Ухвала суду № 37932671, 13.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/5593/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Василенко Г. Ю. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

13 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Губської О. А.

при секретарі: Тур В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2013 р. у справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в м. Броварах та Броварському районі Київської області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Управління Пенсійного фонду України в м. Броварах та Броварському районі Київської області звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1288,80 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2013 р. позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутністю представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець 18.11.1996 р. та як платник страхових внесків перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Броварах та Броварському районі Київської області.

За відповідачем рахується заборгованість зі сплати страхових внесків у розмірі 1288,80 грн., яка виникла на підставі розрахунку суми страхових внесків, які підлягають сплаті фізичними особами-підприємцями, що обрали особливий спосіб оподаткування - єдиний податок, за період липень-грудень 2010 року.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини в системі пенсійного забезпечення є Закон України від 09.07.2003 р. № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058).

Відповідно до п.п.4 п. 8 Прикінцевих положень Закону № 1058 фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Згідно п.п.2 п. 8 Прикінцевих положень Закону № 1058 особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11 Закону № 1058 України сплачують страхові внески, що перераховуються до солідарної системи на умовах і в порядку, визначених цим Законом, та в розмірах, передбачених для платників збору (юридичних і фізичних осіб) Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", але не менше мінімального страхового внеску.

Відповідно до п. 3 ст. 11 Закону № 1058 загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Пунктом 5 статті 14 цього ж Закону встановлено, що страхувальниками є застраховані особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11 та частині першій статті 12 цього Закону.

Статтею 17 Закону № 1058 визначене коло прав та обов'язків страхувальників, серед яких, відповідно до п. 6 ч. 2 цієї статті страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону № 1058 страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, є квартал.

Згідно ч. 2 ст. 106 Закону № 1058 суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій (ч. 2 ст. 106 Закону № 1058).

Отже, недоїмка за страхувальником встановлюється після настання однієї з обставин - або не нарахування страхувальником сум страхових внесків, або не сплата у строки, визначені ст. 20 Закону України № 1058.

У зв'язку з тим, що статтею 20 Закону № 1058 для страхувальників, до яких відноситься позивач, встановлено базовий звітний період - квартал, останнім у зв'язку з несплатою страхових внесків до 20 жовтня 2010 року та до 20 січня 2011 року допущено порушення вказаних вище норм.

Відповідно до абз. 5 п. 7 розділу VІІІ Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску забороняється.

Тобто, застосування норм Закону № 1058 здійснюється в розрізі редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 1058 мінімальний страховий внесок - це сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).

Отже, відповідач зобов'язаний сплатити страхові внески за ІІІ-й та ІV-й квартали 2010 року у розмірі, який становить не менше мінімального розміру страхового внеску, що визначається за формулою: мінімальна заробітна плата помножена на 33,2 % (мінімальний внесок).

Відповідно до ст. 53 Закону України "Про Державний бюджет на 2010 рік" у липні-вересні 2010 року встановлено місячний розмір мінімальної заробітної плати на рівні 888 грн. 00 коп., у жовтні-листопаді 2010 року - 907 грн. 00 коп., грудень 2010 року - 922 грн. 00 коп.

Згідно абз. 11 п.п.4.1 п. 4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1, розміри страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" за ставками: для платників, зазначених у підпунктах 2.1.1, 2.1.3 та 2.1.5 пункту 2.1 Інструкції, - 33,2 відсотка від сум виплат винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

Таким чином, мінімальний розмір страхового внеску для фізичних осіб - підприємців становить:

- за ІІІ-й квартал 2010 року - 888 х 33,2% = 294 грн. 82 коп. за липень 2010 року та в такому ж розмірі за серпень-вересень 2010 року, або 884,46 грн. за квартал;

- за ІV-й квартал 2010 року - 907 х 33,2% = 301 грн. 12 коп. за жовтень 2010 року та в такому ж розмірі за листопад 2010 року, та 922 х 33,2% = 306 грн. 10 коп. за грудень 2010 року, або 908 грн. 34 коп. за квартал.

Оскільки відповідач сплачує єдиний податок у розмірі 200 грн. на місяць, то позивачем на підставі абз. 8 ч. 2 Указу Президента України "Про внесення змін до Указу Президента України від 03.07.1998 № 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 28.06.1999 р. № 746/99 та Указу Президента України від 03.07.1998 р. № 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" було зараховано в рахунок сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування 42 % від сплаченої суми фіксованого податку, а саме: 504 грн. 00 коп. (84 грн. х 6 (місяців) за два квартали).

Отже, загальний розмір заборгованості відповідача становить 1288 грн. 80 коп. (884 грн. 46 коп. + 908 грн. 34 коп. - 504 грн. 00 коп.).

Згідно ч. 3 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

У зв'язку з порушенням відповідачем платіжної дисципліни та наявністю заборгованості, 15 грудня 2011 року позивачем було вручено відповідачу вимогу про сплату боргу від 05.12.2011 р. № 173 на суму 1288,80 грн.

Вказана вимога протягом десяти робочих днів після її отримання відповідачем оскаржена не була, а тому вважається узгодженою.

Отже, судом встановлено наявність у відповідача заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1288,80 грн.

Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідачем суду надано не було.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції правомірно встановлено, що Закон України № 2461-VI «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на підставі якого позивачеві донараховано страхові внески за 3-4 квартал 2010 року прийнято Верховною Радою України 08 липня 2010 року. Дані зміни набрали чинності 17.07.2010 року з дня його опублікування. Отже, твердження відповідача про застосування вказаного закону стосовно відносин, що виникли в минулому - безпідставні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують позиції суду першої інстанції.

Згідно статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2013 р. у справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в м. Броварах та Броварському районі Київської області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2013 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. БеспаловСуддя І. О. ГрибанСуддя О. А. Губська (Повний текст ухвали виготовлено 18.03.2014 року)

.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.