Постанова № 37925995, 25.03.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2014 р. Справа№ 910/9554/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Корсакової Г.В.

Самсіна Р.І.

при секретарі: Ставицькій Т.Б.

за участю представників:

від позивача: Галков І.О., представник за довіреністю №б/н від 10.01.2014р.;

Пінчук-Ніколайчук Ю.В., представник за довіреністю №б/н від 02.12.2013р.;

від відповідача: Полєжаєва К.О., представник за №б/н від 25.04.2013р.;

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.02.2014р.

у справі №910/9554/13 (суддя - Цюкало Ю.В.)

за заявою Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2013р. у справі №910/9554/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»

до Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю

про стягнення 199 605,85 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.07.2013р., залишеним без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2014р., у справі №910/9554/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» до Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення 199605,85грн. позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Фірми «ТММ» - Товариства з обмеженою відповідальністю на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» основний борг в сумі 187314,04грн., пеню в сумі 9771,88грн., інфляційні втрати в сумі 204,89грн., три проценти річних в сумі 2315,04грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 3992,12грн.

27.01.2014 до загального відділу документального забезпечення Господарського суду міста Києва від Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю надійшла заява б/н від 24.01.2014р. про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2013р. у справі №910/9554/13 строком на 2 роки в сумі 203602,85грн. (вх.№06-25/52114 від 27.01.2014р.).

Заявник посилаючись на тяжке фінансове становище, у порядку статті 121 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено можливість відстрочити виконання рішення суду у разі наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, просив суд відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2013р. у справі №910/9554/13 строком на 2 роки в сумі 203602,85грн. Заявник обґрунтовував необхідність відстрочення виконання рішення з посиланням на те, що в умовах економічної кризи припинилося кредитування банками фізичних та юридичних осіб, упав рівень платоспроможності, у зв'язку з чим зменшилися прибутки фірми, що не дає фінансової можливості проводити розрахунки з постачальниками товарів, робіт, послуг, а також відповідач має велику кредиторську заборгованість по кредитам. Крім того, заявник зазначав, що Фірма «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю має зобов'язання перед іншими суб'єктами господарської діяльності, що підтверджується судовими рішеннями, між тим, заявник не відмовляється від виконання своїх зобов'язань перед позивачем, проте звертається з проханням відстрочити їх виконання для уникнення наслідків визнання відповідача банкрутом. В підтвердження скрутного фінансового становища заявником надано довідку про щомісячні обов'язкові платежі, які здійснювалися Фірмою «Т.М.М.» - Товариством з обмеженою відповідальністю, копії рішень по іншим судовим справам, консолідовану фінансову звітність незалежного аудиту.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2014р. прийнято до розгляду вказану заяву Фірми «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю та призначено до розгляду.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» (позивач по справі) не надано нормативно обґрунтованих пояснень щодо заяви Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2013р. у справі №910/9554/13; участі у судовому засіданні першої інстанції представник позивача не взяв.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2014р. у справі №910/9554/13 заяву Фірми «Т.М.М» - Товариства з обмеженою відповідальністю про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2013р. у справі №910/9554/13 задоволено частково. Відстрочено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2013р. у справі № 910/9554/13 в сумі 203597,97грн. строком на 2 (два) роки до 10.02.2016р. В іншій частині заяви Фірми «Т.М.М» - Товариства з обмеженою відповідальністю про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2013р. у справі №910/9554/13 відмовлено.

В обґрунтування своєї позиції, місцевий господарський суд зазначив, що відстрочення наявної у відповідача заборгованості забезпечить виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2013р. у справі №910/9554/13 і у майбутньому надасть можливість заявнику акумулювати необхідну грошову суму на виконання рішення без створення ризику визнання його банкрутом, внаслідок чого заява Фірми «Т.М.М» - Товариства з обмеженою відповідальністю була задоволена частково, зокрема про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2013р у справі №910/9554/13 про стягнення грошових коштів: основний борг в сумі 187314,04грн., пеню в сумі 9771,88грн., інфляційні втрати в сумі 204,89грн., три проценти річних в сумі 2315,04грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 3992,12грн., що разом складало 203597,97грн.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просило скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.02.2014р. у справі №910/9554/13.

В обґрунтування своїх вимог, апелянт посилався на неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, також, судом неповно та необ'єктивно розглянуті досліджені обставини справи, упереджено оцінені докази, що призвело до порушення вимог статті 121 Господарського процесуального кодексу України.

Вимоги апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» мотивовані тим, що судом першої інстанцій при вирішенні питання про надання відстрочки виконання рішення суду відхилені докази, які містять інформацію про покращення фінансового стану заявника та збільшення інвестування, які мають публічний характер та були розміщені відповідачем на своєму офіційному сайті у мережі Інтернет.

Серед інших доводів апелянт зазначив, що судом не було враховано можливості виконання рішення у інший спосіб, зокрема за рахунок майна відповідача та за рахунок грошових коштів, які акумулюються на поточних рахунках. Крім того, на думку скаржника, місцевим господарським судом при наданні оцінки заяви відповідача про відстрочку виконання рішення суду було враховано лише майнове становище боржника, натомість, всупереч ст.ст. 42, 43 ГПК України судом не надано оцінки щодо фінансового стану позивача.

Одночасно, скаржником подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого господарського суду у даній справі.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Кропивній Л.В.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського від 14.03.2014р. сформовано для розгляду даної апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючого судді Кропивної Л.В., суддів: Корсакової Г.В., Самсіна Р.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2014р. у справі №910/9554/13 (головуючий суддя - Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Корсакова Г.В., Самсін Р.І.) клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» про поновлення строку на подання апеляційної скарги задоволено, Товариству з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» поновлено строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 10.02.2014р. у справі №910/9554/13, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» прийнято до провадження, а її судовий розгляд призначено на 25.03.2014р.

21.03.2014р. через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надішли додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких останній зазначив, що про розгляд заяви Фірми «Т.М.М» - Товариства з обмеженою відповідальністю у суді першої інстанції позивачу стало відомо після судового розгляду, що фактично позбавило його права на викладення своєї позиції з даного приводу. Крім того, позивач зазначав, що відомості, які містяться на офіційному сайті відповідача у мережі Інтернет свідчать не про скрутне матеріальне становище, а навпаки, про розвиток діяльності даного товариства. Тому, на думку скаржника, ухвала Господарського суду міста Києва від 10.02.2014р. у справі №910/9554/13 підлягає скасуванню.

21.03.2014р. через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи наступних документів: Звіт про залучення та обслуговування кредиту за Договором з нерезидентом станом на 01.01.2014р.; Звіт про залучення та обслуговування кредиту за Договором з нерезидентом станом на 01.01.2014р.; Договір позики №125/2004 від 01.10.2004р.; Реєстраційне свідоцтво №3756; Додаток до реєстраційного свідоцтва від 15.03.2010р. №14; Реєстрація змін до договору позики від 01.11.2013р.; Звіт незалежного аудитора №04/12.

Крім того, 24.03.2014р. через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив суд залишити оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що відповідач знаходиться в скрутному матеріальному становищі, оскільки має заборгованість за кредитами, а майно перебуває у заставі. В протиріч посиланням позивача на неврахування судом першої інстанції матеріального становища ТОВ «Ласка Лізинг», відповідач зазначив, що, ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції позивач жодних підтверджень та доказів стосовно скрутного матеріального становища його підприємства не надав. Стосовно тверджень позивача щодо того, що відомості з офіційного сайту боржника в мережі Інтернет містять іншу інформацію про його майнове становище, ніж ту, яка зазначена в заяві про відстрочку виконання рішення суду, відповідач зазначив, що дані матеріали не є належними та допустимими доказами в розумінні приписів ГПК України, оскільки не спроможні містити фактичні дані.

У судове засідання 25.03.2014р. з'явились представники сторін.

25.03.2014р. у судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційного оскарження, просив суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.02.2014р. у справі №910/9554/13.

У судовому засіданні 25.03.2014р. представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив ухвалу суду першої інстанції у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Згідно з ч.5 ст.106 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

Відповідно до п. 7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» №9 від 17.10.2012р. підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, виходячи із наведеного, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

При цьому, положення діючого господарського процесуального законодавства України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст.43 ГПК України.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З наведеного випливає, що суд самостійно вирішує питання стосовно достовірності доказів, достатності їх для винесення рішення, істинності відомостей, які містяться в доказах.

Як вбачається із заяви боржника, останній не відмовляється від виконання своїх зобов'язань перед позивачем, проте звертається з проханням відстрочити їх виконання для уникнення наслідків визнання відповідача банкрутом. В якості причини, яка унеможливлює вчасне виконання судового рішення та є підставою для відстрочки його виконання, відповідач зазначив, що в умовах економічної кризи припинилося кредитування банками фізичних та юридичних осіб, упав рівень платоспроможності, у зв'язку з чим зменшилися прибутки фірми, що не дають фінансової можливості проводити розрахунки з постачальниками товарів, робіт, послуг, погашати велику кредиторську заборгованість по кредитам. Крім того, для здійснення господарської діяльності відповідач регулярно здійснює обов'язкові платежі, сума яких в середньому за квартал становить 92758934,02грн. (заробітна плата, енергоносії, комунальні послуги, податок на землю та ін..), в тому числі 24119221,34грн. - часткове погашення кредиту, 19400000,67грн.- сплата відсотків по кредитам. У 2014 році Фірма «Т.М.М.» - ТОВ повинна виплатити 41494тис.дол. США за кредитами і позиками. Фірма почала переговори з одним з кредиторів про продовження термінів погашення кредиту в розмірі 20531тис. дол США. На даний час результат цих переговорів достовірно не відомий.

Відповідно до консолідованої фінансової звітності, складеною незалежними аудиторами (копія звіту додана до матеріалів Заяви), за рік, що закінчився 31 грудня 2012, чистий збиток Фірми склав 22187тис.дол. США (2011р. 19 489тис.дол. США) та чистий відтік грошових коштів від операційної діяльності Фірми склав 11 993 тис. дол. США (2011р. 5223тис. дол.. США). Погіршення фінансових результатів в основному викликане ослабленням попиту на житлову та комерційну нерухомість в Україні. Зниження ліквідності ринку може вплинути на здатність Фірми генерувати достатні грошові потоки від операційної діяльності, щоб погасити свою заборгованість по процентних кредитами і позиками при настанні строку їх сплати.

Натомість, апелянтом до апеляційної скарги додані матеріали з офіційного сайту боржника в мережі Інтернет, які спростовують доводи боржника.

Відповідно до п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування .

Колегія суддів не бере до уваги, як докази - роздруковані матеріали з мережі Інтернет, адже, вони не є належними та допустимими доказами в розумінні приписів Господарського процесуального кодексу України, оскільки не спроможні містити фактичні дані стосовно обставин, покладених в обґрунтування даної заяви про відстрочку виконання рішення суду у справі № 910/9562/13.

Між тим, колегія суддів не приймає до уваги посилання позивача на те, що місцевим судом не враховано наявність у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення, оскільки якщо у відповідача відсутні кошти на рахунку в банку або коли їх не вистачає для покриття заборгованості, господарський суд може змінити спосіб виконання рішення і видати наказ про звернення стягнення на його майно. Питання щодо звернення стягнення на майно шляхом зміни способу виконання рішення суду, позивачем не ініціювалось. Між тим, відповідне питання може вирішуватися державним виконавцем у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Враховуючи викладені обставини, заперечення позивача в поданій апеляційній скарзі не можуть бути підставою для скасування ухвали суду.

Щодо посилань скаржника про те, що розгляд заяви про відстрочку виконання рішення відбувся без його участі, чим порушено його право участі в засіданні передбачене ст. 22 ГПК України, апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 121 ГПК України встановлено десятиденний строк розгляду заяви (подання) державного виконавця або сторони про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

За результатами розгляду таких заяв (подань) постановляється ухвала у формі окремого процесуального документа, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому процесуальним законодавством.

За змістом п. 25 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 N 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" господарський суд не може продовжити встановлений частиною першою статті 121 ГПК строк розгляду заяви про відстрочку або розстрочку виконання рішення, зміну способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови.

Таким чином при винесенні оскаржуваної ухвали суд керувався нормами чинного законодавства і не мав можливості відкласти розгляд заяви для забезпечення явки сторін в судове засідання.

Посилання скаржника на не повідомлення його судом першої інстанції при розгляді заяви Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю про відстрочку виконання рішення суду в якості підстави для скасування оскарженого ним процесуального акту до уваги не приймаються, з наступних мотивів.

Відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р., особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У відповідності до статті 64 ГПК України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

На звороті останньої сторінки ухвали Господарського суду міста Києва від 30.01.2014р. у справі №910/9554/13 про призначення до розгляду заяви Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю міститься відмітка про відправку копій вказаної ухвали.

Відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, у порядку статті 121 ГПК України у розгляді заяви про відстрочку виконання рішення суду, явка сторін не визнається обов'язковою.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів зазначає, що в даному випадку порушень Господарського процесуального кодексу України не вбачається, а посилання позивача не знаходять свого підтвердження, адже, позивач був належним чином повідомлений, але не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні в суді першої інстанції та в підтвердження своїх доводів доказів не надав.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи до уваги обставини, наведені заявником в обґрунтування заяви про відстрочку виконання рішення, а також надані заявником та наявні у матеріалах справи докази на підтвердження вказаних обставин, та загальні принципи судочинства, які направлені на збереження правоздатності юридичної особи та запобігання банкрутства, колегія суддів прийшла до висновку, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою.

З огляду на викладене, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування законної ухвали Господарського суду міста Києва від 10.02.2014р. у даній справі та задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на позивача (апелянта).

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105, 106, 121 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.02.2014р. у справі №910/9554/13 залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.02.2014р. у справі №910/9554/13 без змін.

2.Матеріали справи №910/9554/13 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Г.В. Корсакова

Р.І. Самсін