Ухвала суду № 37922363, 13.02.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-14667/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

13 лютого 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Сорочка Є.О., Оксененка О.М.,

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «КБК» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КБК» до Державної податкової інспекції в Печерському районі міста Києва про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2011 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «КБК» звернулися в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва від 14.04.2011 року №0003272310, №0003282310.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2012 року в задоволенні вимог позивача відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення вимог позивача в повному обсязі.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку відмову в задоволенні вимог позивача.

З матеріалів справи вбачається, та встановлено судом першої інстанції, що податковим органом у період з 23 до 28 березня 2011 року проведено позапланову документальну виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «КБК» з питань дотримання податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «С.Дж.Р.Груп» за період з 01.01.2008 року до 30.09.2010 року, за результатами якої складено акт від 28.03.2011 року за №291/23-10/32556142.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на 6 469,00 грн, та п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на 5 174,83 грн..

Зміст порушень полягає в завищенні позивачем витрат на 31 048,97 грн. та податкового кредиту з податку на додану вартість на 5 174,83 грн. у зв'язку з відсутністю первинних документів, які б підтверджували фактичне надання ТОВ «С.Дж.Р.Груп» робіт зі встановлення склопакетів, алюмінієвих конструкцій, а також з огляду на фіктивність та нікчемність правочинів з ТОВ «С.Дж.Р.Груп», неможливістю реального виконання робіт, наявністю ознак фіктивності вказаного підприємства, відносно посадових осіб якого порушено кримінальну справу.

На підставі вказаного акту перевірки Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.04.2011 року №0003272310, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на прибуток на 8086,00 грн. (у т.ч. 6469,00 грн. основного платежу та 1617 грн. - штрафних санкцій) та №0003282310, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість на 6469,00 грн. ( у т.ч. 5175 грн. основного платежу та 1294 - штраф санкцій).

На підтвердження фактичного надання та придбанням позивачем робіт та правомірності формування валових витрат і податкового кредиту в матеріалах справи наявні рахунок-фактуру від 17.03.2009 року №СФ-0000096 за встановлення алюмінієвих конструкцій; акт здачі-прийняття робіт від 01.04.2009 року №2074 на суму 15 960,00 грн.; рахунок-фактуру від 17.04.2009 року №СФ-0000095 за встановлення склопакетів; акт здачі-прийняття робіт від 01.04.2009 року №ОУ-0002073, податкову накладну ТОВ «С.Дж.Р.Груп» від 01.04.2009 року №2073, виписку по рахунку за 15.04.2009 року про оплату рухунків-фактур від 17.03.2009 року №СФ-0000096 та від 17.04.2009 року №СФ-0000095 рахунок-фактуру від 18.03.2010 року №УА-0000072; акт здачі-прийняття робіт від 18.03.2010 року №1851; податкову накладну ТОВ «С.Дж.Р.Груп» від 18.03.2010 року №1851.

В матеріалах відсутні докази оплати рахунку-фактури від 18.03.2010 року №УА-0000072 апелянтом не надано.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого вико-ристання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

Згідно із ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність.

Згідно із ч. 1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно із пп. «е» пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначений окремим рядком опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм).

Формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість платником податків обумовлено здійсненням операцій з придбання товарів, робіт (послуг) і реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих первинних документів та в обов'язковому порядку податкових накладних.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до аналогічного висновку з судом першої інстанції, щодо неможливості фактичного підтвердження наданими позивачем документами реального здійснення господарських операцій, оскільки вказані документи містять лише загальне найменування робіт, їх ціну і загальну вартість та не розкривають конкретний зміст і обсяг фактично здійснених господарських операцій.

Крім того, матеріалами справи також підтверджується висновок суду першої інстанції про відсутність організаційних, матеріально-технічних і кадрових ресурсів ТОВ «С.Дж.Р.Груп», які б підтверджували потенційну та дійсну спроможність товариства забезпечити фактичне й належне виконання робіт позивачу.

За відсутності підтвердження зазначених обставин, обґрунтованими доводи Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва про відсутність у ТОВ «С.Дж.Р.Груп» адміністративно-господарських можливостей надати роботи, які ґрунтуються на даних податкової звітності ТОВ «С.Дж.Р.Груп» (відсутність основних фондів, оборотних засобів, трудових ресурсів).

З огляду на викладене колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що висновок, зазначений в акті перевірки від 28.03.2011 року №291/23-10/32556142, про відсутність належного документального підтвердження фактичного виконання ТОВ «С.Дж.Р.Груп» робіт, є обґрунтованим, а тому відсутні підстави для скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва від 14.04.2011 року №0003272310 та №0003282310.

Щодо посилання в акті перевірки від 28.03.2011 року №291/23-10/32556142 на нікчемність правочину укладеного між ТОВ «КБК та ТОВ «С.Дж.Р.Груп» колегія суддів вважає, що зазначені доводи можуть бути лише підставою для визнання право чинів недійсними в судовому порядку, що не є предметом доказування в межах даної справи.

Відповідач, у разі необхідності, має право звернутися до суду з метою визнання нікчемним правочину, а не самостійно вирішувати дане питання.

Донарахування відповідачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток з накладенням штрафу відповідає вимогам пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно з ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного апелянтом рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.

Оскаржуване судове рішення в межах вимог апеляційної скарги ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «КБК» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 20.02.2014 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Сорочко Є.О.

Оксененко О.М.

.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Оксененко О.М.

Сорочко Є.О.