Ухвала суду № 37908461, 28.03.2014, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 734/4151/13-ц Провадження № 22-ц/795/483/2014 Головуючий у I інстанції -Бузунко О.А. Доповідач - Страшний М. М.Категорія -цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2014 року м.ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіСтрашного М.М.,суддів:Євстафіїва О.К., Шарапової О.Л.,при секретарі:Рудик І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_5, поданої її представником ОСОБА_6, на ухвалу судді Козелецького районного суду від 20 грудня 2013 року про визнання неподаною та повернення позовної заяви ОСОБА_5, яка діє в інтересах ОСОБА_7, до ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, Сімнадцятої Київської державної нотаріальної контори про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину та договорів купівлі-продажу, зобов'язання видати свідоцтва про право на спадщину і відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

Ухвалою судді Козелецького районного суду від 20 грудня 2013 року позовну заяву ОСОБА_5, яка діє в інтересах дитини-інваліда ОСОБА_7, до ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, Сімнадцятої Київської державної нотаріальної контори про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину та договорів купівлі-продажу, зобов'язання видати свідоцтва про право на спадщину і відшкодування моральної шкоди визнано неподаною та повернуто особі, яка її подала.

В апеляційній скарзі, яка подана представником ОСОБА_6, ОСОБА_5 просить скасувати дану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для розгляду по суті, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт наполягає на тому, що наявність довідки про встановлення ОСОБА_7 1 групи інвалідності і потребує у сторонньому догляді свідчать про те, що остання є недієздатною особою. За твердженням апелянта ОСОБА_7 не може вважатись такою, що має повну цивільну дієздатність. Апелянт також зазначає, що ОСОБА_5 як законний представник інваліда 1 групи звільнена від сплати судового збору. Крім того, апелянт не погоджується із ухвалою судді в частині необхідності подання належним чином засвідченої довіреності представника та доказів недієздатності ОСОБА_7, оскільки суд не вправі через неподання доказів при пред'явленні позову залишати заяву без руху та повертати її заявнику.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Підставами для залишення позовної заяви ОСОБА_11 без руху, як зазначено в ухвалі судді від 06 грудня 2013 року, стало відсутність документів, які б підтверджували, що ОСОБА_7 є недієздатною чи обмежено дієздатною особою, враховуючи, що позов подано в її інтересах; відсутність доказів сплати судового збору або документів, які б звільняли позивача від його сплати; відсутність зазначення ціни позову щодо вимог про стягнення моральної шкоди; відсутність довіреності від ОСОБА_7 на представництво її інтересів ОСОБА_6; відсутність в позовній заяві номерів засобів зв'язку всіх сторін по справі.

На виконання вимог зазначеної ухвали, представником ОСОБА_5 - ОСОБА_6 надано клопотання, в якому ним було зазначено наступне.

Згідно довідки МСЕК № 807467 від 13.05.2013 року ОСОБА_7 встановлена 1 група інвалідності і зазначено, що вона потребує стороннього догляду, тобто не може вважатись дієздатною особою.

Зазначене твердження обгрунтовано не взято до уваги суддею суду першої інстанції, оскільки воно грунтується на невірному розумінні апелянтом вимог закону. Зі змісту положень Законів України "Про охорону дитинства" та "Про реабілітацію інвалідів в України" вбачається, що дитиною-інвалідом є особа віком до 18 років. Згідно з копією свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 (а.с.9), станом на день звернення до суду із позовом 27.11.2013 р. ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, була повнолітньою, тобто не вважалась дитиною-інвалідом. ОСОБА_7 має статус - інвалід з дитинства, віднесений до 1 групи підгрупи А, проте за наявності такого статусу вона не може автоматично вважатись недієздатною. В матеріалах справи на день подання позову були відсутні документи, що ОСОБА_7 в установленому законом судовому порядку визнана недієздатною чи обмежено дієздатною, та що ОСОБА_5 призначена її опікуном чи піклувальником і у зв'язку з чим є її законним представником. Не були надані такі документи і на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Що стосується вимоги про оплату судового збору, що апелянтом були надані документи, що ОСОБА_7 як інвалід 1 групи звільнена від сплати судового збору. Вимога судді щодо сплати судового збору позивачем ОСОБА_5 в частині вимог про стягнення на її користь 10000 грн. моральної шкоди не виконані, оскільки вона вважає, що є законним представником ОСОБА_7 і на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України „Про судовий збір" звільняється від сплати судового збору, проте належних документів про недієздатність ОСОБА_7 при цьому не надає.

Залишаючи позовну заяву без руху, суддя зазначила, що в справі відсутня довіреність від ОСОБА_7 на представництво її інтересів ОСОБА_5 чи ОСОБА_6 Зазначені вимоги виконані не були, апелянтом повторно надано довіреність, видану ОСОБА_5 на представництво її інтересів ОСОБА_6

Що стосується вимоги судді про необхідність зазначення ціни позову щодо майнових вимог ОСОБА_5 про стягнення на її користь 10 000 грн. моральної шкоди, то зазначена вимога судді є безпідставною, оскільки дана вимога є вимогою немайнового характеру і щодо якої зазначення ціни позову не вимагається. Проте зазначена вимога судді не призвела до неправильного вирішення справи, враховуючи, що позовна заява була визнана неподаною у зв'язку з невиконанням інших вимог ухвали про залишення позову без руху.

Відповідно до ч. 5 ст. 121 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Враховуючи зазначене, апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала судді від 20 грудня 2013 року є законною і обгрунтованою, постановлено з дотриманням вимог процесуального закону, законні підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 313-314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, поданої її представником ОСОБА_6 відхилити.

Ухвалу судді Козелецького районного суду від 20 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: