Ухвала суду № 37923253, 25.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2014 року м. Київ К/800/45009/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МС Транспорт»

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 15.02.2012 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2013 р.

у справі № 2а-524/10/1070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МС Транспорт»

до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «МС Транспорт» (далі - позивач, ТОВ «МС Транспорт») звернулось до суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (далі - відповідач, Броварська ОДПІ) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 15.02.2012 р. у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2013 р. постанову Київського окружного адміністративного суду від 15.02.2012 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ТОВ «МС Транспорт», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського окружного адміністративного суду від 15.02.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2013 р. скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПА в Київській області проведено планову виїзну перевірку ТОВ «МС Транспорт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 по 31.03.2008, за результатами якої складено акт від 31.07.2008 р. № 419/232/34198695.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем п. 1.36 ст. 1, п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме не нараховано податок на прибуток іноземних юридичних осіб по операціях з виплати нерезиденту процентів за користування позикою на загальну суму 205 379,96 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток іноземних юридичних осіб в 2007 році на суму 20 538,00 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.08.2008 р. №0000222200/0, яким позивачу донараховано суму податку на прибуток на загальну суму 68 460,00 грн., у тому числі основний платіж - 22 820,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 45 640,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали обґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п.13.1 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти, зокрема, проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом.

Оподаткування таких доходів здійснюється згідно з п. 13.2 ст.13 вказаного Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за ставкою в розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, якщо інше не передбачено нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Нормами міжнародного права, а саме Конвенції між Урядом України та Урядом Латвійської Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на дохід і на майно, ратифікованої Законом України від 12.07.1996 №331/96-ВР, а саме пунктами 1 та 2 ст. 11 визначено, що проценти, що виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави можуть оподатковуватись у цій другій Державі. Однак такі проценти можуть також оподатковуватись у тій Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач фактично має право на проценти, податок, що стягується, не повинен перевищувати 10 процентів від загальної суми процентів. При цьому механізм усунення подвійного оподаткування передбачено ст. 24 цієї Конвенції.

Випадки, коли проценти, які виникають у Договірній Державі, повинні звільнятися від оподаткування в цій Державі, передбачено п. 3 ст. 11 вказаної Конвенції. Зокрема, це стосується процентів, якщо вони одержуються і дійсно належать уряду другої Договірної Держави, включаючи його політико-адміністративні підрозділи і місцеві органи влади, Центральний банк або будь-яку фінансову установу, що повністю належить цьому уряду, або проценти, які одержуються за позиками, що гарантуються цим урядом.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що проценти, сплачені позивачем за договорами позики резиденту Латвійської Республіки, можуть оподатковуватись в Україні відповідно до її законодавства з урахуванням норм міжнародних угод щодо максимального розміру ставки податку та інших особливостей оподаткування за цими угодами. Положення ст. 11 Конвенції між Урядом України і Урядом Латвійської Республіки не можуть трактуватися як такі, що надають платнику податку право вибору, в якій саме з двох договірних держав здійснюватиметься оподаткування одержаного доходу, оскільки таке тлумачення, не відповідає дійсному змісту вказаних міжнародних угод та суті податку, наведеному в ст. 2 Закону України «Про систему оподаткування».

При цьому слід зазначити, що вищевказана позиція була викладена в постанові Верховного Суду України від 30 жовтня 2012 року у справі №21-38а13.

Таким чином, саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, щодо необґрунтованості заявлених позивачем вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга позивача підлягає відхиленню, а постанова Київського окружного адміністративного суду від 15.02.2012 р. та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2013 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МС Транспорт» відхилити.

2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 15.02.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2013 р. залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов