Ухвала суду № 37932830, 18.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/3332/12 Головуючий у 1-й інстанції: Мишенко В.В. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

18 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді : Собківа Я.М.,

суддів: Ключковича В.Ю., Петрика І.Й.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бреін" та Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бреін" до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області про скасування податкового повідомлення-рішення, суми податкового боргу та рішення про опис майна у податкову заставу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Бреін" звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області (далі - ДПІ у м. Черкасах Черкаської області), в якому, з урахуванням змін до предмету спору, просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0003572301 від 24 липня 2012 року, скасувати суму податкового боргу, визначену у податковій вимозі ДПІ у м. Черкасах Черкаської області від 07.08.2012 р. № 969 та визнати протиправним і скасувати рішення відповідача від 14.08.2012р. № 661 про опис майна у податкову заставу.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2012 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Черкасах Черкаської області №0003572301 від 24 липня 2012 року.

Визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції в м. Черкасах Черкаської області №661 від 14.08.2012 року «Про опис майна у податкову заставу».

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Сторони не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернулися з апеляційними скаргами, в яких зазначають, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просять скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позивач просить задовольнити його позов в повному обсязі, а відповідач - повністю відмовити в задоволенні вимог даного позову.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бреін» (далі - ТОВ «Бреін») зареєстроване як юридична особа 09.12.2004 року згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб, та з 16.12.2004 р. взято на облік як платник податків до Черкаської ОДПІ за № 1216.

На підставі направлень від 08.06.2012 р. №118/22-11, від 19.06.2012 р. № 109/01-1 та від 02.07.2012 р. № 225/17-0, виданих в період з 11.06.2012 року по 09.07.2012 року, службовими особами відповідача була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Бреін» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.03.2012 року.

За результатами перевірки було складено акт № 125/22-11/33282780 від 16.07.2012 року, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог ст.188, п.198.6, ст.198, п.201.1, ст.201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на суму 200 188,00 грн., у тому числі за лютий 2011 року на суму 1 672,00 грн., за січень 2012 року на суму 53 106,00 грн., за лютий 2012 року на суму 76 920,00 грн., за березень 2012 року на суму 68 490,00 грн.

За висновками акту перевірки позивач включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі невірно оформленої податкової накладної (факсимільної копії), отриманої від постачальника товарів (робіт, послуг), а саме: ПП «Монблан» ПДВ на суму 102 226 грн.41 коп., TOB «ЮГ-Контракт» ПДВ на суму 4 186 грн.22 коп. та ПП TOB «ASBIS-Україна» ПДВ на суму 92 103 грн.43 коп.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 24.07.2012 року №0003572301, у відповідності до якого відповідачем було винесено податкову вимогу від 07.08.12р. № 969, якою нараховано до сплати штрафні санкції в сумі 6 331,17 по узгоджених податкових зобов'язаннях.

Крім того, ДПІ у м. Черкасах Черкаської області було винесено рішення про опис майна у податкову заставу від 14.08.12 р. № 661, яким вирішено здійнити опис, що перебуває у власності (господарському віданні чи оперативному управлінні) платника податків ТОВ «Бреін».

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Положеннями абз. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Вивченням матеріалів справи, колегією суддів встановлено, що позивачем було надано відповідачу всі податкові накладні, які були використані для формування податкового кредиту позивача у період січень-березень 2012 року та копії яких долучені до матеріалів справи. За таких обставин, відповідач безпідставно зробив висновок про відсутність у наданих податкових накладних необхідних реквізитів.

Згідно п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 затвердженим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037, визначено один випадок недійсності податкової накладної, а отже і неможливості формування на її підставі податкового кредиту - якщо вона заповнена особою, яка не зареєстрована як платник ПДВ.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналізуючи положення чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послу), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Згідно п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення. ( п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0003572301 від 24 липня 2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість містить різні розміри грошового зобов'язання, які викладені цифрами та словами.

При цьому, виправлення, яке міститься у податковому повідомленні-рішенні і зроблене від руки не може вважатись належним.

Чинне податкове законодавство не передбачає можливості внесення виправлень у податкові повідомлення-рішення. Враховуючи, те що суб'єкти владних повноважень згідно зі ст. 19 Конституції України повинні діяти лише в межах та в порядку визначеному законами України, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач не мав права вносити виправлення у податкове повідомлення-рішення.

Навіть якщо припустити можливість внесення виправлень у податкові повідомлення-рішення, це мала б право робити особа, яка приймала таке податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 86.8. ст. 86 Податкового кодексу України, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до органу державної податкової служби за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Наявні ж в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні виправлення не дають можливості визначити, хто саме їх вніс. Отже, фактично, оскаржуване податкове повідомлення-рішення складене з порушенням податкового законодавства.

Виходячи з вищевикладеного, а також беручи до уваги письмові пояснення відповідача та надану облікову картку платника податку на час розгляду справи, з якої вбачається, що у позивача відсутній податковий борг, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 14.08.2012 року № 661 про опис майна у податкову заставу підлягає до задоволення, а також із зазначених обставин, не підлягає до задоволення позовна вимога в частинні скасування суми податкового боргу у податковій вимозі від 07.08.2012 р. № 969.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бреін" та Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків В.Ю. Ключкович І.Й. Петрик

Повний текст ухвали виготовлено - 24.03.14р.

.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Ключкович В.Ю.

Петрик І.Й.