Рішення № 37909421, 26.03.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 32/6/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.03.2014 Справа № 908/297/14

за позовом Управління комунальної власності Бердянської міської ради (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, пл. 1-ї Бердянської ради, буд. 2)

до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (71100, АДРЕСА_1)

про усунення перешкод у користуванні майном

Суддя Колодій Н.А.

Представники:

від позивача Саввон С.О., довіреність № 3344 від 27.11.2013 р.

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ

04.02.2014 р. до господарського суду Запорізької області звернулося Управління комунальної власності Бердянської міської ради Запорізької області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичну особу ОСОБА_2 з нежитлового приміщення площею 83,35 кв. м. АДРЕСА_2.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.02.2014 р. порушено провадження у справі № 908/297/14, справі № 908/297/14 присвоєно номер провадження справи 32/6/14, судове засідання призначено на 26.02.2014 р., у сторін витребувані документи і докази, необхідні для вирішення спору.

Ухвала направлялась на адресу сторін в установленому законом порядку.

Ухвалою суду від 26.02.2014 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання розгляд справи було відкладено на 26.03.2014 р.

Позивач в судовому засіданні 26.03.2014 р. підтримав позовні вимоги та обґрунтовує ст., ст. 391, 530, 610 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Представник відповідача в судове засідання повторно 26.03.2014 р. не з'явився. Про причини неявки представника в судове засідання відповідач не повідомив, без поважних причин не виконав вимоги суду, витребувані судом матеріали не надав, правом на захист своїх інтересів не скористався.

Про дату, час та місце розгляду справи № 908/297/14 відповідач повідомлявся ухвалою суду від 05.02.2014 р. про порушення провадження у справі № 908/297/14 та ухвалою суду про відкладення від 26.02.2014 р. які направлялася на адресу відповідача: 71100, АДРЕСА_1. Однак, зазначені ухвали, повернулися на адресу суду з відміткою відділення підприємства поштового зв'язку: "за закінченням терміну зберігання та за зазначеною адресою не проживає".

Згідно з п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що вся відповідальність за несвоєчасне повідомлення органів реєстрації про зміну місцезнаходження покладається безпосередньо на юридичну особу, суд вважає, що ним вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 908/297/14.

В п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За письмовим клопотанням представника позивача судове засідання здійснювалося без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 26.03.2014 р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі рішення виконкому Бердянської міської ради № 667 від 17.12.1998 р. Управлінням міським комунальним майном (орендодавець) та Приватним підприємцем ОСОБА_2 (орендар) 01.01.1999 р. укладено договір оренди комунального майна.

До вказаного договору від 01.01.1999 р. вносилися зміни та доповнення шляхом укладення додаткових угод.

Згідно додаткової угоди, укладеної сторонами 31.01.2013 р., п. 1.1. договору викладено в наступній редакції: "Орендодавець (Управління комунальної власності, позивач по справі) передає, а орендар (СПД-ФО ОСОБА_2, відповідач по даній справі) приймає в строкове платне користування нежитлові вбудовані приміщення, які знаходиться на балансі Комунального підприємства Бердянської міської ради "Житлосервіс 2-а", площею 83,35 кв.м. згідно зі звітом про оцінку майна, розміщене за адресою: АДРЕСА_2".

Відповідно до п., п. 2.1, 2.3 Договору вступ Орендаря у користування майном настає одночасно з підписанням сторонами Договору та акта здачі-приймання вказаного майна. Передача майна в оренду здійснюється згідно акта здачі-приймання майна.

Факт передачі в оренду нежитлових приміщень: що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, підтверджується Актом здачі-приймання нежитлового приміщення від 15.01.1999 р., який підписано і скріплено печатками позивача і відповідача, відповідно до якого майно передавалося в належному стані, без зауважень і претензій.

Приміщення належить територіальній громаді м. Бердянськ в особі Бердянської міської ради, про що свідчить свідоцтво про право власності на нерухоме майно розташоване за адресою: АДРЕСА_2.

Статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Норму аналогічного змісту містить ст. 284 ГК України, якою передбачено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін.

На підставі п. 1.1.13 рішення тридцять другої сесії Бердянської міської ради VI скликання від 27 грудня 2012 р. № 38 "Про продовження договорів оренди будівлі по АДРЕСА_2" сторонами по справі укладено додаткову угоду від 01.02.2013 р., якою внесено зміни до п. 10.1 розділу 10 договору оренди комунального майна від 29.11.1998 р. (зі змінами та доповненнями) та продовжено договір оренди нежитлового приміщення строком з 30.11.2012 р. по 30.11.2013 р.

Згідно п. 10.2 договору оренди (в редакції додаткової угоди від 31.01.2013 р.) строк дії договору може бути подовжений за згодою сторін; у випадку якщо орендар має намір використовувати майно після закінчення строку дії договору він не пізніше, ніж на три місяці до закінчення його дії звертається до орендодавця з заявою про продовження строку дії договору; строк дії договору автоматично не поновлюється у випадку відсутності згоди хоча б однієї сторони на подовження строку дії договору.

Як передбачено п. 10.7 договору оренди (в редакції додаткових угод від 05.02.2010 р. та від 31.01.2013 р.) дія договору оренди припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено (крім випадків, встановлених п. 10.2).

Отже, термін дії договору оренди комунального майна від 01.01.1999 р. на інший строк сторонами подовжений не був, тобто закінчення договору відбулося 30.11.2013р.

Договір оренди комунального майна від 01.01.1999 р. укладено на нерухоме майно, що знаходиться в комунальній власності. Отже, відносини щодо оренди цього майна регулюються, крім того, нормами Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 226-ХІІ від 10.04.1992 р., про що зазначено в ст. 1 цього Закону.

У відповідності до ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря, останній зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Умовами пунктів 2.3 та 5.9 Договору сторони передбачили, що у разі припинення Договору відповідач зобов'язаний в п'ятиденний термін повернути позивачу або підприємству, вказаному позивачем, орендоване майно за актом здачі-приймання у належному стану не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати позивачу збитки у разі погіршення стану, або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини відповідача. Майно вважається поверненим після підписання Акта здачі-приймання.

Статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що у разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

27.08.2013 р. за вих. № 2430 позивачем на адресу відповідача було направлено лист в якому позивач повідомив відповідача, що нерухоме майно, яке є предметом договору оренди, власник планує використовувати для власних потреб та Договір після закінчення строку дії подовжено не буде.

Також, 06.12.2013 р. Управління комунальної власності Бердянської міської ради листом за № 3443 повідомило відповідача, що строк дії договору припинився та йому необхідно повернути предмет оренди.

Відповідач відповіді на зазначені листи не надав, орендоване за Договором від 01.01.1999 р. майно не повернув.

Отже, на теперішній час спірне комунальне нерухоме майно перебуває у користуванні відповідача без належних правових підстав.

Згідно зі ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язки щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за весь час прострочення.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 68 Конституції України закони України підлягають обов'язковому виконанню на всій території України всіма юридичними та фізичними особами.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається, орендодавець (позивач у справі) з питань щодо подовження договору оренди діяв на підставі рішень Бердянської міської ради, тому будь-якого додаткового рішення власника (територіальної громади м Бердянська в особі Бердянської міської ради) про припинення договору оренди (строк дії якого закінчився) не потребується. Сторонами по справі не надано доказів щодо наявності згоди Бердянської міської ради на подовження строку дії договору оренди, тому дія договору оренди припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позивач має право вимагати у відповідача повернути орендоване майно, оскільки це передбачено умовами договору.

Згідно з ст., ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичну особу ОСОБА_2 з нежитлового приміщення площею 83,35 кв.м. АДРЕСА_2, є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати присуджуються до стягнення з відповідача на користь позивача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст., ст. 22, 32, 33, 34, 75, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Управління комунальної власності Бердянської міської ради Запорізької області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном задовольнити повністю.

2. Усунути перешкоди у користуванні майном шляхом виселення Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 (71100, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) з нежитлового приміщення площею 83,35 кв. м. на першому поверсі триповерхової будівлі АДРЕСА_2, на користь Управління комунальної власності Бердянської міської ради Запорізької області, (71118, м. Бердянськ Запорізької області, пл. І-ї Бердянської ради, буд. 2, код ЄДРПОУ 25473739).

Видати наказ на примусове виконання рішення.

3. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 (71100, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Управління комунальної власності Бердянської міської ради Запорізької області, (71118, м. Бердянськ Запорізької області, пл. І-ї Бердянської ради, буд. 2, р/р № 35418014001279 у ГУДКСУ в Запорізькій області м. Запоріжжя, МФО 813015, код ЄДРПОУ 25473739) 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "26" березня 2014 р.

Суддя Н.А. Колодій

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.