Рішення № 37924066, 31.03.2014, Вітовський районний суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд Миколаївської області)

Справа № 477/1943/13-ц

Провадження № 2/477/22/14

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2014 року м. Миколаїв

Жовтневий районний суд Миколаївської області у складі:

головуючої - судді Саукової А.А.,

при секретарі - Капацині Т.О.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3,

представникавідповідачів - ОСОБА_4,

розглянувши в м. Миколаєві у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про усунення від права на спадкування,

ВСТАНОВИВ:

12 липня 2013 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_6 про усунення від права на спадкування.

Свій позов обґрунтувала тим, що проживала однією сім'єю з ОСОБА_7. ІНФОРМАЦІЯ_1року ОСОБА_7 помер. Після смерті ОСОБА_7 відкрилась спадщина у виді земельної ділянки площею 12,31га, розташованого на території Партизанської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області. Вона, як спадкоємець четвертої черги за законом, подала до Жовтневої державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, однак, при зверненні за свідоцтвом про право на спадщину, нотаріус їй повідомила, що племінники спадкодавця також звернулись до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини. Зазначає, що ОСОБА_7 є інвалідом ІІІ групи з дитинства, страждав хронічними захворюваннями, у зв'язку з чим потребував постійного лікування, догляду та утримання, який здійснювався виключно нею. Оскільки відповідачі ухилялись від виконання своїх обов'язків по утриманню ОСОБА_7, на підставі ст. 1224 ЦК України, вважає відповідачів такими, що не мають право на спадкування, у зв'язку з чим просила позов задовольнити.

Ухвалою суду від 02.12.2013 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_6 в частині позовних вимог до ОСОБА_6 залишено без розгляду за заявою позивача.

Ухвалою суду від 19.12.2013року за заявою позивача до участі у справі в якості співвідповідача залучено ОСОБА_5.

В судовому засіданні позивач позов підтримала та пояснила, що проживала разом з ОСОБА_7 однією сім'єю без реєстрації шлюбу, жили в її будинку, він допомагав їй по господарству, вона доглядала за ним, допомогла оформити йому спадщину після смерті матері та оформити пенсію. Гроші, які отримував ОСОБА_7, витрачались на продукти та ліки. Йому було дозволена легка праця.

Відповідач ОСОБА_3 проти позову заперечувала та пояснила, що ОСОБА_7 та її батько - рідні брати. Батьки проживали по сусідству від ОСОБА_7 та ОСОБА_1 Вона приїжджала кожні вихідні до батьків та бачила ОСОБА_7, він зранку та ввечері виганяв домашню худобу, порався по господарству, косив траву. Він був інвалідом по слуху та погано розмовляв, але був фізично здоровою людиною, сторонньої допомоги не потребував. Вони спілкувались з ОСОБА_7, він приходив до них, вони до нього не ходили, оскільки їх не пускала ОСОБА_8 ОСОБА_7 до них з ОСОБА_5 по допомогу не звертався.

Представник відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_5 позов не визнала та підтримала заперечення, викладені письмово, згідно яких відповідачі є племінницями ОСОБА_7 та не підпадають під коло осіб, які мають обов'язок утримання своїх членів сім'ї та родичів. ОСОБА_7 мав інвалідність третьої групи, але йому була дозволена легка праця, він отримував пенсію та дохід від здачі землі в оренду, тобто, міг забезпечити себе матеріально. Дані щодо перебування ОСОБА_7 у безпорадному стані, необхідність надання йому сторонньої допомоги та догляду, відсутні. В той же час, ОСОБА_3, крім соціальних виплат, інших доходів за 2010-2012р.р. не мала і факт ухилення відповідачів від надання допомоги не доведений.

Свідок ОСОБА_9 пояснила, що є сусідкою позивачки. Знає, що ОСОБА_7 та ОСОБА_1 проживали однією сімє'ю. ОСОБА_7 порався по господарству, доглядав худобу, також впродовж 2012 року вів активне життя і не тільки працював у себе по господарству, а також і їй, як сусідці, допомагав.

Свідок ОСОБА_10 пояснила, що є дочкою позивача. ОСОБА_7 проживав разом з її матір'ю, порався по господарству, доглядав худобу, майстрував вдома, чим він хворів, не знає.

Свідок ОСОБА_11 пояснила, що її бабуся - позивач по справі, проживала з ОСОБА_7 однією сім'єю. За весь час проживання і по день смерті ОСОБА_7 порався та працював по господарству, міг на цілий день піти випасати худобу, ловити рибу, косив траву. Коли лежав у лікарні, до нього приходили вона, її мати та бабуся. Чим хворів, пояснити не може, пам'ятає, що перебував на лікуванні через поранення ноги та інколи скаржився, що болить серце, але після лікарні продовжував працювати по господарству.

Свідок ОСОБА_12 пояснив, що товаришував з ОСОБА_7, який проживав з ОСОБА_1 Останні роки зустрічався з ним, коли гнали череду корів, двічі на день. Він погано чув та розмовляв, а в іншому був здоровий, місяці за два до смерті він з ним бачився, ОСОБА_7 допомагав йому підрізати дерева, почувався добре. Будь-яких скарг на стан здоров'я або поведінку родичів не висловлював.

Свідок ОСОБА_13 пояснила, що відповідачі - ОСОБА_3 та ОСОБА_5 - її доньки. ОСОБА_7 - рідний брат її колишнього чоловіка. ОСОБА_7 спілкувався з племінницями. Коли ОСОБА_7 став проживати з сусідкою - ОСОБА_1, вона не пускала їх до нього, але він іноді до них сам приходив. Він мав вади мови, але був фізично здоровий, допомагав по господарству, доглядав за худобою, отримував пенсію, у нього був земельний пай, на брак коштів він не скаржився, міг лише попросити у них цигарки.

Свідок ОСОБА_14 пояснив, що знав ОСОБА_7 на протязі 60-ти років, вони товаришували, жили в одному селі, часто зустрічались. ОСОБА_7 був інвалідом через вади мови з дитинства, але фізично був здоровим, порався по господарству, доглядав за худобою, заготовляв траву, дрова, міг самостійно себе обслуговувати. На родичів не скаржився, сторонньої допомоги не потребував. Він бачив його напередодні смерті, він почувався нормально.

Свідок ОСОБА_15 пояснила, що знала ОСОБА_7 з дитинства, її сестра проживала по-сусідству, вона ходила до неї кожного дня і бачила ОСОБА_7 Він мав вади мови, але був фізично здоровим, працював, допомагав будувати церкву, порався по господарству, в рік смерті вони разом їздили по овочі. На здоров'я не скаржився, сторонньої допомоги не потребував.

Вислухавши пояснення сторін та свідків, розглянувши справу в межах позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Згідно свідоцтва про смерть, ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року ( а.с. 16).

Як слідує з матеріалів спадкової справи № 26/2013 після смерті ОСОБА_7, до Жовтневої державної нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини звернулись ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 ( а.с. 72-98).

Згідно витягу з акту огляду у МСЕК від 27.01.2003 року ОСОБА_7 визнаний інвалідом ІІІ групи за вадами слуху, може виконувати підсобну роботу ( а.с. 61).

Згідно посвідчення, ОСОБА_7 призначено пенсію по інвалідності ( а.с. 14).

Згідно ч.3 ст. 1224 ЦК України, не мають право на спадкування за законом батьки (усиновлювачі), та повнолітні діти ( усиновлені), а також інші особи, які ухилялись від виконання обов'язків щодо утримання спадкодавця, якщо такі обставини встановлені судом.

Згідно ч.5 ст. 1224 ЦК України, спадкоємець за законом може бути усунений від спадкування, якщо буде встановлено, що він ухилявся від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Згідно п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008року, «Про судову практику у справах про спадкування», правило абзацу другого частини третьої статті 1224 ЦК України стосується особи, яка зобов'язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами Сімейного Кодексу України. Факт ухилення особи від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Тобто, особами, які за законом несуть обов'язки щодо утримання спадкодавця, окрім батьків (усиновлювачів) та повнолітніх дітей (усиновлених), є баба, дід (щодо внуків), внуки, правнуки ( щодо баби, діда, прабаби, прадіда), брати, сестри ( ст.ст. 265,266,267 СК України).

Як встановлено в судовому засіданні та слідує з матеріалів спадкової справи ( а.с.72-98), відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 є племінницями спадкодавця, а отже, не відносяться до кола осіб, які за законом несуть обов'язки щодо утримання спадкодавця.

З матеріалів справи та показань свідків, допитаних в судовому засіданні, встановлено, що ОСОБА_7 був інвалідом ІІІ групи через глухоту, йому було рекомендовано легка підсобна праця, отримував пенсію та дохід від здачі землі в оренду ( а.с. 14, 58-63). За станом здоров'я він був фізично здоровий, порався та працював по господарству, допомагав сусідам та сторонньої допомоги не потребував. Доказів, що він звертався з проханням по допомогу або перебував у безпорадному стані, суду не надано.

Також, суд звертає увагу на те, що відповідно до ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, оспорюваних або не визнаних прав, свобод та інтересів.

Як вбачається з позову, позивач звернулась до державної нотаріальної контори як спадкоємець четвертої черги за законом.

Згідно ст. 1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали разом зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженими Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012р., факт проживання спадкоємців однією сім'єю зі спадкодавцем підтверджується рішенням суду, яке набрало законної сили.

Як слідує з матеріалів спадкової справи, ОСОБА_1 двічі нотаріусом роз'яснено, що для подальшого оформлення спадщини їй необхідно надати рішення суду або документи, які підтверджують родинні стосунки із спадкодавцем ( а.с. 79,91).

В п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008року, «Про судову практику у справах про спадкування», зазначено, що якщо виникнення права на спадкування залежить від доведених певних фактів, особа може звернутись в суд із заявою про встановлення цих фактів, зокрема, проживання зі спадкодавцем однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Однак, ОСОБА_1 з позовом про встановлення факту сумісного проживання зі спадкодавцем до суду не зверталась та рішення про встановлення такого факту не надала, іншими належними та допустимими доказами щодо наявності у неї прав на спадщину не підтвердила та не довела, яким чином порушуються її права як спадкоємця на час звернення до суду з зазначеним позовом.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст.213, 215 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про усунення від права на спадкування - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Жовтневий районний суд Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів після проголошення рішення.

Суддя Саукова А.А.