Ухвала суду № 37922408, 11.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 754/14937/13 Головуючий у 1-й інстанції: Ярошенко С.В. Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

11 березня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.,

суддів: Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.,

при секретарі: Проценко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Київського міського військового комісаріату на постанову Деснянського районного суду м.Києва від 6 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, Київського міського військового комісаріату про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2013 року позивач звернувся в Деснянський районний суд м. Києва з позовом до Міністерства оборони України, Київського міського військового комісаріату, в якому просив визнати протиправними дії щодо відмови Міністерства оборони України у призначенні до виплати йому одноразової грошової допомоги, як звільненому з військової служби особі, інвалідність якої настала внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, зобов'язати Міністерство оборони України призначити, а Київський міський військовий комісаріат - виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у розмірі 27 місячного грошового забезпечення на день виплати як інваліду III групи.

Постановою Деснянського районного суду м.Києва від 6 листопада 2013 року позовні вимоги задоволено. Рішення суду вмотивовано тим, що оскільки третя група інвалідності була встановлена 12.12.12 року на позивача поширюється положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у редакції Закону України від 03.11.2006 року.

Не погоджуючись із судовим рішенням, Київський міський військовий комісаріат подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення в якому відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. На думку апелянта, висновки, зроблені судом під час розгляду справи не досліджені належним чином та зроблені з порушенням норм матеріального права.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову - залишити без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що 22.03.2013 року ОСОБА_2 звернувся до Київського міського військового комісаріату з приводу виплати одноразової грошової допомоги, однак 19.04.13 року отримав відмову, у зв'язку із тим, що на думку останнього, положення статті 16 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей» на позивача не поширюється, оскільки із військової служби він звільнений у 2004 році.

На думку колегії суддів, Деснянський районний суд м. Києва обґрунтовано не погодився із зазначеними доводами Київського міського військового комісаріату, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач звільнений з військової служби 09 грудня 2004 року.

Під час проходження військової служби ОСОБА_2, при виконанні обов'язків військової служби, отримав захворювання пов'язане з проходженням військової служби, що підтверджується Свідоцтвом про хворобу № 3777 від 11.11.04 року.

Довідкою МСЕК № 000272, дата огляду 19.04.05 року, позивачу встановлено 15% втрати професійної працездатності, у зв'язку з чим позивачу, відповідно до довідки HACK «Оранта», виплачено 09.11.05 року 1 275 грн. страхової суми по державному обов'язковому страхуванню відповідно до постанови КМУ № 488 від 19.08.1992 року «Про умови державного обов'язкового, особистого страхування військовослужбовців та військовозобов'язаних, призваних на збори і порядок виплат їм та членам їх сімей страхових сум».

12.12.12 року позивачу встановлено третю групу інвалідності, визначено що інвалідність пов'язана із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії (а.с.11).

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції чинній на час спірних правовідносин) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінетом Міністрів України від 28.05.2008 року № 499 затверджений порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб.

Відповідно до п 2 ч. 2 зазначеного Порядку одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям у разі (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби інвалідам 3 групи у розмірі 27 - місячного грошового забезпечення.

Доводи апелянта про те, що необхідною умовою для призначення і виплати одноразової допомоги у разі настання інвалідності є термін звільнення військовослужбовця з військової служби колегія суддів до уваги не приймає, оскільки виплата одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності звільнених військовослужбовців внаслідок виконання обов'язків військової служби Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» будь-яким строком не обмежена.

Крім того, право на грошову допомогу у звільненого військовослужбовця наступає на момент встановлення інвалідності, а не на момент його звільнення.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Київського міського військового комісаріату - залишити без задоволення.

Постанову Деснянського районного суду м.Києва від 6 листопада 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 17 березня 2014 року.

Головуючий суддя: Н.В. Безименна

Судді: В.О. Аліменко

Л.В. Бєлова

.

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Бєлова Л.В.

Аліменко В.О.