Рішення № 37908035, 06.03.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2112/14 06.03.14За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Крона";

до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія";

про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 3 983,53 грн.

О. В. Мандриченко

Представники:

Від позивача: Головко М.В., представник, довіреність № 162/2013 від 31.12.2013 р.;

Від відповідача: Семенова А. С., представник, довіреність № б/н від 29.09.2013 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача суму виплаченого страхового відшкодування у розмірі 3 983,53 грн., а також 1 827,00 грн. витрат по сплаті судового збору з мотивів, вказаних у позовній заяві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2014 р. порушено провадження у справі №910/2112/14, розгляд справи призначено на 06.03.2014 р.

У судовому засіданні 06.03.2014 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні та у своєму письмовому відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечував, просив у позові відмовити.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд-

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «КРОНА», яке в подальшому змінило назву на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «КРОНА» та Державне підприємство «Лізингтехтранс», яке в подальшому змінило назву на ДП «Антонов - Фінанс» 20.01.2011 року уклали договір добровільного страхування наземного транспорту ДНТ 08_11, відповідно до умов якого було застраховано автомобіль марки «Hyundai Elantra», реєстраційний номер НОМЕР_1.

В місті Києві, по вулиці Гмирі, 18.06.2011 р. року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого в ПрАТ «Страхова компанія «Крона» автомобіля марки «Hyundai Elantra», реєстраційний номер НОМЕР_1, та автомобіля марки "Шевролет", реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4.

В результаті вищезазначеної ДТП автомобілю марки «Hyundai Elantra», реєстраційний номер НОМЕР_1, були завдані механічні пошкодження, що підтверджується довідкою ВДАІ Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві.

Постановою Дарницького районного суду міста Києва від 02.08.2011 року водія автомобіля марки "Шевролет", реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_4 було визнано винним у вищезазначеній ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу за скоєне правопорушення передбачене ст. 124 КпАП.

Страхувальник 31 жовтня 2011 року звернувся до позивача із заявою на виплати страхового відшкодування в зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою.

Згідно звіту про визначення вартості матеріального збитку № 164 від 25.07.2011 року, складеного ТОВ «Агенція «Експертиза та оцінка», на замовлення позивача, вартість матеріального збитку, завданого внаслідок ДТП власнику автомобіля марки «Hyundai Elantra», реєстраційний номер НОМЕР_1, склала 4 702,13 грн.

Позивач як страховик, відповідно до умов договору добровільного страхування та на підставі заяви страхувальника, здійснив виплату страхового відшкодування на користь страхувальника в розмірі 4 483,53 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 0005578 від 05.12.2011 року та № 0000238 від 17.01.2012 року.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно із статтею 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відтак, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Цивільно-правова відповідальність пов'язана з експлуатацією автомобіля марки "Шевролет", реєстраційний номер НОМЕР_2, на момент скоєння ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством "Українська транспортна страхова компанія" відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/8228240, що підтверджується довідкою з централізованої бази даних МТСБУ.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

При цьому, за умовами п. 12.1 статті 12 вказаного Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Вказаним договором (поліс № ВЕ/8228240) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50 000,00 грн., франшиза - 500,00 грн.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Hyundai Elantra», реєстраційний номер НОМЕР_1, склала 4 483,53 грн, а до позивача перейшло право зворотної вимоги в межах виплаченої суми.

За таких обставин, враховуючи розмір права зворотної вимоги, яке перейшло до позивача, визначені полісом № ВЕ/8228240 розміри лімітів відповідальності та франшизи, суд дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 3 983,53 грн.

В силу вимог статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Посилання відповідача на п. 37.1.4 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", як на підставу звільнення відповідача від відповідальності, суд вважає необґрунтованими, оскільки вищезазначеною статтею регулюється відносини між страхувальником та страховиком в сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Положеннями статті 37 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не розповсюджується на правовідносини між сторонами у даній справі, оскільки останні (сторони) є страховиками, а у вищевказаній нормі чітко йдеться про обов'язок страховика сплатити саме на користь страхувальника (потерпілої особи) або ж вигодонабувача виплату страхового відшкодування.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно із статтею 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Частиною шостою статті 261 ЦК України передбачено, що за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

За таких обставин саме з моменту виконання позивачем свого зобов'язання за договором добровільного страхування у нього виникло право подати регресний позов до суду.

Враховуючи вищезазначені правові норми, зібрані докази по справі, суд прийшов до висновку, що до позивача переходить право вимоги до відповідача на відшкодування збитків в розмірі 3 983,53 грн., тобто позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 77, код ЄДРПОУ 22945712) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Крона" (01133, м. Київ, вулиця Щорса, 36-Б, код ЄДРПОУ 30726778) 3 983 (три тисячі дев'ятсот вісімдесят три) грн. 53 коп. завданих збитків, та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.В. Мандриченко Дата складання рішення 13.03.2014 р.