Ухвала суду № 37912038, 19.03.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/1633/13-ц Головуючий у І інстанції Шинкар А.О.Провадження № 22-ц/780/900/14 Доповідач у 2 інстанції Сушко Л.П.Категорія 36 19.03.2014

УХВАЛА

Іменем України

19 березня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі :

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Лащенка В.Д., Кулішенка Ю.М.

при секретарі: Химинець Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2013 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Броварської міської державної нотаріальної контори Київської області, третя особа: комунальне підприємство Броварської міської ради Київської області "Броварське бюро технічної інвентаризації" про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним, зміну часток у праві спільної часткової власності, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2013 року позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом, та з урахуванням уточнених позовних вимог просила визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1, видане 05.03.1997 року Броварською міською державною нотаріальною конторою на ім'я ОСОБА_3 визнати домоволодіння по АДРЕСА_1 - двохквартирним; визнати за нею право власності на 18/25 частини вказаного домоволодіння, а за відповідачем - на 7/25 частини; визнати рівними частки земельної ділянки площею 300 кв.м., що знаходиться у спільній сумісній власності сторін; зобов'язати відповідача усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 100 кв.м. та привести її в попередній стан, придатний для використання; стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 3000 гривень та судові витрати. Посилаючись на те, що їй та відповідачу на праві спільної часткової власності по 1/2 частині кожному належить житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1. У 1994-1995 рр. вона, за власні кошти та за згодою співвласника ОСОБА_4, здійснила прибудови до належної їй частини будинку та переобладнала нежитлові приміщення в житлові, внаслідок чого збільшилась житлова площа її частини будинку до 56,5 кв.м., а житлова площа всього будинку - до 77,3 кв.м. Зазначені прибудови та переобладнання були легалізовані рішенням виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області № 243 від 17.10.1995 року. посилаючись на проведені нею прибудови та переобладнання в будинку, просить змінити розмір часток, визнавши за нею право власності на 18/25 частини вказаного домоволодіння, а за відповідачем - 7/25 частини, відповідно до розрахунку часток, проведеного КП БМР «Броварське бюро технічної інвентаризації», а також просить суд визнати, належний сторонам на праві спільної часткової власності житловий будинок по АДРЕСА_1, двохквартирним, оскільки відповідач відмовляється подати до компетентних органів заяву про надання будинку статусу двохквартирного.

Крім того, позивач, зазначає, що земельна ділянка площею 300 кв.м., на якій побудований будинок, належить сторонам в рівних частинах: по 150 кв.м. кожному. Її частина будинку займає земельну ділянку площею 50 кв.м., а рештою частиною земельної ділянки площею 100 кв.м. відповідач перешкоджає користуватись, тому просить визнати рівними частки земельної ділянки площею 300 кв.м., що знаходиться у спільній сумісній власності сторін відповідно до ч. 5 ст. 89 ЗК України, зобов'язати відповідача усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 100 кв.м. та привести її в попередній стан, придатний для використання.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2013 року позов задоволено частково, змінено частки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у праві спільної часткової власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 визнато право власності на 18/25 частини вказаного домоволодіння, а за ОСОБА_3 визнато право власності на 7/25 частини вказаного домоволодіння, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати в частині відмови в задоволені позовних вимог, та ухвалити нове рішення яким визнати рівними частки земельної ділянки 300 кв. м, що знаходяться у спільній сумісній власності співвласників будинку по 150 кв.м. за кожним співвласником, зобов'язати відповідача усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою та зобов'язати відповідача відшкодувати половину витрат на виготовлення документів МБТІ, оплатити судові витрати за суд першої та апеляційної інстанції, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, на неправильне встановлення обставин справи, які мають значення для справи, порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що позов в частині зміни часток у власності сторін заявлений правомірно, оскільки прибудови та переобладнання будинку проведені ОСОБА_2 за власний рахунок, за згодою іншого співвласника та з дозволу виконкому Броварської міської ради.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч.3 ст. 357 ЦК України, співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна.

Відповідно до роз'яснень, наданих у п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991 року № 7 з послідуючими змінами, при розгляді спорів між учасниками спільної часткової власності на жилий будинок про зміну часток суди повинні враховувати, що такі вимоги можуть бути задоволені, якщо учасник спільної власності збільшить в ньому за свій рахунок корисну площу будинку (жилих і підсобних його приміщень) шляхом прибудови, надбудови або перебудови, проведеної з дозволу виконкому місцевої Ради народних депутатів і за згодою решти учасників спільної власності.

Згідно листа КП БМР «Броварське бюро технічної інвентаризації» в якому розраховані частки сторін, приміщення 1-1,1-2,1-3,1-4,1-5 загальною площею 31,3 кв.м., сарай «Г», ? ч. огорожі «N» становлять 7/25 часток будинку; приміщення 2-1,2-2,2-3,2-4,2-5,2-6,2-7,2-8,2-9 загальною площею 84,2 кв.м., сарай з погрібом «Б», вбиральня «Б», ? ч. огорожі «N» становлять 18/25 часток будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Встановлено, що житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 належить сторонам на праві спільної часткової власності: ОСОБА_2 є власником 1/2 частини вказаного будинку на підставі рішення Броварського районного народного суду Київської області від 12.07.1972 року, а ОСОБА_3 - власником 1/2 частина цього будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 05.03.1997 року Броварською міської державною нотаріальною конторою Київської області.

У 1994-1995 рр. позивач здійснила прибудови до належної їй частини будинку та переобладнала нежитлові приміщення в житлові, внаслідок чого збільшилась житлова площа її частини будинку - 56,5 кв.м., а загальна - 84,20 кв.м.

Рішенням виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області № 243 від 17 жовтня 1995 року, ОСОБА_2 оформлено технічну документацію на самовільно прибудовану до частини житлового будинку по АДРЕСА_1: веранду, ванну розміром 1,90 х 5,50 м., веранду, кухню, коридор розміром 3,07 х 8,20 м., переобладнані нежитлові площі 9,5 кв.м. (приміщення 2-6) та 7,4 кв.м. (приміщення 2-7) в житлові, враховуючи згоду співвласника ОСОБА_4, суміжного землекористувача ОСОБА_5

З урахуванням наведеного, суд дійшов вірного висновку, що позов заявлений правомірно в частині зміни часток у власності сторін, позовні вимоги ґрунтуються на чинному законодавстві, доведені матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що позовні вимоги в частині визнання житлового будинку по АДРЕСА_1 двоквартирним, визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсним, визнання рівними часток земельної ділянки площею 300 кв.м., усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою площею 100 кв.м., стягнення моральної шкоди в розмірі 3000 гривень, виходять за межі компетенції суду та недоведені позивачем належними доказами.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Згідноч.2 та ч.3 ст.152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно ч. 1ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 1, ч.2 та ч.3ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Статтями 10, 11, 60 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Судом встановлено, що позивачем не надано доказів, які б підтвердили право власності позивача на спірну земельну ділянку та порушення її інших права та інтересів.

З урахуванням наведеного, суд дійшов вірного висновку, що позов заявлений не правомірно в частині позовних вимог щодо визнання житлового будинку по АДРЕСА_1 двоквартирним, визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсним, визнання рівними часток земельної ділянки площею 300 кв.м., усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою площею 100 кв.м., стягнення моральної шкоди в розмірі 3000 гривень, зазначені вимоги не ґрунтуються на вимогах закону не доведені та не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 209, 218, 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: