Постанова № 37922217, 24.02.2014, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

Копія

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2014 року Справа №827/187/1415 год. 35 хв.

місто Севастополь

Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:

судді Кириленко О.О.,

секретар судового засідання Самойлова М.С.,

за участю: представника позивача - Новікової І.В., представника відповідача - Ксенза О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Ника-Тур" до державної податкової інспекції у Гагарінському районі Головного управління Міндоходів у місті Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2012 року приватне підприємство "Ника-Тур" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовом до державної податкової інспекції в Гагарінському районі міста Севастополя Державної податкової служби (нині - державна податкова інспекція у Гагарінському районі Головного управління Міндоходів у місті Севастополі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. А саме просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25 жовтня 2012 року № 0000250221 про нарахування приватному підприємству "Ника-Тур" податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 714 618 гривень 00 копійок, в тому числі за основним платежем - 578 252 гривень 00 копійок, за штрафними (фінансовими) санкціями - 136 366 гривень 00 копійок; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25 жовтня 2012 року № 0000260221 про нарахування приватному підприємству "Ника-Тур" податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у загальному розмірі 892 613 гривень 57 копійок, в тому числі за основним платежем - 744 542 гривень 87 копійок, за штрафними (фінансовими) санкціями - 148 070 гривень 70 копійок.

Позов обґрунтовано тим, що податкові повідомлення-рішення винесено податковою інспекцією з порушенням норм чинного законодавства.

У судовому засіданні представник позивача наполягала на задоволенні позову з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував у повному обсязі з підстав викладених у запереченнях та поясненнях.

Заслухавши доводи представників сторін, встановивши обставини справи, дослідивши докази, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення проти позову, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 09 жовтня 2012 року державною податковою інспекцією у Гагарінському районі міста Севастополя Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку приватного підприємства "Ника-Тур" з питань фінансово-господарських взаємовідносин з приватним підприємством "Базис-Торг", приватним підприємством "Команд", фірма "Капітель Плюс", приватним підприємством "Кримспецтехнолоджи", будівельно-виробничим підприємством "Строітель Плюс" за період з 01 липня 2009 року по 31 березня 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 09 жовтня 2012 року № 1142/22-109/34224777, яким встановлено, порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 622 747 гривень 67 копійок; пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пункту 138.8 статті 138 Податкового Кодексу України, у результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 1 041 143 гривень 62 копійок, у тому числі за 3 квартал 2009 року на суму 55 279 гривень 17 копійок, 4 квартал 2009 року на суму 57 312 гривень 50 копійок, 1 квартал 2010 року на суму 46 187 гривень 50 копійок, 2 квартал 2010 року на суму 79 833 гривень 33 копійок, 3 квартал 2010 року на суму 169 107 гривень 92 копійок, 4 квартал 2010 року на суму 111 656 гривень 24 копійок, 1 квартал 2011 року на суму 49 520 гривень 83 копійок, 2 квартал 2011 року на суму 38 397 гривень 35 копійок, 3 квартал 2011 року на суму 84 526 гривень 84 копійок, 4 квартал 2011 року на суму 68 557 гривень 79 копійок.

На підставі акту перевірки від 09 жовтня 2012 року державною податковою інспекцією у Гагарінському районі міста Севастополя Державної податкової служби винесено податкові повідомлення-рішення від 25 жовтня 2012 року № 0000250221, згідно з яким приватному підприємству "Ника-Тур" визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 714 618 гривень 00 копійок, у тому числі за основним платежем - 578 252 гривні 00 копійок, штрафні (фінансові) санкції - 136 366 гривень 00 копійок та № 0000260221 згідно з яким приватному підприємству "Ника-Тур" визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 892 613 гривень 57 копійок, у тому числі за основним платежем - 744 542 гривні 87 копійок, штрафні (фінансові) санкції - 148 070 гривень 70 копійок.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статті 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" встановлюють, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з підпунктами 2.1, 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до пункту 2.15 та пункту 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Аналіз реальності господарських операції здійснюється на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" який діяв на час виникнення спірних правовідносин, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За приписом пункту 10.1 статті 10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 25 відсотків до об'єкта оподаткування.

Відповідно до пункту 149.1 статті 149 розділу ІІІ Податкового кодексу України податковою базою для цілей цього розділу визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135-137 та 138-143 цього Кодексу.

Статтею 134 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пункт 138.1 статті 138 Податкового кодексу України встановлює, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті (собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати складаються з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг); інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу (інші витрати господарської діяльності, до яких цим розділом прямо не встановлено обмежень щодо віднесення до складу витрат) крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктами 138.4, 138.5 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Пунктом 140.2 статті 140 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, в тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації. Перерахунок доходів та витрат (балансової вартості основних засобів) також проводиться сторонами: у звітному періоді (періодах), в якому витрати та доходи (балансова вартість основних засобів) за правочином, визнаним недійсним, були враховані в обліку сторони правочину - у разі визнання правочину недійсним як такого, що порушує публічний порядок, є фіктивним; у звітному періоді, в якому рішення суду про визнання правочину недійсним набуло законної сили - у разі визнання правочину недійсним з інших підстав.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пункти 152.1, 152.3 статті 152 Податкового кодексу України визначають, що податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу.

Доходи і витрати нараховуються з моменту їх виникнення згідно з правилами, встановленими цим розділом, незалежно від дати надходження або сплати коштів, якщо інше не встановлено цим розділом.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", який діяв на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону).

Згідно з нормами Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку із зайвою сплатою (нарахуванням) податку і незалежна від сплати даного податку до бюджету постачальником.

Не дозволяється включення до податкового кредиту, відповідно до пункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону, будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт.

Згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх одержувача, і є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.1 статті 7 цього Закону встановлено, що суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.3 пункту 7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту платника податків є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно з підпунктом "а" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування з податку на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу (орендарю).

Порядок формування податкового кредиту визначено статтею 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду: у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом 11 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У силу пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом наведених норм Податкового кодексу України наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, які мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість. Необхідною умовою для віднесення понесених при придбанні товарів (робіт, послуг) витрат та сплачених у ціні цих товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість до складу витрат виробництва та податкового кредиту з податку на додану вартість є факт їх придбання з метою використання в господарській діяльності. Отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та оплата товарів (послуг) відповідно до умов договору є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит з податку на додану вартість.

У свою чергу, відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до статті 184 Податкового кодексу України реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати анулювання такої реєстрації, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку на додану вартість. З моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних (пункт 184.5 статті 185 Податкового кодексу України).

Судом встановлено, що приватне підприємство "Ника-Тур" зареєстровано 02 березня 2006 року Гагарінською районною державною адміністрацією міста Севастополя, запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців здійснено за номером 1 076 102 0000 001184.

Приватне підприємство "Ника-Тур" взято на податковий облік в державної податкової інспекції у Гагарінському районі Головного управління Міндоходів у місті Севастополі 02 березня 2006 року за № 8495.

Платником податку на додану вартість підприємство зареєстровано з 27 вересня 2007 року, про що видано свідоцтво № 100067262, основним видом діяльності підприємства є внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів автобусами.

28 серпня 2009 року між приватним підприємством "Базис Торг" та приватним підприємством "Ника-Тур" укладено угоду, за якою приватне підприємство "Базис Торг" передало позивачу товар (автозапчастини тощо), визначений у накладній від 28 серпня 2009 року № 643 на суму 136 300 гривень 00 копійок. Сплата позивачем була здійснена готівкою, що підтверджується фіскальними чеками на суму 136 300 гривень 00 копійок. Приватне підприємство "Базис Торг" виписало позивачу податкову накладну від 28 серпня 2009 року № 643 на суму 136 300 гривень 00 копійок, у тому числі податок на додану вартість на суму 22 716 гривень 00 копійок.

01 вересня 2009 року між приватним підприємством "Ника-Тур" та приватним підприємством "Базис Торг" було укладено договір № 113, за яким (з урахуванням Додаткових Угод до нього) приватне підприємство "Базис Торг" зобов'язується передати приватному підприємству "Ника-Тур" товар: автозапчастини, моторні, трансмісійні мастила, автомобільні фільтри, автошини та інше, а також надати послуги з технічного обслуговування і поточного ремонту автобусів.

Перехід права власності на товар підтверджується видатковими накладними: від 14 вересня 2009 року № 679 на суму 38 500 гривень 00 копійок, від 30 вересня 2009 року № 845/1 на суму 10 000 гривень 00 копійок, від 25 вересня 2009 року № 820 на суму 80 540 гривень 00 копійок, від 22 жовтня 2009 року № 895 на суму 54 200 гривень 00 копійок, від 29 жовтня 2009 року № 904 на суму 62 600 гривень 00 копійок, від 18 листопада 2009 року № 952 на суму 68 600 гривень 00 копійок, від 26 листопада 2009 року № 964 на суму 34 200 гривень 00 копійок, від 18 грудня 2009 року № 1026 на суму 50 000 гривень 00 копійок, від 31 грудня 2009 року № 1038 на суму 5 500 гривень 00 копійок, від 22 січня 2010 року № 27 на суму 68 000 гривень 00 копійок, від 22 лютого 2010 року № 125 на суму 41 000 гривень 00 копійок, від 30 березня 2010 року № 200 на суму 88 700 гривень 00 копійок, від 19 березня 2010 року № 174 на суму 24 000 гривень 00 копійок, від 27 квітня 2010 року № 270 на суму 49 300 гривень 00 копійок, від 31 травня 2010 року № 452 на суму 81 000 гривень 00 копійок, від 28 червня 2010 року № 659 на суму 66 700 гривень 00 копійок, від 30 липня 2010 року № 1043 на суму 51 938 гривень 00 копійок, від 29 липня 2010 року № 1042 на суму 51 062 гривень 00 копійок.

Ремонтні роботи за договором виконані приватним підприємством "Базис Торг" та прийняті приватним підприємством "Ника-Тур", що підтверджується актами прийомки виконаних робіт: від 27 квітня 2010 року на суму 44 100 гривень 00 копійок, від 31 травня 2010 року на суму 73 800 гривень 00 копійок, від 29 червня 2010 року на суму 68 300 гривень 00 копійок, від 29 липня 2010 року на суму 65 000 гривень 00 копійок, від 30 липня 2010 року на суму 63 600 гривень 00 копійок.

Вартість товару та наданих послуг сплачена позивачем у повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи фіскальними чеками та не заперечується матеріалами перевірки податкового органу.

На підтвердження виконання ремонтних робіт та передачі товару приватним підприємством "Базис Торг" на адресу позивача виписано податкові накладні: від 14 вересня 2009 року № 679 на суму 38 500 гривень 00 копійок, у тому числі податок на додану вартість на суму 6 416 гривень 67 копійок, від 30 вересня 2009 року № 845/1 на суму 10 000 гривень 00 копійок, у тому числі податок на додану вартість на суму 1 666 гривень 67 копійок, від 25 вересня 2009 № 820 на суму 80 540 гривень 00 копійок, у тому числі податок на додану вартість на суму 13 423 гривень 33 копійок, від 22 жовтня 2009 року № 895 на суму 54 200 гривень 00 копійок, у тому числі податок на додану вартість на суму 9 033 гривень 33 копійок, від 29 жовтня 2009 року № 904 на суму 62 600 гривень 00 копійок, у тому числі податок на додану вартість на суму 10 433 гривень 33 копійок, від 18 листопада 2009 року № 952 на суму 68 600 гривень 00 копійок, у тому числі податок на додану вартість на суму 11 433 гривень 33 копійок, від 26 листопад 2009 року № 964 на суму 34 200 гривень 00 копійок, у тому числі податок на додану вартість на суму 5 700 гривень 00 копійок, від 18 грудня 2009 року № 1026 на суму 50 000 гривень 00 копійок, у тому числі податок на додану вартість на суму 8 333 гривень 33 копійок, від 31 грудня 2009 року № 1038 на суму 5 500 гривень 00 копійок, у тому числі податок на додану вартість на суму 916 гривень 67 копійок, від 22 січня 2010 року № 27 на суму 68 000 гривень 00 копійок, у тому числі податок на додану вартість на суму 11 333 гривень 33 копійок, від 22 лютого 2010 року № 125 на суму 41 000 гривень 00 копійок, у тому числі податок на додану вартість на суму 6 833 гривень 33 копійок, від 30 березня 2010 року № 200 на суму 88 700 гривень 00 копійок, у тому числі податок на додану вартість на суму 14 783 гривень 33 копійок, від 19 березня 2010 року № 174 на суму 24 000 гривень 00 копійок, у тому числі податок на додану вартість на суму 4 000 гривень 00 копійок, від 27 квітня 2010 року № 125 на суму 49 300 гривень 00 копійок, у тому числі податок на додану вартість на суму 8 216 гривень 67 копійок, від 31 травня 2010 року № 452 на суму 81 000 гривень 00 копійок, у тому числі податок на додану вартість на суму 13 500 гривень 00 копійок, від 28 червня 2010 року № 659 на суму 66 700 гривень 00 копійок, у тому числі податок на додану вартість на суму 11 116 гривень 67 копійок, від 30 липня 2010 року № 143 на суму 51 938 гривень 00 копійок, у тому числі податок на додану вартість на суму 8 656 гривень 33 копійок, від 29 липня 2010 року № 1042 на суму 51 062 гривень 00 копійок, у тому числі податок на додану вартість на суму 8 510 гривень 33 копійок, від 27 квітня 2010 року № 271 на суму послуг у розмірі 44 100 гривень 00 копійок, у тому числі податок на додану вартість на суму 7 350 гривень 00 копійок, від 31 травня 2010 року № 453 на суму послуг у розмірі 73 800 гривень 00 копійок, у тому числі податок на додану вартість на суму 12 300 гривень 00 копійок, від 29 червня 2010 року № 658 на суму послуг у розмірі 68 300 гривень 00 копійок, у тому числі податок на додану вартість на суму 11 383 гривень 33 копійок, від 29 липня 2010 року № 1044 на суму послуг у розмірі 65 000 гривень 00 копійок, у тому числі податок на додану вартість на суму 10 833 гривень 33 копійок, від 30 липня 2010 року № 1045 на суму послуг у розмірі 63 600 гривень 00 копійок, у тому числі податок на додану вартість на суму 10 600 гривень 00 копійок.

20 вересня 2010 року між приватним підприємством "Комманд" та приватним підприємством "Ника-Тур" було укладено договір № 103 за яким, приватне підприємство "Комманд" зобов'язується передати у власність приватному підприємству "Ника-Тур" автозапчастини. Перехід права власності на товар підтверджується видатковими накладними: від 30 вересня 2010 року № 695 на суму 60 300 гривень 00 копійок, від 29 листопада 2010 року № 1880 на суму 36 800 гривень 00 копійок. Сплата придбаного товару позивачем здійснена в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням від 30 вересня 2010 року та фіскальними чеками на загальну суму 97 100 гривень 00 копійок та не заперечується матеріалами перевірки податкового органу.

У підтвердження передачі товару контрагентом виписано податкові накладні: від 29 листопада 2010 року № 1880 на суму 36 800 гривень 00 копійок, у тому числі податок на додану вартість на суму 6 133 гривень 33 копійок; від 30 вересня 2010 року № 695 на суму 60 300 гривень 00 копійок, у тому числі податок на додану вартість на суму 10 050 гривень 00 копійок.

31 жовтня 2011 року між приватним підприємством "Ника-Тур" та будівельно-виробничим підприємством "Строитель-Плюс" укладено договір купівлі-продажу № 1281, за яким будівельно-виробниче підприємство "Строитель-Плюс" зобов'язується передати у власність приватному підприємству "Ника-Тур" дизпаливо, тосол Extra. Ціна договору - 64 150 гривень 00 копійок.

За фактом передачі товару будівельно-виробничим підприємством "Строитель-Плюс" виписано дві видаткові накладні від 31 жовтня 2011 року. Сплата підтверджується фіскальними чеками на суму 64 150 гривень 00 копійок.

У підтвердження передачі товару будівельно-виробничим підприємством "Строитель-Плюс" виписано податкові накладні: від 31 жовтня 2011 року № 399 на суму 14 899 гривень 99 копійок, у тому числі податок на додану вартість на суму 2 483 гривень 33 копійок, від 31 жовтня 2011 року № 398 року на суму 49 250 гривень 00 копійок, у тому числі податок на додану вартість на суму 8 208 гривень 33 копійок.

01 липня 2011 року між фірмою "Капітель-Плюс" та приватним підприємством "Ника-Тур" було укладено договір купівлі-продажу № 748 та договір на надання послуг № 749.

За договором купівлі-продажу фірма "Капітель Плюс" зобов'язується передати приватному підприємству "Ника-Тур" майно (запасні частини, агрегати, інструмент тощо). За умовами договору на надання послуг, приватне підприємство "Ника-Тур" доручає, а фірма "Капітель-Плюс" зобов'язується надати послуги з ремонту та технічному обслуговуванню автобусів.

Факт передачі товару підтверджується видатковими накладними: від 25 липня 2011 року № 1088 на суму 51 978 гривень 00 копійок, від 25 серпня 2011 року № 1298 на суму 123 887 гривень 60 копійок, від 29 жовтня 2011 року № 1630 на суму 104 973 гривень 00 копійок, від 23 листопада 2011 року № 1579 на суму 75 360 гривень 00 копійок.

Ремонт та технічне обслуговування автобусів за договором на надання послуг виконано фірмою "Капітель-Плюс" та прийнято приватним підприємством "Ника-Тур", що підтверджується актами прийомки виконаних робіт: від 31 липня 2011 року на суму 59 398 гривень 00 копійок, від 31 серпня 2011 року на суму 53 238 гривень 00 копійок, від 31 жовтня 2011 року на суму 69 528 гривень 00 копійок, від 30 листопада 2011 року на суму 57 261 гривні 00 копійок, від 30 грудня 2011 року на суму 57 312 гривень 00 копійок.

Сплата отриманого товару та наданих послуг приватним підприємством "Ника-Тур" здійснена в повному обсязі, що підтверджується фіскальними чеками, наявними в матеріалах справи суду та не заперечується матеріалами перевірки податкового органу.

У підтвердження передачі товару та надання послуг фірмою "Капітель-Плюс" виписано податкові накладні: від 23 листопада 2011 року № 61 на суму 75 360 гривень 00 копійок, у тому числі податок на додану вартість на суму 12 560 гривень 00 копійок, від 25 липня 2011 року № 128 на суму 51 978 гривень 00 копійок, у тому числі податок на додану вартість на суму 8 663 гривень 00 копійок, від 25 серпня 2011 року № 158 на суму 123 887 гривень 60 копійок, у тому числі податок на додану вартість на суму 20 647 гривень 93 копійок, від 29 жовтня 2011 року № 139 на суму 104 973 гривень 00 копійок, у тому числі податок на додану вартість на суму 17 495 гривень 50 копійок, від 30 листопада 2011 року № 85 на суму послуг у розмірі 57 261 гривні 00 копійок, у тому числі податок на додану вартість на суму 9 543 гривень 50 копійок, від 30 грудня 2011 року № 63 на суму послуг у розмірі 57 312 гривень 00 копійок, у тому числі податок на додану вартість на суму 9 552 гривень 00 копійок, від 31 липня 2011 року № 214 на суму послуг у розмірі 59 398 гривень 00 копійок, у тому числі податок на додану вартість на суму 9 899 гривень 67 копійок, від 31 серпня 2011 року № 199 на суму послуг у розмірі 53 238 гривень 00 копійок, у тому числі податок на додану вартість на суму 8 873 гривень 00 копійок, від 31 жовтня 2011 року № 154 на суму послуг у розмірі 69 528 гривень 00 копійок, у тому числі податок на додану вартість на суму 11 588 гривень 00 копійок.

19 липня 2010 року між приватним підприємством "Кримспецтехнолоджи" та приватним підприємством "Ника-Тур" було укладено договір № 158, за яким приватне підприємство "Кримспецтехнолоджи" зобов'язується передати у власність приватному підприємству "Ника-Тур" автозапчастини, моторні, трансмісійні мастила, автомобільні фільтри та надавати послуги по ремонту і технічному обслуговуванню автомобілів.

01 січня 2011 року між приватним підприємством "Кримспецтехнолоджи" та приватним підприємством "Ника-Тур" було укладено договір № 46 на тих же умовах.

Перехід права власності на придбаний товар підтверджується видатковими накладними: від 30 липня 2010 року № 632 на суму 23 600 гривень 00 копійок, від 29 липня 2010 року № 631 на суму 80 400 гривень 00 копійок, від 02 серпня 2010 року № 758 на суму 70 000 гривень 00 копійок, від 27 серпня 2010 року № 947 на суму 63 768 гривень 00 копійок, від 17 серпня 2010 року № 898 на суму 97 218 гривень 00 копійок, від 28 вересня 2010 року № 1344 на суму 57 400 гривень 00 копійок, від 29 жовтня 2010 року № 1546 на суму 80 560 гривень 00 копійок, від 25 листопада 2010 року № 1787 на суму 68 800 гривень 00 копійок, від 30 грудня 2010 року № 2097 на суму 78 900 гривень 00 копійок, від 28 лютого 2011 року № 372 на суму 47 100 гривень 00 копійок, від 31 березня 2011 року № 602 на суму 46 800 гривень 00 копійок, від 27 квітня 2011 року № 661 на суму 69 748 гривень 00 копійок.

Виконання послуг по ремонту і технічному обслуговуванню автомобілів підтверджується актами прийому-здачі виконаних робіт: від 27 серпня 2010 року на суму 74 832 гривень 00 копійок, від 28 вересня 2010 року на суму 52 600 гривень 00 копійок, від 29 жовтня 2010 року на суму 68 040 гривень 00 копійок, від 30 листопада 2010 року на суму 65 500 гривень 00 копійок, від 30 квітня 2011 року на суму 81 300 гривень 00 копійок, від 31 березня 2011 року на суму 43 200 гривень 00 копійок, від 31 січня 2011 року на суму 50 500 гривень 00 копійок, від 30 грудня 2010 року на суму 73 200 гривень 00 копійок.

На підтвердження виконання ремонтних робіт та передачі товару приватним підприємством "Кримспецтехнолоджи" на адресу позивача виписано податкові накладні: від 30 липня 2010 року № 632 на суму 23 600 гривень 00 копійок, у тому числі податок на додану вартість на суму 3 933 гривень 33 копійок, від 29 липня 2010 року № 631 на суму 80 400 гривень 00 копійок, у тому числі податок на додану вартість на суму 13 400 гривень 00 копійок, від 02 серпня 2010 року № 758 на суму 70 000 гривень 00 копійок, у тому числі податок на додану вартість на суму 11 666 гривень 67 копійок, від 27 серпня 2010 року № 947 на суму 63 768 гривень 00 копійок, у тому числі податок на додану вартість на суму 10 628 гривень 00 копійок, від 17 серпня 2010 року № 898 на суму 97 218 гривень 00 копійок, у тому числі податок на додану вартість на суму 16 203 гривень 00 копійок, від 28 вересня 2010 року № 1344 на суму 57 400 гривень 00 копійок, у тому числі податок на додану вартість на суму 9 566 гривень 67 копійок, від 29 жовтня 2010 року № 1546 на суму 80 560 гривень 00 копійок, у тому числі податок на додану вартість на суму 13 426 гривень 67 копійок, від 25 листопада 2010 року № 1787 на суму 68 800 гривень 00 копійок, у тому числі податок на додану вартість на суму 11 466 гривень 67 копійок, від 30 грудня 2010 року № 2097 на суму 78 900 гривень 00 копійок, у тому числі податок на додану вартість на суму 13 150 гривень 00 копійок, від 28 лютого 2011 року № 372 на суму 47 100 гривень 00 копійок, у тому числі податок на додану вартість на суму 7 850 гривень 00 копійок, від 31 березня 2011 року № 121 на суму 46 800 гривень 00 копійок, у тому числі податок на додану вартість на суму 7 800 гривень 00 копійок, від 27 квітня 2011 року № 94 на суму 69 748 гривень 00 копійок, у тому числі податок на додану вартість на суму 11 624 гривень 67 копійок, від 27 серпня 2010 року № 948 на суму послуг у розмірі 74 832 гривень 00 копійок, у тому числі податок на додану вартість на суму 12 472 гривень 00 копійок, від 28 вересня 2010 року № 1346 на суму послуг у розмірі 52 600 гривень 00 копійок, у тому числі податок на додану вартість на суму 8 766 гривень 67 копійок, від 29 жовтня 2010 року № 1547 на суму послуг у розмірі 68 040 гривень 00 копійок, у тому числі податок на додану вартість на суму 11 340 гривень 00 копійок, від 30 листопада 2010 року № 1788 на суму послуг у розмірі 65 500 гривень 00 копійок, у тому числі податок на додану вартість на суму 10 916 гривень 67 копійок, від 30 квітня 2011 року № 112 на суму послуг у розмірі 81 300 гривень 00 копійок, у тому числі податок на додану вартість на суму 13 550 гривень 00 копійок, від 31 травня 2011 року № 93 на суму послуг у розмірі 49 286 гривень 00 копійок, у тому числі податок на додану вартість на суму 8 214 гривень 33 копійок, від 31 березня 2011 року № 120 на суму послуг у розмірі 43 200 гривень 00 копійок, у тому числі податок на додану вартість на суму 7 200 гривень 00 копійок, від 31 січня 2011 року № 116 на суму послуг у розмірі 50 500 гривень 00 копійок, у тому числі податок на додану вартість на суму 8 416 гривень 67 копійок, від 31 грудня 2010 року № 2098 на суму послуг у розмірі 73 200 гривень 00 копійок, у тому числі податок на додану вартість на суму 12 200 гривень 00 копійок.

Оплата отриманого товару та наданих послуг приватним підприємством "Ника-Тур" здійснена у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями та фіскальними чеками, наявними в матеріалах справи і не заперечується матеріалами перевірки податкового органу.

Також правовідносини позивача з контрагентами підтверджуються: накладними від 27 серпня 2010 року № 13, від 30 жовтня 2009 року № 19, від 29 січня 2010 року № 7, від 26 лютого 2010 року № 12, від 31 грудня 2009 року № 27, від 30 листопада 2009 року № 25, від 31 березня 2010 року № 19, від 06 жовтня 2009 року № 17, актами прийомки-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 31 серпня 2009 року, від 30 вересня 2009 року, від 30 листопада 2009 року, від 31 березня 2010 року, від 31 травня 2010 року, 29 жовтня 2010 року, від 30 листопада 2010 року, від 31 жовтня 2011 року, від 26 квітня 2011 року, від 31 серпня 2009 року, від 28 вересня 2007 року, від 07 лютого 2008 року, від 21 грудня 2009 року, від 03 березня 2009 року, від 26 січня 2009 року, від 23 грудня 2011 року, від 27 січня 2012 року.

Зазначені контрагенти підприємства позивача у період виконання зобов'язань за договорами з позивачем, були платниками податку на додану вартість

Крім того встановлено, що між відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Кримавтотранс" (виконавець-1) та приватним підприємством "Ника-Тур" (виконавець-2) було укладено договір про організацію перевезень пасажирів і багажу автомобільними транспортом та надання автостанційних послуг від 01 січня 2009 року № 527-03Д-09, від 01 січня 2010 року № 527-03Д-10, від 01 квітня 2011 року № 527-03Д-11; між відкритим акціонерним товариством "Донавтовокзал" та приватним підприємством "Ника-Тур" укладено договір від 25 травня 2009 року № 36 на надання послуг при організації та перевезенню пасажирів, вантажу та ручної поклажі в приміському, міжміському та міжнародному сполученнях, що підтверджує використання придбаних товарів у контрагентів у подальшій господарській діяльності позивача.

Також слід зазначити, що на балансі підприємства за період з 2009 року по 2011 рік знаходилося 18 транспортних засобів (автобусів) для перевезення пасажирів, про що свідчать інвентарні картки обліку основних засобів, накази про введення в експлуатацію та акти прийому-передачі основних засобів.

Зазначене свідчить про фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема укладеним відповідно до вимог чинного законодавства договором, належним чином оформленими первинними документами у межах виконання господарських операцій, розрахунковими документами, доказами пов'язаності господарських операцій з власною господарською діяльністю позивача та його контрагентами. Також, вказані докази свідчать про виникнення змін в структурі активів (майновому стані) та зобов'язань, як виконавців робіт, так й замовників, тобто підтверджують реальність господарської операцій.

Серед іншого, слідчим управління фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів у місті Севастополі від 25 січня 2014 року прийнято постанову про закриття кримінального провадження за матеріалами досудового розслідування від 30 листопада 2012 року за № 32012140000000009 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 212 Кримінального Кодексу України. Досудовим розслідуванням встановлено, що з боку службових осіб приватного підприємства "Ника-Тур" відсутня подія кримінального правопорушення, передбаченого статтею 212 Кримінального Кодексу України.

Щодо посилання відповідача, в обґрунтування своїх висновків про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту, на акти про неможливість проведення зустрічної звірки по контрагенту, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 № 1232 затверджений Порядок проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, пункти 6, 7 якого встановлюють, що у разі отримання від суб'єкта господарювання інформації, необхідної для проведення зустрічної звірки, та її документального підтвердження (протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження суб'єкту господарювання запиту) орган державної податкової служби проводить зустрічну звірку. За результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка, яка підписується суб'єктом господарювання (законним чи уповноваженим представником) і посадовими особами органу державної податкової служби та особисто вручається суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку або надсилається суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

Отже, лише результати проведеної зустрічної звірки, в ході якої співставляються данні первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків, якими є довідка, можуть бути використані податковим органом при перевірці інших платників податків.

Державною податковою інспекцією у Гагарінському районі Головного управління Міндоходів міста Севастополя довідок про проведення зустрічних звірок контрагентів позивача суду не надано.

Крім того, суд зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення було прийнято на підставі акту перевірки, висновки в якому зроблено, у тому числі, і з посиланням на матеріали кримінальної справи, порушеної за фактами фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності. При цьому, відповідачем не враховано, що оцінка доказів, здійснена в стадії досудового слідства, носить лише попередній характер. Вирішення головного питання кримінального судочинства - про винуватість чи невинуватість особи, притягнутої до кримінальної відповідальності, здійснюється тільки судом на основі доказів, досліджених в ході судового розгляду. Так, відповідно до частини 2 статті 2 Кримінального-процесуального кодексу України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком.

Таким чином, лише вирок суду у кримінальні справі, який набрав законної сили, та матеріали кримінальної справи, якими встановлено діяння, що впливають на визначення податкових зобов'язань, можуть бути використані податковим органом при наданні оцінки фінансово-господарським операціям платників податків.

На час проведення перевірки та прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень, вирок суду у зазначеній кримінальній справі був відсутній.

Під час судового розгляду справи представником податкового органу надано вирок Київського районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 10 квітня 2013 року у справі № 123/3318/13-к відносно ОСОБА_3, яким затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 22.03.2013 року між старшим прокурором відділу Генеральної прокуратури України Карпалюк Р.М. та підозрюваною ОСОБА_3

Так, ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 28, частиною другою статті 205 Кримінального Кодексу України та призначене їй узгоджене покарання за вказаною статтею у виді штрафу у розмірі 68 000 гривень.

Як зазначено в установчій частині вироку, впродовж 2009-2010 років ОСОБА_3, за попередньою змовою з іншою особою та іншими особами (досудове розслідування стосовно яких провадиться окремо), діючи умисно, здійснювала злочинну діяльність щодо створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності цих осіб. З цією метою, ОСОБА_3 без наміру здійснювати підприємницьку діяльність, здійснила реєстрацію (придбання) ряду СПД (юридичних осіб) засновником яких вона була особисто, а саме: ВВП "Строитель плюс" (31263808), КП "Альянс" (32468182), ПП "Севелітстрой" (35096833), ПП "Кримторг" (32271261) та ПП "Кримспецтехнолоджи" (36693441).

Використовуючи реквізити, банківські рахунки та печатки підприємств, створених та придбаних ОСОБА_3 з метою прикриття незаконної діяльності групи осіб під керівництвом іншої особи, учасниками злочинного угрупування вчинено пособництво службовим особам: - генеральному директору TOB "Союз КДС" ОСОБА_6, в період з вересня 2009 року по листопад 2010 року в умисному ухиленні від сплати податків, внаслідок чого до державного бюджету України фактично не надійшло коштів на загальну суму 693 776,40 гривень; - головному бухгалтеру ПАТ "Крменерго" в період з вересня 2009 p по листопад 2010 р. в умисному ухиленні від сплати податків, внаслідок чого до державного бюджету України фактично не надійшло коштів на загальну суму 2 326 167,60 гривень; - директору ТОВ "Південна будівельна компанія" ОСОБА_7, за період з вересня 2009 року по листопад 2010 року в умисному ухиленні від сплата податків, внаслідок чого до державного бюджет України фактично не надійшло коштів на загальну суму 2 656 539,00 гривень; -директору ТОВ "Кримкомплекс" ОСОБА_8 та головному бухгалтеру даного підприємств ОСОБА_9 в період з вересня 2009 року по листопад 2010 року в умисному ухиленні від сплат податків, внаслідок чого до державного бюджету України фактично не надійшло коштів на загальну суму 46 001 ,00 гривні; - директору TOB "Будком" ОСОБА_10, за період з квітня 2009 року по листопад 2010 р. в умисному ухиленні від сплати податків, внаслідок чого до державного бюджету України фактично не надійшло коштів на загальну суму 473320,38 грн.

Судом встановлено, що позивач у переліку підприємств, зазначених у вироку та якими вчинено ухилення від сплати податків, не значиться, а тому даний вирок не є обов'язковим для суду у даних спірних правовідносинах в силу частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також суд зазначає, що несплата одним з постачальників товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання податкових зобов'язань, порушення ним вимог податкового законодавства та правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Платник податку не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Отже, платник податків, який придбав товар у особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а повинні ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Відповідачем не надано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: належні доказі, які підтверджують безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, завідоме придбання товарів у осіб, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємництва, протиправний характер укладеного договору, непов'язаність витрат, понесених на отримання послуг, із господарською діяльністю позивача, факту узгодженості дій позивача з таким постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань, спрямування операцій на одержання прибутку виключно за рахунок податкової вигоди тощо.

Згідно з частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У судовому засіданні доводи представника відповідача щодо правомірності дій державної податкової інспекції у Гагарінському районі Головного управління Міндоходів в місті Севастополі та наявності порушень з боку приватного підприємства "Ника-Тур" не знайшли свого підтвердження та спростовані фактичними обставинами та доказами, встановленими судом.

За таких обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в Гагарінському районі міста Севастополя Державної податкової служби від 25 жовтня 2012 року № 0000250221 про нарахування приватному підприємству "Ника-Тур" податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 714 618 гривень 00 копійок, в тому числі за основним платежем - 578 252 гривні 00 копійок, за штрафними (фінансовими) санкціями - 136 366 гривень 00 копійок.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в Гагарінському районі міста Севастополя Державної податкової служби від 25 жовтня 2012 року № 0000260221 про нарахування приватному підприємству "Ника-Тур" податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у загальному розмірі 892 613 гривень 57 копійок, в тому числі за основним платежем - 744 542 гривні 87 копійок, за штрафними (фінансовими) санкціями - 148 070 гривень 70 копійок.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Ника-Тур" судовий збір у розмірі 2 146 (дві тисячі сто сорок шість) гривень 00 копійок.

Постанова може бути оскаржена у строки і порядку встановленими частинами першою, другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя(підпис)О.О. Кириленко

Постанову складено у повному обсязі

03 березня 2014 року

Згідно з оригіналом

Суддя О.О. Кириленко