Ухвала суду № 37931997, 28.03.2014, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/28163/13-ц

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2014 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Ільєвої Т.Г.,

при секретарі - Федотова Т. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві скаргу ОСОБА_1 на постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві від 23 жовтня 2013 року про стягнення на заробітну плату боржника по цивільній справі №2-1227/12 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В :

Скаржник звернувся до суду зі скаргою, в якій просить скасувати постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника у виконавчому провадженні ВП №40381254 року, винесену державним виконавцем Литвиненко Владиславою Олександрівною відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції м. Києва. Також просив зобов'язати ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві на час розгляду скарги зупинити всі виконавчі дії по виконавчому провадженню ВП№40381254.

В обґрунтування вимог скарги зазначив, що вказана постанова підлягає скасуванню в силу порушення вимог законодавства про виконавче провадження, так як ОСОБА_2 не є стороною виконавчого провадження, в зв'язку із тим, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 12.07.2012 року, позивачу ОСОБА_2 вирішено змінити прізвище «ОСОБА_2» на дошлюбне прізвище «ОСОБА_2». Заявник зазначає, що в матеріалах справи на день відкриття виконавчого провадження відсутня відповідна заява належного стягувача - ОСОБА_2, тому в даному випадку наступають наслідки, передбачені п.2 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом. В порушення вимог п.5 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження», постанова про відкриття виконавчого провадження від 23.10.2013 року була відправлена боржнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення лише 16.12.2013 року, вручена боржнику 18.12.2013 року. Також, заявник зазначає, що було порушено процесуальний порядок повідомлення особи про відкриття виконавчого провадження, так як у виконавчому документі вказано невірну адресу, яка не належить ОСОБА_1 Крім того, ОСОБА_1 посилається на порушення державним виконавцем ч. 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження».

В судовому засіданні ОСОБА_1 скаргу підтримав, просив її задовольнити, з викладених в ній підстав.

В судове засідання стягувач та державний виконавець не з'явилися, про місце та час розгляду скарги повідомлялися належним чином.

Заслухавши пояснення заявника ОСОБА_1, вивчивши матеріали скарги та дослідивши матеріали виконавчого провадження, суд приходить до наступних висновків.

Згідно ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження», державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим законом та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення (ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження»).

Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Так, в судовому засіданні було встановлено, що на виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 12 липня 2012 року Печерським районним судом м. Києва 22.10.2013 року було видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей.

Постановою державного виконавця ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві Литвиненко В.О. від 23.10.2013 року було відкрито виконавче провадження, копію якої було направлено боржнику ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1.

Таким чином, суд вважає що при винесенні оскаржуваної постанови державний виконавець діяв відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», яким передбачено, що державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

23.10.2013 року державним виконавцем ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві Литвиненко В.О. було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника.

Посилання заявника на те, що стягувачем за даним виконавчим провадженням повинна бути ОСОБА_2, а не ОСОБА_2, так як остання змінила прізвище з «ОСОБА_2» на дошлюбне «ОСОБА_2» не може бути підставою для скасування оскаржуваної постанови.

При вирішенні питання про законність оскаржуваної постанови від 23.10.2013 року суд критично відноситься до посилань заявника на те, що на момент відкриття виконавчого провадження була відсутня відповідна заява стягувача і тому в даному випадку наступають наслідки передбачені п.2 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», а саме державний виконавець зобов'язаний був відмовити у відкритті виконавчого провадження, що він не зробив, чим і порушив Закон України «Про виконавче провадження», виходячи з наступного.

Статтею 26 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що Державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: 1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; 2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону; 3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; 4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або підвідомчістю виконання рішення; 5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; 6) у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 19 цього Закону; 7) наявності інших обставин, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження. Про відмову у відкритті виконавчого провадження державний виконавець у 3-денний строк після надходження до нього виконавчого документа виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, і не пізніше наступного дня надсилає її заявникові.

Судом встановлено, що підстав, передбачених ст. 26 зазначеного Закону для відмову у відкритті виконавчого провадження у державного виконавця не було.

Відповідно до ч.1-3 ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом. У разі наявності заборгованості із сплати аліментів понад три місяці стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника. Розмір заборгованості із сплати аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. У разі визначення суми заборгованості у частці від заробітку (доходу) розмір аліментів не може бути менше встановленого Сімейним кодексом України.

Частиною 4 ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець обчислює розмір заборгованості із сплати аліментів, складає відповідний розрахунок та повідомляє про нього стягувачу і боржнику: у разі якщо виконавчий документ уперше надійшов для виконання; за заявою сторін виконавчого провадження; у разі надсилання постанови до адміністрації підприємства, установи, організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця для проведення відрахування із заробітної плати (доходів), пенсії та стипендії боржника; у разі закінчення виконавчого провадження у в'язку з надходженням виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; за власною ініціативою; в інших передбачених законом випадках.

Згідно оскаржуваної постанови державним виконавцем було зазначено, що звернути стягнення на заробітну плату боржника ОСОБА_1, проводити щомісячне утримання з усіх видів заробітку (доходу), що належать до виплати боржнику ОСОБА_1 після відрахування податків, у розмірі 55% щомісячно, з них: 50% - поточні аліменти, 5% - борг по аліментам, який з 12.04.2012 року і по день отримання даної постанови бухгалтеру необхідно нарахувати, згідно заробітної плати боржника. Після повного погашення боргу по аліментам, стягувати з боржника поточні 50% щомісячно. У разі, якщо стягувати аліменти у зазначеному розмірі неможливо, бухгалтеру необхідно буде нарахувати борг згідно ст.74 ЗУ «Про виконавче провадження».

З огляду на викладені вище обставини суд дійшов до висновку про те, що будь - яких порушень з боку державного виконавця при винесенні постанови про звернення стягнення на заробітну плату боржника у виконавчому провадженні ВП №40381254 року, які б могли б слугувати підставами для скасування оскаржуваної постанови, не встановлено.

Крім того, порядок обов'язкового зупинення виконавчого провадження, визначений ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» і розширеному тлумаченню не підлягає.

Зазначена норма Закону України «Про виконавче провадження» не передбачає зупинення проведення виконавчих дій в разі подання до суду скарги на дії державного виконавця.

Керуючись ст. 383-389 ЦПК України, ЗУ «Про виконавче провадження», суд, -

У Х В А Л И В :

Скаргу ОСОБА_1 на постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві від 23 жовтня 2013 року про стягнення на заробітну плату боржника по цивільній справі №2-1227/12 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали, а особою яка була відсутня при проголошенні ухвали протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: Т.Г.Ільєва