Ухвала суду № 37923398, 24.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2014 року м. Київ К/800/10326/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Моторного О.А.,

суддів: Борисенко І.В., Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05.12.2011

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2013

у справі № 2а-0870/10283/11

за позовом Публічного акціонерного товариства «Запорізький хлібзавод №5»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 05.12.2011, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2013, адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби від 23.05.2011 № 0000420804.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05.12.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2013 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом документальної невиїзної перевірки позивача з питань дотриманя вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Регіон Оіл» за період грудень 2010 року, складений акт від 29.04.2011 № 13/08-04/05465672, в якому зафіксовано порушення пп. пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7, пп. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203, ч. 1, ч. 2 ст. 216 Цивільного кодексу України.

Зазначеним актом перевірки встановлено, зокрема, нікчемність угод по реалізації товарів (послуг) та визнання угод недійсними, укладання їх без мети настання реальних наслідків.

Матеріали справи свідчать, що перевіркою досліджувались господарські відносини позивача з ТОВ «Регіон Оіл», а саме договір від 23.12.2010 № 530/06, відповідно до умов якого ТОВ «Регіон Оіл» зобов'язується передати ПАТ «Запорізький хлібзавод №5» зерно пшениці на умовах - EXW м. Запоріжжя, вул. Зачиняєва, 113.

В акті перевірки вчинено запис, що сторонами по договору не здійснювались операції з перевезення товару на адресу: м. Запоріжжя, вул. Зачиняєва, 113. Згідно з наданими поясненнями, наведеними у листі ПАТ «Запорізькій хлібозавод №5» від 04.04.2011 №04/267 поставка товару (зерна) здійснювалась силами постачальника на склад ДП «ДП «Агросервіс 2000», де в подальшому на підставі договору на переробку з ДП «ДП «Агросервіс 2000» зерно було перероблено в борошно. Також, до перевірки не було надано документів, які підтверджують операції з транспортування та перевезення на адресу ПАТ «Запорізькій хлібозавод №5» борошна від ДП «ДП «Агросервіс 2000».

Крім того, перевіркою ТОВ "ІНТЕРСЕРВІСПЛЮС" з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з контрагентами - постачальниками та з контрагентами - покупцями за період з 01.11.2010 по 31.12.2010 (акт від 22.03.2011 №1540/23-3/37182777) встановлено, що товариство сформувало податковий кредит за рахунок постачальників, які вели діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, та по яким угоди відповідно до частин 1-3, 5, 6 статті 203, частин 1, 2 статті 215, частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України визнано нікчемними.

На підставі акта перевірки від 29.04.2011 № 13/08-04/05465672, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.05.2011 № 0000420804, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 74 687,00 грн. - за основним платежем та 18 671,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Колегія суддів, переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування спірного податкового повідомлення-рішення, враховуючи наступне.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності плат ника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в не оборотні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господар ської діяльності платника податку.

У відповідності до пп.7.4.4 ст.7 зазначеного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, зерно пшениці купувалось для його переробки в борошно, яке використовується підприємством позивача для випічки хліба, що є основною діяльністю підприємства. Фактів використання зазначеного зерна з іншою метою, поза межами господарської діяльності підприємства, актом перевірки не встановлено.

Пред'явлені до перевірки та надані у судовому засіданні документи є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та повністю підтверджують факт здійснення операції і, відповідно, право позивача на включення до податкового кредиту та до складу своїх валових витрат вартості придбаних товарів, що у подальшому були використані при здійсненні господарської діяльності.

Слід зазначити, що якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За наведених обставин, враховуючи, що податковим органом не надано належних доказів на підтвердження недійсності первинних документів, складених за наслідками здійснення спірних господарських операцій; що укладання вказаних договорів не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків, а також, що договори укладено з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність у Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 23.05.2011 № 0000420804.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Таким чином, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів, не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби відхилити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05.12.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль