митна вартість скоригована Відповідачем відповідно ВМД від 04.06.2013 року №100270000/2013/165125, від 21.05.2013 року №100270000/2013/199982.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.51 Кодексу митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну

Відповідно положень ст.52 Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;

2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Частинами 1, 3 ст. 53 Кодексу встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно ч.ч.5, 6 ст.53 Кодексу забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно положень ст.54 Кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Частиною 1 статті 55 Кодексу визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.ч.1-3 ст.57 Кодексу).

Пунктами 2, 4, 5 ст.58 Кодексу встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Позивачем для митного оформлення імпортованого товару подано Відповідачу визначені ч.2 ст.53 Кодексу необхідні документи, зокрема, контракт №06/2013 від 01.01.2013 року з Компанією «Interplast plastic dograma aksesuarlari san. ve dis tic. a.s.», специфікацію (додаток №3 до договору), інвойс від 07.06.2013 року №14170, договір з ТОВ «Каско» від 22.05.2013 року №2205 на перевезення, довідку ТОВ «Каско» від 13.06.2013 року №42 про транспортні витрати до кордону України в сумі 10 873,00 грн та витрати на навантаження-розвантаження в сумі 250,00 грн, СMR від 10.06.2013 року №631400, додаткову угоду з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» №817/1067 від 06.06.2013 року про страховий платіж у сумі 283,93 грн тощо.

Також додатково надавалися експортна митна декларація від 07.06.2013 року №13341300ЕХ316005, прайс-лист фірми виробника, видаткові та податкові накладні.

Вказані документи чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товарів, що підлягала сплаті Позивачем на користь продавця в розмірі 27 214,48 Євро (288 808,39 грн), та додатково понесені Позивачем витрати на транспортування в сумі 10 873,00 грн, на страхування в сумі 283,93 грн, на навантаження в сумі 250,00 грн.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що подані Позивачем документи підтверджують заявлену останнім митну вартість товарів за ціною договору відповідно вимог ст.58 Кодексу.

Відповідачем не доведено наявності підстав для витребування у декларанта додаткових документів, не підтверджено наявності у поданих Позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

В матеріалах справи міститься копія додаткової угоди з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» №817/1067 від 06.06.2013 року до договору добровільного страхування вантажів, в якому чітко вказано реквізити інвойсу №14170 та СMR від 10.06.2013 року №631400 (XF72338104), що дозволяє ідентифікувати транспортну операцію, товар за якою страхувався.

Вказаною обставиною спростовується твердження Відповідача про те, що наданий Позивачем документ у підтвердження вартості страхування не містить реквізитів транспортної операції, яку застраховано.

Крім того, Відповідачем не доведено факту заявлення Позивачем неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, невідповідність обраного останнім методу визначення митної вартості товарів.

З огляду на вказане, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що Позивачем надано відповідний пакет документ документ у підтвердження заявленої ним митної вартості товару, підтверджено кількісні і вартісні показники імпортованого товару, а тому заявлена ним митна вартість товарів за ціною договору відповідає положеням.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Троян Н.М.

Костюк Л.О.

Ухвала складена в повному обсязі 27 березня 2014 року.

.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Троян Н.М.

Костюк Л.О.