Ухвала суду № 37923156, 13.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" березня 2014 р. м. Київ К/800/61641/13

К/800/63145/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Білуги С.В.,

суддів Гаманка О.І.,

Загороднього А.Ф.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційні скарги Головного управління Міндоходів в Одеській області та Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міндоходів в Одеській області, Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області, треті особи: виконуючий обов'язки голови Державної податкової служби в Одеській області Ткач А.А., начальник управління персоналу Державної податкової служби в Одеській області Кириленко Р.О. про визнання протиправними дій, скасування наказів та поновлення на публічній службі,

встановила:

У березні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Міндоходів в Одеській області, Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області, треті особи: виконуючий обов'язки голови Державної податкової служби в Одеській області Ткач А.А., начальник управління персоналу Державної податкової служби в Одеській області Кириленко Р.О. про визнання протиправними дій, скасування наказів та поновлення на публічній службі.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20 травня 2013 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 травня 2013 року та прийнято нову постанову про часткове задоволення позову ОСОБА_2 Визнано протиправними та скасовано накази Державної податкової служби в Одеській області № 58-о від 01.03.2013 «Про звільнення ОСОБА_2.» та Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Одеської області Державної податкової служби №24-о від 04.03.2013 «Про звільнення ОСОБА_2.». Поновлено ОСОБА_2 на посаді першого заступника начальника Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Одеської області з 01.03.2013. Зобов`язано Державну податкову інспекцію в Овідіопольському районі Одеської області Головного управління Міндоходів в Одеській області виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.03.2013 по день поновлення на роботі.

Головне управління Міндоходів в Одеській області та Державна податкова інспекція у Овідіопольському районі Одеської області подали касаційні скарги, в яких, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права просять, рішення суду апеляційної інстанцій скасувати, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судового рішення.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що наказом ДПА в Одеській області № 994-о від 21.12.2009 та наказом Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області № 71-о від 22.12.2009, ОСОБА_2 призначений на посаду першого заступника начальника Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області, як такий, що успішно пройшов стажування в порядку переведення з Білгород-Дністровської ОДПІ.

29 грудня 2011 року Державна податкова інспекція у Овідіопольському районі Одеської області на підставі Указу Президента України від 09.12.2010 №1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», постанов Кабінету Міністрів України від 21.09.2011№ 981 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби», від 20.10.2011 №1074 «Про затвердження Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств інших центральних органів виконавчої влади», наказів ДПС України від 10.10.2011 року № 49 «Про реорганізацію окремих територіальних органів Державної податкової служби», від 27.10.2011 № 93 «Про затвердження чисельності працівників територіальних органів ДПС і тимчасової типової структури ДПС в АР Крим, областях, м. Києві та Севастополі» та ДПА в Одеській області від 14.10.2011 №2296 «Про реорганізацію ДПА в Одеській області», тимчасової структури Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області, затвердженої ДПС України від 22.12.2011, письмово попереджено ОСОБА_2 - першого заступника начальника державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області про наступне звільнення з займаної посади 29 лютого 2012 року, згідно пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, у зв`язку з реорганізацією Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області, скороченням чисельності або штату працівників та змінами в організації виробництва та праці. З зазначеним попередженням позивач ознайомлений 29.12.2011, про що свідчить його підпис на цьому попередженні.

28 лютого 2012 року позивачу запропоновано посаду державного податкового інспектора відділу адміністрування податку на додану вартість, акцизного податку та контролю за правомірністю бюджетного відшкодування податку на додану вартість управління оподаткування юридичних осіб в новоствореній Державній податковій інспекції в Овідіопольському районі Одеської області Державної податкової служби з посадовим окладом 1073 грн. на місяць, проте останній від пропозиції відмовився та письмово засвідчити свою відмову теж відмовився, що підтверджується актом №24 від 28 лютого 2012 року складений членами комісії з проведення реорганізації.

Наказами Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області №13-в від 28.02.2012 та №37-в від 16.05.2012, ОСОБА_2 надано відпустку, без збереження заробітної плати, по догляду за дитиною з 28 лютого 2012 року по 21 лютого 2013 року.

В період з 19.02.2013 по 28.02.2013 позивач перебував на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності № 699217, серія АВМ, виданим Комунальною установою «Міська поліклініка № 2» від 19.02.2013, до роботи приступив 01.03.2012, що також підтверджується табелем обліку робочого часу.

ОСОБА_2 на адресу відповідача подано заяву про звільнення, відповідно до пункту 5 статті 36 Кодексу законів про працю України. До поданої заяви позивачем додано лист Державної податкової служби у Херсонській області №1198/7/04-40 від 25.02.2013, в якому зазначено, що Державна податкова служба у Херсонській області не заперечує щодо прийняття на роботу ОСОБА_2 Проте у звільненні позивача згідно положень пункту 5 статті 36 Кодексу законів про працю України, у зв'язку з переведенням на роботу до Державної податкової служби у Херсонській області позивачу відмовлено.

Наказом Державної податкової служби в Одеській області № 58-о від 01.03.2013, продубльований наказом Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області №24-о від 04.03.2013, ОСОБА_2 звільнено 01 березня 2013 року з посади першого заступника начальника Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, у зв`язку зі зміною в організації праці.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що податковим органом не дотримано основної умови при звільненні, зокрема, за відсутності можливості перевести працівника, за його згодою на іншу роботу вчинити всі можливі дії, направлені на працевлаштування.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

За змістом вказаної норми Закону, при ліквідації підприємства (установи, організації) правила пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України можуть застосовуватись і в тих випадках, коли після припинення діяльності підприємства одночасно утворюється нове підприємство. В цих випадках працівник не вправі вимагати поновлення на роботі на новоутвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 492 Кодексу законів про працю України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну податкову службу» передбачено, що до системи органів належать: Державна податкова адміністрація України, спеціалізовані державні податкові інспекції, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах (далі - органи державної податкової служби).

Згідно з положеннями пункту 5 статті 36 Кодексу законів про працю України підставами припинення трудового договору є переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду.

Судом встановлено, що до видання наказу про звільнення ОСОБА_2 звернувся до Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області з заявою про звільнення, на підставі пункту 5 статті 36 Кодексу законів про працю України, а саме у зв'язку з переведенням до Державної податкової служби у Херсонській області, що підтверджується листом №1198/7/04-40 від 25.02.2013, яка не заперечує щодо прийняття на роботу позивача. Проте податковий орган без жодної мотивації відмовив у задоволенні заяви позивача.

З огляду на зазначене, такі дії відповідача є протиправними, оскільки Головне управління Міндоходів в Одеській області входить до єдиної системи податкової служби, а тому розповсюджується загальне правило щодо обов'язку працевлаштування.

Відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України, в разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Доводи касаційних скарг не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального та процесуального права. Оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що відповідачем при звільненні не були додержані вимоги положень Кодексу законів про працю України.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ухвалила:

Касаційні скарги Головного управління Міндоходів в Одеській області та Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міндоходів в Одеській області, Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області, треті особи: виконуючий обов'язки голови Державної податкової служби в Одеській області Ткач А.А., начальник управління персоналу Державної податкової служби в Одеській області Кириленко Р.О. про визнання протиправними дій, скасування наказів та поновлення на публічній службі - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Білуга

Судді О.І. Гаманко

А.Ф. Загородній