Постанова № 37929346, 31.03.2014, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

26.03.2014 справа №913/2612/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівМартюхіної Н.О. Агапова О.Л., Кододова О.В.від прокурораЛисенко С.Івід позивачане з'явивсявід відповідачане з'явився розглянувши апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Восточний Альянс», м. Луганськна рішення господарського суду Луганської областівід 17.12.2013 рокуу справі№ 913/2612/13 (суддя Корнієнко В.В.)за позовомПрокурора м. Луганська в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Луганської міської ради та Луганської міської ради м. Луганськдо відповідачаТовариства з додатковою відповідальністю «Восточний Альянс», м. Луганськпропро внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 24.03.2003 року

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Луганської області від 17.12.2013р. за заявою Прокурора м. Луганська в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Луганської міської ради та Луганської міської ради м. Луганськ до Товариства з додатковою відповідальністю «Восточний Альянс», м. Луганськ про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 24.03.2003 року позов задоволено повністю.

Внесено зміни до договору оренди земельної ділянки від 24.03.2003 (державна реєстрація від 03.04.2003 за № 4323), який укладено між виконавчим комітетом Луганської міської ради (м. Луганськ) та товариством з обмеженою відповідальністю "Восточний Альянс" (м. Луганськ), зокрема:

- викласти перший абзац п.п. 2.1. розділу 2 "Орендна плата" договору у новій редакції:

" 2.1. Річна орендна плата встановлюється у розмірі 4,5 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки".

Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Восточний Альянс», м. Луганськ направило до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 17.12.2013 року по справі №913/2612/13 та прийняти нове рішення.

В підтвердження доводів апелянт посилається на те, що суд першої інстанції здійснив розгляд справи з порушенням норм матеріального права.

Апелянт зазначає, що відповідно до ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін. Також договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Тому апелянт вважає, що рішення господарського суду Луганської області від 17.12.2013 року по справі №913/2612/13 істотно порушує права орендаря та значною мірою позбавляє його того, на що він розрахував при укладанні договору оренди.

Так, позивач вважає істотною зміною зміну встановленого чинним законодавством України рівня орендної плати за користування землею ( ст.288 Податкового кодексу України). Але ст.288 Податкового кодексу України встановлює, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, встановленого розділом ХШ Податкового кодексу України. Структура норми не встановлює імперативного розміру платежу тому передбачає договірний характер.

Апелянт вказує, що оскаржувальне рішення істотно змінює умови договору оренди та спричиняє значні збитки підприємству всупереч чинному законодавству.

Ухвалою від 12.02.2014р. апеляційна скарга була прийнята до провадження Донецьким апеляційним господарським судом.

28.02.2014 року через канцелярію суду від представника виконавчого комітету Луганської міської ради та Луганської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити рішення господарського суду Луганської області від 17.12.2013 року без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

25.03.2014 року через канцелярію суду від Прокурора м. Луганська також надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні 26.03.2014 року прокурор заперечував проти доводів викладених в апеляційній скарзі та просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувальне рішення без змін.

Представник відповідача у судове засідання апеляційної інстанції не з'явився. Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце проведення судового засідання сторін по справі було повідомлено належним чином. Явка сторін у судові засідання апеляційної інстанції не була визнана обов'язковою.

Особливості меж перегляду справи в апеляційній інстанції, передбачені нормами ст. 101 ГПК України, які полягають у тому, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Нормами частини 2 цієї статті передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

24.03.2003 між виконавчим комітетом Луганської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю "Восточний Альянс" укладено договір оренди земельної ділянки, державна реєстрація від 03.04.2003 за № 4323, згідно якому, виконавчий комітет Луганської міської ради передав відповідачу в оренду строком до 26.02.2052 року земельну ділянку загальною площею 0,1815 га, під будівництво та розміщення автозаправочної станції з підземним розміщенням резервуарів за адресою: м. Луганськ, вул. Оборонна (перехід з вул. Гастелло).

Спірним пунктом 2.1. вказаного договору встановлено, що річна орендна плата встановлюється у розмірі земельного податку (річного), який діє на момент укладання договору оренди земельної ділянки, збільшеного на коефіцієнт 2,5, що визначений рішенням Луганської міської ради від 02.04.1999 № 7/9.

На виконання положень цивільного законодавства, яке регулює порядок внесення змін до договору, прокурор та позивачі звернулися до суду першої інстанції з заявою, в який просять суд першої інстанції внести зміни до договору оренди земельної ділянки від 24.03.2003 (державна реєстрація від 03.04.2003 за № 4323), який укладено між 1-м позивачем та відповідачем по справі, відносно земельної ділянки площею 0,1815 га, яка розташована за адресою: м. Луганськ, вул. Оборонна (перехід з вул. Гастелло), а саме, про викладення п.п 2.1. п. 2 розділу 2 "Орендна плата" договору в новій редакції:

" 2.1. Річна орендна плата встановлюється у розмірі 4,5 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки»

Колегія суддів апеляційної інстанції виходить з того, що відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст.16 Закону України "Про оренду землі" та ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно матеріалів справи підтверджено факт належного укладання між 1-им позивачем та відповідачем договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 24.03.2003р. (державна реєстрація від 03.04.2003 року № 4323).

Факт звернення з позовом прокурора м. Луганська в інтересах держави в особі Луганської міської ради та Виконавчого комітету Луганської міської ради обумовлений тим, що згідно з п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією міської ради.

Також, встановлено, що з матеріалів справи вбачається, що роботу у частині внесення змін до договору оренди земельної ділянки орендодавцем було розпочато у тому числі у зв'язку з набранням чинності з 01.01.2011 Податковим кодексом України, яким, зокрема, врегульовано обчислення орендної плати за землю, а саме:

- розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою трикратного розміру земельного податку та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Як вбачається з матеріалів справи, Луганською міською радою було прийнято рішення від 27.05.2011 року № 9/12 «Про деякі питання щодо орендної плати за землю у м. Луганську», яким встановлено розміри договірного коефіцієнта при визначені розміру орендної плати за земельну ділянку. Згідно додатку до зазначеного рішення визначено, що для паливно-роздавальних, автозаправних станцій, пунктів, комплексів, тощо, які здійснюють продаж нафтопродуктів або газу договірні коефіцієнти до розміру земельного податку встановлюються у розмірі - 4,5.

Згідно договору оренди земельної ділянки від 24.03.2013 року державна реєстрація від 03.04.2003 року № 4323, колегією суддів встановлено, що Товариству з обмеженою відповідальністю «Восточний Альянс», м. Луганськ земельна ділянка була передана в оренду саме під будівництво та розміщення автозаправної станції з підземним розміщенням резервуарів.

Листом № 01/03-13/7918/0/2-12 від 26.12.2012 року Луганська міська рада звернулась до Товариства з додатковою відповідальністю «Восточний Альянс», м. Луганськ з пропозицією внести у вищевказаний договір відповідні зміни, а саме зміни в частині розміру орендної плати за землю, встановивши її в розмірі земельного податку, збільшеного на коефіцієнт 4,5.

Однак, згоди на вищезазначену пропозицію чи листа з відхиленням цієї пропозиції Луганською міською радою від Товариства з додатковою відповідальністю «Восточний Альянс», м. Луганськ отримано не було.

Відповідно до ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Підставами для зміни або розірвання договору є згода сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору /ст. 652 ЦК України/.

Як передбачено ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни /тарифи, ставки, тощо/, які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

До того ж , колегія суддів зазначає, що за змістом самого договору № 4323 від 03.04.2003 року, а саме згідно п. 2.4.1. договору оренди щодо якого заявлено позовні вимоги у разі зміни земельного податку пропорційно змінюється й розмір орендної плати.

За приписами статті 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; не може перевищувати: для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 % нормативної грошової оцінки; для інших земельних ділянок, наданих в оренду - 12% нормативної грошової оцінки.

Базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом ХІІІ Податкового кодексу, а у разі якщо нормативну грошову оцінку не проведено - площа земельних ділянок (стаття 271 цього Кодексу).

Правові засади проведення оцінки земель в Україні визначено Законом України "Про оцінку земель", відповідно до абзацу п'ятого статті 5 якого нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Суб'єктами оціночної діяльності у сфері оцінки земель є органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які здійснюють управління у сфері оцінки земель, а також юридичні та фізичні особи, зацікавлені у проведенні оцінки земельних ділянок (стаття 6 Закону).

Відповідно до статті 15 Закону України "Про оцінку земель", підставою для проведення оцінки земель є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 18 цього Закону нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше ніж один раз у 5 - 7 років.

Статтею 20 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про оцінку земель" технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною і міською радою.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абз. 1 п. 2.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", від 17.05.2011 № 6, у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

У разі не досягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. При цьому надсилання відповідачеві пропозицій щодо внесення змін до договору оренди є правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання останнім вимог частини другої статті 188 ГК України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє його права звернутися до господарського суду з позовом про зміну умов договору за наявності спору (тобто за відсутності згоди відповідача на зміну умов договору) (абз. 5. п. 2.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин")

У зв'язку з вищенаведеним колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнила позовні вимоги, а саме:

- про викладення першого абзацу п.п. 2.1. розділу 2 "Орендна плата" договору у новій редакції:

" 2.1. Річна орендна плата встановлюється у розмірі 4,5 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки" - в зв'язку з їх законністю та обґрунтованістю.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Луганської області від 17.12.2013р. по справі № 913/2612/13 винесені відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають залишенню без змін.

Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Восточний Альянс», м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 17.12.2013р. по справі № 913/2612/13 залишити без задоволення.

Рішення господарського Луганської області від 17.12.2013р. по справі № 913/2612/13 залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом 20 днів.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Судді: О.Л. Агапов

О.Л. Кододова