Вирок № 37914838, 27.03.2014, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/12121/13-к

Категорія 60

1-кп/295/29/14

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2014 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира

в складі:

головуючого - судді Костенко С.М.

при секретарі судового

засідання Зелінської І.О.

з участю:

прокурора Примака О.М.

захисника ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження № 12013060010000126 про обвинувачення

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Житомира, громадянина України, освіта вища, одруженого, на утриманні немає неповнолітніх дітей, ПП, проживаючого в АДРЕСА_4, раніше не судимого,

за ст. 368-4 ч.3 КК України,

в с т а н о в и в :

Відповідно до постанови господарського суду Житомирської області від 14 вересня 2012 року ОСОБА_3 призначено ліквідатором ВАТ Українського концерну хмелярства «Укрхміль».

Відповідно до ч.2 ст.25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції до набрання чинності Закону України від 22 грудня 2011 року № 4212-УІ з дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи банкрута.

Арбітражний керуючий (ліквідатор) ОСОБА_3, будучи особою, яка провадить професійну діяльність з наданням публічних послуг, з корисливих мотивів, з використанням наданих йому повноважень 30 травня 2013 року одержав від ОСОБА_4 неправомірну вигоду за наступних обставин.

Так, мешканець м. Бердичева Житомирської області ОСОБА_4 вирішив придбати залишки будівлі хмелекомплексу, розташованого в с. Хмельове Бердичівського району Житомирської області, належного ВАТ Український концерн хмелярства «Укрхміль», що знаходиться у стадії банкрутства, ліквідатором якого є ОСОБА_3 З цією метою, 21 травня 2013 року він звернувся до арбітражного керуючого (ліквідатора) ОСОБА_3

В цей же день, ОСОБА_3, діючи умисно, з корисливих мотивів, будучи особою, яка провадить професійну діяльність, пов'язану із наданням публічних послуг, знаходячись на своєму робочому місці, розташованому за адресою АДРЕСА_1, повідомив ОСОБА_4, що здійснити купівлю залишків будівлі хмелекомплексу за ціною 15 000 грн. та укладання договору купівлі-продажу можливе лише за умови надання йому неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів в сумі 3 000 грн. ОСОБА_4, усвідомлюючи, що укладення договору купівлі-продажу залишків будівлі хмелекомплексу ВАТ Український концерн хмелярства «Укрхміль» можливе лише за умови надання неправомірної вигоди ОСОБА_3, погодився на його умови.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на одержання неправомірної вигоди, особою, яка провадить професійну діяльність, пов'язану з наданням публічних послуг, 30 травня 2013 року о 18 годині 26 хвилин ОСОБА_3, знаходячись на своєму робочому місці, за вищевказаною адресою, передав ОСОБА_4 виготовлений ОСОБА_5, яка не була обізнана із злочинними намірами ОСОБА_3, договір купівлі-продажу від 23 травня 2013 року між керівником ВАТ Український концерн хмелярства «Укрхміль» ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про продаж залишків будівлі хмелекомплексу у с. Хмельове Бердичівського району та акт прийому-передачі указаної будівлі від 24 травня 2013 року згідно договору, за що ОСОБА_4 передав, а ОСОБА_3 одержав неправомірну вигоду в сумі 3 000 грн.

Обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав і пояснив, що до нього, в телефонному режимі звернувся ОСОБА_4 з питанням придбання залишків хмелекомплексу в с. Хмельове Бердичівського району. Він пояснив останньому, що має оглянути зазначене майно і лише в послідуючому вони зможуть повернутися до цього питання. 16 травня вони зустрілися і він повідомив ОСОБА_4 орієнтовну вартість цієї будівлі близько 20 тис. грн. На це ОСОБА_4 повідомив, що має лише 15 тис. грн. і готовий за цю суму придбати її. У зв'язку з виниклою заборгованістю по сплаті за електроенергію, яку ВАТ «Укрхміль» використовував у приміщеннях по вул. Коростишівський,47 та відсутністю коштів на її погашення, він сказав ОСОБА_4, що останній має внести 15 тис. грн. на рахунок підприємства, а 3 тис. грн. має заплатити готівкою. При цьому, він також запропонував ОСОБА_4 виїхати на зазначений об'єкт. Коли ОСОБА_4 дав свою згоду, він йому повідомив, що питання відчуження має бути вирішено комітетом кредиторів і лише після цього погодження можливе укладення договору купівлі-продажу. 28 травня до нього зателефонував ОСОБА_4 і він йому повідомив, що комітет кредиторів дав згоду на продаж цієї будівлі і вони домовилися про зустріч 30 травня, при цьому він повідомив останньому, що продаж будівлі буде здійснено за 15 тис. грн. За його розпорядженням головний бухгалтер підготувала договір купівлі-продажу, акт прийому передачі та приходний касовий ордер на отримання готівкових коштів. 30 травня, після 18 години, ОСОБА_4 прибув до його робочого місця, надав квитанцію про перерахування коштів в сумі 15 тис. грн., а він в свою чергу надав йому договір купівлі-продажу та акт прийому передачі. Після цього, ОСОБА_4 піднявся та пішов на вихід, а він запитав де решта коштів. ОСОБА_4 повернувся, надав йому гроші і наполягав на тому, щоб він їх перерахував. Він гроші перерахував і поклав до шухляди столу бухгалтера, а ОСОБА_4 піднявся і пішов до виходу, а він запропонував квитанцію на ці гроші, але ОСОБА_4 сказав що не потрібно і в цей час до кабінету забігли невідомі, як в послідуючому з'ясувалося це були працівники міліції. Ствердив, що зазначені кошти мали бути ним спрямовані на погашення заборгованості за спожиту електроенергію, а не на свою користь. Пояснив, що ТОВ «Технобудком» заволоділо майновим комплексом, який належав ВАТ «Укрхміль» по вул. Коростишівській, однак одне з приміщень «Укрхміль» використовував у здійсненні своєї діяльності. Оскільки між «Укрхміль» та РЕМ не було договору на постачання електроенергії, тому він не мав можливості у безготівковому порядку здійснити оплату цих коштів. Він передавав гроші за спожиту електроенергію ОСОБА_6, керівнику ТОВ «Технобудком», який і сплачував зазначені кошти РЕМ. Просить його виправдати.

Незважаючи на невизнання своєї вини, вина обвинуваченого знайшла своє підтвердження дослідженими при судовому розгляді доказами, а саме показами свідків та письмовими доказами.

Допитаний в судовому засіданні 02 вересня 2013 року свідок ОСОБА_4 пояснив, що він разом зі своїм знайомим займався купівлею залишків будівель для подальшого перепродажу будівельних матеріалів. А тому він разом з товаришем приїхали до одного з сіл Бердичівського району і виявили зруйновану будівлю хмелесушарки, вона була з червоної цегли, зі зруйнованим дахом, але з брусами перекриття. Товариш дав йому номер телефону ОСОБА_3 і він з ним зв'язавшись, домовився про зустріч. Перша їх зустріч відбулася 12 травня, під час якої вони познайомилися і він озвучив своє бажання придбати ці залишки будівлі. В 20-х числах травня вони зустрілися вдруге та ОСОБА_3 повідомив, що вартість будівлі буде становити 15 тис. грн., а 3 тис. грн. він має надати йому готівкою, оскільки ця готівка йому необхідна для сплати інших платежів. Розмова відбувалася спокійно, вимагання не було. В послідуючому, вони зустрілися 30 травня і він передав ОСОБА_3 квитанцію про сплату 15 тис. грн. та 3000 грн. готівкою. Після цього до кабінету зайшли працівники міліції. Зазначив, що до міліції звернувся за порадою свого товариша, оскільки йому не сподобалося, що слід платити готівкою, а також те, що ОСОБА_3 не погодився продати об'єкт дешевше. Вказав на те, що якби ціна була меншою, то він в міліцію не звертався. Однак, під час додаткового допиту в судовому засіданні 16 вересня 2013 року свідок ОСОБА_4 зазначив, що при розмові ОСОБА_3 дав йому зрозуміти, що без сплати готівкою 3 тис. грн., угоди не буде. Він погодився на зустріч з ОСОБА_3 30 травня, але його не влаштовувала вимога останнього дати гроші на руки, а тому порадившись зі своїми знайомими, він звернувся до правоохоронних органів, яким повідомив, що ОСОБА_3 вимагає у нього 3 тис. грн. за укладення договору-купівлі продажу залишків будівлі. 30 травня він з'явився у міліцію, де йому було видано помічені гроші в сумі 3 тис. грн., забезпечили його засобами для прослухування і відеозапису зустрічі. Прибувши до робочого місця ОСОБА_3, він надав останньому квитанцію про перерахунок коштів, а ОСОБА_3 дав йому договір купівлі-продажу та акт прийому-передачі. Після цього, він піднявся та пішов до виходу, а ОСОБА_3 запитав де решта грошей і він передав йому 3 тис. грн., які той поклав до шухляди та в цей час зайшли працівники міліції. Ствердив, що зі слів ОСОБА_3 він зрозумів, що якщо він не погодиться на сплату готівкою 3 тис. грн., то договір не буде укладено. При цьому, він розумів, що зазначені гроші ОСОБА_3 вимагає для себе і це він вважав незаконним, а тому і звернувся до правоохоронних органів із заявою. Також свідок зазначив, що 02 вересня 2013 року перед початком судового засідання на нього здійснювала тиск невідома жінка, яка сказала, що люди готові піти на все, щоб допомогти обвинуваченому ОСОБА_3 Зазначені слова він сприйняв як погрозу і з врахуванням того, що має сім'ю та малолітню дитину, змінив свої покази на користь обвинуваченого ОСОБА_3 Але обміркувавши він вирішив дати суду правдиві покази і ствердив, що слова ОСОБА_3 про те, що якщо не буде готівки то не буде угоди, він розумів як дачу хабара.

Оскільки під час судового розгляду, з боку обвинуваченого ОСОБА_3, зафіксовано тиск на свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_6, у зв'язку з чим судом виносилися попередження, суд бере до уваги покази свідка ОСОБА_4, дані ним під час судового розгляду 16 вересня 2013 року. Крім того, ці покази свідка ОСОБА_4 є ідентичними за змістом з дослідженої в судовому засіданні його заяви до правоохоронних органів про протиправні дії обвинуваченого ОСОБА_3 (крим. пров-я т.1 а.с.2-5).

Свідок ОСОБА_8 пояснив, що з ОСОБА_4 він знайомий багато років. Оскільки він будував будинок, тому шукав цеглу, а саме бувшу у використанні. Через мережу Інтернет він знайшов приміщення яке продавалося і там було зазначено номер телефону, за яким він подзвонив і в такий спосіб дізнався про ОСОБА_3, з яким і обговорювали це питання. В послідуючому, він домовився з ОСОБА_4 про те, що останній буде займатися цими питаннями, на що той погодився. Вони разом їздили на цей об'єкт і з врахуванням того, що залишилося від будівлі, він надав ОСОБА_4 15 тисяч грн. Від ОСОБА_4 він дізнався, що останній зустрічався з ОСОБА_3, який сказав про необхідність заплатити готівкою ще додатково 3-5 тисяч грн., при цьому йому було не цікаво на що підуть ці кошти, оскільки він готовий був заплатити їх, навіть якщо це був хабар, оскільки його цікавив лише кінцевий результат, а саме придбати ці залишки будівлі. Він особисто не радив ОСОБА_4 звертатися в міліцію, це була особиста ініціатива останнього. Він попросив ОСОБА_4 заплатити зі своїх коштів, а він мав їх потім йому повернути. Договір купівлі-продажу залишків будівлі йому передав ОСОБА_4 і цим майном він вже розпорядився.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснила, що 30 травня вона гуляла зі своєю дитиною. Знаходячись біля приватного будинку по вул. Домбровського, з вікна на першому поверсі вилетіли грошові кошти, номіналом по 100 та 200 гривень, їх кількість була не мала. Що знаходилося в даному будинку і хто викинув ці гроші їй не відомо, вона була лише свідком того, що ці гроші викинули з вікна та про їх номінальну вартість і кількість.

Свідок ОСОБА_10 пояснив, що він є директором ТОВ «Технобудком». Зазначив, що жодних спільних видів діяльності його товариство з ТОВ «Укрхміль» не здійснює. Жодних зустрічей з ОСОБА_3 по питанню сплати електроенергії він не мав і цих питань товариство не вирішувало, останнього він знає як арбітражного керуючого. Мав місце одиничний випадок коли на рахунок товариства надійшли кошти, але він не пам'ятає чи від «Укрхміль» чи від ОСОБА_3, він дав розпорядження з'ясувати що це за кошти. Йому було відомо, що на площадці комплексу по вул. Коростишівській,47 знаходиться частина приміщення, яку використовував «Укрїміль». ТП по якій забезпечувалася подача електроенергії знаходиться на балансі його товариства. Ним дійсно було надано розпорядження ОСОБА_6, який працював директором по виробництву, звернутися з листом до РЕМ про відключення електроенергії. Розпоряджень ОСОБА_6 про укладення договору оренди про передачу лічильника він не надав і без його дозволу, останній не мав права їх укладати, оскільки це не входить в коло його обов'язків, останній вирішував лише виробничі питання товариства. Також він не давав вказівок про укладення будь-яких договорів оренди з ВАТ «Укрхміль». Розрахунки за використану електроенергію здійснювало лише його товариство, на підстави договору з РЕМ.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив, що з 2006 по жовтень 2013 року він працював виконавчим директором ТОВ «Технобудком». Зазначив, що на території комплексу по вул. Коростишівський була база ВАТ «Укрхміль», а саме гранулятор та складські приміщення, однак чи використувалися за призначенням ці приміщення в 2012-2013 роках йому невідомо. Він не вирішував питання з ОСОБА_3 з приводу сплати за електроенергію, оскільки зазначені питання не входять в коло його обов'язків і ніколи особисто претензій з цього приводу не висував. За період 2012-2013 років ОСОБА_3 жодного разу не сплачував готівкові кошти за спожиту електроенергію. Фінансовими питаннями товариства займався лише директор ОСОБА_10. Договорів оренди про передачу лічильника він не укладав, оскільки не мав на це повноважень, крім того, лічильник є власністю товариства. Також ствердив, що ні ОСОБА_3, ні треті особи йому ніколи не передавали готівкові кошти за електроенергію, оскільки він не займався фінансовими питаннями товариства. Щодо оглянутого в судовому засіданні акту прийому-передачі лічильника пояснив, що підпис в акті схожий на його, але лічильник він ніколи не передавав, а його підпис міг засвідчувати лише показники лічильника. Звідки у ОСОБА_3 зазначений акт йому невідомо.

Протоколом від 29 травня 2013 року про прийняття заяви ОСОБА_4 про протиправні дії ОСОБА_3

(крим. пров-я т.1 а.с.2-3)

Протоколом огляду, позначення та вручення грошових коштів від 30 травня 2013 року оглянуто грошові кошти в сумі 3000 грн., а саме двадцять купюр номіналом по 100 грн. та п'ять купюр номіналом 200 грн., дані купюри відкопійовано та позначено спеціальним барвником, які при просвічуванні лампою випромінюють ультрафіолетове освітлення. Зазначені грошові кошти вручено ОСОБА_4

(крим. пров-я т.1 а.с.36-37)

Протоколом огляду місця події від 30 травня 2013 року, в присутності понятих, за участю спеціаліста проведено огляд офісного приміщення АДРЕСА_1 та прилеглої території. Під час огляду вилучено грошові кошти в сумі 3000 грн., змиви з рук тощо.

(крим. пров-я т.1 а.с.38-47)

Безпосередньо в судовому засіданні переглянута інформація зафіксована на оптичний диск щодо перебігу огляду місця події від 30 травня 2013 року.

(крим. пров-я т.1 а.с.49)

Протоколом про результати контролю за вчиненням злочину від 30 травня 2013 року зафіксовано проведені слідчі дії.

(крим. пров-я т.1 а.с.40-52)

Договір купівлі-продажу від 23 травня 2013 року між ВАТ Український концерн хмелярства «Укрхміль» та ОСОБА_4 Акт приймання-передачі від 24 травня 2013 року.

(крим. пров-я т.1 а.с.59-60)

Протоколом за результатами проведення оперативно-розшукового заходу від 21 червня 2013 року зафіксовано прибуття ОСОБА_4 до офісного приміщення в АДРЕСА_1, де останній зустрівся з ОСОБА_3 Між останніми відбулася розмова та передача паперів і грошових коштів.

(крим. пров-я т.1 а.с.79-83)

Протоколом огляду місця події від 05 червня 2013 року оглянуто залишки будівлі с. Білоцерківка Бердичівського району, належне ВАТ Український концерн хмелярства «Укрхміль».

(крим. пров-я т.1 а.с.99-108)

Висновком криміналістичної експертизи № 1/926 від 20 червня 2013 року надані банкноти НБУ номіналом 200 грн. в кількості п'ять штук та номіналом 100 грн. в кількості 20 штук виготовлені з дотриманням вимог, щодо виготовлення аналогічних банкнот, що знаходяться в офіційному обігу. На поверхні зазначених банкнот наявні додаткові маркування, які спостерігають в ультрафіолетових променях.

(крим. пров-я т.1 а.с.114-123)

Висновком хімічної експертизи № 2/499 від 26 червня 2013 року на представлених банкнотах встановлено наявність нашарування спеціальних хімічних речовин із люмінесценцією жовто-зеленого кольору, а також нашарування спеціальних хімічних речовин із люмінесценцією біло-блакитного кольору у вигляді напису «Х». На змивах з рук ОСОБА_3 встановлено наявність нашарування спеціальних хімічних речовин із люмінесценцією жовто-зеленого кольору. Спеціальні хімічні речовини із люмінесценцією зелено-жовтого кольору, виявлені зі змивів з рук ОСОБА_3 та зі зразками препарату мають спільну родову належність.

(крим. пров-я т.1 а.с.129-146)

Висновком почеркознавчої експертизи № 1/1034 від 21 червня 2013 року підписи розташовані в договорі купівлі-продажу в графа «Продавець» та в акті прийому-передачі в графі «Передав» виконані ОСОБА_3

(крим. пров-я т.2 а.с.18-22)

Висновком технічної експертизи № 1/1026 від 21 червня 2013 року відбиток печатки ВАТ Український концерн хмелярства «Укрхміль» у договорі купівлі-продажу від 23 травня 2013 року та у акті приймання-передача залишків будівлі хмелекомплексу виконаний печаткою ВАТ Український концерн хмелярства «Укрхміль».

(крим. пров-я т.2 а.с.28-34)

Повідомленням Житомирського РЕМ від 27.06.2013 року № 4180 договір про постачання електроенергії між Житомирським РЕМ та ВАТ Український концерн хмелярства «Укрхміль» було розірвано в 2012 році, відповідно заборгованість за спожиту електроенергію відсутня.

(крим. пров-я т.2 а.с.70)

Відповідно до Інвентаризаційного опису № 1 від 19 листопада 2012 року майна ВАТ Український концерн хмелярства «Укрхміль», складеного ліквідатором ОСОБА_3 наявне майно - залишки хмелесушки, вартість якого ліквідатором не визначена.

(крим. пров-я т.2 а.с.187-189)

Згідно акту від 27 травня 2013 року № 16297019-08-04-0579.13 ТОВ «Промсервісдіагностика» огляду залишків приміщення ВАТ Український концерн хмелярства «Укрхміль» с. Білоцерківка Бердичівського району виявлена придатна цегла в орієнтованій кількості 35 000 штук. Вартість якої становить 28 000 грн.

(крим. пров-я т.2 а.с.194, 198-202).

За повідомленням Половецької сільської ради від 25.07.2013 року хутір Білоцерківка в 1969 році було перейменовано в с. Хмельове Бердичівського району Житомирської області.

(крим. пров-я т.2 а.с.180)

З дослідженої в судовому засіданні ухвали господарського суду Житомирської області від 05 лютого 2013 року суд застосував в частині продажу майна у справі про банкрутство ВАТ Український концерн хмелярства «Укрхміль» положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції Закону від 22.12.2011 року зі змінами та доповненнями та зобов'язав ліквідатора ОСОБА_3 забезпечити належне виконання вимог вищевказаного Закону.

(суд. пров-я а.с.221-223).

Суд критично оцінює доводи обвинуваченого та розцінює їх як намагання уникнути кримінальної відповідальності та пом'якшити свою участь у вчиненому.

Вина обвинуваченого ОСОБА_3 доведена показами свідків, дослідженими письмовими доказами.

Так, згідно з рішеннями господарського суду Житомирської області ліквідатора ОСОБА_3 зобов'язано провести інвентаризацію майнових активів банкрута, віднесених до ліквідаційної маси. При цьому, застосовано в частині продажу майна положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції Закону від 22.12.2011 року зі змінами та доповненнями та зобов'язано ліквідатора ОСОБА_3 забезпечити належне виконання заходів, передбачених ст. ст. 43,44,49-52,54-58,60-66,68-70 зазначеного Закону.

Відповідно до вимог ст. 43 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції Закону від 22.12.2011 року зі змінами та доповненнями - майно, яке підлягає реалізації у ліквідаційній процедурі, оцінюється ліквідатором.

Як вбачається з дослідженого в судовому засіданні інвентаризаційного опису № 1 від 19 листопада 2012 року, місце перевірки в тому числі с. Хмельове Бердичівського району, вартість залишків хмелесушки ліквідатором ОСОБА_3 визначена не була, незважаючи на те, що останній згідно із законодавством зобов'язаний був здійснити його оцінку.

Відповідно до вимог вищевказаного Закону та обов'язків покладених на ліквідатора, вибір способів продажу активів здійснюється ліквідатором з метою забезпечення його відчуження за найвищою ціною.

Як вбачається з досліджених судом матеріалів оперативно-розшукових заходів, ОСОБА_3 повідомляв ОСОБА_4, що вартість залишків будівлі, а саме цегли, становить не менше 30 тисяч грн. і що він міг її продати за 20 тисяч і більше.

Зазначені обставини свідчать про те, що ОСОБА_3 достовірно знаючи реальну вартість залишків будівлі, свідомо продав його за ціною удвічі нижчої реальної вартості, тобто діяв в інтересах ОСОБА_4

Безпідставними є твердження обвинуваченого ОСОБА_3 про необхідність одержання 3 тис. грн. саме готівкою, оскільки за умови проведення розрахунку у безготівковій формі ліквідатор, як керівник банкрута вправі розпоряджатися коштами, у тому числі шляхом зняття з рахунку товариства, переведення їх у готівку, оскільки технічні та правові обмеження на таку суму відсутні.

Крім того, проводячи 27 травня 2013 року через комітет кредиторів можливість реалізації залишків будівлі за 15 тисяч грн. ОСОБА_3 вказав, що зазначена будівля занедбана, знаючи, що її реальна вартість у двічі більша. При цьому, не повідомляв комітету кредиторів про нібито наявну заборгованість по використанню електроенергії і що покупцем ОСОБА_4 для цих цілей будуть надані готівкові кошти в сумі 3000 грн.

Під час допиту свідок ОСОБА_4 ствердив, що пропозицію ОСОБА_3 про сплату готівкових коштів, він сприйняв як хабар і розумів, що в разі їх несплати, договір купівлі-продажу укладеним не буде.

Твердження обвинуваченого ОСОБА_3 про те, що він двічі 30 травня 2013 року пропонував ОСОБА_4 оформити квитанцію про одержання ним готівкових коштів в сумі 3000 грн. спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так, з матеріалів оперативно-розшукових заходів від 30 травня 2013 року вбачається, що в ході спілкування ОСОБА_4 надав ОСОБА_3 квитанції про сплату 15 тис. грн. ОСОБА_3 наголосив про те, що у ОСОБА_4 з'явилися конкуренти, які готові заплатити більше, однак він продасть майно саме йому, при цьому запитав у останнього «чи він повністю готовий». Після цього, ОСОБА_3 сказав, що «цегли там на 30 тисяч». В послідуючому, ОСОБА_3 передав ОСОБА_4 договір та акт, запитавши чи потрібна накладна, на що останній сказав, що «нехай буде». В свою чергу, ОСОБА_4 отримавши зазначені документи сказав, що йде, а ОСОБА_3 запитав «де решта». Після цього, ОСОБА_4 передав кошти. Надалі ОСОБА_3 знову запитав «треба накладна і це Ваші квитанції». ОСОБА_4 забрав квитанції про сплату 15 тис. грн. та в цей час зайшли працівники міліції. Отже, в розмові ОСОБА_3 пропонував накладну та повернення квитанції про сплачені ОСОБА_4 коштів, а квитанцію до приходного касового ордеру про оприбуткування 3000 грн. не пропонував. В своєму розумінні накладна є обліково-фінансовим документом і є документом про прийняття, видачу чи відправлення матеріальних цінностей, отже стосується лише предмету договору купівлі-продажу залишків будівлі, придбаної ОСОБА_4

Відповідно до вимог бухгалтерського обліку оприбуткування готівкових коштів оформляється прибутковим касовим ордером, а квитанція до прибуткового касового ордеру видається покупцю.

Як пояснював в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3, він надав вказівку бухгалтеру ОСОБА_5 виписати прибутковий касовий ордер на суму 3000 грн. Зазначені покази обвинуваченого підтвердила і свідок ОСОБА_5 Однак, з переглянутого в судовому засіданні відеозапису огляду місця події від 30 травня 2013 року ОСОБА_3, який мав достатній час, висував велику кількість версій щодо отриманих коштів від ОСОБА_4, але про наявність прибуткового касового ордеру та факт про видачу квитанції зазначеного касового ордеру ОСОБА_4 не повідомляв. А тому, наявний в кримінальному провадженні прибутковий касовий ордер, який ОСОБА_3 надав вже в ході досудового розслідування, не може вважатися належним доказом, крім цього, зазначений документ не має підпису особи яка його склала і квитанція до нього покупцю ОСОБА_4 не вручалася.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_11 стверджували про неодноразове наполягання виконавчим директором ТОВ «Технобудком» ОСОБА_6 на сплаті ВАТ «Укрхміль» коштів за спожиту електроенергію, при цьому зазначали, що договірних відносин між ТОВ «Укрхміль» та ТОВ «Технобудком» щодо взаєморахунків за користування електроенергії не було і офіційних листів від зазначеного підприємства вони не бачили. Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 зазначені факти категорично заперечив. А допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 стверджував, що жодних правовідносин між його товариством та ТОВ «Укрхміль» не було. Вимоги до ТОВ «Укрхміль» про сплату за електроенергію не висувалися.

З огляду на наведене, суд не бере до уваги покази свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_11, оскільки зазначені свідки є підлеглими особами ліквідатора ОСОБА_3, тобто зацікавленими особами та їх покази спростовано показами свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_10 і відсутністю документів про договірні відносини між ТОВ «Укрхміль» та ТОВ «Технобудком» щодо взаєморахунків за користування електроенергії.

Оцінюючи докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що обвинувачений ОСОБА_3, будучи обізнаним у законодавстві України про банкрутство, ухвалами господарського суду Житомирської області зобов'язаний дотримуватися вимог Закону у ліквідаційний процедурі, зазначені вимоги проігнорував. Зокрема, в порушення вимог ст. ст. 43,44 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції Закону від 22.12.2011 року зі змінами та доповненнями, знаючи реальну вартість залишків будівлі, провів її через комітет кредиторів удвічі меншою від реальної вартості. Про надходження готівкових коштів зазначений комітет не повідомляв. В послідуючому, за відсутності правовідносин з питань електроенергії, дав вказівку бухгалтеру ОСОБА_5 на рахунок ТОВ «Технобудком» від його імені перерахувати 3000 грн., тобто в такий спосіб намагався створити собі штучне алібі і штучно реалізувати законне походження однієї зі своїх версій, які він висував при досудовому розслідуванні. Дії обвинуваченого ОСОБА_3, при укладенні договору купівлі-продажу з ОСОБА_4, за ціною вигідною для останнього, були спрямовані на одержання неправомірної вимоги та штучного створення законності реалізації залишків будівлі та видаванням інтересів підприємства-банкрута за власні - корисливі.

Виходячи з наведеного, суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_3 доведеною повністю та кваліфікує його умисні дії за ст. 368-4 ч.3 КК України, які виразилися в одержанні особою (арбітражним керуючим), яка провадить професійну діяльність, пов'язану з наданням публічних послуг, неправомірної вигоди для себе за вчинення дій з використанням наданих їй повноважень в інтересах того, хто надає таку вигоду.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд виходить із загальних засад призначення покарання - ст. 65 КК України, та враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який згідно з ч.3 ст.12 КК України відноситься до злочину середньої тяжкості, дані про особу обвинуваченого, і обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.

Обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3, судом не встановлено.

При цьому суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_3 раніше не судимий, хворіє на тяжку хворобу.

З врахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню інших злочинів, суд обирає йому покарання в межах санкції статті.

Процесуальні витрати, пов'язані з залученням експертів для проведення експертиз, суд в порядку ст. 122 КПК України, стягує з обвинуваченого ОСОБА_3

Питання щодо речових доказів, суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 371, 373, 374 КПК України, суд, -

з а с у д и в :

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 368-4 ч.3 КК України і призначити йому покарання за цим законом - у вигляді штрафу в розмірі п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 000 (вісімдесят п'ять тисяч) грн., з позбавленням права займатися діяльністю арбітражного керуючого строком на - 2 (два) роки.

Запобіжний захід, до набрання вироком законної сили залишити обвинуваченому ОСОБА_3 попередній - особисте зобов'язання.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 процесуальні витрати, пов'язані з залученням експертів для проведення судових експертиз, в загальній сумі - 1369,64 грн.( крим. пров-я т.1 а.с.123,146, т.2 а.с.22,34)

Речові докази: грошові кошти в сумі 3000 грн., у кількості 20 купюр номіналом по 100 грн. та 5 купюр номіналом по 200 грн., які зберігаються УМВС України в Житомирській області - повернути ОСОБА_4 (т.2 а.с.77-78); експериментальні змиви з рук ОСОБА_3, відображені на вологі серветки, чистий зразок серветки, зразки на папері А4 люмінесцентного олівця та препарату «Промінь-1», які зберігаються в УМВС України в Житомирській області - знищити (т.2 а.с.77-78); документи, вилучені під час досудового розслідування - зберігати в матеріалах кримінального провадження (т.2 а.с.162-163).

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд м. Житомира протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Головуючий: