Рішення № 37926127, 28.03.2014, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/38/14-ц

Провадження 2/496/525/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

28.03.2014 року Біляївський районний суд

Одеської області

в складі: головуючого судді Крачкової С.В.

при секретарі Дигуляр А.С.

за участю представника позивачки ОСОБА_1

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Біляївка цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Біляївська районна державна нотаріальна контора Одеської області про визнання свідоцтв про право на спадщину на нерухоме майно частково недійсними та зобов'язання Біляївську державну нотаріальну контору видати нові свідоцтва про право на спадщину

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить визнати частково недійсними свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане на її ім'я та свідоцтво про право на обов'язкову частку, видане на ім'я відповідачки Біляївською районною державною конторою та зобов'язати державну нотаріальну контору видати їм нові свідоцтва.

Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_9, який заповідав їй все своє майно, яке складається з житлового будинку з надвірною спорудою, що розташований в АДРЕСА_1.

Після смерті спадкодавця їй було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/3 частину вказаного житлового будинку, а відповідачка отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на обов'язкову частку - на 2/3 частини спадкового майна.

Позивачка вважає, що державним нотаріусом не правильно були визначені долі спадкоємців, оскільки після смерті ОСОБА_9 залишилось шість спадкоємців за законом, а тому обов'язкова частка відповідачки складає 1/18 частину спадкового майна, а не 2/3 як визначив нотаріус, а їй належить інша частина. Крім того, позивачка зазначила, що в свідоцтві про право на спадщину, виданому їй, державний нотаріус не вірно вказав по-батькові померлого.

В судовому засіданні позивачка та її представник на позові наполягали, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. При цьому пояснили, що на момент звернення до державного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини за заповітом позивачці було відомо, що у спадкодавця було шестеро дітей, але про це вона нотаріуса не повідомила. На цей час один син померлого проживає в с. Нерубайське, а де інші діти живуть їй не відомо. Вважає, що державний нотаріус допустив помилку при визначенні часток спадкоємців, оскільки не врахував інших спадкоємців за законом, а також неправильно вказав по-батькові спадкодавця.

Відповідачка неодноразово в судове засідання не з'явилась, хоча належним чином була повідомлена про день розгляду справи, про причину неявки суд не повідомила, заяву про розгляд справи за її відсутності не подала.

За згодою позивачки розгляд справи проведено за відсутності відповідачки - заочно, відповідно положень ст.224 ЦПК України.

Третя особа - державний нотаріус Біляївської районної державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився, але направив до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши позивачку та її представника, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини сторін виникли в 2001 році, а тому згідно п.4 Перехідних положень до ЦК України ( в редакції 2004 року) при вирішенні даного спору необхідно керуватись нормами ЦК України в редакції 1963 року.

В судовому засіданні встановлено і підтверджено матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_9, після смерті якого відкрилась спадщина на житловий будинок з надвірною спорудою - сараєм, що знаходиться в АДРЕСА_1 ( а.с.13,20,21).

26.02.2001 року він склав заповіт на ім'я ОСОБА_2 (а.с.14).

27.08.2001 року вона звернулась до державного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, в якій вказала, що інших спадкоємців не має ( а.с.12).

28.08.2001 року з заявою про прийняття спадщини звернулась і відповідачка, яка вказала, що ОСОБА_2 є спадкоємцем за заповітом.

Таким чином, після смерті ОСОБА_9 з заявами про прийняття спадщини звернулись дві особи: позивачка - за заповітом, а відповідачка - за законом.

11.09.2001 року державний нотаріус Біляївської районної державної нотаріальної контори Одеської області видав ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину за законом на 2/3 частини спадкового майна, як обов'язковому спадкоємцю ( а.с.23).

2.04.2002 року державним нотаріусом Біляївської районної державної нотаріальної контори Одеської області ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_9 на 1/3 частину житлового будинку з надвірною спорудою АДРЕСА_1 ( а.с.8).

ОСОБА_3 на момент смерті батька була не працездатною особою, отримувала пенсію за віком, що підтверджується посвідченням від 4.12.2000 року ( а.с.18).

Згідно ст. 535 ЦК України ( в редакції 1963 року) непрацездатні діти спадкодавця спадкують, незалежно від змісту заповіту, не менше 2/3 частини, яка належала б кожному з них при спадкуванні за законом ( обов'язкова частка).

Відповідно положень ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу, а ч.3 вказаної статті встановлено, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

В матеріалах спадкової справи відсутні відомості про те, що крім ОСОБА_3 є й інші спадкоємці за законом, тобто ще п'ятеро дітей, як вказує позивачка. Суду також не надано нею доказів, які б підтверджували цю обставину. Довідка Нерубайської сільської ради №1397 від 27.03.2014 року не є підтвердженням родинних відносин між померлим ОСОБА_9 та ОСОБА_3, оскільки не містить відповідних відомостей.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що державним нотаріусом правильно були визначені частки сторін в спадщині. При цьому відповідачка успадкувала 2/3 частини спадкового майна ( обов'язкова частка), як спадкоємець І черги за законом, а позивачка успадкувала залишок, як спадкоємець за заповітом, який складає 1/3 частину спадкового майна.

Крім того, суд вважає, що позивачка не вірно визначила розмір обов'язкової частки, на яку має право відповідачка: навіть якщо є шість спадкоємців за законом після смерті ОСОБА_9, то 2/3 частини ( обов'язкова частка) складала би 1/9 частину, а не 1/18, як вказує позивачка.

Враховуючи викладене не підлягають задоволенню і вимоги позивачки про зобов'язання державної нотаріальної контори видати нові свідоцтва про право на спадщину, оскільки вони не ґрунтуються на законі.

Крім того, видача нового свідоцтва про право на спадщину державним нотаріусом не передбачено Інструкцією «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» №18/5 від 14.06.1994 року ( з наступними змінами), яка діяла на час видачі оспорюваних свідоцтв, а спори, що виникають в разі порушення прав спадкоємців, розглядаються в судовому порядку.

Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

В позовній заяві позивачка вказала на те, що в свідоцтві про право на спадщину за заповітом на її ім'я не правильно вказано по-батькові спадкодавця «ОСОБА_9» замість «ОСОБА_9», але позовні вимоги щодо визнання вказаного свідоцтва частково недійсним на цій підставі не заявила, а тому невідповідність анкетних даних спадкодавця, вказаних у оспорюваному свідоцтві про право на спадщину, не може бути предметом судового розгляду в цьому судовому процесі, що не позбавляє позивачку права звернутись до суду окремо з відповідним позовом.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 209, 212-215,224-226 ЦПК України, ст. ст. 524, 529, 534,535, 560 ЦК України ( в редакції 1963 року), суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Біляївська районна державна нотаріальна контора Одеської області про визнання свідоцтв про право на спадщину на нерухоме майно частково недійсними та зобов'язання Біляївську державну нотаріальну контору видати нові свідоцтва про право на спадщину - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачки, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено позивачкою протягом десяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду до апеляційного суду Одеської області через Біляївський райсуд Одеської області.

Суддя : С.В. Крачкова