Рішення № 37925653, 18.03.2014, Голосіївський районний суд міста Києва

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

Справа № 752/20633/13-ц

Провадження № 2/752/1384/14

18.03.2014 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Фролова М.О., при секретарі Гончарову І.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Публічного акціонерного товариства «Київспецтранс», третя особа - Головне управління Державної казначейської служби в місті Києві про стягнення грошової компенсації, -

встановив:

улистопаді2013 р. позивач ОСОБА_1звернувсяв Голосіївський районний суд міста Києва з позовом до відповідачів Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - КМДА), ПАТ «Київспецтранс», третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України,про стягнення грошової компенсації, при цьому пояснивши наступне.

Починаючи з 22.03.2001р. позивач ОСОБА_1 проживав разом із своєю матір'ю ОСОБА_3 у належному їйжитловому будинку АДРЕСА_1. В свою чергу КМДАвідповідно до п. 1 розпорядження від 27.06.2001р. за № 1340 «Про заходи щодо додаткового відселення мешканців селища Пирогів» визначила список мешканців селища Пирогів, які проживають в Московському районі м. Києва і підлягають додатковому виселенню, згідно якого мало бути відселеномешканців будинку АДРЕСА_1. Разом з цим, 16.06.2006р. позивач ОСОБА_1 добровільно висилився із вищезазначеного будинку АДРЕСА_1 на виконання умов п. 1 розпорядження КМДА «Про заходи щодо додаткового відселення мешканців селища Пирогів» від 27.06.2001р. за № 1340. В свою чергу, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, яка залишила у спадщину вищенаведений будинок АДРЕСА_1. При цьому, позивачем згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом було прийнято в спадщину після ОСОБА_3 наведений житловий будинок АДРЕСА_1 із надвірними будівлями. Разом з цимпозивачем ОСОБА_1 було зареєстровано своє право власності на зазначений житловий будинок АДРЕСА_1 із надвірними будівлями. При цьому позивач зазначив, що оскільки наведене нерухоме майно розташовано на території із незадовільною екологічною ситуацією, то щодо позивача діють положення та гарантії розпорядження КМДА «Про заходи щодо поліпшення умов проживання мешканців селища Пирогів» від 25.11.1999р. за № 1871 та розпорядження КМДА «Про заходи щодо додаткового відселення мешканців селища Пирогів» від 27.06.2001р. за № 1340. Разом з цим позивач пояснив, що положеннями п. 7 і 8 розпорядження № 1871 та п. 7 і 9 розпорядження № 1340 йому гарантовано право на отримання в двомісячний строк від КМДА, ПАТ «Київспецтранс» компенсацію вартості житлового будинку АДРЕСА_1 із надвірними будівлями за відселення та позбавлення можливості користуватися ними. У зв'язку із наведеним позивач звернувся до КМДА за виплатою відповідної компенсації. Однак КМДА листом від 08.05.2013р. за № 058/4/2-оп/м-4046 відмовило позивачу у здійснені наведеної виплати з мотивів відсутності коштів та рекомендувало позивачу звернутися до суду для вирішення наведеного питання. В свою чергу, вартість будинку АДРЕСА_1 із надвірними будівлями склала 156753,00 грн. згідно довідки від 10.07.2013р.,складеної Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна. У зв'язку зі наведеним позивач просив стягнути на його користь з КМДА та ПАТ «Київспецтранс» солідарно або окремо один від одного грошову компенсацію за вилучений будинок АДРЕСА_1 у розмірі 156753,00 на протязі двох місяців з моменту вступу в законну силу судового рішення, а також стягнути з відповідачів окремо або солідарно на користь позивача понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1567,53 грн.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позов та просив задовольнити позовні вимоги повністю.

Відповідач КМДА не направила свого представника у судове засідання, про час і місце проведення якого повідомляласяв порядку ст. 76 ЦПК України. Про причини неявки у судове засідання та їх поважність не повідомила суд.

Представники ПАТ «Київспецтранс» у судовому засіданні та наданих письмових заперечення позов не визнали, просили відмовити у задоволені позовних вимог до ПАТ «Київспецтранс». Разом з цим представники зазначили, що ПАТ «Київспецтранс» не є належним відповідачем по справі, оскільки згідно п. 18 розпорядження № 1871 кошти на виплату компенсацій за відселення мали виділятися з бюджету м. Києва та ПАТ «Київспецтранс» лише забезпечувало операції зперерахування наведених коштів компенсації кінцевим отримувачам на їх рахунки в установах Ощадбанку. Крім того рішенням Апеляційного суду м. Києвавід 14.04.2011р. по справі № 22-21 вже встановлено обставини щодо ПАТ «Київспецтранс», згідно яких останнє не зобов'язане здійснювати виплату компенсації за власний кошт, в наслідок чого було відмовлено у задоволені позову до ПАТ «Київспецтранс» про стягнення коштів компенсації в порядку виконання розпорядження за № 1871 і за № 1340.

Третя особа Головне управління Державної казначейської служби України не направила свого представника у судове засідання, про час і місце проведення якого повідомляласяв порядку ст. 76 ЦПК України. При цьому третя особа надала суду письмові пояснення, якими зазначила, що вона не є учасником спірних правовідносин, однак разом з цим просила відмовити у задоволені позову та здійснювати судовий розгляд справи за відсутності свого представника.

Врахувавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов до висновків про необхідність задовольнити позов частково, виходячи з наступного.

Положеннями п. 1 і 3 розпорядження КМДА «Про заходи щодо поліпшення умов проживання мешканців селища Пирогів» від 25.11.1999р. за № 1871 визначено, що враховуючи незадовільну екологічну ситуацію, що склалася у селищі Пирогів (Московський та Харківський райони) у зв'язку із його наближеністю до промислової зони і забрудненням грунтів та водоносного горизонту шкідливими речовинами, з метою створення мешканцям селища належних умов проживання: затвердити списки мешканців селища пирогів, що на даний час проживають в Московському та Харківському районах, які відповідно до п. 2 цього розпорядження підлягають відселенню згідно з додатками 1, 2.

В наступному згідно п. 1 розпорядження КМДА «Про заходи щодо додаткового відселення мешканців селища Пирогів» від 27.06.2001р. за № 1340 було визначено у зв'язку з уточненням меж санітарно-захисної зони звалища в селищі Пирогів та необхідністю додаткового відселення мешканців селища: затвердити список мешканців селища Пирогів, які проживають в Московському районі м. Києва і підлягають додатковому відселенню, згідно з додатком.

При цьому, згідно додатку до розпорядження № 1340 підлягали відселенню мешканці будинку АДРЕСА_1.

Разом з цим судом встановлено, що згідно відмітки про реєстрацію місця проживання у паспорті позивача серії НОМЕР_1, виданому Деснянським РУ ГУ МВС України в місті Києві від 21.12.2000р., позивач з 05.04.2001р. проживав у вищезазначеному житловому будинку АДРЕСА_1.

Крім того суд зазначає, що згідно відмітки про зняття з реєстраційного обліку в паспорті позивача серії НОМЕР_1, позивач висилився 15.06.2006р. з наведеного житлового будинку АДРЕСА_1, згідно відмітки про реєстрацію місця проживання від 23.06.2006.

Таким чином позивач ОСОБА_1 в період дії розпорядження № 1871 і № 1340 та відповідно до їх положень здійснив добровільно переселення із будинку АДРЕСА_1.

В свою чергу судом встановлено, що згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом від 08.04.2010р., позивачем ОСОБА_1 було прийнято в спадщину після ОСОБА_3 житловий будинок АДРЕСА_1, на плані літера «А», із надвірними будівлями, на плані: прибудова - літ. «а», прибудова - літ. «а1», гараж - літ. «Б», погріб - літ «В», вбиральня - літ. «Г», спорудження 1,2,І, що розташовані по АДРЕСА_1.

При цьому, згідно реєстраційного напису Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 27.04.2010р. на Свідоцтві про право на спадщину за законом від 08.04.2010р., позивачем було зареєстровано своє право власності на вищезазначені житловий будинок АДРЕСА_1 із надвірними будівлями.

Разом з цимп. 7 розпорядження № 1871 було визначено міському бюро технічної інвентаризації (ОСОБА_4) за замовленням ВАТ "Київспецтранс" (ОСОБА_5) в термін до 15.07.2001 зафіксувати наявність на територіях садиб за адресами згідно із додатками 1, 2 будинків, господарських споруд, гаражів, зелених насаджень та визначити їх залишкову вартість для сплати грошової компенсації за них власникам будинків при переселенні на нове місце проживання.

Крім того п. 18 розпорядження № 1871 було визначенопершому заступнику голови міськдержадміністрації Сташевському С. Т., заступнику голови міськдержадміністрації Падалці В. М., начальнику управління економіки Смоляніновій Л. В. згідно з розрахунками, передбаченими п. 17 цього розпорядження, при доопрацюванні проекту програми соціально-економічного і культурного розвитку м. Києва та проекту бюджету на 2000 р. розглянути питання щодо виділення асигнувань на фінансування заходів, передбачених пп. 5, 7, 12, 14, 15, 16 цього розпорядження.

При цьому, згідно п. 8 розпорядження № 1871 було зобов'язано ВАТ "Київспецтранс" (ОСОБА_5) забезпечити сплату грошової компенсації згідно з п. 7 цього розпорядження.

Також суд зазначає, що відповідно до п. 7 розпорядження № 1340 було доручено 7. Акціонерному товариству "Київпроект" за замовленням ВАТ "Фірма Київспецтранс" до зведеного кошторису виконання робіт в складі робочого проекту "Першочергові заходи для забезпечення стійкості схилів звалища в с. Пирогів у Московському районі", що розроблений і коригується, включити витрати на виплату мешканцям, що відселяються, згідно з додатками до розпоряджень Київської міської державної адміністрації від 25.11.99 N 1871, від 27.06.2001 N 1340 та до цього розпорядження, грошової компенсації, передбаченої пп. 7, 8 розпорядження Київської міської державної адміністрації від 25.11.99 N 1871, за вилучені земельні ділянки, що перебували у їх власності, в сумі згідно з актами експертно-грошової оцінки земельних ділянок і актами, складеними фахівцями Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомості, а також витрати на виконання робіт із знесення будинків та господарських споруд і експертної оцінки земельних ділянок.

Крім того положеннями п. 9 розпорядження № 1340 було визначено, що суми грошових компенсацій перераховуються власникам будинків не пізніше, ніж через 2 місяці з часу їх переселення на нове місце проживання, відкритим акціонерним товариством "Фірма Київспецтранс" згідно із списками, наданими Голосіївською районною в м. Києві державною адміністрацією, на особисті розрахункові рахунки власників будинків, відкриті ними в установах Ощадбанку.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що ВАТ "Київспецтранс" шляхом перерахування на рахунки отримувачів коштів, попередньо виділених із бюджету міста Києва, мало забезпечити виплату компенсацій, які визначено розпорядженнями № 1871 і № 1340.

Таким чином, виплата коштів компенсації мала здійснюватися за рахунок бюджету міста Києва через виділення із нього відповідних асигнувань, а не за рахунок коштів ВАТ "Київспецтранс" як суб'єкта господарювання.

Крім того суд приходить до висновку, що згідно вищенаведених розпоряджень № 1871 і № 1340, кошти компенсації мають виплачуватися та отримати їх мають право власники, мешканці які відселені із належних, займаних ними об'єктів нерухомості, що в наступному підлягали знесенню, а також власники земельних ділянок, у яких відповідні земельні ділянки підлягали вилученню.

Разом з цим суд зазначає, що відповідач як власник житлового будинку АДРЕСА_1 із надвірними будівлями був попередньо відселений з нього у добровільному порядку та фактично обмежений у праві користування і розпорядження наведеним майном на час розгляду справи, оскільки згідно п. 4 розпорядження № 1871 Московському (перейменовано на Голосіївський) районним управлінням ГУ МВС України в м. Києві з дня підписання цього розпорядження призупинено прописку громадян в будинках, зазначених в додатках 1, 2., а також наведене нерухоме майно підлягає знесенню (п. 10, 11 розпорядження № 1340).

В свою чергу судом встановлено, що на звернення позивача до КМДА стосовно виплати компенсації вартості належного позивачу житлового будинку АДРЕСА_1 із надвірними будівлями,КМДА листом від 08.05.2013р. за вих. № 058/4/2-оп/м-4046відмовило позивачу у здійснені виплати наведеної компенсації з мотивів відсутності коштів для цього, а також рекомендувало позивачу вирішити питання щодо такої виплати у судовому порядку.

Враховуючи наведене суд зазначає, що згідно приписів ст. 41 Конституції кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Разом з цим положеннями ст. 54 Закону України «Про власність» в редакції від 28.02.1995р., яка діяла на час прийняття КМДА наведених розпоряджень № 1871 і № 1340 про відселення, було унормовано, що у разі технологічних та екологічних катастроф та за інших обставин надзвичайного характеру, що виключають можливість здійснення власником його прав щодо володіння, користування і розпорядження майном, йому відшкодовується у порядку, встановленому законодавством України, вартість майна в обсязі, передбаченому пунктом 4 статті 48 цього Закону, або передається у власність інше рівноцінне майно.

Згідно ч. 4 і 5 ст. 48 4. Закону України «Про власність», у разі прийняття Україною законодавчого акта, який припиняє права власності, держава відшкодовує власникові заподіяні збитки. Збитки відшкодовуються в повному обсязі відповідно до реальної вартості майна на момент припинення права власності, включаючи й неодержані доходи. Положення щодо захисту права власності поширюються також на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на праві повного господарського відання, оперативного управління, довічного успадкованого володіння або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором. Ця особа має право на захист свого володіння також від власника.

В свою чергу, згідно частини 4 прикінцевих та перехідних положень ЦК України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

При цьому відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. ї

Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Крім того згідно ст. 350 ЦК України, викуп земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, приватної власності для суспільних потреб чи їх примусове відчуження з мотивів суспільної необхідності здійснюються в порядку, встановленому законом.

При цьому, положеннями п. 7 розпорядження № 1871 унормовано, що розмір грошової компенсації визначається виходячи із залишкової вартості нерухомого майна, визначеного міським бюро технічної інвентаризації.

Разом з цим згідно складеної Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна довідки від 10.07.2013р.за № 1216, вартість будинку АДРЕСА_1складає 156753 грн.,без оцінки вартості надвірних споруд.

При цьому суд зазначає, що згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Крім того згідно прецедентної практики у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005р., відсутність бюджетних коштів не може виправдати наведену бездіяльність, відмову КМДА щодо виплати коштів компенсації позивачу.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку про необхідність задовольнити позов частково, присудивши до стягнення з відповідача - КМДА на користь позивача ОСОБА_1 кошти компенсації у сумі розміром 156753,0 грн., та відмовити у задоволені позовної вимоги щодо стягнення наведеної компенсації із ПАТ «Київспецтранс».

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст. ст. 1-5, 8, 10, 11, 26, 27, 30, 60, 109, 118, 119, 208-209, 212-215ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Публічного акціонерного товариства «Київспецтранс», третя особа - Головне управління Державної казначейської служби в місті Києві про стягнення грошової компенсації - задовольнити частково.

Стягнути з Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за вилучений будинок АДРЕСА_1 у розмірі 156753 (сто п'ятдесят шість тисяч сімсот п'ятдесят три) гривні.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_1 1567,53 (одну тисячу п'ятсот шістдесят сім грв. 53 коп.) гривень судового збору.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення, а рішення яке було ухвалено без участі особи, яка її оскаржує протягом десяти днів з дня отримання копії рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду міста Києва через Голосіївський районний суд міста Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя