Постанова № 3791710, 08.05.2009, Вінницький окружний адміністративний суд

а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця,    вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2009 р.                                                                                    Справа № 2-а-10553/08

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Іващук Олену Іванівну,

При секретарі судового засідання:   Задерей Ірина Василівна 

розглянувши матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Тульчинський консервний завод"  

до:   Державної податкової інспекції у Тульчинському районі 

про: визнання недійсним податкове повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю “Тульчинський консервний завод”звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Тульчинському районі про скасування податкового повідомлення-рішення №0000822300/0 від 21.08.2008 року.

Позовні вимоги мотивовано тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте за результатами планової перевірки з питань дотримання товариством вимог податкового, валютного та іншого законодавства, що проводилась ДПІ Тульчинського району є неправомірним, в зв’язку із безпідставно виявленими порушеннями, які полягають у заниженні товариством податку на прибуток.

Представник позивача –Залізняк Віталій Анатолійович, в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі та просив суд його задоволити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, зокрема пояснюючи, що сума на яку перевіряючими збільшено податкові зобов'язання по податку на прибуток складається з суми збільшеного податкового зобов'язання внаслідок зняття амортизаційних відрахувань товариства за 2007 рік з тих підстав, що в цьому році товариство не здійснювало господарської та виробничої діяльності та суми збільшеного податкового зобов'язання внаслідок включення до валового доходу в 2007 році суми авансового платежу, отриманого товариством в грудні 2006 року. Однак, як пояснив представник позивача, підприємство в 2007 році своєї роботи не припиняло, в зв'язку з чим податковою інспекцієї було неправомірно знято амортизаційні відрахування товариства за 2007 рік, так само, як неправомірним було включення до валового доходу в 2007 році авансового платежу отриманого товариством в грудні 2006 року, оскільки даний платіж був зарахований до валових доходів в 2006 році і в зв'язку з цим не включався до валового доходу в 2007 році.

Представники відповідача Клапай Катерина Володимирівна та Проняєв Віктор Васильович, не погодились з заявленими позовними вимогами з мотивів викладених в наданих суду письмових запереченнях та відповідних поясненнях. Зокрема представники відповідача наголошували на відсутності роботи підприємства в 2007 році, що стало підставою зняття завищеної суми амортизаційних відрахувань. Щодо збільшення податкового зобов'язання в зв'язку з заниженням скоригованого валового доходу за 2007 рік, представники відповідача пояснили, що при звірці даних декрарації за І квартал 2007 року з даними підрахунку доходів та отриманих авансів по журнал-головній за відповідний період.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши та вивчивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, приходить до наступних висновків.

15.08.2008 року працівниками ДПІ у Тульчинському районі, у відповідності до Закону України “Про державну податкову службу в Україні”від 04.12.1990 року №509-ХІІ, на підставі направлень від 23.07.2008 року №305 та від 06.08.2008 року № 319 закінчено проведення планової перевірки ТОВ “Тульчинський консервний завод” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.05.2006 по 31.03.2008 року, за результатами якої складено акт від 15.08.2008 року №359/23/33414908 (а.с. 4-71 т.1).

В акті зроблено висновок про порушення позивачем вимог п. 4.1.1. ст. 4, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”від 22.05.1997 року №283/97-ВР (далі - Закон), а саме встановлено заниження податку на прибуток на суму 35784 грн.

За результатами розгляду даного акту перевірки ДПІ у Тульчинському районі прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.08.2008 року №0000822300/0 про збільшення податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 35784 грн. і 58180 грн. штрафних санкцій (а.с.72 т.1).

Розглянувши спір по суті, суд визнав заявлені позовні вимоги щодо скасування прийнятого відповідачем на підставі складеного акту перевірки податкового повідомлення-рішення №0000822300/0 обґрунтованими виходячи з наступного.

Як слідує з акту перевірки від 15.08.2008 року №359/23/33414908 порушення  позивачем п.4.1.1. п. 4.1. ст. 4, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, полягає в тому, що до декларації про прибуток підприємства за І півріччя 2007 року до доходу від реалізації товарів, робіт, послуг не повністю включено отриманий товариством дохід, окрім того в порушення п.п. 5.3.1. п.5.3. ст. 5 Закону в тому, що підприємством в декларації на прибуток завищено суму амортизаційних відрахувань. В результаті даних порушень, товариством в супереч п. 3.1. ст. 3 Закону занижено податкове зобов’язання по податку на прибуток в сумі 35784 грн.

Судом по справі встановлено, що сума заниженого податкового зобов’язання (35784 грн.) складається з суми збільшення податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 29218 грн., за наслідками зняття під час перевірки амортизаційних відрахувань нарахованих товариством протягом 2007 року та суми 6566 грн. збільшення податкового зобов’язання з податку на прибуток, яка утворюється в результаті збільшення скоригованих валових доходів за 2007 рік на суму 26264 грн. (суму авансового платежу за готову продукцію отриману від ВАТ “Могилів-Подільський консервний завод”). 

Відповідно до п.3.1. ст. 3 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”об’єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку, суму амортизаційних відрахувань.

Згідно ст. 4 Закону, валовий дохід –загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальних формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

П.п.4.1.1. п. 4.1. ст.. 4 Закону визначено, що валовий дохід включає: загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг).

П.п. 11.3.1. п.11.3. ст. 11 Закону визначено, що датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Як вбачається з позовної заяви та пояснень представника позивача, у відповідності до вищезазначених вимог п.п. 11.3.1. п.11.3 ст. 11 Закону, ТОВ “Тульчинський консервний завод”включено до валового доходу авансовий платіж та платіж за вже відвантажену продукцію, від ВАТ “Могилів-Подільській”консервний завод”за 2006 рік в сумі 35637,66 грн.

Судом також встановлено, що в акті перевірки зазначено що в рядку декларації 01.1 декларації на прибуток товариством за 2007 рік до доходу від реалізації товарів, робіт, послуг не включено 26264 грн. Дану розбіжність виявлено при звірці даних декларації з даними підрахунку доходів та отриманих авансів по журнал-головній за відповідний період.      

З метою з’ясування обставин нарахування сум податкових зобов’язань, визначених в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні на підставі висновків акту перевірки та відповідності їх фактичним даним бухгалтерського обліку товариства, суд, згідно ст. 81 КАС України ухвалою від 14 листопада 2008 року призначив по справі судово-економічну експертизу.

Висновком судово-економічної експертизи № 3531 від 27 березня 2009 року, проведеної Вінницьким відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз не підтверджено висновки акту перевірки від 15.08.2008 року №359/23/33414908 щодо заниження податкових зобов’язань по податку на прибуток на 35784 грн.

Суд, оцінюючи вказаний висновок експерта, вважає що він відповідно до ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України є належним та допустимим доказом, оскільки стосується самого предмету доказування.

Погоджуючись із міркуваннями експерта, суд виходить з того, що розбіжність, яка виявлена перевіряючими виникла в результаті включення в акті перевірки всієї суми доходу від реалізації готової продукції ВАТ “Могилів-Подільський консервний завод”без врахування авансового платежу за 4 квартал 2006 року та курсових різніць вартості продукції.

Висновком експерта підтверджено той факт, що у відповідності до  п.п. 11.3.1. п.11.3 ст. 11 Закону, ТОВ “Тульчинський консервний завод”включено до валового доходу авансовий платіж від ВАТ “Могилів-Подільській” консервний завод”за 2006 рік в сумі 35637,66 грн.

Таким чином, документально не підтверджується висновок акту перевірки в частині заниження скоригованого валового доходу ТОВ “Тульчинський консервний завод”в сумі 26264 грн. за 2007 рік, а відтак суд вважає його помилковим.

Відносно встановленого актом перевірки порушення п 5.3.1. п.5.3 ст.5 Закону, яке полягає в завищення суми амортизаційних відрахувань в сумі 116873 грн, що відображено в рядку 07  декларації за 2007 рік, судом встановлено наступне.

Відповідно до п.п.8.1.1. п.8.1. ст.8 Закону під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Якщо підприємство з якихось причин не може працювати на повну потужність, це перед усім припинення виробничої і господарської діяльності, а також заниження обсягів продукції, що випускається, тоді підприємство приймає рішення про консервацію основних засобів.

Відповідно до п. 10 Положення "Про порядок консервації основних виробничих фондів підприємств" №1183 від 28.10.1997 року, затвердженого Постановою КМУ (далі - Положення) з питань проведення консевації основних фондів на підприємстві утворюється комісія на чолі з керівником підприємства.

Згідно п.2 Положення, консервація основних фондів підприємства –це комплекс заходів, спрямованих на довгострокове (але не більше 3-х років) зберігання основних фондів підприємств у разі припинення виробничої та іншої господарської діяльності з можливістю подальшого відновлення їх функціонування.

Як вбачається з п.1 Положення для підприємств, які не мають стратегічного значеня для економіки і безпеки держави, а також не засновані на державній власності, дане Положеня має реукомендаційний характер.

П.п. 8.7.1. ст. 8 Закону передбачено виведення з експлуатації основних фондів будь-якої групи здійснюється на підставі наказу керівника платника податку або у разі їх примусового відчуження чи конфіскації згідно із законом.

Таким чином, з вказаних норм не вбачається обов'язковість виведення з експлуатації основних фондів в зв'язку із припинення виробничої і господарської діяльності, а також заниження обсягів продукції

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону господарська діяльність –будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Погоджуючись із міркуваннями експерта, суд виходить з того, що як вбачається з наведених норм, здійснення підприємницької діяльності спрямоване на отримання доходу, а не прибутку, і відсутність доходу від конкретної, окремо взятої господарської операції, а не прибутку від діяльності підприємства в цілому за певний період, не може свідчити про відсутність у підприємства ознак господарської діяльності.

Окрім того, що в матеріалах справи відсутні документи, якими було б передбачено виведення з експлуатації основних фондів ТОВ “Тульчинський консервний завод”будь-якої групи, у відповідність до п.п.8.7.1. п.8.1 ст. 8 Закону, в матеріалах справи наявні звіт з праці за січень-грудень 2007 року, дорожні листи за 2007 рік, платіжні доручення, якими сплачено за електроенергію в 2007 році, табель обліку використаного робочого часу, які свідчать про ведення товариством господарської діяльності.

Дані обставини повністю підтверджено експертним висновком № 3531 від 27 березня 2009 року.

 В зв’язку з вищевикладеним, суд вважає висновки податкового органу відносно того, що ТОВ “Тульчинський консервний завод”протягом 2007 року не займався виробництвом продукції і основні засоби не використовувались в господарській діяльності помилковими, а відтак і висновок щодо завищення внаслідок цього суми амортизаційних відрахувань.  

Таким чином, з огляду на викладене, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Тульчинському районі від 21.08.2008 року №0000822300/0 про збільшення податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 35784 грн. і 58180 грн. штрафних санкцій є протиправним та підлягає скасуванню.

Частина 2 ст. 19 Конституції України зобов’язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до положень, закріплених ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи те, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам справи, підтверджуються матеріалами справи та сукупністю доказів по справі суд приходить до висновку що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно  ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Квитанцією № ПН906 від 26 серпня 2008 року (а.с.1 т.1) та  платіжним дорученням №147 від 30 грудня 2008 року (а.с. 34б т.2) підтверджено сплату позивачем судового збору в розмірі 3,40 грн. та  2394 грн. витрат, пов’язаних з проведенням судово-економічної експертизи проведеної в межах провадження справи. Таким чином, дані суми підлягають стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Позов задоволити.

Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Тульчинському районі №0000822300/0 від 21.08.2008 року - визнати протиправним та скасувати.

Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю 2397 гри. 40 коп. (дві тсячі триста дев'яносто сім гривень 40 коп.) судових витрат.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

  Повний текст постанови оформлено:  12.05.09 

Суддя/підпис/                                                        Іващук Олена Іванівна