Ухвала суду № 37911932, 24.03.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/9588/13-ц 24.03.2014 24.03.2014 24.03.2014

Провадження №22-ц/784/573/14

Головуючий у першій інстанції-Губницький Д.Г.

Категорія 46 Доповідач апеляційної інстанції- Кутова Т.З.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої - Кутової Т.З.,

суддів - Буренкової К.О., Крамаренко Т.В.,

із секретарем судового засідання - Романенко Ю.О.,

за участю : представника позивача ОСОБА_2. та відповідачки ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_4

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18 грудня 2013 року у цивільній справі за позовом

ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів,

У С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2013 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про зменшення розміру аліментів.

Позивач зазначав, що за рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 6 липня 2010 року він є платником аліментів на сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ? частини всіх видів заробітку, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та за рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 травня 2013 року є платником аліментів на сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 960 грн. щомісячно.

ОСОБА_4 посилаючись на те, що проживає з батьками пенсіонерами та також надає їм матеріальну допомогу, просив зменшити розмір аліментів на обох дітей.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18 грудня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просив рішення скасувати та стягнути з нього по 1/6 частин всіх видів заробітку на кожну дитину, посилаючись на ті ж обставини, що були підставою його позову, а також на те що на його утриманні знаходяться батьки пенсіонери.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. ст. 180, 183 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Частка заробітку (доходу), матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Згідно статті 192 СК Україні розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.

Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, які містяться у пункті 17 постанови № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів на одну дитину, за жодних обставин, не може бути меншим, ніж зазначений у частині 2 ст. 182 СК України.

Відповідно до частини 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених ст. 184 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що з відповідача за рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 6 липня 2010 року стягнуто аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ? частини всіх видів заробітку, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

За рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 травня 2013 року на користь ОСОБА_5 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 стягнуто 960 грн. щомісячно. (а.с.3,4). Однак рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 24 лютого 2014 року, яке надано в судовому засіданні апеляційної інстанції вказане рішення Місцевого суду змінено та з відповідача стягнуто на користь ОСОБА_5 на утримання сина ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти в розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку з зазначенням законодавчо встановленого мінімуму.

Аліменти у вказаному розмірі стягнуто з урахуванням відрахувань з заробітної плати -аліментів на іншу малолітню дитину, сімейного та матеріального стану позивача. Враховано судом і розмір прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку та мінімальний розмір аліментів, визначений ст. 182 СК України.

Звертаючись у 2013 році з позовом про зменшення розміру аліментів до 1/6 частини всіх видів заробітку на кожну дитину щомісячно, ОСОБА_4 не довів зміни свого матеріального або сімейного стану та стану здоров'я учасників аліментних правовідносин в значній мірі. Так, загальний розмір аліментних стягнень на двох дітей з позивача (14 +1/6) не перевищує 50 % його заробітної плати. Не довів позивач і наявність аліментних зобов'язань щодо інших членів своєї сім'ї, зокрема батьків.

Той факт, що позивач піклується про своїх батьків, не може бути достатньою підставою для зменшення аліментів до 1/6 частини всіх видів заробітку на дитину, оскільки батьки отримують державну пенсію (а.с. 46-47).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем обставин, визначених ст. 192 СК України як підстав зміни розміру аліментів, та вірно відмовив в позові.

Оскільки висновки суду першої інстанції відповідають вимогам сімейного законодавства, а апеляційна скарга не містить доводів, які б їх спростовували чи доводили б порушення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 -відхилити, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча:

Судді: