Рішення № 37931923, 25.02.2014, Генічеський районний суд Херсонської області

Справа № 653/2432/13-ц

Провадження № 2/653/131/14

РІШЕННЯ

іменем України

"25" лютого 2014 р.

Генічеський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого судді Берлімової Ю.Г.

за участю секретаря Харченко Е.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку „Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про розірвання кредитного договору та договору застави, стягнення збитків,

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (надалі банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 252042,78 гривень, посилаючись на те, що 25 травня 2006 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до якого відповідач отримав кредит в розмірі 50160,00 грн. зі сплатою 1,23 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 24 травня 2013 року, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в строки та в порядку встановлених кредитним договором. Відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконує, станом на 21 червня 2013 року за відповідачем склалася заборгованість в сумі 252042,78 грн., а саме: - 29981,33 грн. - заборгованість за кредитом; 85402,12 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; - 8527,20 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; - 128132,13 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором. В зв'язку з чим, банк просить стягнути цю суму заборгованості з відповідачки, а також судові витрати по справі - судовий збір в сумі 2520,43 грн.

ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про розірвання кредитного договору та договору застави, стягнення збитків, мотивуючи його тим, що викладені в позові банком обставини не відповідають дійсності, а вчинені відповідачем порушення договору в період його виконання є істотними, оскільки 05 травня 2006 року між ЗАТ КБ «Приват Банк», правонаступником якого є відповідач, та нею було укладено кредитний договір, згідно якого цього ж числа вона отримала від банку кредит в розмірі 50160 грн. зі строком погашення до 25 травня 2013 року для придбання автомобіля. Придбаний нею автомобіль «Део Нексія» був переданий у заставу кредитору на підставі договору застави від 25 травня 2006 року. За умовами п. 15.8 договору застави заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави у разі дострокового розірвання кредитного договору або зміни його умов, при наявності невиконаних зобов'язань на момент розірвання або внесення змін. Крім того, у разі порушення позичальником кредитних зобов'язань, договором застави були передбачені умови переходу предмету застави у заклад протягом семи днів з моменту пред'явлення заставодержателем письмової вимоги боржнику з вказівкою суми заборгованості строк сплати якої наступив. Вона зі свого боку систематично вносила щомісячні платежі за виключенням платежів за листопад і грудень 2006 року та квітень 2007 року в зв'язку з хворобою, але станом на 25 жовтня 2007 року заборгованість нею була

сплачена в повному обсязі і ніякої заборгованості вона перед банком не мала, але незважаючи на це 25 жовтня 2007 року до неї приїхали працівники банку та вилучили у неї вказаний автомобіль, оскільки дані дії не ґрунтувалися не на договорі та законі, вона звернулася до Генічеського районного суду з позовом до банку про витребування майна, який рішенням цього суду від 25 березня 2008 року було задоволено та зобов'язано ЗАТ комерційний банк «Приват банк» повернути їй автомобіль марки «Део - Нексія», державний номер НОМЕР_1 і технічний паспорт на цей автомобіль серії НОМЕР_4. У зустрічному позові по даній справі банк просив суд достроково розірвати кредитний договір та звернути стягнення на предмет застави, автомобіль, але банку було відмовлено в повному обсязі. Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 17 червня 2008 року дане рішення було залишено без змін, з посилання на ті самі підстави. Але, незважаючи на це, банк їй автомобіль не повернув до теперішнього часу, вважає, що такі дії банку є істотними порушеннями умов кредитного договору та договору застави, що спричинило їй збитки в сумі 19641 гривня, які вона сплатила за кредитним договором, але була позбавлена права користуватися автомобілем, який придбала за кредитні кошти. Вважає вимоги банку необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки банк незаконно та протиправно позбавив її майна, привласнивши та реалізувавши його. Зустрічний позов про розірвання кредитного договору та договору застави просить задовольнити, стягнути на її користь завдані збитки в сумі 19641 гривню.

Представник банку до судового засідання не з'явився, надіслав заяву про розгляд справи в його відсутність, на задоволенні позову наполягає, на зустрічний позов ніяких заперечень не надав.

ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги банку не визнали в повному обсязі, на задоволенні свого зустрічного позов наполягають в повному об'ємі.

Суд вислухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, матеріали цивільної справи № 2-221/08 за позовом ОСОБА_1 ВАТ КБ «Приват Банк» про витребування майна з чужого незаконного володіння, приходить до наступного.

Згідно ст.ст. 3, 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, установленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Суд здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні і суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

За змістом ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права, у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Так, в судовому засіданні встановлено, що 25 травня 2006 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 укла ли кредитний договір № HEІ0AN02190050, відповідно до якого відповідачка отримала кредит в розмірі 50160,00 грн. на термін до 24 травня 2013 року для придбання автомобіля марки «Део-Нексія», який нею було придбано і оформлено в Генічеському МРЕВ.

Згідно умов укладеного договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, відповідач повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, а також інші витрати згідно кредитного договору.

Крім того, для забезпечення належного виконання умов кредитного договору був укладений договір застави даного автомобіля № HEІ0AN02190050 від 25 травня 2006 року.

Згідно п. 15.8 умов договору застави заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави у разі дострокового розірвання кредитного договору або зміни його умов, при наявності невиконаних зобов'язань на момент розірвання або внесення змін. Крім того, у разі порушення позичальником кредитних зобов'язань, договором застави були передбачені умови переходу предмету застави у заклад протягом семи днів з моменту пред'явлення заставодержателем письмової вимоги боржнику з вказівкою суми заборгованості строк сплати якої наступив.

Як встановлено в судовому засіданні, щомісячні платежі по погашенню кредитних зобов'язань вносилися гр.. ОСОБА_1 відповідно до умов договору, за виключенням листопада, грудня 2006 року та квітня 2007 року, коли позивачка проходила стаціонарне лікування, що підтверджується випискою з медичної карти, в подальшому заборгованість за вказаний період нею була сплачена, нарахована пеня також.

Але, незважаючи на це 25 жовтня 2007 року працівники Генічеського відділення банку вилучили даний автомобіль та технічний паспорт на нього у гр.. ОСОБА_1, про що було складено акт про передачу його для реалізації та направлення виручених коштів на погашення заборгованості у випадку невиконання гр.. ОСОБА_1 зобов'язань перед Приват Банком від 01 листопада 2007 року.

В зв'язку з чим гр.. ОСОБА_1 звернулася до суду на неправомірні дії банку, рішенням якого 25 березня 2008 року позов було задоволено та зобов'язано ЗАТ комерційний банк «ПриватБанк» повернути ОСОБА_1 автомобіль марки «ДЕО-Нексія» державний номер НОМЕР_1 і технічний паспорт на цей автомобіль серії НОМЕР_4. В задоволенні зустрічного позову ЗАТ комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на заставне майно відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 17 червня 2008 року зазначене рішення залишено без змін.

Але, як вбачається з пояснень гр.. ОСОБА_1 банк автомобіль їй не повернув, рішення суду не виконав.

Банк же зі свого боку доказів протилежного не надав, ухвалу суду від 12 листопада 2013 року про витребування доказів, а саме: - договір застави на автомобіль «DAEWOO NEXIA», 2005 року випуску, державний номер НОМЕР_1; - відомості про місце знаходження автомобіля «DAEWOO NEXIA», 2005 року випуску, державний номер НОМЕР_1 на теперішній час, якщо він вилучений у гр.. ОСОБА_1, то коли та на підставі якого документу; - якщо автомобіль «DAEWOO NEXIA», 2005 року випуску, державний номер НОМЕР_1 реалізований, то яким чином, коли, та за яку суму, не виконане, ніяких пояснень та письмових доказів не надіслано.

Навпаки банком подано до суду позовну заяву, мотивуючи її тим, що гр.. ОСОБА_1 в порушення взятих на себе за кредитним договором зобов'язань та вимог чинного Циві льного кодексу України не виконує їх належним чином та станом на 21 червня 2013 року відповідач має заборгованість - 252042,78 грн., що складається з: - 29981,33 грн. - заборгованість за кредитом; 85402,12 - заборгованість по процентам за користування кредитом; - 8527,20 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 128132,13 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

В позовній заяві та доданих до неї документах інформація про заставне майно та його реалізації в рахунок заборгованості відсутня.

Натомість зі змісту рішення суду від 25 березня 2008 року, яке набрало законної сили, доказів того, що ОСОБА_1 до 25 жовтня 2007 року не належним чином виконувала свої кредитні зобов'язання і що це тягло за собою вилучення предмета застави, представник банку суду не надав, а навпаки судом першої інстанції, а потім підтверджено судом апеляційної інстанції встановлено, що вилучення у гр.. ОСОБА_1 автомобіля було здійснено з порушенням вимог договору та норм цивільного законодавства України та зобов'язано банк повернути їй дане майно.

Суд, надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Згідно ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі

та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

В даному випадку вбачається, що банком в порушення умов договору безпідставно було вилучено автомобіль у гр.. ОСОБА_1, придбаний за кредитні кошти, оскільки судовими рішеннями було встановлено відсутність заборгованості гр.. ОСОБА_1 перед банком станом на 25 жовтня 2007 року, тобто законних підстав для вилучення даного автомобіля у банка не було.

Таким чином гр.. ОСОБА_1 належним чином виконувала умови кредитного договору, банк же зі свого боку порушив умови виконання договору, позбавивши її автомобіля, вартість якого відповідала розміру отриманого кредиту, таким чином незаконно привласнивши належні їй кошти, оскільки їх утримання банком з даних обставин є безпідставними, фактично банк в односторонньому порядку порушив умови кредитного договору.

Тобто, за наслідками виконання умов кредитного договору, за відсутності порушення зобов'язань з боку гр.. ОСОБА_1, банк протиправно отримав те, що за належного виконання зобов'язань не міг отримати, а гр.. ОСОБА_1 отримала збитки в сумі 19641 грн., які вона сплатила за кредитним договором.

Тому, за таких обставин кредитний договір та договір застави підлягають розірванню в зв'язку з істотним порушенням умов договору банком.

Крім того, ч. 5 ст. 653 ЦК України, якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотними порушеннями договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору .

Тому, за таких обставин з банка необхідно стягнути на користь ОСОБА_1 завдані збитки в сумі 19641 грн., сплачені нею по кредитному договору.

В задоволенні позову банку про стягнення заборгованості за кредитним договором слід відмовити, оскільки в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 заборгованості перед банком станом на 25 жовтня 2007 року не мала, банк безпідставно та незаконно позбавив її майна, придбане за кредитні кошти, після чого майно не повернув, безпідставно ним користуючись та грошовими коштами вилученими за нього, доказів протилежного суду не надав.

Судові витрати по сплаті судового збору в сумі 230 гривень сплачені гр.. ОСОБА_1 підлягають стягненню з банка на її користь, оскільки позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору не підлягають стягненню з відповідача, згідно ст. 88 ЦПК України, оскільки позовні вимоги позивача залишені без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 257, 258, 261, 267, 526, 610, 625, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 214-215, 373 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов публічного акціонерного товариства комерційного банку „Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення, зустрічний позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційного банку „Приватбанк" про розірвання договору та стягнення збитків задовольнити.

Кредитний договір № HEІ0AN02190050 від 25 травня 2006 року та договір застави рухомого майна № HEІ0AN02190050 від 25 травня 2006 року укладені між ПАТ КБ «Привабанк» та ОСОБА_1 - розірвати.

Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», 49094, м. Дніпропетровськ, вул.. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570, МФО №, 305299 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНПП: НОМЕР_3, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1, завдані збитки в сумі 19671 (дев'ятнадцять тисяч шістсот сімдесят одна) гривня, судові витрати за сплату судового збору в сумі 230 (двісті тридцять) гривень.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Херсонської області шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду до Генічеського районного суду протягом десяти днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Ю. Г. Берлімова