Вирок № 37918614, 31.03.2014, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/2706/13-к

ВИРОК

Іменем України

31 березня 2014 року Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

у складі: головуючого - судді Вєдєнєєвої Т.Г.

при секретарі - Авдєєвій І Г.

за участю прокурора - Полозюка Є.Ю.

потерпілого - ОСОБА_1

представника

потерпілого - ОСОБА_2

захисника - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Бердянського міськрайонного суду кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Бердянська Запорізької області, громадянина України, з незакінченою вищою освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого АДРЕСА_1, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України,

ВСТАНОВИВ:

19 серпня 2012 року ОСОБА_4 приблизно о 2 годині 30 хвилин, знаходячись у кафе-барі «Номади», за адресою: Запорізька обл., м. Бердянськ, вул. Макарова, 11-б, на ґрунті раптово виниклої неприязні до ОСОБА_1, діючи умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень, наніс останньому один удар рукою в область обличчя, чим спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді складного переламу лівої виличної кістки з наявністю гемосинуса.

Згідно висновку експерта №3958е від 31.10.2012 року у потерпілого ОСОБА_1 виявлені тілесні ушкодження у вигляді складного перелому лівої виличної кістки (стінок лівої верхнє-щелепної пазухи) з наявністю гемосинуса (кровотеча в порожнину гайморової пазухи), які відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, що зумовили тривалий розлад здоров'я, строком понад 3 тижні (більш як 21 день), у зв'язку з чим він з 21.08.2012 року по 21.09.2012 року знаходився на лікуванні в Комунальному закладі »Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечнікова».

Прокурором в інтересах Комунального закладу »Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І.Мечнікова» заявлений цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 коштів, затрачених на лікування потерпілого ОСОБА_1, в розмірі 6818 грн. 49 коп.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, не визнав та пояснив, що він, знаходячись у кафе разом зі своєю дівчиною ОСОБА_5, відлучився на декілька хвилин, а коли повернувся до залу, то побачив, що потерпілий чіпляється до його дівчини, обнімає її, а вона відштовхує його руками.

Захищаючи честь та гідність ОСОБА_5, він, діючи в стані необхідної оборони, підійшов до них та вдарив ОСОБА_1 долонею лівої руки в праву щоку.

Він вважає, що від цього удару він не зміг зламати щелепу ОСОБА_1, а тому не визнає позов прокурора до нього про стягнення коштів, затрачених на лікування ОСОБА_1, на користь лікувального закладу/т.2, а.с.53-57, т.3, а.с.35-37/.

Покази обвинуваченого ОСОБА_4 підтвердила в судовому засіданні свідок ОСОБА_5, яка пояснила, що вона спілкувалася з ОСОБА_1 протягом 5-10 хвилин, ОСОБА_1 запропонував їй випити, вона відмовилась, він почав її обнімати, вона зробила йому зауваження, в цей час підійшов ОСОБА_4 та із-за спини вдарив ОСОБА_1 долонею лівої руки в праву частину обличчя/т.2, а.с.97-98/.

Допитаний за клопотанням сторони захисту у судовому засідання в якості фахівця ОСОБА_6 пояснив, що у даному випадку при судово-медичній експертизі ступінь тяжкості тілесних ушкоджень у потерпілого ОСОБА_1 треба було визначати не з урахування розладу здоров'я, а з урахуванням стійкої втрати працездатності/ т. 2, а.с.130-131/.

Потерпілий ОСОБА_1, спростовуючи покази обвинуваченого ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_5, в судовому засіданні пояснив, що 19.08.2012 року він разом з друзями відпочивав в кафе, зустрів там ОСОБА_5, з якою раніше зустрічався, пригощав її коктейлями та танцював з нею, ОСОБА_5 він не ображав, а коли знаходився з нею біля барної стійки, до них підійшов ОСОБА_4, її хлопець, і з ревнощів наніс йому один удар кулаком лівої руки в ліву частину обличчя, розбив йому ніс та зламав щелепу, після чого він знаходився на лікуванні у лікарні більше 3 тижнів/т.2, а.с.57- 60/.

Покази потерпілого ОСОБА_1 в судовому засіданні повністю підтвердили свідки:

ОСОБА_7, яка пояснила, що вона приїхала до кафе разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_5. В кафе між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 стався конфлікт, ОСОБА_5 плакала, після чого ОСОБА_4 пішов з кафе, а вона і ОСОБА_5 зустріли ОСОБА_1 та братів ОСОБА_8, з якими спілкувалися протягом часу, пили спиртні напої. При цьому ОСОБА_1 не чіплявся до ОСОБА_5, не ображав її.

Раптом до них підбіг ОСОБА_4 та сильно вдарив ОСОБА_1 кулаком в обличчя, від чого ОСОБА_1 похитнувся і в нього з'явилася кров, вона почала надавати йому допомогу, а потім передала ОСОБА_1 братам ОСОБА_8. Крім ОСОБА_4, потерпілого ОСОБА_1 в кафе ніхто не бив/т.2, а.с.99-101/.

ОСОБА_8, який пояснив, що 19.08.2012 року він знаходився в кафе разом з потерпілим ОСОБА_1 та своїм братом ОСОБА_9. Біля барної стійки вони спілкувалися із знайомими, ОСОБА_1 приблизно 30 хвилин спілкувався з ОСОБА_5, з якою він раніше зустрічався.

Коли він почув звук удару, сидячи біля стійки, то повернувся і побачив, як ОСОБА_1 відходить назад, а охоронці виводять з кафе ОСОБА_4 та його брата.

Після бійки біля кафе він, його брат та ОСОБА_1 поїхали до лікарні, де йому та його брату надали першу допомогу, а ОСОБА_1 сказали їхати лікуватися додому.

Знаходячись в лікарні, він бачив, що у ОСОБА_1 запливло око.

Після лікарні вони втрьох звернулися до міліції, де написали заяву про їх побиття/т.2, а.с.101-102/.

ОСОБА_9, який пояснив, що потерпілий ОСОБА_1 отримав удар в обличчя в той момент, коли спілкувався із знайомою дівчиною ОСОБА_5.

Коли він, його брат ОСОБА_8 та ОСОБА_1 в ту ж ніч знаходилися у лікарні, то він бачив, що у ОСОБА_1 спухла ліва половина обличчя та запливло ліве око/т.2, а.с. 102-104/.

Допитаний в судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_10 пояснив, що тілесні ушкодження, спричинені потерпілому ОСОБА_1, неможливо були причинити при обставинах, вказаних обвинуваченим ОСОБА_4, а можливо при обставинах, вказаних потерпілим ОСОБА_1/т.2, а.с.94-97/.

Покази потерпілого ОСОБА_1 в тій частині, що перелом щелепи він отримав 19.08.2012 року від дій обвинуваченого ОСОБА_4 також знайшли підтвердження дослідженими в судовому засіданні матеріалами кримінального провадження:

витягом з Єдиного реєстру досудового розслідування/т.1,а.с.1/, постановою про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_4 від 10.10.2012 року, яка не була ним оскаржена до суду/т.1, а.с.4/, заявою потерпілого ОСОБА_1 про скоєний злочин/т.1, а.с. 9/, поясненнями ОСОБА_1 від 01.10.2012 року про те, що 19.08.2012 року ОСОБА_4 вдарив його кулаком лівої руки в ліву щоку, від чого він відчув різкий біль та з носу пішла кров/т.1, а.с.10/, висновком фахівця № 3353 від 13.09.2012 року, згідно якого у ОСОБА_1 виявлений складний перелом лівої виличної кістки/стінок лівої верхнє-щелепної пазухи/ з наявністю гемосинуса, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що зумовили тривалий розлад здоров'я строком понад 3 тижні/т.1,а.с.11-13/, поясненнями ОСОБА_8 від 19.08.2012 року про те, що саме ОСОБА_4 в нічному клубі вдарив потерпілого ОСОБА_1 в голову/т.1, а.с. 19/, поясненнями ОСОБА_1 від 19.08.2012 року про те, що він був побитий 19.08.2012 року в нічному клубі »Номади»/т.1, а.с.23/, медичною документацією потерпілого ОСОБА_1 про те, що травму він отримав 19.08.2012 року/т.1,а.с.31-37/, протоколом одночасного допиту осіб/ т.1, а.с.78-79/, протоколом слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_1/т.1, а.с.89-92/, висновками судово-медичних експертиз:

№ 3958 е від 31.10.2012 року, згідно якого потерпілому ОСОБА_1 19.08.2012 року був спричинений складний перелом лівої виличної кістки/стінок лівої верхнє-щелепної пазухи/ з наявністю гемо синуса/, який на підставі п.2.2.2. Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що зумовили тривалий розлад здоров'я строком понад 3 тижні/більше як 21 день/т.1, а.с. 50-52/;

№ 79 від 28.02.2013 року, згідно якого тілесні ушкодження, виявлені у потерпілого ОСОБА_1, могли бути спричинені 19.08.2012 року при обставинах, вказаних потерпілим ОСОБА_1/т.1, а.с.103-104/;

№ 80 від 28.02.2013 року, згідно якого тілесні ушкодження. виявлені у потерпілого ОСОБА_1, не могли бути спричинені при обставинах, вказаних обвинуваченим ОСОБА_4 / т.1, а.с.105-106/;

Заявою судово-медичного експерта ОСОБА_11, яка поступила до суду 27.02.2014 року, про те, що він повністю підтверджує свій висновок експерта № 3958 е від 31.10.2012 року/т.3, а.с.19/.

Оцінюючи докази, отримані органом досудового розслідування до набрання чинності КПК України 2012 року, суд керується п.8 Розділу Х1 Перехідних положень, згідно якого допустимість доказів, отриманих до набрання чинності цим Кодексом, визначається у порядку, що діяв до набрання ним чинності, тобто положеннями КПК України 1960 року.

Тому на підставі ст.ст. 65, 66, 67 КПК України 1960 року суд визнає недопустимим доказом по даному кримінальному провадженню долучений в якості речового доказу постановою слідчого від 25.10.2012 року диск з відеозаписом від 19.08.2012 року, так як в кримінальному провадженні відсутні будь які процесуальні документи про отримання /вилучення/ слідчим даного диску, а також протокол огляду даного диску від 17.11.2012 року/ т.1, а.с.57, 58, 58-а/.

Оцінюючи покази фахівця ОСОБА_6 у судовому засіданні, суд не бере їх до уваги, так як диспозиція ч.1 ст.122 КК України передбачає наслідки як у вигляді тривалого розладу здоров'я, так і у вигляді стійкої втрати працездатності.

Згідно п.2.2.2. Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень складний перелом лівої виличної кістки/стінок лівої верхнє-щелепної пазухи/ з наявністю гемосинуса /відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості незалежно від часу лікування потерпілого, так як для повного зростання кісток зламаної щелепи потрібно не менше трьох тижнів.

Крім того, сторона захисту у судовому засіданні не заявила клопотання про призначення додаткової або повторної судово-медичної експертизи.

Оцінюючи покази свідка ОСОБА_5 у судовому засіданні, суд вважає їх упередженими на користь обвинуваченого ОСОБА_4 оскільки вона знаходиться з обвинуваченим у дружніх стосунках.

Крім того, покази свідка ОСОБА_5 були спростовані як показами потерпілого ОСОБА_1, так і показами свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, так і дослідженими в судовому засіданні вищенаведеними іншими доказами.

В той же час у суду не має підстав не довіряти показам потерпілого ОСОБА_1, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні давали послідовні та логічні покази, які узгоджуються з іншими доказами, дослідженими у процесі судового розгляду.

Тому суд, допитавши обвинуваченого, потерпілого, свідків, дослідивши інші докази по кримінальному провадженню, приходить до висновку, що версія обвинуваченого ОСОБА_4 про спричинення потерпілому ОСОБА_1 фізичного болю у стані необхідної оборони є надуманою, яка повністю спростована в процесі судового розгляду.

В той же час суд вважає доказаним те, що саме обвинувачений ОСОБА_4 19.08.2012 року умисно спричинив потерпілому ОСОБА_1 тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, які зумовили тривалий розлад здоров'я строком понад 3 тижні /більше як 21 день/.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ч.1 ст. 122 КК України як спричинення умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, яке не є небезпечне для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.

При призначенні покарання у відповідності до ст.ст. 65-67 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, а також обставини, що впливають на покарання.

ОСОБА_4 раніше не судимий, вчинив злочин середньої тяжкості, позитивно характеризується за місцем проживання, що визнається судом обставинами, які пом'якшують покарання.

Обставин, обтяжуючих покарання, судом не встановлено.

Враховуючи у сукупності особу ОСОБА_4 та обставини, які пом'якшують покарання, суд вважає можливим призначити йому за ч.1 ст.122 КК України покарання у виді обмеження волі.

Дійшовши висновку про можливість виправлення ОСОБА_4 без відбування покарання, суд вважає за необхідне на підставі ст.75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням, поклавши на нього обов'язки, передбачені п.п.2.3 ст.76 КК України, не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.

Цивільний позов, заявлений прокурором в інтересах Комунального закладу »Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І.Мечнікова» про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 коштів, затрачених на лікування потерпілого ОСОБА_1 в розмірі 6818 грн.49 коп., слід задовольнити на підставі ст.129 КПК України, стягнувши з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь Комунального закладу »Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І.Мечнікова» 6818 грн.49 коп.

Речових доказів по справі немає.

Процесуальних витрат із залученням експерта по справі немає.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 368, 371, 373, 374 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України, та призначити йому покарання один рік обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк один рік, з покладанням на нього обов'язків, передбачених п.п. 2,3 ст. 76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції за місцем проживання, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію за місцем проживання про зміну місця проживання, якщо він в період іспитового строку не вчинить новий злочин та виконає обов'язки, покладені на нього судом.

На відшкодування коштів, затрачених на лікування потерпілого ОСОБА_1, стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь Комунального закладу »Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І.Мечнікова» 6818 грн.49 коп., перерахувавши їх на МФО 805012 ОКПО 01985423 ГУДКУ Дніпропетровської області КЕКВ 1132 р/р 35413001000014.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Запорізької області через Бердянський міськрайонний суд Запорізької області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Суддя Т.Г.Вєдєнєєва