Постанова № 37932256, 25.03.2014, Луганський окружний адміністративний суд

5.2.2

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 березня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/1119/14

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді: Шембелян В.С.

за участю секретаря судового засідання: Стройній О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" до Луганської митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішень про коригування митної вартості товарів №702020001/2013/000547/2 від 22.08.2013 року та картки відмови від прийняття митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №702020001/2013/00114 від 22.08.2013 року -

ВСТАНОВИВ:

17 лютого 2014 року позивач звернувся з вимогами до відповідача про визнання протиправним та скасування рішень про коригування митної вартості товарів №702020001/2013/000547/2 від 22.08.2013 року та картки відмови від прийняття митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №702020001/2013/00114 від 22.08.2013 року.

В обґрунтування уточнених позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до зовнішньоекономічного контракту від 01.11.2012 року № 0108/1442 укладеного між ПАТ «Алчевський металургійний комбінат» та компанією «Азія Мінералс Лімітед», Гонконг, та специфікації №10 від 31.05.2013 року, позивачем на митну територію України було ввезено вантаж: фероселікомарганець ФСМн17. Для здійснення митного оформлення товару позивачем подану вантажно-митну декларацію №702020001/2013/008215. Митна вартість товару була визначена за першим методом - за ціною контракту, а саме: - фероселікомарганець ФСМн17 - 1,227 долл. США/тн (на підставі специфікації № 10 від 31.05.2013 року до контакту №0108/1442 від 07.11.2012 року). 22.08.2013 року Луганською митницею Міністерства доходів і зборів складено картку відмови від прийняття митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №702020001/2013/00114 від 22.08.2013 року. Того ж дня відповідачем прийняте рішення про коригування митної вартості товару №702020001/2013/000547/2 від 22.08.2013 року, відповідно до якого митна вартість визначена за шостим (резервним) методом, а саме: - фероселікомарганець ФСМн17 - 1,44 долл. США/тн (на підставі витягу МД №700140000/2013/08703 від 07.05.2013 року).

На підставі вищевказаного рішення відповідача про коригування митної вартості товарів позивачем було подано до митного оформлення нові ВМД і декларації митної вартості, в яких зазначена митна вартість за ціною, визначеною митним органом в рішенні, та сплачено митні платежі - 532 402,86 грн. ( в тому числі ПДВ - 464 724,53 грн., мито - 67 678,33 грн.), замість 453 917,81 грн. (ПДВ - 396 216,39 грн., мито - 57701,42 грн.), таким чином переплата склала - 78 485,05 грн. ( в тому числі ПДВ - 68508,14 грн., мито - 9976,91 грн.).

Відповідно до ст..49 Митного кодексу України вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Частиною 2 ст.57 МК України передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операцій), а частинами 3, 6 ст.57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Так, із змісту ч.3,4 ст.53 МК України вбачається, що додаткові документи надаються декларантом при їх наявності. Відповідно до листа на адресу відповідача №0108/Т-220 від 22.08.2013 року та відповіді Постачальника Компанії «Азія Мінералс Лімітед» №АМL 1308-018 від 22.08.2013 року на запит інформації, останній відмовив в наданні документів з посилання на їх конфіденційність, існувала об'єктивна причина неможливості надання документів.

На підставі вищевикладеного просить визнати незаконним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №702020001/2013/000547/2 від 22.08.2013 року, картку відмови від прийняття митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №702020001/2013/00114 від 22.08.2013 року.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав уточнені позовні вимоги, просив позов задовольнити. Також на підтвердження правомірності встановлення митної вартості товару за ціною договору послався на ті обставини, що на момент оформлення митної декларації позивачем вже було оплачено вартість продукції, що поставлена і підлягала митному оформленню, а також було здійснено передплату за наступну партію товару на підставі балансових рахунків. Всі документи на підтвердження цього факту надавалися відповідачу, який міг встановити реальну, оплачену позивачем вартість товару. Крім того, митному органу позивачем надавався експертний висновок щодо середньої ціни на ідентичний товар, що підлягав митному оформленню. А також надав суду вантажно-митні декларації на підтвердження того, що позивачем на підставі того ж самого контракту той же самий товар (різними партіями) неодноразово оформлювався на митному посту м. Алчевськ, і відповідачем застосовувався перший метод визначення митної вартості товарів. Зазначені вантажно-митні декларації спростовують ствердження відповідачем, що в їх базі даних не було відомостей стосовно митної вартості ідентичного (поставленого на підставі того ж самого контракту) товару за травень 2013 року, що вказує на безпідставність застосування шостого (резервного) методу відповідачем.

Представник відповідача у судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на доводи викладені у запереченнях. Зазначив, що враховуючи неможливість застосування методів, зазначених у ст.58-63 МКУ, а також виявлення митним органом заявлених неповних відомостей про митну вартість товарів, було прийнято рішення від 22.08.2013 року №702020001/2013/000547/2 про коригування митної вартості оцінюваного товару згідно з ст.64 МКУ за резервним методом на підставі МД від 07.05.2013 року №700140000/2013/0087031 із розрахунку 1,44 дол. США/кг. Також декларанту ПАТ «АМК» було повідомлено, що згідно з ст.52 МКУ він має право: - письмово звертатися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під надання гарантій відповідно до розділу Х МКУ або сплатити митні платежі згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом, у разі відсутності у них на день митного оформлення достатньої інформації, необхідної для визначення числових значень складових митної вартості, або у разі їх незгоди з митною вартістю, визначеною митним органом, - оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Одночасно з прийняттям рішення про коригування митної вартості оцінюваного товару було оформлено картку відмови у митному оформленні від 22.08.2013 №702020001/2013/00114 на підставі п.2 ч.6 ст.54 МКУ. 22.08.2013 року підприємством ПАТ «АМК» на м/п «Алчевськ» було подано МД №702020001/2013/008271 на товар, щодо якого було прийнято рішення про коригування митної вартості від 22.08.2013 року №702020001/2013/000547/2, із визначенням митної вартості за шостим резервним методом та зі сплатою митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом. Таким чином, з урахуванням положень п.2 ч.3 ст.52 МКУ декларант погодився з митною вартістю, визначеною митним органом. Тому, підстав для задоволення позову немає.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов до наступного.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до зовнішньоекономічного контракту від 01.11.2012 року №0108/1442, укладеного між ПАТ «Алчевський металургійний комбінат» та Кампанією «Азія Мінералс Лімітед» Гонконг, специфікації №10 від 31.05.2013 року, позивачем на митну територію України було ввезено вантаж: фероселікомарганець ФСМн17 (а.с.22-25).

Для здійснення митного оформлення товару ПАТ «Алчевський металургійний комбінат» подано вантажно-митну декларацію №702020001/2013/008215 від 21.08.2013 року(а.с.70). Згідно зі специфікацією від 07.11.2012 № 10 до контакту №0108/1442 від 07.11.2012 року митна вартість товару була визначена за першим методом - за ціною контракту, а саме - фероселікомарганець ФСМн17 - 1,227 долл. США/тн (а.с.26-27).

Пояснюючи неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору, представник позивача в письмових запереченнях послався на те, що подані декларантом документи містили розбіжності, а саме: п.4 контракту від 07.11.2012 року №01108/1442 умови оплати за поставлений товар не відповідають п.8 специфікації від 31.05.2013 №10 до контракту від 07.11.2012 №0108/1442; подані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості: не зазначено на яких умовах поставки визначена ціна товару згідно із витягом «Bulk ferroalloy prices» та «TEX REPORT»; неможливо перевірити формування ціни товару згідно з вимогами додатку №1 від 07.11.2012 до вказаного контракту, що містить формулу, за якою розраховується ціна товару, за якою в розрахунку мають бути застосовані котировки видання «Bulk ferroalloy prices» та «TEX REPORT» за місяць , що передував відправленню (червень 2013 року), а декларант надав котировку «TEX REPORT» за травень 2013 року (а.с.49).

21.08.2013 на підставі вимог ч.2,3 ст. 53, ч.5 ст.54 МКУ митний орган здійснив запит до декларанта щодо надання додаткових документів: страхові документи; документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; договір (угоду) з третіми особами, пов'язаний з договором поставки товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третіми особами на користь продавця; платіжні документи, що підтверджують вартість вантажу; копію митної декларації країни відправлення з перекладом. (а.с.56).

Позивач як декларант не відмовлявся надати витребувані додаткові документи, однак, представити їх не зміг через неможливість їх витребування від іноземних компаній, з якими останній немає договірних відносин, про що свідчить лист на адресу Луганської митниці Міндоходів №0108/Т-220 від 22.08.2013 року та відповідь постачальника Компанії «Азія Мінералс Лімітед» №АМL 1308-018 від 22.08.2013 року на запит інформації, згідно якого останній відмовив в наданні документів з посилання на їх конфіденційність(а.с.10, 11).

Як вбачається з запиту митного органу серед документів, надання яких він вважав необхідним для правильного визначення митної вартості товару, не зазначено котировку «TEX REPORT» за червень 2013 року, на відсутність якої як складової частини ціни товару за додатком №1 (а.с.26) до контракту, він посилається в запереченнях.

Крім того, з запиту вбачається, що підставою для витребування додаткових документів стало те, що подані документи не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості за заявленою МД (умови оплати за поставлений товар відповідно до договору та додатку до нього).

Однак, суд вважає надуманими встановлені митним органом розбіжності, на наявність яких він посилається в запиті та запереченнях до позову, оскільки п.4 контракту від 07.11.2012 року №01108/1442 дійсно передбачає умови оплати за поставлений товар, а п.8 специфікації від 31.05.2013 №10 до контракту від 07.11.2012 №0108/1442 стосується строків поставки (а.с.22-27).

Також суд вважає слушними доводи позивача, що до митної декларації, що ним подавалася додавалися документи, що підтверджують передплату за поставлений товар: передплатний рахунок, балансовий рахунок, платіжні доручення, виписка з банківського рахунку (а.с.14-19, 70-71), тому встановити митну вартість товару було можливо на підставі зазначених документів як ціну, яка фактично сплачена за товар.

Оскільки митні декларації подавалися позивачем в електронному вигляді, консультацію із ним 21.08.2013 року також було проведено електронними засобами (а.с.57-58).

22.08.2013 року Луганською митницею Міністерства доходів і зборів складено картку відмови від прийняття митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №702020001/2013/00114 від 22.08.2013 року (а.с.9).

22.08.2013 року Луганською митницею Міністерства доходів і зборів прийняте рішення про коригування митної вартості товару №702020001/2013/000547/2 від 22.08.2013 року (а.с.8). На підставі витягу МД від 07.05.2013 року №700140000/2013/08703 митна вартість товару була визначена за шостим (резервним) методом, а саме - фероселікомарганець ФСМн17 - 1,44 долл. США/тн.

На підставі рішення від 22.08.2013 року Луганської митниці про коригування вартості товарів ПАТ «Алчевський металургійний комбінат» було подано до митного оформлення нові ВМД і декларації митної вартості, в яких зазначена митна вартість за ціною, визначеною митним органом в рішенні, та сплачено митні платежі - 532402,86 грн. ( в тому числі ПДВ - 464724,53 грн., мито - 67678,33грн.) замість 453917,81 грн. (ПДВ - 396216,39грн., мито - 57701,42 грн.), таким чином переплата склала - 78485,05 грн.(в тому числі ПДВ - 68508,14 грн., мито - 9976,91грн. (а.с. 13-14).

Як вбачається з запиту, консультації, а також з рішень відповідача від 22.08.2013 року про коригування митної вартості товару та картки відмови від прийняття митної декларації, митним органом прямо не зазначено, які розбіжності в поданих документах встановлено, яких документів, що містять складову ціни товару (за формулою в додатку №1 до контракту) декларантом не подано.

При вирішенні спору по суті суд керується наступними вимогами чинного законодавства.

Митна справа в Україні регулюється Митним кодексом України від 13 березня 2012 року № 4495-VI, що набрав чинності 01 червня 2012 року.

Статтею 7 Митного кодексу України визначено, що державну митну справу становлять встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Державна митна справа здійснюється з додержанням прийнятих у міжнародній практиці форм декларування товарів, методів визначення митної вартості товарів, систем класифікації тата кодування товарів та системи митної статистики, інших загальновизнаних у світі норм і стандартів.

Правове регулювання митної вартості товарів та методів її визначення здійснюється розділом ІІІ Митного кодексу України.

Відповідно до статей 49-50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 2 статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 «Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, та порядок їх застосування» Митного кодексу України.

За правилами частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до частин 1-3 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частин 2-7 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленоїзаявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доході і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

За правилами частин 1-2 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в органу доходів і зборів інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у органі доходів і зборів вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до частини 5 статті 55 Митного кодексу України декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів.

Частинами 7 та 8 статті 55 Митного кодексу України встановлено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

З аналізу наведених норм законодавства з питань митної справи слідує, що право органу доходів і зборів на витребування від декларанта додаткових документів виникає лише у разі наявності обґрунтованого сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів, однією з підстав виникнення якого є виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах і такі розбіжності мають впливати саме на числове значення складових митної вартості товарів.

Відповідно до частин 1-3 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Правову позицію з даного питання було викладено в постанові Верховного Суду України від 11.09.2012 за позовом Закритого акціонерного товариства «Виробниче об'єднання «Конті» до Східної митниці Державної митної служби України, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання протиправними дій, визнання недійсними карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України та рішення про визначення митної вартості товарів, стягнення з Державного бюджету України суми податку на додану вартість, в якому було зазначено: «ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості».

Згідно з ч.1 ст.244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Таким, чином, на думку суду, у відповідач не довів правомірності оскаржуваних рішень щодо відмови у визначенні митної вартості товару на підставі першого методу - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Оцінивши подані декларантом документи в сукупності, суд вважає, що відповідач мав можливість встановити вартість товару, що постачався за фактично сплаченою ціною.

Крім того, позивач надав суду вантажно-митні декларації на підтвердження того, що позивачем на підставі того ж самого контракту той же самий товар (різними партіями) неодноразово оформлювався на митному посту м. Алчевськ, і відповідачем застосовувався перший метод визначення митної вартості товарів. Зазначені вантажно-митні декларації спростовують ствердження відповідачем, що в їх базі даних не було відомостей стосовно митної вартості ідентичного (поставленого на підставі того ж самого контракту) товару за травень 2013 року, що вказує на безпідставність застосування шостого (резервного) методу відповідачем (а.с.108-125).

Обгрунтованими суд вважає зауваження позивача з того приводу, що в рішенні про коригування митної вартості Луганська митниця коригує вартість товару із розрахунку 1,44 долл.США/кг, використавши витяг МД від 07.05.2013 року, проте така вартість товару визначена згідно витягу МД за травень 2013 року, в той час як поставка здійснена на підставі ціни, визначеної в серпні 2013 року.

Заявлена ж позивачем вартість товару згідно першого методу складає 1,227 долл. США/кг відповідно специфікації №10 від 31.05.2013 року.

Висновком ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 19.08.2013 року 3663 зазначено, що спираючись на результати проведеного аналізу кон'юнктури ринку встановлено, що рівень ціни на фероселікомерганець ФСМн17, а саме - 1,227 долл./кг, відповідає поточній кон'юнктурі ринку.

Таким чином, об'єктивна можливість застосування першого методу не була спростована відповідачем. Розбіжності, на які посилається Луганська митниця, не беруться судом до уваги, оскільки відповідачем не здійснено повний та всебічний аналіз поданих позивачем документів.

Інших переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про порушення відповідачем вимог чинного законодавства при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації. За таких обставин позовні вимоги про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації слід задовольнити.

Розподіл судових витрат вирішено судом згідно ст.94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Вимоги адміністративного позову Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Луганської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів №702020001/2013/000547/2 від 22.08.2013 року та картку відмови від прийняття митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №702020001/2013/00114 від 22.08.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" (код ЄДРПОУ 00039002) суму судового збору в розмірі 1827,00 (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 копійок) грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 28 березня 2014 року.

Суддя В.С. Шембелян