Рішення № 37909184, 26.03.2014, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/824/14-ц

2/357/1094/14

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2014 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Дмитренко А. М. ,

при секретарі - Боженко Т. В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Білій Церкві залі суду № 1 справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач 04.03.2013 року звернувся до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що 30.12.2005 року відповідач отримав кредит у розмірі 13372,16 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08 % річних на суму залишку заборгованості на підставі кредитного договору, який було укладено з позивачем, з кінцевим терміном повернення 28.12.2007 року, відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами надання кредиту фізичним особам /«Розстрочка»/ /Стандарт/ складає між ним та банком договір, відповідач зобов'язувався здійснювати оплату послуг позивача згідно тарифів та в строки, передбачені умовами договору, але станом на 06.11.2012 року відповідач має заборгованість перед банком в сумі 134228 грн.09 коп. з нарахуванням процентів, пені, штрафів. Позивач просив суд стягнути з відповідача вказану суму заборгованості і судові витрати по справі.

Справа розглядалася судами неодноразово.

За рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27.05.2013 року в задоволенні позову було відмовлено, згідно ухвали апеляційного суду Київської області від 25.09.2013 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

На підставі ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.11.2013 року вказані судові рішення по справі скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В суді представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач, його представник позов не визнали, в суді пояснили, що позивач пропустив строк позовної давності тривалістю три роки при зверненні до суду з даним позовом, Умови надання споживчого кредиту, які є додатком до кредитного договору, без зазначення дати їх складання, прийняття та затвердження, а також не містять реквізитів та особистого підпису відповідача щодо погодження з ним саме цих Умов, а тому в задоволенні позову належить відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та його представника, оглянувши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем 30.12.2005 року було укладено кредитний договір № DNH4KS20310339 шляхом підписання відповідачем заяви позичальника, яка разом з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам /«Розстрочка»/ /Стандарт/ складає договір, за умовами якого банк надав позичальнику строковий кредит у сумі 13372 грн. 16 коп. на строк 24 місяців по 28.12.2007 року включно на придбання товару, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 2,09 % на місяць /25,08 % на рік/ на суму залишку заборгованості за кредитом в обмін на зобов'язання позичальника з повернення кредиту, сплати процентів в зазначені в заяві та Умовах надання споживчого кредиту фізичним особам /«Розстрочка»/ /Стандарт/ строки, що стверджується копією заяви позичальника /а.с.7-8/.

Згідно п.4.2 Умов при порушенні позичальником зобов'язань із погашення кредиту, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом в розмірі 6,00 % в місяць, розрахованих від суми залишку непогашеної заборгованості за кредитом.

Як вказано у заяві позичальника, в період з 21 по 28 число кожного місяця позичальник повинен надавати банку грошові кошти /щомісячний платіж/ у сумі 716,57 грн. для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також інших витрат згідно з Умовами.

Позичальник зобов'язується повернути суму кредиту, процентів, комісію відповідно до заяви та Умов.

В заяві позичальника, яка була підписана відповідачем, передбачені наступні гарантії, а саме: відповідач підтвердив своїм підписом, що ознайомився та згоден з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам; що ця заява разом із запропонованими банком Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам, тарифами складає між ним та банком кредитно-заставний договір.

Таким чином, підписавши заяву позичальника, відповідач підтвердив, що між ним та ЗАТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір на вказаних вище умовах.

В суді також було встановлено, що відповідач не виконав умови договору щодо своєчасної сплати встановленого щомісячного платежу.

Позивач звертається до суду з даним позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором, яка станом на 06.11.2012 року становить 134228 грн.09 коп., а саме: 12869,43 грн.- заборгованість за кредитом, 48693,27 грн.-заборгованість по процентам за користування кредитом, 65797,39 грн.- пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, 500 грн. -штраф /фіксована частина/, 6368 грн. -штраф /процентна складова/, що слідує з розрахунку заборгованості, проведеного позивачем.

Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам /«Розстрочка»/ /Стандарт/, копія яких є в матеріалах справи /а.с. 9-16/, визначено, що при порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених Заявою та п.п.3.2.2, 3.2.3 даних Умов, банк має право нарахувати, а позичальник зобов'язується сплатити банку пеню в розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочки платежу /п.5.1 Умов/.

А згідно п.5.3 даних Умов, при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених договором, більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5 % від суми заборгованості.

За ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

А згідно ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як вказано вище в рішенні, сторони досягли всіх істотних умов договору шляхом підписання відповідних документів, а отже договір між ними є укладеним.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона /боржник/ зобов'язана вчинити на користь другої сторони /кредитора/ певну дію /передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо/ або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

В ст.610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання /неналежне виконання/.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа /кредитодавець/ зобов'язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику /грошові кошти у такій самій сумі/ у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Як встановлено судом, відповідачем порушено умови укладеного між сторонами договору споживчого кредитування щодо своєчасної сплати мінімального платежу.

В п.31 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 « Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» /зі змінами, внесеними Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 7/ роз'яснено, зокрема, що при застосуванні положення п.7 ч.11 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», яким кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, суди мають виходити з того, що у системному зв'язку з ч.11 ст.11 зазначеного Закону ця вимога стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямована на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту.

У зв'язку із цим та враховуючи, що ЦК не передбачає заборони пред'явлення окремих вимог у зв'язку з пропущенням строку позовної давності, при вирішенні таких спорів, суди повинні враховувати положення ЦК про позовну давність.

Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення п. 7 ч.11 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» та вимоги ЦК щодо позовної давності застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи)".

Відповідач та його представник просили суд відмовити в задоволенні позову саме в зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності при зверненні до суду.

Як вказано вище в рішенні, договір між банком та відповідачем було укладено на строк до 28.12.2007 року.

Тобто, загальний строк позовної давності тривалістю три роки, визначений ст.257 ЦК України, на день звернення позивача до суду з цим позовом 04.03.2013 року минув.

Але в п. 5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам «Розстрочка» /Стандарт/ передбачено, що терміни позовної давності щодо вимог про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки-пені, штрафів за даним договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років.

Заперечуючи проти позову, відповідач та його представник посилалися на те, що на вказаних вище Умовах відсутній підпис відповідача, а отже докази того, що ним погоджувалися саме надані банком Умови, відсутні, а тому в даному випадку необхідно застосовувати загальний строк позовної давності тривалістю три роки.

Але при вирішенні спору суд виходить з наступного.

Так, Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ під час розгляду даної справи було встановлено, що відповідачем надано згоду на те, що до заяви про надання споживчого кредиту будуть долучені Умови надання споживчого кредиту фізичним особам / «Розстрочка»/ /Стандарт/, згідно яких термін позовної давності визначається сторонами тривалістю 5 років.

Саме з врахуванням цих обставин суду першої інстанції необхідно було з'ясувати, чи переривався в даному випадку строк позовної давності.

Отже, фактично судом було встановлено, що відповідач погодився з Умовами, що він підтвердив своїм підписом на заяві позичальника.

А за ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, за ч.1 ст.259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Як передбачено ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Згідно ч.ч. 3,4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В судовому засіданні встановлено, що позичальником 17.04.2008 року сплачувалися кошти в сумі 8179,82 грн. на погашення заборгованості за кредитним договором та в сумі 2129,15 грн. -пеня за кредитним договором.

Наведене стверджується випискою по рахунку позичальника /а.с.113-130/, також це вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідачем було вчинено дії, які свідчать про визнання ним боргу, тобто, перебіг позовної давності в даному випадку переривається.

Як вказано вище в рішенні, позивач звернувся до суду 04.03.2013 року, кошти на погашення боргу сплачено відповідачем 17.04.2013 року, тобто, строк позовної давності тривалістю 5 років позивачем не було пропущено, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу є обґрунтованими.

Відповідач та його представник в письмових запереченнях на позов просили суд в разі задоволення позову зменшити розмір нарахованої пені з підстав, передбачених ч.3 ст.551 ЦК України.

За ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Як роз'яснено в п.27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року за № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", положення ч.3 ст.551 ЦК про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з ч.2 ст.625 ЦК, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054,1056-1 ЦК, у такому порядку не підлягають зменшенню через неспівмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

Згідно розрахунку заборгованості, на який вказано вище, банком нараховано до сплати відповідачем пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором в сумі 65797,39 грн., тоді як розмір заборгованості по тілу кредиту становить 12869,43 грн., тобто, розмір пені значно перевищує розмір заборгованості по тілу кредиту.

А тому суд вважає за можливе зменшити розмір пені до 6434,50 грн., що становить 50 % від суми заборгованості по тілу кредиту.

Що стосується нарахування позивачем штрафу, то суд виходить з наступного.

Так, за ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, пеня і штраф є різновидами неустойки.

Як вбачається з Умов надання споживчого кредиту і вказано вище в рішенні, штраф, як і пеня, нараховується при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, тобто, за одні і ті ж самі порушення, чого не оспорював в судовому засіданні і представник позивача.

А відповідно до ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме порушення.

Таким чином, згідно вищенаведених правових норм суд вважає необгрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача одночасно пені і штрафу за порушення умов кредитного договору.

А тому з відповідача на користь позивача належить стягнути заборгованість за кредитним договором в сумі 67997 грн.20 коп., а саме: 12869 грн.43 коп. -заборгованість за кредитом, 48693 грн.27 коп.-заборгованість по процентах за користування кредитом, 6434 грн.50 коп.-пеня.

З матеріалів справи також вбачається, що 17.07.2009 року проведено державну реєстрацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» в зв'язку зі зміною найменування юридичної особи, що стверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи /а.с.23/.

А як передбачено п.1.1 Статуту ПАТ КБ « ПриватБанк» /нова редакція/, ПАТ КБ «ПриватБанк» є правонаступником всіх прав та зобов'язань Закритого акціонерного товариства КБ «ПриватБанк», що стверджується випискою зі Статуту банку /а.с.24/.

На підставі ст.ст. 79,88 ЦПК України, ст.4 Закону України "Про судовий збір" підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача на користь позивача і судові витрати по справі, а саме: судовий збір в сумі 1342 грн.28 коп.

Керуючись ст.ст. 257, 259, 264, 267, 509, 526, 549, 551, 610, 611, 634, 638, 1048, 1049, 1050,1054 ЦК України, ст.ст.10, 60, 61, 79, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 67 997 грн.20 коп. та судовий збір в сумі 1342 грн.28 коп., всього 69 339 грн.48 коп.

В решті позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя А. М. Дмитренко