Ухвала суду № 37923428, 27.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" березня 2014 р. м. Київ К/800/6116/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів: Васильченко Н.В., Калашнікової О.В., Леонтович К.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за касаційною скаргою Кіровоградської митниці Міндоходів на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2013 року у справі № 811/2484/13-а за позовом публічного акціонерного товариства “Гайворонський тепловозоремонтний завод” до Кіровоградської митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2013 року ПАТ “Гайворонський тепловозоремонтний завод” звернулося в суд з позовом до Кіровоградської митниці Міндоходів, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення №901000003/2013/000123/2 від 06.06.2013 р. про коригування митної вартості товарів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем надані усі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною контракту. Надані для митного оформлення документи є достатніми для застосування основного методу визначення митної вартості, а також дозволяють обчислити та перевірити митну вартість, заявлену декларантом. Митниця, без достатніх для цього підстав, при корегуванні митної вартості товару, застосувала резервний метод визначення митної вартості товару.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2013 року, позовні вимоги задоволені. Визнане протиправним та скасоване рішення Кіровоградської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від №901000003/2013/000123/2 від 06.06.2013 р.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції Кіровоградської митниці Міндоходів звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог,

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що на виконання Контракту №6423 від 11.02.2011 року та додатків до нього №14 та №15 публічне акціонерне товариство “Гайворонський тепловозоремонтний завод” отримало від свого контрагента ВАТ “Уральська кузниця” (Російська Федерація) товар, а саме: штамповки (заготовки) для виготовлення зубчатих коліс марки 45 ХН. ПАТ “Гайворонський тепловозоремонтний завод” подало 05.06.2013 року до Кіровоградської митниці митну декларацію №9010050001/2013/200235 разом з документами, необхідними для митного оформлення, а саме: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами 901/2012/0000031 від 27.09.20І2р.; міжнародну автомобільну накладну (СМR) 676589 від 31.05.2013 р.; некласифікований комерційний документ довідка №4 від 03.06.2013 р.; рахунок-фактуру (інвойс) 80886 від 31.05.2013 р.; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 06.06.2011 р.; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №14 від 24.04.2013 р.; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №15 від 24.04.2013 р.; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №3 від 13.12.2012 р.; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №4 від 29.04.2013р.; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-подажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються № 6423 від 11.02.2011 р.; договір про надання послуг митного брокера 74 від 05.06.2013 р.; договір (контракт) про перевезення 30 від 22.05.2013 р.; довідку про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами ; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару ( для товарів і транспортних засобів, що не підлягають екологічному контр 2730 від 31.05.2013 р.; сертифікат про походження товару форми СТ-1 RUUA 30260039142936019 від 31.05.2013 р.; інші некласифіковані документи СЕРТИФ.ЯКОСТІ №112120 від 31.05.2013 р.; інші некласифіковані документи СЕРТИФ.ЯКОСТІ №112124 від 31.05.2013р.; копію митної декларації країни відправлення 10504040/310513/0000766 від 31.05.2013 р.; митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів 901050001.2013.200235 від 05.06.2013 р.. Митна вартість товару визначена позивачем за основним методом - за ціною договору.

Під час здійснення перевірки декларації та доданими до неї документами співробітником відповідача та інформації з бази даних ПІК “Інформаційно-пошукова система обробки та аналізу цінової інформації при визначенні митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України”, баз даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДМСУ, митним органом прийняте рішення №901000003/2013/000123/2 від 06.06.2013 року про визначення митної вартості товару за резервним методом (ст..64 МК України), у зв’язку з тим, що надані декларантом документи щодо митної вартості заявленого товару не дають належного обґрунтування причин зниження фактурної вартості товару у порівнянні з попереднім митним оформленням ідентичного товару того ж виробника і на тих же умовах поставки.

Суди першої та апеляційної інстанції задовольняючи позовні вимоги послалися на ті обставини, що у відповідача були відсутні обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з наведеним висновкам судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.

Згідно обставин справи між сторонами виник спір щодо законності прийнятого митним органом рішення про визначення митної вартості товару за другорядним резервним методом.

Відповідно ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За приписами ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов’язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі, за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об’єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п’ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об’єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно вимог ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов’язаний протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов’язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов’язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ст.53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

За вимогами ч.ч.2,3 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч.6 ст.54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.2,3 ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов’язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

З наведеного вбачається, що у разі наявності розбіжностей у поданих декларантом до митного оформлення документах, для підтвердження заявленої митної вартості товару, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов’язані надати додатковий перелік документів.

При цьому витребовування органом доходів і зборів таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Судами встановлено, що дійсною причиною для витребування органом доходів і зборів додаткових документів від декларанта стало те, що спрацювала автоматизована система аналізу ризиків, згідно з даними якої товар того ж найменування та артикулу, країни походження і виробництва, що задекларовано позивачем, розмитнювався за більшою вартістю, ніж задекларована позивачем. Суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що вищенаведені обставини, за відсутності претензій до наданих позивачем документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, не являються обґрунтованими сумнівами щодо достовірності поданих декларантом відомостей при визначенні митної вартості товару за основним методом.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновки судів попередніх інстанцій, що обмеження у застосуванні основного методу визначення митної вартості товару щодо позивача відсутні, визначений законодавцем перелік обмежень застосування першого (основного) методу визначення митної вартості є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає. Оскільки такого обмеження у використанні першого (основного) методу визначення митної вартості товару як спрацювання автоматизованої системи аналізу ризиків, згідно з даними якої товар того ж найменування та артикулу, країни походження і виробництва, що задекларований позивачем, розмитнювався за більшою вартістю, ніж задекларована позивачем вищенаведеними законодавчими нормами не передбачено, тому наведені обставини не можуть бути підставами для відмови у застосуванні основного методу визначення митної вартості товару.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що митний орган не мав претензій відносно поданих документів щодо їх дійсності та достовірності, не витребовував додаткових документів, що є грубим порушенням вимог ст.53 Митного кодексу України та підтверджує протиправність оскаржуваного рішення про визначення митної вартості товару, яке прийняте відповідачем з порушенням норм діючого законодавства.

Враховуючи встановлені обставини справи суди першої та апеляційної інстанції прийшли до обґрунтованих висновків, що оскаржувані рішення прийняті з порушенням чинного законодавства та підлягають скасуванню.

Відповідно до ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої та апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Кіровоградської митниці Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: