Рішення № 37909244, 20.03.2014, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/38/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2014 року Лубенський міськрайонний суд

Полтавської області

В складі: головуючого судді - Іващенка Ю. А.

при секретарі Мирна Т.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лубни Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи : ОСОБА_4, Друга Лубенська державна нотаріальна контора про визнання відмови від прийняття спадщини недійсною, визнання свідоцтва про право на спадщину не дійсним, визнання договору купівлі - продажу недійсним, визначення додаткового строку на прийняття спадщини,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи : ОСОБА_4, Друга Лубенська державна нотаріальна контора про визнання відмови від прийняття спадщини недійсною, визнання свідоцтва про право на спадщину не дійсним, визнання договору купівлі - продажу недійсним, визначення додаткового строку на прийняття спадщини, мотивуючи тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер її батько ОСОБА_6. Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина, відповідно до ст. 1220 ЦК України на належне майно спадкодавцеві, що належало йому на праві власності, а саме на квартиру АДРЕСА_1. Вона, ОСОБА_1, є рідною дочкою померлого ОСОБА_7, та відповідно до ст. 1222, ст. 1261 ЦК України має право на першочергове спадкування, як спадкоємиць першої черги. Крім неї інших спадкоємців немає ні за законом ні за повітом. Відповідно до ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. У встановлений законом термін та порядок, вона звернулася до Другої Лубенської державної нотаріальної контори для прийняття спадщини. Під час подання заяви про прийняття спадщини, вона домовилась зі своїм сином, відповідачем по справі ОСОБА_2 при свідках ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про те що, вона відмовляється від прийняття спадкового майна, а саме квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а відповідач, ОСОБА_2, зобов'язується за умовою домовленості, вчинити поділ спадкового майна між ним ОСОБА_2 та його рідною сестрою, ОСОБА_4. Про законність і правомірність даного зобов'язання та його подальшого виконання свідчить копія розписки від 25.09.2012 року, написана від руки відповідача, при вище вказаних свідках про погодження виконання покладеного на нього зобов'язання. За домовленістю і за своїм зобов'язанням, вона керуючись положеннями ст. 1273 та ч. 2 ст. 1274 ЦК України, відмовилася від прийняття спадщини протягом строку встановленого ст. 1270 ЦК України на користь іншого спадкоємця за законом іншої черги, її рідного сина та подала заяву про відмову прийняття спадщини до нотаріальної контори, за місцем відкриття спадщини, що підтверджується копіями нотаріально завіреної заяви про відмову від права на спадщину на користь її рідного сина, ОСОБА_2, онука померлого ОСОБА_6, а саме відповідача по даній справі. Однак, після надання, нею заяви про відмову від прийняття спадщини на користь іншого спадкодавця за законом іншої черги, згідно до ч. 1 ст. 1266 ЦК України, а саме відповідача, ОСОБА_2, та отримання Свідоцтва про право на спадщину за законом, ОСОБА_2, відмовився від своїх зобов'язань за попередньою домовленістю, а саме від поділу спадкового майна між ним та його рідною сестрою, ОСОБА_4. Підтвердженням відмови від виконання покладеного на нього зобов'язання згідно із домовленістю з позивачкою ОСОБА_1 є лист-відповідь від відповідача, ОСОБА_2, від 09 липня 2013 року в якому він повідомляє, що жодних угод цивільно-правого характеру станом на 25. 09. 2012 року, ні в будь-які інші дати не укладав, тому виконувати немає чого. А розписка від 25. 09. 2012 року не має значення, оскільки він здійснив оформлення всього спадкового майна після смерті ОСОБА_6 у відповідності з вимогами законодавства і виключно на свій розсуд. І на будь-яку вимогу відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України від позивачки ОСОБА_1 або ОСОБА_4, про виконання покладених на відповідача зобов'язань, ухиляється і на сьогоднішній день. Відповідно до ч. 5 ст. 1274 ЦК України відмова від прийняття спадщини, може бути визнана судом недійсною за підстав, встановлених цивільно-процесуальним кодексом, а саме: згідно до ч. 1 ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав і обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знищують її цінність або можливість використовувати за цільовим призначенням. Згідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (за ст. 229 ЦК України), такий правочин визнається судом недійсним. Таким чином, вважала, що були порушені умови укладеного правочину між нею та відповідачем, ОСОБА_2, який був зобов'язаний чинити певну дію, а саме поділити спадкове майно між ним та його рідною сестрою ОСОБА_4, за першою вимогою другої сторони, а саме позивачки, яка за таких умов відмовилася прийняти спадщину від померлого батька ОСОБА_6 на користь відповідача, спадкоємця за законом іншої черги, який і досі ухиляється від виконання покладених на нього зобов'язань. В подальшому було встановлено, що вищевказану квартиру було відчужено за договором купівлі - продажу нерухомого майна від 29 жовтня 2013 року, за яким ОСОБА_2, з однієї сторони, продав, а ОСОБА_3, з другої сторони, купив нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1

Згідно позовної заяви (а.с. 2-5) та уточненої позовної заяви від 13.03.2014 року (а.с. 98-99) позивач ОСОБА_1 прохала суд :

1) визнати її ОСОБА_1 відмову від прийняття спадщини на користь відповідача, ОСОБА_2, спадкоємця за законом іншої черги, недійсною;

2) визнати Свідоцтво про право власності за законом на спадщину, видане на користь відповідача, ОСОБА_2, а саме: на квартиру АДРЕСА_1 - недійсним;

3) визнати договір купівлі - продажу нерухомого майна а саме: квартири АДРЕСА_1, за участю відповідача, ОСОБА_2 недійсним;

4) відповідно до частини 3 статті 1272 Цивільного кодексу України, поновити та надати їй ОСОБА_1, додатковий строк, достатній для подання нею до Другої Лубенської державної нотаріальної контори, заяви про прийняття спадщини.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_10 позов підтримали та прохали його задовольнити, обгрунтовували позовні вимоги обставинами, викладеними у позовній заяві.

Також ОСОБА_1 пояснила, що 25.09.2012 року вона дійсно відмовилася від прийняття спадщини на користь ОСОБА_2 про що підписала відповідну заяву. Після цього , в цей же день у неї виникла підозра, що спадщина може бути розподілена не так, як вони домовилися, а тому вона запропонувала доньці ОСОБА_4 взяти у сина ОСОБА_2 розписку. Потім дізналася, що ця розписка у сина була взята. ОСОБА_2 їй цю розписку не надавав, присутньою при її написанні вона особисто не була.

Представник позивача ОСОБА_10 пояснив, що при відмові від спадщини позивачем було допущено помилку, оскільки вона повірила відповідачу, що при продажі квартири він розподілить кошти із сестрою, а відповідачем було допущено обман, оскільки він, продавши квартиру, половину коштів сестрі не віддав.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, направив на адресу суду заяву, у якій прохав розглядати справу за його відсутності та зазначав, що він придбав спірну квартиру у ОСОБА_2 на законних підставах та є добросовісним набувачем.

Представник відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_11 проти задоволення позову заперечував. Пояснив, що 25.09.2012 року позивач добровільно подала заяву про відмову від спадщини на користь ОСОБА_2 В подальшому ніякої участі у складанні та написанні розписок , наданих своїми дітьми 25.09.2012 р. ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не брала. Мала повне право на протязі 6-місячного строку на прийняття спадщини відкликати свою заяву про відмову від спадщини. Не правильне тлумачення чинного законодавства не є підставою для визнання правочину не дійсним. ОСОБА_1 ніяких угод з приводу нерухомого майна із ОСОБА_2 не укладала, тим більше, що дані угоди мали бути нотаріально посвідчені та вони мали підлягати державній реєстрації. Крім цього, станом на час написання заяви про відмову від спадщини, розписка ще написаною не була. Також не має ніяких підстав для визнання недійсним договору купівлі - продажу, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Третя особа ОСОБА_4 позов прохала задовольнити, пояснила, що 25.09.2012 року, коли мати відмовилася від прийняття спадщини на користь її брата ОСОБА_2, вони втрьох були у нотаріуса. Після цього брат запевнив її , що при продажу квартири віддасть половину ї вартості. Вважає, що брат, продавши квартиру, та не віддавши їй половину коштів, обманув її.

Представник третьої особи Другої Лубенської державної нотаріальної контори в судове засідання не з"явився, від третьої особи надійшла заява про розгляд справи за відсутності їх представника. У матеріалах справи міститься заперечення на позовну заяву , що надійшло від Другої Лубенської державної нотаріальної контори, у якому зазначено, що при подачі 25.09.2012 р. ОСОБА_1 заяви про відмову від спадщини на користь іншого спадкоємця іншої черги - онука померлого ОСОБА_2 , нотаріусом було роз"яснено , що відмова від прийняття спадщини є безумовною та беззастережною , але може бути відкликана протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, а також зміст ст. ст. 225, 229-231, 233,1241, 1273, 1274, 1275 ЦК України. При подачі заяви ОСОБА_1 стверджувала, що в дієздатності не обмежена, під опікою, піклуванням, патронажем не перебуває, не знаходиться в алкогольному, токсичному, наркотичному стані.

З"ясувавши обставини справи на підставі доказів, поданих особами, які беруть участь у справі, суд вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. ст. 60, 61 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер батько позивачки ОСОБА_6. (а.с. 7).

Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина на належне йому майно згідно закону, оскільки ОСОБА_12, якій він заповів своє майно померла раніше ІНФОРМАЦІЯ_2 року. (а.с. 38-39).

За життя ОСОБА_6 був власником квартири АДРЕСА_1 (а.с. 42-46).

Згідно ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Статтями 1169, 1270 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1273-1275 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу за місцем відкриття спадщини. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною. Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття. Спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги. Відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, встановлених статтями 225, 229-231 і 233 цього Кодексу. Якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за законом з тієї черги, яка має право на спадкування, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за законом тієї ж черги і розподіляється між ними порівну. Положення цієї статті не застосовуються, якщо спадкоємець відмовився від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця, а також коли заповідач підпризначив іншого спадкоємця.

Встановлено, що у встановлений законом строк для прийняття спадщини спадкоємець померлого ОСОБА_6 першої черги - його дочка ОСОБА_1 відмовилася від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за законом іншої черги онука померлого ОСОБА_2 , про що свідчить подана нею заява до 2-ї Лубенської ДНК від 25.09.2012 року (а.с. 32). При цьому нотаріусом було роз"яснено ОСОБА_1, що відмова від прийняття спадщини є безумовною та беззастережною , але може бути відкликана протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, а також зміст ст. ст. 225, 229-231, 233,1241, 1273, 1274, 1275 ЦК України. У заяві також зазначалося , що ОСОБА_1 при цьому розуміє обставини, що мають для неї істотне значення, діє без впливу насильства за своєю волею.

У судовому засіданні позивач підтвердила, що заяву від 25.09.2012 року вона прочитала та підписала її.

Також судом встановлено, що розписку від 25.09.2012 року про те, що він, ОСОБА_2 зобов"язується при продажі чи обміну квартири , яку він успадкував після смерті діда ОСОБА_6 поділити рівними частинами між ним та його сестрою ОСОБА_4 (а.с. 13) ОСОБА_2 писав вже після подачі заяви ОСОБА_1 до нотаріальної контори про відмову від спадщини та дану розписку ОСОБА_2 надавав ОСОБА_4 , при цьому була відсутньою позивач, що підтверджується показаннями свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та визнається позивачем ОСОБА_1 і третьою особою ОСОБА_4

Також, після подачі заяви ОСОБА_1 до нотаріальної контори про відмову від спадщини, написала розписку від 25.09.2012 р. ОСОБА_4 про те, що вона зобов"язується морально і фізично не турбувати та допомагати фінансово у переоформленні документів на квартиру, яку успадкував її брат ОСОБА_13 після смерті діда ОСОБА_6 (а.с. 14).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Так, відповідно до ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Згідно ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Разом із тим, враховуючи, що розписка від 25.09.2012 року була надана відповідачем ОСОБА_2 не позивачу, а третій особі ОСОБА_4 та була надана вже після подачі позивачем до нотаріальної контори заяви про відмову від спадщини, тобто станом на час відмови від спадщини даної розписки ще не було, суд вважає, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що відмова позивача від прийняття спадщини на користь відповідача, ОСОБА_2, спадкоємця за законом іншої черги являється недійсною, оскільки позивач та відповідач ОСОБА_2 ні в яких правовідносинах з приводу даної відмови позивача від спадщини, не перебували.

Більше того, позивач ОСОБА_1 у відповідності до ч.6 ст. 1273 ЦК України мала право відкликати протягом строку, встановленого для прийняття спадищини , свою відмову від прийняття спадщини, чого зроблено нею не було.

Крім цього, згідно ч.5 ст. 1273 ЦК України відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною, що було роз"яснено позивачу нотаріусом при прийнятті заяви про відмову від спадщини.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що підстав для визнання ОСОБА_1 відмови від прийняття спадщини на користь відповідача, ОСОБА_2, спадкоємця за законом іншої черги, недійсною на підставах, заявлених у позовній заяві, не має.

25.04.2013 року ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, за яким він став власником квартири АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_6, що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а.с. 45).

На підставі договору купівлі - продажу від 29.10.2013 року ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_3 купив квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 69).

З урахуванням відсутності підстав для визнання відмови від прийняття спадщини не дійсною, суд вважає, що, з урахуванням обгрунтування позовних вимог, відсутні правові підстави і для задоволення похідних вимог про : визнання свідоцтва про право власності за законом на спадщину, видане на користь відповідача, ОСОБА_2, а саме: на квартиру АДРЕСА_1 недійсним, а також для визнання договору купівлі - продажу нерухомого майна а саме: квартири АДРЕСА_1, за участю відповідача, ОСОБА_2 недійсним.

Згідно ч.3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Згідно роз'яснень п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" №7 від 30.05.2008р., вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Досліджуючи та аналізуючи матеріали справи та надані сторонами докази, суд приходить до висновку , що позивач не надала до суду переконливих доказів того, що у неї були непереборні труднощі у своєчасній подачі заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини, в тому числі і за наявності чинної заяви про відмову від спадщини.

Керуючись ст.10, 11, 60, 61, 88, 212-215, 218 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи : ОСОБА_4, Друга Лубенська державна нотаріальна контора про визнання відмови від прийняття спадщини недійсною, визнання свідоцтва про право на спадщину не дійсним, визнання договору купівлі - продажу недійсним, визначення додаткового строку на прийняття спадщини - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Полтавської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Лубенського

міськрайонного суду Іващенко Ю. А.