Рішення № 37917527, 14.03.2014, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/1039/14-ц

Провадження № 2-о/635/39/2014

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

14 березня 2014 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Березовської І.В.

за участю секретаря судового засідання - Смалюк О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Покотилівка цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа: Білопільська районна державна адміністрація Сумської області, про встановлення факту, що має юридичне значення,

в с т а н о в и в:

07 лютого 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною заявою.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що на підставі розпорядження голови Білопільської районної державної адміністрації від 12 березня 2008 року № 154 йому передано у приватну власність дві земельні ділянки, що розташовані на території Товстянської сільської ради Білопільского району Сумської області розміром 0,1460 га та 3,4184 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. На його ім'я було виготовлено два Державних акти на право приватної власності на землю серії ЯЕ № 414427 та серії ЯЕ № 414428, в яких було допущено технічну помилку в адресі його місця проживання, а саме: населений пункт зазначений як с. Будки замість с. Буди.

В зв'язку з допущеною технічною помилкою у назві населеного пункту, він позбавлений можливості оформити свої спадкові права.

Внести будь-які зміни в зазначені державні акти у встановленому законом порядку немає можливості, оскільки згідно з Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої Наказом Держкомзему України від 04 травня 1999 року № 43, будь-які виправлення у державному акті не допускаються.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просив встановити факт помилки в графі місця проживання власника у державних актах на право власності на земельні ділянки серії ЯЕ № 414427 та ЯЕ № 414428, які видані Білопільською районною державною адміністрацією Сумської області, та встановити факт належності йому правовстановлюючих документів - Державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯЕ № 414427 та ЯЕ № 414428 із місцем проживання: АДРЕСА_1

Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, направив до суду свого представника, який заяву підтримав з підстав, вказаних вище, та зазначив, що у зв'язку з наявною технічною помилкою у державних актах на право власності на земельні ділянки нотаріус відмовив ОСОБА_1 в посвідченні заповіту. Отримання нових державних актів замість раніше виданих є дуже тривалою та коштовною процедурою, що в силу стану здоров'я, віку та матеріального становища заявника фактично призведе до неможливості отримання нових актів із вірно зазначеними в них даними, а отже потягне за собою наслідки у вигляді позбавлення заявника права власності на земельні ділянки.

Представник Білопільської районної державної адміністрації Сумської області, належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи, до суду не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Суд, заслухавши пояснення представника заявника, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до висновку, що заява задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 234 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 234 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Судом встановлено, що на підставі розпорядження голови Білопільської районної державної адміністрації Сумської області від 12 березня 2008 року № 154 ОСОБА_1 передано у приватну власність дві земельні ділянки, що розташовані на території Товстянської сільської ради Білопільского району Сумської області розміром 0,1460 га та 3,4184 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

На ім'я ОСОБА_1 було виготовлено два Державних акти на право приватної власності на землю серії ЯЕ № 414427 та серії ЯЕ № 414428, в яких було допущено технічну помилку в адресі - місці проживання власника, а саме: населений пункт зазначений як с. Будки замість с. Буди.

З 01 січня 2013 року внесено ряд змін в земельне законодавство, зокрема відмінено процедуру заповнення, державної реєстрації та видачі державних актів на право власності на земельні ділянки.

Частинами 1, 2 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

На підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Витяг містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки (ч. 8 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (зі змінами) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Для підтвердження державної реєстрації права на земельну ділянку орган державної реєстрації прав на нерухоме майно видає витяг з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Крім того, у випадках, передбачених статтею 18 Закону, орган державної реєстрації прав на нерухоме майно видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно.

Отже, виходячи з вищевказаних норм чинного законодавства, земельна ділянка вважається зареєстрованою після відкриття Поземельної книги на таку ділянку та видачі про це витягу з Державного земельного кадастру.

Право на земельну ділянку вважається зареєстрованим після внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та видачі витягу з Державного реєстру прав про зареєстровані права.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України « Про державний земельний кадастр» у разі якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом в Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають внесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до положень ст.ст.15,30 Закону України «Про державний земельний кадастр», ст. 28-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про земельну ділянку, що включаються до Державного земельного кадастру, не містять інформації щодо зареєстрованого місця проживання власника земельної ділянки, а включають в себе для фізичних осіб: прізвище, ім'я, по батькові (за наявності); податковий номер; номер та серію паспорта громадянина України (для громадян України, які через свої релігійні переконання або інші переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку ( ідентифікаційного номера), офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України); реквізити документа, що посвідчує особу власника (номер, серія документа, дата його видачі, відомості про суб'єкт, що здійснив його видачу, тощо).

З огляду на зазначене, заявник не позбавлений можливості отримати витяг з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження на підтвердження його права на земельні ділянки, а технічна помилка в назві населеного пункту, де проживає заявник, не створює для нього ніяких правових наслідків.

Доказів на підтвердження неможливості одержати вказаний витяг заявник не надав.

З огляду на наведене, суд вважає, що заявник свою заяву не обґрунтував вимогами чинного законодавства, таким чином, намагавсь підмінити інший процесуальний шлях вирішення свого питання судовим рішенням.

Посилання заявника на те, що у зв'язку з наявністю технічної помилки в Державних актах на право власності на земельні ділянки у нього вникають труднощі щодо оформлення спадкових прав є безпідставними, оскільки відповідно до глави 3 п. 1.5 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України при посвідченні заповіту від заповідача не вимагається подання доказів, які підтверджують його право на майно, що заповідається.

Що стосується вимог щодо встановлення факту належності ОСОБА_1 правовстановлюючих документів - Державних актів на право власності на землю, то цей факт встановленню в судовому порядку не підлягає, оскільки прізвище, ім'я, по батькові у вказаних державних актах збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові заявника, зазначеним у паспорті.

Судові витрати суд відносить за рахунок заявника.

Керуючись ст.ст. 11, 60, 209, 212-215, 235, 256 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про встановлення факту, що має юридичне значення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Харківський районний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя - І.В. Березовська