Ухвала суду № 37922310, 14.01.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

"14" січня 2014 р. справа № 808/5148/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09.07.2013 р. у справі № 808/5148/13-а

за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

до Публічного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор"

про нарахування грошового зобов'язання, -

встановив:

Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" (далі - відповідач), в якому, з урахуванням уточнень, просила суд прийняти рішення про нарахування та сплату ПАТ "Запоріжтрансформатор" грошового зобов'язання з податку на прибуток у результаті застосування звичайних цін у розмірі 1 485 788,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що при співставленні ціни реалізації по ВМД від 27.04.2011 №112000009/2011/004015 та ціни на трансформаторне обладнання згідно даних компетентного органу Республіки Узбекистан (Державний податковий комітет Республіки Узбекистан) встановлено, що відповідач здійснив реалізацію трансформаторного обладнання нерезиденту по ціні, що менша за звичайну ціну понад 20%, в результаті чого відповідачем занижено об'єкт оподаткування податком на прибуток у сумі 6459947,29 грн. Оскільки відповідач розпочав процедуру оскарження прийнятого податкового повідомлення - рішення, податковий орган у відповідності п.39.15 ст.39 Податкового кодексу України звернувся з позовом про нарахування та сплату податкових зобов'язань.

Постановою суду першої інстанції в задоволенні позову відмовлено повністю. Рішення суду мотивовано тим, що податковим органом не доведено договірної ціни товарів (робіт, послуг), визначеної під час подальшого продажу таких товарів (робіт, послуг) покупцем третій особі, відповідної націнки та не в повному обсязі досліджено витрати, пов'язані із збутом, що унеможливлює застосування методу визначення звичайної ціни за пп. б п.39.2 ст.39

Податкового кодексу України (за ціною перепродажу).

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин справи.

Просить скасувати постанову суду та задовольнити позов.

В судовому засіданні представник позивача Ратієв Д.С. підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представники відповідача Рибалко О.В. та Сокрут М.М. проти задоволення апеляційної скарги заперечували.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що на підставі направлень від 11.03.2013 р. №0132, №0133, №0134, виданих позивачем, згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п 78.1 ст. 78 ПК України, наказом СДПІ ВПП у м. Запоріжжі від №133 та відповідно до затвердженого плану перевірки проведена документальна позапланова виїзна перевірка відповідача з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2011 р. та валютного законодавства за період з 01.07.2010 по 28.02.2013 роки при господарських взаємовідносинах з нерезидентами: "CALIK ENERJI FZE" (Об'єднані Арабські Емірати) та державною акціонерною компанією "Узбекенерго" (Узбекистан) за контрактом від 07.05.2010 №РР-1176 та складено акт про результати перевірки від №157/25-0/00213428, на підставі якого винесені податкові повідомлення-рішення від 16.04.2013 №0000162500, яким збільшено суму податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 1485788,00 грн. (основний платіж) внаслідок застосування звичайної ціни, №0000172500, яким застосовано за ненадання платником податків контролюючим органам копій документів, штрафну санкцію у розмірі 510 грн.

Відповідач розпочав процедуру оскарження вказаних податкових повідомлень - рішень, а позивач на підставі п. 39.15 ст.39 Податкового кодексу України звернувся до суду з позовом про нарахування та сплату податкових зобов'язань.

З матеріалів справи встановлено, що між відповідачем - ПАТ "Запоріжтрансформатор" та "CALIK ENERJI FZE" (Об'єднані Арабські Емірати) укладено договір від 07.05.2010 №РР-1176. Відповідно до умов, визначених цим договором, Постачальник зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність Покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а Покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п.3.12 договору "Маніпулювання, завантаження, розвантаження, транспортування": транспортування обладнання повинно бути виконано Постачальником, при цьому усі транспортні витрати оплачує Постачальник. Постачальник повинен справити остаточну упаковку для транспортування та доставити обладнання на умовах СІР Залізнична станція Навої/Узбекистан. Якщо на момент доставки обладнання доступна залізнична гілка до об'єкту, Постачальник повинен доставити обладнання на Залізничну станцію Навої/Узбекистан і СІР об'єкт (кінцевий залізничний пункт Навої 478 MW ССРР будівельний об'єкт).

Вантажоотримувачем обладнання є Державна акціонерна компанія «Узбекенерго»,

відповідно доповнень до графи 8 ВМД торгуюча країна - нерезидент CALIK ENERJI FZE (Об'єднані Арабські Емірати), загальна сума за рахунком 21533157,66 грн./1849447 ЄВРО (курс валюти - 11,643025). В надісланій Державним податковим комітетом Республіки Узбекистан копії ВМД №12004/19.03.2012/000596 зазначено, що відправник/експортер "CALIK ENERGI SAN VE TIC.A.S.Buyukdere Cad.No 163, Zincirtikuyu, Istanbul; отримувач/імпортер - ДАК "Узбекенерго", вул. Хорезмська, 6, м. Ташкент, для проекту будівництва ПГУ478МВТ на Навойській ТЕС; країна відправлення - Україна; загальна фактурна вартість 2404281,1 ЄВРО.

Суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не досліджено розмір витрат, пов'язаних зі збутом. Суд не прийняв посилання відповідача на те, що вказаних витрат здійснено не було, оскільки за змістом договору на позивача покладено не тільки здійснення витрат на збут, а й додатково здійснення інших витрат, зокрема, встановлено, що "Calik Enerji Sanayi ve Ticaret AS" здійснено будівництво залізничного під'їзного шляху довжиною два кілометри від станції Тинчлик до тепло станції Навої в Узбекистані. Вартість вказаного будівництва відповідачу не відома.

Колегія суддів вважає, що суд в цьому випадку припустився припущень, оскільки відсутні докази, що вартість будівництва під'їзного шляху вплинула на ціну трансформаторного обладнання.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що в цілому суд дійшов вірного висновку та прийняв правильне рішення по справі виходячи з наступного.

Відповідно до п.39.5 ст.39 Податкового кодексу України згідно з методом ціни перепродажу застосовується договірна ціна товарів (робіт, послуг), визначена під час подальшого продажу таких товарів (робіт, послуг) покупцем третій особі, за вирахуванням відповідної націнки та витрат, пов'язаних із збутом.

Як вбачається з листа ДАК «Узбекенерго» (а.с. 39-41), наданого на офіційний запит Державної податкової служби України до Державного податкового комітету Республіки Узбекистан, на яке посилається позивач в справі, в рамках реалізації інвестиційного проекту «Будівництво парогазової установки на Навойскій ТЕС», що здійснюється згідно Постанови Президента Республіки Узбекистан № ПП-1176 від 19.08.2009 року, укладений імпортний контракт № 3-БТ-2009 від 08.08.2009 року на умовах будівництва «під ключ» між ДАК «Узбекенерго» та Консорціумом іноземних компаній «Інітек енергія» (Іспанія) та «Чалик енерджи» (Туреччина) за участю компанії «Міцубісі» (Японія); поставка трансформатора з рідким діелектриком здійснена відправником "Calik Enerji San ve Tic. AS" (Туреччина), імпортеру/отримувачу ДАК «Узбекенерго», що підтверджується ВМД довідковий номер 12004/19.03.2012. ДАК «Узбекенерго» не має контракту з CALIK ENERJI FZE (Об'єднані Арабські Емірати). Здійснена поетапна оплата ДАК «Узбекенерго» в рамках укладеного контракта на умовах «під ключ». Окремо оплату за трансформатор і розрядник ДАК «Узбекенерго» не укладав.

Отже, вбачається, що податковим органом не встановлено третю особу, якій було здійснено перепродаж трансформаторного обладнання, як того вимагає п.39.5 ст.39 Податкового кодексу України, а тому порівняння ціни, сплаченої кінцевим покупцем, з ціною, за якою здійснено продаж відповідачем, є неможливим.

Доводи апелянта, що "Calik Enerji San ve Tic. AS" (Туреччина) та CALIK ENERJI FZE (Об'єднані Арабські Емірати) є одною компанією бездоказові та не можуть бути прийняті судом до уваги. Відповідач не заперечує, що ці компанії є пов'язаними між собою, оскільки входять до холдингу «Calik Holding», проте суду не надано жодних доказів щодо характеру взаємовідносин між цими компаніями стосовно трансформаторного обладнання.

Крім того, оплата кінцевим покупцем здійснювалась фактично за підрядним контрактом,

тому не можливо визначити ціну, сплачену саме за трансформаторне обладнання, не визначено розмір націнки та витрат, пов'язаних зі збутом, якій позивач повинен був врахувати при визначенні звичайної ціни під час подальшого продажу трансформаторного обладнання CALIK ENERJI FZE (Об'єднані Арабські Емірати) третій особі.

Отже, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги суперечать матеріалами справи, та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому постанову слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 200, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-

ухвалив:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09.07.2013 р. у справі № 808/5148/13-а залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

З оригіналом згідно

Суддя О.М. Панченко