Ухвала суду № 37922333, 14.11.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

14 листопада 2013 рокусправа № 801/4068/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Ясенової Т.І.

суддів: Головко О.В. Баранник Н.П.

секретар судового засідання: Троянов А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою виконавчого комітету Бердянської міської ради на постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 30 січня 2013 року у справі № 801/4068/2012 за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Бердянської міської ради, треті особи без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання протиправними дій,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до виконавчого комітету Бердянської міської ради, треті особи без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, в якому просила визнати протиправним та скасувати пункт 1.14 рішення виконавчого комітету Бердянської міської ради від 20.12.2001р. № 782 „Про оформлення господарських та побутових споруд, узгодження будівництва та реконструкції", стягнути з відповідача на її користь понесені нею витрати при сплаті судового збору в сумі 140,12 грн. та за проведення судової почеркознавчої експертизи в сумі 2250,24 грн., а всього в сумі 2390,36 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до договору дарування від 27.01.1994 року вона є власником 1/3 частки домоволодіння АДРЕСА_1. Земельна ділянка за зазначеною адресою була надана згідно рішення виконавчого комітету Бердянської міської ради від 15.11.1991 року № 539 та до теперішнього часу знаходиться у спільному користуванні співвласників цього домоволодіння. На території зазначеної земельної ділянки знаходяться самочинні нежитлові приміщення під літерами „а1", „а2", „М".

Під час судового розгляду цивільної справи № 2-3540/11, яка знаходилась в провадженні Бердянського міськрайонного суду Запорізької області, і за розглядом якої прийнято рішення від 18 січня 2012 року, позивач звернулась до виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області з запитом надати рішення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області № 782 від 20.12.2001 року, а також погоджувальні заяви співвласників домоволодіння для з'ясування і дослідження поетапної процедури підготовки пункту 1.14 рішення виконавчого комітету Бердянської міської ради від 20.12.2001 року № 782, яким було надано дозвіл управлінню архітектури та містобудування та комунальному підприємству з технічної інвентаризації оформити документи на збудовані та перебудовані нежитлові приміщення під літерами „а1", „а2", „М".

У відповідь на зазначений запит відповідачем було надано архівний витяг рішення виконавчого комітету Бердянської міської ради від 20.12.2001р. № 782 та копії документів, що надавалися замовниками для підготовки вказаного рішення, серед яких була колективна заява співвласників домоволодіння АДРЕСА_1 на ім'я головного архітектора міста Бердянська від ОСОБА_2, ОСОБА_3 та нібито її, ОСОБА_1 про оформлення нежитлових приміщень під літ.„а1", „а2", „М". Під зазначеною колективною заявою міститься підпис позивача про надання її згоди. На підставі зазначеної заяви та висновку про технічну можливість оформлення документів на самочинні нежитлові приміщення, положенням пункту 1.14. рішення виконавчого комітету Бердянської міської ради від 20.12.2001р. №782 було надано дозвіл управлінню архітектури та містобудування і комунальному підприємству з технічної інвентаризації оформити документи на збудовані та перебудовані нежитлові приміщення під літ.„а1", „а2", „М".

В позові позивач наполягала на тому, що зазначена колективна заява свідчить про порушення її прав, оскільки дозвіл та згоду на оформлення зазначених приміщень вона не надавала, колективну заяву на дозвіл оформити зазначені приміщення ніколи раніше не бачила, не писала та не підписувала рівно як і жодного узгоджуючого документу щодо самочинно збудованих нежитлових приміщень вона, як співвласник зазначеного домоволодіння ніколи не підписувала. Отже вважала, положення пункту 1.14. рішення виконавчого комітету Бердянської міської ради від 20.12.2001р. № 782 є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки зазначене рішення ґрунтувалося на волевиявленні не всіх співвласників домоволодіння АДРЕСА_1. Також наполягала на тому, що колективна заява на імя головного архітектора міста Бердянська була сфальшована шляхом підроблення її підпису. Така самочинна забудова, а саме - нежитлові приміщення під літ.„а1", „а2", „М" перешкоджають їй, як співвласнику 1/3 домоволодіння, повноцінно користуватися належною їй 1/3 часткою земельної ділянки. Вона фактично користується земельною ділянкою меншої площі ніж їй належить.

Постановою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 30 січня 2013 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано пункт 1.14 рішення виконавчого комітету Бердянської міської ради від 20.12.2001 року №782 „Про оформлення господарських та побутових споруд, узгодження будівництва та реконструкції". Стягнуто з виконавчого комітету Бердянської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати понесені нею при сплаті судового збору в сумі 140,12 грн. та за проведення судової почеркознавчої експертизи в сумі 2250,24 грн., а всього в сумі 2390,36 грн.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до висновку почеркознавчої експертизи від 15.12.2012 року №434, проведеної у даній справі, рукописний текст колективної заяви та підпис від імені ОСОБА_1 в колективній заяві співвласників домоволодіння АДРЕСА_1 на ім'я головного архітектора міста Бердянська від ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 про оформлення нежитлових приміщень під літ.„а1", „а2", „М", виконаний не громадянкою ОСОБА_1.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції оцінивши наявні у справі докази, надані позивачем та висновок експерта, дійшов вірного висновку про протиправність та скасування пункту 1.14 рішення виконавчого комітету Бердянської міської ради від 20.12.2001 року №782 „Про оформлення господарських та побутових споруд, узгодження будівництва та реконструкції".

Щодо розподілу судових витрат колегія суддів зазначає наступне.

За правилами статті 87 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, пов'язані із проведенням судових експертиз.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в повному обсязі понесені витрати на оплату судового збору в розмірі 140,12 грн. та за проведення судової почеркознавчої експертизи в розмірі 2250,24 грн., всього в сумі 2390,36 грн.

У відповідності до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, висновок суду першої інстанції про стягнення коштів з виконавчого комітету Бердянської міської ради є помилковим.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції правильно вирішив справу по суті та дійшов вірного висновку про скасування пункту 1.14 рішення виконавчого комітету Бердянської міської ради від 20.12.2001 року № 782 „Про оформлення господарських та побутових споруд, узгодження будівництва та реконструкції", проте помилково застосував норми процесуального права при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено в повному обсязі, усі судові витрати, понесені позивачем та належно підтверджені, підлягають стягненню на користь позивача відповідно до частини 1 статті 94 КАС України з місцевого бюджету України, оскільки стороною у справі є орган місцевого самоврядування, таким чином постанова суду першої інстанції в частині вирішення питання про розподіл судових витрат підлягає зміні.

Керуючись п.2 ч.1 ст.198, ст.ст.201, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу виконавчого комітету Бердянської міської ради - задовольнити частково.

Постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 30 січня 2013 року у справі № 801/4068/2012 - змінити в частині вирішення питання про розподіл судових витрат.

Стягнути з місцевого бюджету м. Бердянськ Запорізької області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 2390, 36 грн. витрат, пов'язаних із проведенням судової почеркознавчої експертизи в розмірі 2250,24 грн., та судового збору в розмірі 140,12 грн.

В іншій частині постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Т.І. Ясенова

Суддя: О.В. Головко

Суддя: Н.П. Баранник