Ухвала суду № 37931456, 26.03.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/10893/13-ц Головуючий у І інстанції Маценко Н.П.Провадження № 22-ц/780/1912/14 Доповідач у 2 інстанції ФінагєєвКатегорія 18 26.03.2014

УХВАЛА

Іменем України

25 березня 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді Фінагєєва В.О.,

суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

за участю секретаря Химинець Н.М.

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 січня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» про визнання недійсним договору факторингу, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2013 року позивач звернувся до суду та просив визнати недійсним договір факторингу від 28.11.2012 року, укладений між ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи», з моменту його укладення у частині відступлення права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 12.09.2006 року, укладеним з АКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є ПрАТ «Сведбанк».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.09.2006 року між ОСОБА_1 та АКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є ПрАТ «Сведбанк» укладено кредитний договір. 24.04.2013 року на адресу позивача надійшло повідомлення про усунення порушень, підписане представником ТОВ «Кредитні ініціативи». Із зазначеного повідомлення ОСОБА_1 дізнався, що 28.11.2012 року на підставі договору факторингу № 15 ПрАТ «Сведбанк» відступив своє право вимоги до нього за кредитним договором від 12.09.2006 року на користь третьої особи ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс», яке в свою чергу відступило набуте у такий спосіб право вимоги на користь відповідача. Позивач вважає, що договір факторингу від 28.11.2012 року укладений з порушенням ст. 203 ЦК України та відповідно є недійсним в частині відступлення ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» свого права вимоги до нього за кредитним договором на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» з огляду на невідповідність вимогам ст. 1083 ЦК України, відсутності у відповідача валютної ліцензії та можливості використання іноземної валюти, а також із порушенням норм чинного законодавства.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 січня 2014 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції через порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та ухвалення нового рішення про задоволення позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що відступлення права вимоги відбулося з численними порушеннями. Суд першої інстанції не з'ясував чи надавала Спостережна Рада Банку письмовий дозвіл на відступлення права грошової вимоги до позивача. Відповідач не має генеральної валютної ліцензії Національного банку України, а, отже, не має жодних правових підстав вимагати від ОСОБА_1 будь-яких грошових зобов'язань в іноземній валюті. За договором факторингу можливим є відступлення прав грошових вимог виключно до суб'єктів господарської діяльності.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 12.09.2006 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, згідно якого останній отримав кредитні кошти в розмірі 55 000 доларів США на строк з 12.09.2006 року по 11.09.2016 року зі сплатою процентної ставки в розмірі 13,9 % річних (а.с.10).

ПАТ «Сведбанк» є правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк».

28.11.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» укладено договір факторингу № 15 (а.с.28).

28.11.2012 року аналогічний договір факторингу укладений між ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи», за яким клієнт відповідно до умов даного договору відступає фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених із боржниками, зазначених у реєстрі Заборгованостей боржників та у переліку кредитних договорів та договорів забезпечення, право на вимогу якої належить клієнту на підставі документації, а фактор шляхом надання фінансової послуги клієнту набуває права вимоги такої заборгованості від боржників та передає клієнту за плату грошові кошти у розпорядження у розмірі, що становить ціну продажу та у порядку, передбаченому даним договором (а.с.12).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та не підтверджуються жодними доказами.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст.ст. 512, 516 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника процесу має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчинюється батьками не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. ч. 1,3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1-3, 5,6 ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Пунктом 2.6 договору факторингу передбачено, що крім випадків, передбачених у п. 2.6.5 наступне відступлення фактором прав вимоги заборгованості до боржників будь-яким третім особам допускається виключно за умови отримання фактором від банку попереднього письмового дозволу Спостережної Ради Банку.

У позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що право вимоги заборгованості до боржників допускається будь-яким третім особам лише за умови отримання від банку попереднього письмового дозволу Спостережної ради банку.

Так, з виписки № 1 протоколу № 19 Спостережної ради АТ «Сведбанк» від 20.11.2012 року вбачається, що надано дозвіл компанії групи «Укрборг», що придбає права вимоги згідно даного рішення, на наступний продаж (відступлення) прав вимоги заборгованості до боржників ТОВ «Кредитні ініціативи». Отже, вимоги позивача в цій частині є безпідставними.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що засновником ТОВ «Кредитні ініціативи» є лише одна юридична особа, яка не є ні банківською, ні фінансовою установою. Однак, згідно свідоцтва про реєстрацію ТОВ "Кредитні ініціативи" є фінансовою установою, згідно Статуту ТОВ «Кредитні ініціативи», затвердженого загальними зборами Учасників ТОВ «Кредитні ініціативи» протокол № 10 від 09.08.2011 року предметом діяльності товариства є факторинг, фінансовий лізинг, надання гарантій та поручительства, інші фінансові послуги, визначені чинним законодавством України, на які не встановлено виключне право надання їх або обмеження щодо суміщення діяльності з надання певних видів фінансових послуг.

Пунктом 3.4 Статуту передбачено, що надання фінансових послуг є виключним видом діяльності товариства.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині, що під час укладення договору факторингу між «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» був в наявності відповідний дозвіл банку на укладення зазначеного договору.

Крім того у відповідності до вимог п. 2.6.5 договору факторингу укладеного 28.11.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс», дозвіл банку на наступне відступлення права вимоги не потрібен, оскільки ТОВ «Кредитні ініціативи» є фінансовою установою.

За змістом ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 60 ЦПК України - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Звертаючись до суду з зазначеним позовом позивач не надав суду жодного доказу на підтвердження наявності в діях чи рішеннях відповідачів порушень будь-яких прав позивача.

Доводи ОСОБА_1 з приводу відсутності у відповідача генеральної валютної ліцензії Національного банку України є безпідставними, оскільки зазначені обставини ніяким чином не впливають на предмет спору.

Таким чином, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи і доводами апеляційної скарги не спростовуються.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Фінагєєв В.О.

Судді: Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.