Рішення № 37910476, 28.03.2014, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/22855/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2014 року Хмельницький міськрайонний суд в складі:

головуючої - судді Демінської А.А.,

з участю секретаря судового засідання Підвальної Є.З.,

представника позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницький цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, -

в с т а н о в и в :

В листопаді 2013 року позивач звернулася до суду з вище вказаним позовом, в якому просила, з урахуванням уточнених позовних вимог, стягнути з відповідача на її користь ? частину коштів, внесених нею ВАТ «Ерсте Банк» на погашення кредиту в період з 1.04.2009 року по 26.03.2012 року, в розмірі 33315,36 доларів США, що по офіційному курсу Національного банку України 9,6994 грн. за 1 долар США становить 323139 грн.; ? частину коштів, внесених нею АКІБ «УкрСиббанк» на погашення кредиту в розмірі 15564 доларів США, що по офіційному курсу Національного банку України 9,6994 грн. за 1 долар США становить 150961,46 грн.; 174225 грн. - половину вартості квартири АДРЕСА_1 як спільної власності подружжя.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав і просить їх задовольнити з мотивів, викладених в позовній заяві.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечив і просить в його задоволенні відмовити в повному обсязі. Пояснив, що квартира АДРЕСА_1 не є спільною власністю подружжя, оскільки придбана за кошти, які були взяті в кредит ОСОБА_4 і передані подружжю ОСОБА_3 в позику; квартира була придбана для ОСОБА_4 і позивач знала про це. Крім того, кошти, сплачені на погашення кредиту в ВАТ «Ерсте Банк», були взяті на придбання квартири по АДРЕСА_3, однак зазначену квартиру позивач обміняла в майбутньому на частину квартири по АДРЕСА_4, яка відійшла їй як її частка у спільному майні подружжя згідно укладеного між сторонами договору про поділ майна, - тим самим в разі стягнення цих коштів з відповідача позивач фактично отримала б свою частку в одному і тому ж майні двічі. Кошти, сплачені на погашення кредиту в АКІБ «УкрСиббанк», були внесені за автомобіль, який оформлений на позивача і на який відповідач не претендує, крім того, кредит за автомобіль погашався і за рахунок його коштів також, про що свідчать його підписи в квитанціях про сплату за період з 2009 року по 2011 рік.

Заслухавши представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов необхідно задовольнити частково з наступних мотивів.

Судом встановлено, що сторони з 26.11.1994 року по 11.09.2003 року та з 16.11.2004 року по 12.05.2010 року перебували у шлюбі, що підтверджується повторним свідоцтвом про розірвання шлюбу від 7.03.2014 року серії НОМЕР_1, повторним свідоцтвом про розірвання шлюбу від 7.03.2014 року серії НОМЕР_2, витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 7.03.2014 року № 00013567225, витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 7.03.2014 року № 00013567142, копії котрих наявні в матеріалах справи.

За час перебування у шлюбі сторони придбали наступне майно:

§ 22.09.2006 року - квартиру АДРЕСА_1, право власності на котру було зареєстровано на ім'я відповідача. Квартира придбана подружжям за кошти, передані їм для цієї мети ОСОБА_4

§ 6.04.2007 року - автомобіль MERCEDЕS-BENZ А-170, д/н НОМЕР_3, право власності на котрий було зареєстровано за позивачем. Автомобіль було придбано за кошти, отримані в кредит в АКІБ «УкрСиббанк» згідно договору про надання споживчого кредиту № 11138987000 від 6.04.2007 року, укладеного між вказаним банком та позивачем. На погашення заборгованості по кредиту було сплачено 24388,88 грн., що підтверджується заявами на переказ готівки за період з 8.05.2007 року по 21.06.2011 року, копії котрих наявні в матеріалах справи.

§ 8.04.2008 року - квартиру АДРЕСА_3, право власності на котру було оформлено на позивача. Квартиру було придбано за кошти, отримані в кредит у ВАТ «Ерсте Банк» згідно кредитного договору з фізичною особою № 014/1721/2/13169 від 8.04.2008 року, укладеного між вказаним банком та позивачем. На погашення заборгованості по кредиту було сплачено 66630,73 доларів США основної заборгованості, 2118,40 доларів США нарахованих відсотків, 43,87 доларів США нарахованих відсотків за прострочену основну заборгованість, що підтверджується випискою по кредиту № 018170-001 від 15.10.2013 року, копія котрої наявна в матеріалах справи.

Зазначені обставини підтверджуються також кредитним договором з фізичною особою № 014/1721/2/13169 від 8.04.2008 року, договором іпотеки від 8.04.2008 року, договором купівлі-продажу від 8.04.2008 року, договором про надання споживчого кредиту № 11045032000 від 22.09.2006 року, (пункти 1.4, 1.5), договором іпотеки від 22.09.2006 року, довідкою АТ «УкрСиббанк» від 29.01.2014 року за вих. № 246, заявою на видачу готівки 30 від 22.09.2006 року на суму 69000 грн., договору про надання споживчого кредиту № 11138987000 від 6.04.2007 року, свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4, копії котрих наявні в матеріалах справи. Крім того, відповідачем визнається факт укладення за його підписом від імені покупця договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 22.09.2006 року. Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

У відповідності до ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таким чином, вказані квартири та автомобіль були придбані подружжям у спільну сумісну власність. У спільній сумісній власності подружжя перебувала також земельна ділянка площею 1000 кв.м за адресою АДРЕСА_5, право власності на котру було зареєстровано за відповідачем.

11.07.2008 року квартиру АДРЕСА_3 подружжям було обміняно на частину квартири АДРЕСА_4 згідно договору міни, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_5 11.07.2008 року, що підтверджується договором про поділ майна подружжя від 12.11.2010 року (абз. 2 п. 3) та не оспорюється ніким із сторін.

У відповідності до ч. 2 ст. 65 СК України, при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

Таким чином, сторони розпорядилися зазначеним об'єктом права спільної сумісної власності і квартира АДРЕСА_3 із сфери їх власності вибула, а кошти, отримані на її придбання в кредит, внаслідок укладення вище вказаного договору міни фактично увійшли до ціни, сплаченої за квартиру АДРЕСА_4.

12.11.2010 року сторони уклали між собою договір про поділ майна подружжя, за яким домовилися розподілити частину майна подружжя, а саме земельну ділянку площею 1000 кв.м, яка розташована за адресою АДРЕСА_5, - передати у власність ОСОБА_2, а квартиру АДРЕСА_4 - передати у власність ОСОБА_3, тим самим припинивши право спільної сумісної власності на вказане майно. Із пунктів 1, 2, 8 вказаного договору випливає, що ним сторони визначили долю лише цих земельної ділянки та квартири, залишивши неврегульованими питання щодо іншого майна, наявного у них як подружжя на праві спільної сумісної власності.

Згідно ч. 1 ст. 64 СК України, дружина та чоловік мають право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом, як щодо майна, що є їхньою особистою приватною власністю, так і щодо майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Згідно ч. 2 ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

Таким чином, неподіленими між сторонами залишилися наступні речі: автомобіль та квартира АДРЕСА_1.

Згідно ч. 1 ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Однак вимоги про стягнення частини сплачених на погашення кредиту коштів не тотожні вимогам про поділ майна подружжя і не ґрунтуються на нормах СК України щодо правил поділу майна подружжя, на які посилається позивач.

Так, із визначених СК України підстав і правил поділу майна подружжя стороні може бути присуджено грошову компенсацію її частки у спільному майні подружжя в тому разі, якщо позивач просить розподілити таке майно, воно є неподільним, його може бути виділено у власність одному з подружжя зі сплатою іншому компенсації, при чому інший із подружжя не заперечує проти сплати йому такої компенсації за цю частку.

Проте таких позовних вимог щодо автомобіля MERCEDЕS-BENZ А-170, д/н НОМЕР_3 та квартири АДРЕСА_3 у справі заявлено не було, під час судових дебатів згідно ч. 8 ст. 193 ЦПК України не можна збільшувати розмір позовних вимог, а суд самостійно згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України виходити за межі позовних вимог не вправі. Крім того, спірна квартира АДРЕСА_3 із власності сторін вибула, спірний автомобіль зареєстрований за позивачем і її право власності на нього порушено не було. Суми коштів, сплачених на погашення заборгованостей по кредиту, в порядку поділу майна подружжя розподілу не підлягають, оскільки поділено може бути лише наявне на момент поділу майно. За сукупності таких обставин позовні вимоги в частині стягнення ? від сплачених сум коштів на погашення кредитів в ВАТ «Ерсте Банк» та АКІБ «УкрСиббанк» задоволенню не підлягають.

Разом з тим, щодо квартири АДРЕСА_1 позивачем обрано належний спосіб захисту і, оскільки відповідачем не доведено належними та допустимим доказами, що квартира була придбана не подружжям, а ОСОБА_4 (договір купівлі-продажу зазначеної квартири на час розгляду даної справи є дійсним і ніким оспорений, скасований, розірваний не був), - вказана квартира може бути предметом поділу у даній справі як спільне майно подружжя.

Сторони в судовому засіданні погодили вартість квартири АДРЕСА_1 - 348450,00 грн. Таким чином, ? від цієї сум становитиме 174225,00 грн. і вказану суму коштів слід стягнути з відповідача на користь позивача в якості грошової компенсації належної їй ? частки у зазначеному спільному майні подружжя, залишивши право власності на всю вказану квартиру за відповідачем.

В цій частині позовні вимоги слід задовольнити.

У справі наявні судові витрати, а саме судовий збір, сплачений при подачі позову до суду, в сумі 3441,00 грн. Його слід присудити позивачеві з відповідача у відповідності до ст. 88 ЦПК України пропорційно до задоволених позовних вимог, тобто в сумі 924,70 грн. Розрахунок суми компенсації судового збору проведений наступним чином: ціна позову - 648324,46 грн., сума задоволених позовних вимог - 174225,00 грн.; 3441,00 грн. х 174225,00 грн. : 648325,46 грн. = 924,70 грн.

На підставі наведеного та керуючись cт. ст. 60, 61, 65, 69 - 71 СК України, ст. ст. 5, 8, 10, 11, 60, 61, 212 - 215 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію належної їй ? частки у спільному майні подружжя - квартирі АДРЕСА_1 - в сумі 174225,00 грн., залишивши право власності на всю вказану квартиру за ОСОБА_2.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 924,70 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається Апеляційному суду Хмельницької області через Хмельницький міськрайонний суд.

Суддя:

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(вступна і резолютивна частини)

28 березня 2014 року Хмельницький міськрайонний суд в складі:

головуючої - судді Демінської А.А.,

з участю секретаря судового засідання Підвальної Є.З.,

представника позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницький цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію належної їй 1/2 частки у спільному майні подружжя - квартирі АДРЕСА_1 - в сумі 174225,00 грн., залишивши право власності на всю вказану квартиру за ОСОБА_2.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 924,70 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається Апеляційному суду Хмельницької області через Хмельницький міськрайонний суд.

Суддя: