Рішення № 37929212, 31.03.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2014 р. Справа № 914/712/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Продімпекс», м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «М І К», м. Трускавець

про: стягнення 295 585,77 грн. заборгованості за Договором поставки № 153 від 02.09.2013р.

Суддя Кидисюк Р.А.

Секретар Емха Л.М.

Представники сторін:

від позивача: Бондаренко І.М. (довіреність № 582 від 01.12.2013 року)

від відповідача: не з'явився

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. У судовому засіданні 31.03.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Продімпекс» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «М І К» про стягнення 295 585,77 грн. заборгованості за Договором поставки № 153 від 02.09.2013 року.

Ухвалою суду від 06.03.2014 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 18.03.2014 року. Ухвалою суду від 18.03.2014 року розгляд справи відкладено на 31.03.2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовуються неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки № 153 від 02.09.2013р. в частині оплати вартості поставленого товару, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 295 585,77 грн., з яких: 286322,20 грн. - основний борг, 786,16 грн. - інфляційні нарахування, 6887,91 грн. - пеня, 1589,50 грн. - 3 % річних.

Представник позивача в судове засідання з'явився, вимоги ухвали суду від 06.03.2014 року виконав частково, подав виписку з рахунку банку про чергове часткове погашення боргу у розмірі 30 000 грн. відповідачем, позовні вимоги підтримав, позов просив задоволити з підстав, наведених у позовній заяві та з урахуванням часткової проплати боргу відповідачем.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог попередніх ухвал суду не виконав, проти позову у встановленому законом порядку не заперечив, відзиву на позовну заяву не подав, доказів погашення заборгованості не надав, причин неявки не повідомив.

Відповідно до ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

02.09.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Продімпекс» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «М І К» (Покупець) укладено Договір поставки № 153 (Договір), відповідно до п.1.1. якого Постачальник постачає і передає у власність ТОВ «МіК», а ТОВ «МіК» приймає та оплачує товари згідно з замовленнями ТОВ «МіК» та товарно-супровідною документацією, які складають невід'ємну частину цього Договору.

Згідно з п.1.4. Договору ціною цього Договору є сума, що підлягає оплаті Покупцем за весь поставлений Постачальником Покупцеві Товар на умовах Договору протягом терміну його дії.

У відповідності до п.2.5. Договору кожна партія Товару повинна супроводжуватися наступним пакетом документів: видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, податкова накладна, сертифікат (паспорт) якості, гігієнічний висновок МОЗ України, сертифікат відповідності Держстандарту України, іншими документами, котрі передбачені для даної категорії товарів при їх реалізації. Зазначені вище документи мають бути складені українською мовою та надані у оригіналах чи належним чином посвідчених копіях.

На виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 548757,20 грн. з урахуванням ПДВ, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями видаткових накладних №4423 від 04.09.2013 р., №4545 від 11.09.2013 р., №4710 від 17.09.2013 р., № 4719 від 18.09.2013 р., № 4829 від 24.09.2013 р., №4832 від 25.09.2013 р., №4980 від 02.10.2013 р., № 5108 від 08.10.2013 р., №5145 від 09.10.2013 р., №5146 від 09.10.2013 р., №5205 від 14.10.2013 р., №5443 від 25.10.2013 р., №5497 від 29.10.2013 р., №5535 від 30.10.2013 р., №5536 від 30.10.2013 р., №5692 від 08.11.2013 р., №5708 від 08.11.2013 р., №5774 від 13.11.2013 р., №5800 від 14.11.2013 р., №5804 від 14.11.2013 р., №5898 від 19.11.2013 р., №5939 від 21.11.2013 р., №5941 від 21.11.2013 р.

Відповідно до п.3.1. Договору ТзОВ «Мік» за умови виконання Постачальником всіх вимог даного договору, зокрема п.2.8. та з врахуванням положень п.2.2 даного договору здійснює оплату вартості товару вказаної у відповідному рахунку-фактурі (видатковій накладній) протягом 30 календарних днів. Платіжне зобов'язання вважається виконаним ТзОВ «МіК» після списання коштів з його банківського рахунку.

Як вбачається з листа № 8 від 11.02.2014 р. відповідачем згідно платіжних доручень №833 від 23.10.2013 р., №1064 від 11.11.2013 р., №1086 від 12.11.2013 р., №1158 від 19.11.2013 р., №1227 від 26.11.2013 р., №1278 від 29.11.2013 р., №45 від 20.12.2013 р., №1392 від 09.01.2014 р. було проведено часткову оплату поставленого товару на загальну суму 155675,00 грн.

У зв'язку з цим позивач 22.01.2014 року направив на адресу відповідача претензію з вимогою погасити заборгованість у розмірі 393082,20 грн. Претензія залишена відповідачем без відповіді та повного задоволення.

Однак, як зазначив позивач у позовній заяві, 31.01.2014 року згідно платіжного доручення № 101 відповідач частково погасив заборгованість на суму 106760,00 грн.

Крім того, позивачем в судовому засіданні подано виписку з рахунку банку про факт часткового погашення 07.03.2014 року відповідачем боргу у розмірі 30 000,00 грн.

Відтак, заборгованість відповідача на момент подачі позовної заяви складала 286322,20 грн., а станом на 31.03.2014 року складає 256322,20 грн. (з урахуванням частково погашеного боргу).

Відповідно до долученого до позовної заяви розрахунку розміру позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача окрім основного боргу також 786,16 грн. інфляційних втрат, 6887,91 грн. пені та 1589,50 грн. 3 % річних.

Відповідач у свою чергу проти задоволення позову не заперечив, відзиву на позовну заяву не надав, доказів погашення заборгованості у повному обсязі не подав.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з ст. 175 Господарського Кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобов'язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Як вбачається з матеріалів справи у сторін виникли договірні відносини на підставі Договору поставки № 153 від 02.09.2013 року.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

У відповідності до умов Договору Постачальник зобов'язався поставити і передати у власність Покупця товари згідно з замовленнями Покупця та товарно-супровідною документацією, а Покупець - прийняти та оплатити поставлені товари.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до п.2.8. Договору Постачальник буде вважатися таким, який виконав зобов'язання поставки Товару, якщо він поставив товари до складу ТзОВ «МіК» із усією супроводжувальною документацією, яка вимагається чинним законодавством України та цим Договором (зокрема п.2.4.) і якщо внаслідок прийняття було поставлено, що товари повністю відповідають вимогам, передбаченим законодавством України, умовам Замовлення ТзОВ «МіК» та цього Договору (зокрема зазначеним в п.1.3.).

Згідно з п.2.13. Договору якщо виявлено невідповідність якості, кількості, повноти, маркування (включаючи штрих-коди), упаковки товарів вимогам, передбаченим стандартами, технічними умовами, цим Договором або даними, зазначеними на маркуванні упаковки, а також у відповідних документах, що засвідчують кількість та якість товарів, або якщо виявлено відсутність усіх або будь-яких супровідних документів, ТзОВ «МіК» має право припинити прийняття товарів і скласти Акт розбіжностей, у якому має бути зазначена кількість перевірених товарів і характер виявлених недоліків.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем прийнято без зауважень поставлений позивачем на виконання умов Договору товар на загальну суму 548757,20 грн. з урахуванням ПДВ, що підтверджується долученими до матеріалів справи відповідними копіями видаткових накладних.

Прийнявши поставлений позивачем товар, відповідач здійснив лише часткову його оплату, внаслідок чого у нього залишається непогашений перед позивачем борг за поставлений товар у сумі 256322,20 грн.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

У відповідності до ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відтак, суд вважає обґрунтованою вимогу позивача про стягнення з відповідача 256322,20 грн. основного боргу за Договором поставки № 153 від 02.09.2013 року.

Окрім того, пунктом 4.4.1. Договору встановлено, що за порушення термінів розрахунків, передбачених п.3.1. даного договору, Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням зазначеного, суд вважає підставними та обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 6887,91 грн. пені, 786,16 грн. інфляційних нарахувань та 1589,50 грн. 3 % річних.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки спір виник з вини відповідача у відповідності до ст. 49 ГПК України судовий збір слід покласти на нього у повному обсязі.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 175, 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «М І К» (82200, Львівська область, м. Трускавець, вул. Стебницька, будинок 73; ідентифікаційний код юридичної особи 19096149) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Продімпекс» (83049, м. Донецьк, вул. Лебединського, будинок 7А; п/р№26004124355 в Райффайзен Банк Аваль, м. Київ, МФО 380805; ідентифікаційний код юридичної особи 31770903) 256322,20 грн. основного боргу за Договором поставки № 153 від 02.09.2013 року, 6887,91 грн. пені, 786,16 грн. інфляційних нарахувань, 1589,50 грн. 3 % річних та 5911,73 грн. судового збору.

3. У частині стягнення 30 000 грн. з Товариства з обмеженою відповідальністю «М І К» припинити провадження.

4. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

У відповідності до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 31.03.2014 р.

Суддя Кидисюк Р.А