Рішення № 37925951, 31.03.2014, Господарський суд Чернігівської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів, пр-т Миру, 20, тел. 672-847

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

« 27 » березня 2014 року Справа №927/334/14

За ПОЗОВОМ: Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівський автоцентр КАМАЗ"

вул. Інструментальна, 17-А, м. Чернігів, 14037

До ВІДПОВІДАЧА: Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ КАРДАН"

пр-т Миру, 312, м. Чернігів, 14007

Про стягнення 6004,25 грн.

Суддя І.В. Кушнір

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН :

Від Позивача: Довга В.А. - представник, довіреність №б/н від 14.03.2014.

Від Відповідача: Судак О.О. - представник, довіреність №602/004-00 від 26.03.2014.

СУТЬ СПОРУ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Чернігівський автоцентр КАМАЗ" заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ КАРДАН" про стягнення 6004,25 грн., в тому числі 4990,31 грн. основного боргу, 341,24 грн. пені, 499,03 грн. штрафу, 78,75 грн. - 3% річних та 94,92 грн. інфляційних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов договору №26/12-2012-2-КТОР від 26 грудня 2012 року.

У судовому засіданні 27.03.2014 представником Позивача надана заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої у зв'язку з частковим погашенням Відповідачем заборгованості 19.03.2014, а саме основного боргу у сумі 4990,31 грн., Позивач просить зменшити позовні вимоги та остаточно стягнути з Відповідача 94,92 грн. інфляційних, 78,75 грн. - 3% річних, 341,24 грн. пені та 499,03 грн. штрафу.

Даною заявою фактично зменшено ціну позову на суму основного боргу у зв'язку з його погашенням.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови отримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи, що зменшення позовних вимог є правом Позивача, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, ці дії не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд приймає вищевказану заяву Позивача про зменшення розміру позовних вимог.

Представник Позивача підтримала позовні вимоги з урахуванням зменшення їх розміру.

У судовому засіданні 27.03.2014 представник Відповідача надала письмовий відзив на позов, у якому Відповідач визнає позовні вимоги частково, та зазначає, що сума основного боргу ним була сплачена, що підтверджується платіжними дорученнями №111 від 27.01.2014 та №679 від 19.03.014. Разом з тим, Відповідач просить відмовити в частині стягнення з Відповідача пені, оскільки розрахунок пені проведений з порушенням чинного законодавства, а штраф, на думку Відповідача, не може бути застосований як вид неустойки, оскільки за порушення зобов'язання вже нарахована пеня.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Чернігівський автоцентр КАМАЗ" (Позивач) зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 21.12.1992, дата та номер запису 07.07.2005, №10641200000002035.

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ КАРДАН" (Відповідач) зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 17.10.2005, номер запису 10641050003002660.

26.12.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Чернігівський автоцентр КАМАЗ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ КАРДАН" укладений договір №26/12-2012-2-КТОР про надання послуг з технічного обслуговування та поточного ремонту автомобільних транспортних засобів (далі - Договір).

Згідно з п.1.1. Договору Замовник (Відповідач) доручає, а Виконавець (Позивач) приймає на себе зобов'язання протягом строку дії договору, за місцем розташування Виконавця: м. Чернігів, вул. Інструментальна, 17-А, надавати комплекс робіт/послуг з технічного обслуговування та поточного ремонту (далі роботи/послуги, ТО/ПР) автомобільних транспортних засобів (далі ТЗ) зі встановленням запчастин і використанням супутніх товарів, необхідних при проведенні зазначених робіт, а Замовник приймає на себе зобов'язання прийняти виконані роботи та своєчасно і у повному обсязі їх оплати.

За умовами п. 1.6., п.1.8. Договору конкретний перелік та вартість послуг, запасних частин та матеріалів, що надаються Замовнику, визначається при кожному прийманні автомобіля та ТО/ПР та оформляється нарядом-замовленням. Наряд-замовлення узгоджується з Замовником та є підставою для складання остаточних розрахунків. Загальна сума договору складається із загального числа сум, вказаних в нарядах-замовленнях, оформлених під час терміну дії цього договору.

Згідно з п.2.6. Договору роботи/послуги виконуються відповідно до наряд-замовлення та приймаються згідно Акту виконаних робіт, які підписуються уповноваженими представниками Сторін і є невід'ємною частиною даного Договору.

Відповідно до п. 3.2.3. Договору Замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки згідно рахунків, виставлених Виконавцем.

Згідно з п.п.4.1.-4.2. Договору вартість робіт, запасних частин та матеріалів договірна. Вартість робіт, запасних частин та матеріалів зазначається в рахунку на підставі діючих цін Виконавця та міститься у наряд-замовленні та/або Акті виконаних робіт, що складається Виконавцем після проведення ТО/ПР ТЗ і підписується представниками обох Сторін.

За умовами п. 4.4. Замовник проводить розрахунок з Виконавцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця в національній валюті України наступним чином:

- попередній розрахунок - до надання послуг згідно рахунку, виставленого Виконавцем;

- остаточний розрахунок (доплата) по факту встановлених запасних частин та матеріалів і витраченого часу - після надання послуг, протягом 5 (п'ять) робочих днів з дати підписання Акту виконаних робіт та виставлення Виконавцем рахунку.

Відповідно до п.7.5. Договору даний Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2012 року. У випадку відсутності заяви однієї із сторін про припинення чи зміни умов договору, він рахується продовженим на той же термін і на тих же умовах, які були передбачені цим договором, і так кожного року.

Як вбачається з наряду-замовлення №КАМАЗ-4157 від 28.08.2013 на надання послуг з технічного обслуговування і ремонту транспортного засобу, вартість послуг та складових (запасних) частин та матеріалів складає 9990,31 грн.

На виконання умов договору 28 серпня 2013 року між сторонами підписаний та скріплений печатками Акт приймання - здачі виконаних робіт № КАМАЗ-2635, який підтверджує, що Позивачем були виконані роботи на загальну суму 9990,31 грн.

16.12.2013 Позивачем була надіслана Відповідачу претензія №340 про сплату заборгованості у розмірі 9990,31 грн., яка була отримана останнім 20.12.2013, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого наявна в матеріалах справи.

27.01.2014 Відповідачем було сплачено Відповідачу 5000,00 грн., що підтверджується копіями відповідної виписки банку, наданою Позивачем, та платіжного доручення №111 від 27.01.2014, наданою Відповідачем.

У позовній заяві Позивач просив стягнути з Відповідача 4990,31 грн. основного боргу.

Як вбачається із заяви Позивача про зменшення розміру позовних вимог, Відповідачем 19.03.2014 була сплачена сума основного боргу 4990,31 грн., що підтверджується копіями відповідної виписки банку, наданою Позивачем, та платіжного доручення №679 від 19.03.2014, наданою Відповідачем.

Таким чином, сума основного боргу на момент прийняття рішення сплачена Відповідачем в повному обсязі.

Згідно ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України

"Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)."

Відповідно до ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України (далі ГКУ):

"Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином."

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГКУ:

"Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором."

Згідно ч.1 ст.216 ГКУ:

"Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.217 ГКУ:

"Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції."

Згідно ч.1 ст.218 ГКУ:

"Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання."

Відповідно до ч.1 ст.230 ГКУ:

"Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання."

Згідно п.1 ст.546 Цивільного кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно ч.1 ст.548 Цивільного кодексу виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно п.5.3 Договору за прострочення оплати, згідно п. 4.4 даного Договору, за роботи/послуги, використані матеріали та встановлені запчастини, інші витрати Замовник сплачує, окрім відшкодування фактично завданих збитків Виконавцю, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, а також штраф в розмірі 10(десять)% від суми заборгованості у випадку прострочення в оплаті більше ніж на 10(десять) календарних днів.

На підставі викладеного Позивач просить стягнути з Відповідача штраф в розмірі 10(десять)% від суми заборгованості, що складає 499,03 грн. та пеню в розмірі 341,24 грн. за період 04.09.2013 по 14.03.2014.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання, як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Зазначену правову позицію наведено у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 та постанові Вищого господарського суду України від 12.06.2012 у справі № 06/5026/1052/2011, а також у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011 № 42/252, від 09.04.2012 № 20/246-08.

На підставі викладеного суд не приймає заперечення Відповідача щодо неправомірності одночасного нарахування штрафу та пені та вважає, що позов в частині стягнення з Відповідача штрафу в сумі 499,03 грн. є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Крім того, згідно ч.2 п.2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань":

«Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.»

Зазначене спростовує доводи Відповідача про неможливість застосування штрафу до порушення саме грошового зобов'язання та додатково підтверджує вищевказані висновки суду.

Разом з тим, Позивачем нарахована Відповідачу пеню в розмірі 341,24 грн. за період 04.09.2013 по 14.03.2014.

За умовами п. 4.4. Замовник проводить розрахунок з Виконавцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця в національній валюті України наступним чином:

- попередній розрахунок - до надання послуг згідно рахунку, виставленого Виконавцем;

- остаточний розрахунок (доплата) по факту встановлених запасних частин та матеріалів і витраченого часу - після надання послуг, протягом 5 (п'ять) робочих днів з дати підписання Акту виконаних робіт та виставлення Виконавцем рахунку.

Акт приймання - здачі виконаних робіт № КАМАЗ-2635 між сторонами підписаний та скріплений печатками 28 серпня 2013 року.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що останнім днем виконання зобов'язання є 04.09.2013.

Відповідно до ч. 6. ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань":

"Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції."

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 325,26 грн., з урахуванням початку періоду прострочення оплати з 05.09.2014 та вимог ч. 6. ст. 232 Господарського кодексу України, за період з 05.09.2013 по 06.03.2014.

В стягненні решти пені має бути відмовлено.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач, враховуючи вищевикладене, обґрунтовано просить стягнути з Відповідача 94,92 грн. інфляційних за вересень 2013 року - лютий 2014 року.

Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача 3% річних у сумі 78,75 грн. за період з 04.09.2013 по 14.03.2014.

Враховуючи, що судом встановлено, що період прострочення оплати фактично розпочався з 05.09.2014, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково в розмірі 78,34 грн. за період з 05.09.2013 по 14.03.2014.

В стягненні решти 3% річних має бути відмовлено.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів своєчасної оплати за виконані роботи (надані послуги) згідно договору не надав, суму основного боргу сплатив після подання позову.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення 325,26 грн. пені, 499,03 грн. штрафу, 78,34 грн. - 3% річних та 94,92грн. інфляційних.

В решті позову має бути відмовлено з підстав, зазначених вище.

Згідно ч.ч.1-2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України:

"Судовий збір покладається:

· у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

· у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору."

У п.4.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вказано, що частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

Враховуючи, що до виникнення спору призвели неправильні дії Відповідача, сума основного боргу була сплачена Відповідачем після подання позову, суд доходить висновку, що відповідно до ч.2 ст.49 Господарського процесуального кодексу судовий збір має бути покладений в повному обсязі на Відповідача.

Керуючись ст.ст.22, 33, 49 ст.ст.82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ КАРДАН" пр-т Миру, 312, м. Чернігів, 14007, ідентифікаційний код 33800101) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівський автоцентр КАМАЗ" (вул. Інструментальна, 17-А, м.Чернігів, 14037, ідентифікаційний код 14350235, п/р 26006010065869 у ПАТ "ВТБ Банк" м. Київ, МФО 321767, п/р 26003013008956 в АТ "Сбербанк Росії", МФО 320627, п/р26003620551802 в ПАТ "Промінвестбанк", МФО 300012) 325 грн. 26 коп. пені, 499 грн. 03коп. штрафу, 78 грн. 34 коп. - 3% річних, 94 грн. 92 коп. інфляційних та 1827 грн. 00 коп. на відшкодування судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Повне рішення складено 31 березня 2014 року.

Суддя І.В. Кушнір