Рішення № 37906947, 11.03.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/25116/13 11.03.14

За позовомКомунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації «Київреклама»)До Товариства з обмеженою відповідальністю НВФ «КОНТИНЕНТ»Простягнення 27 052, 00 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача Тарапон С.С.- за дов.

Від відповідача Солдатенко О.Г. - за дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Відповідача про стягнення з Відповідача на свою користь грошову суму в розмірі 27 052, 00 грн. за Договором №68/12 від 22.06.2012р.

Через відділ діловодства суду 28.01.2014р. відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив.

За клопотанням Відповідача від 11.02.2014р., з метою забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, спір у даній справі вирішено у строк у відповідності п.3 ст.69 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.06.2012р. між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» (надалі - Позивач) та Фізичною особою-підприємцем - ОСОБА_3 (надалі - Відповідач) було укладено Договір №68/12 на право тимчасовго користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону та п. З Типових правил розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно Типових правил право тимчасового користування місцем для розміщення об'єктів зовнішньої реклами є платним. Розмір плати за право тимчасового користування місцем для розміщення рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а отримані кошти спрямовуються робочим органом до міського бюджету.

Відповідно до п. 1.1. Договору, за цим Договором Розповсюджувачі надається право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, а Розповсюджувач зобов'язується користуватися наданим йому правом та своєчасно і у повному обсязі перераховувати плати за право тимчасового користування на поточний рахунок підприємства у тому числі у разі встановлення пріоритету.

Згідно підписаних договору та Адресних програм на пріоритет №2 від 22.06.2012р., за Відповідачем було встановлено пріоритет на користування місцем для розміщення об'єктів зовнішньої реклами

Тому, відповідно до умов Договору та Адресних програм, Позивачем були виставлені відповідні рахунки-фактури за пріоритет на користування місцем.

Також, між сторонами було укладено Адресну програму на право тимчасового користування №4 від 12.07.2012р. та №4/1 від 31.08.2012р.

Крім цього, між сторонами укладено додаткову угоду №68/12-1 від 31.08.2012р. згідно якої сторони погодили, що сума за договором встановлюється Позивачем відповідно до порядку та адресної програми, а Відповідач сплачує виставлені Позивачем рахунки.

Відповідно до умов Договору, адресної програми та додаткової угоди, Позивачем були виставлені відповідні рахунки-фактури за пріоритет та за право тимчасового користування на загальну суму 21 990, 87 грн.

Однак, Відповідач не здійснив відповідні оплати по кожному рахунку за право тимчасового користування місцями для розміщення об'єктів зовнішньої реклами в повному обсязі чим не виконав своє зобов'язання.

Таким чином, внаслідок порушення Відповідачем власного зобов'язання, Відповідач має перед Позивачем заборгованість у розмірі 21 990, 87 грн.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав:

30.05.2012р. між Позивачем та Відповідачем було укладено договір на право тимчасового користування місцем (ями) для розміщення рекламного (их) засобу (ів), що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, за № 68/12.

Відповідно до п.5.2.3. договору відповідач зобов'язаний не пізніше 25 числа поточного місяця, отримувати та сплачувати рахунки за право тимчасового користування, у тому числі у разі встановленого пріоритету.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися - належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для неналежного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Матеріалами справи доведено і відповідачем не спростовано, що заборгованість відповідача перед позивачем, відповідно до рахунків-фактур, які містяться в матеріалах справи становить 21 990, 87 грн., і тому ця сума має бути стягнута з відповідача.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.7.2. договору, розповсюджувач за несвоєчасне або неповне внесення плати сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на момент сплати пені, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення , а також 3% річних від простроченої суми.

Отже, порушення відповідачем строків оплати, передбачених п. 5.2.3. договору № 68/12 від 22.06.2012р., є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

Тому, Позивачем також правомірно заявлена вимога про стягнення з відповідача пені за неналежне виконання зобов'язання, відповідно до договору.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення.

Таким чином, за прострочення терміну платежу з відповідача належить стягнути пеню у сумі 1 301, 08 грн., відповідно до розрахунку Позивача з яким суд погоджується та вважає обґрунтованим.

Позивачем також правомірно заявлена вимога про стягнення з відповідача штрафу відповідно до п. 7.3. за неналежне виконання зобов'язання, відповідно до договору.

Пунктом 7.3 договору сторони передбачили, що за прострочення внесення платежів позивач має право нараховувати штраф у розмірі 15% від простроченої суми.

Тому, за тимчасове користування місцем для розміщення РЗ, Відповідач повинен додатково сплатити штраф у розмірі 15 відсотків простроченої суми, у розмірі 3 298,60 грн., відповідно до розрахунку Позивача з яким суд також погоджується та вважає обґрунтованим.

З огляду на наявність прострочення грошового зобов'язання, позивач також правомірно нарахував відповідачу суму боргу з урахуванням 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення, відповідно до та п. 7.2договору та ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Згідно здійсненого позивачем розрахунку з відповідача підлягає стягненню 461, 45 грн. 3% річних, відповідно до ст. 625 ЦК України та п. 7.2договору, з яким суд також погоджується та вважає обґрунтованим.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог.

Твердження Відповідача, що у Позивача не має права передавати місця для розміщення рекламних засобів в оренду, та у Позивача також відсутнє право на отримання коштів за право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів, оскільки нежитлові приміщення за вказаними адресами, на яких розміщені вивіски, до комунальної власності територіальної громади м. Києва не належать, а є приватною власністю Відповідача, не приймаються судом до уваги, оскільки перебування нежилого приміщення у приватної власності коли весь будинок, в якому воно перебуває, знаходиться в комунальній власності, не може бути підставою для несплати за користування місцем для розміщення об'єкта зовнішньої реклами. Зазначена позиція викладена у Постанові Київського апеляційного господарського суду від 25.1.2008р. №22/92, від 11.04.2013р. №5011-18/16487-2012, від 15.01.2014р. №910/17742 де зазначено - перебування у приватній власності частини приміщення будинку який знаходиться у комунальній власності не може бути підставою для несплати коштів згідно з договором на право тимчасового користування місцем для розміщення об'єктів зовнішньої реклами.

Зазначене, підтверджене також постановою Вищого господарського суду України від 24.02.2009р. по справі №22/9, а також Постановою Вищого господарського суду України від 10.07.2013р. по справі №5011-18/16487-2012.

Таким чином, в судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по оплаті судового збору згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст.49, 82-85 ГПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю НВФ «КОНТИНЕНТ» (03146, м. Київ, вул. Я. Коласа, 15; Код: 21533829) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» (04070, м. Київ, Боричів узвіз, 8; Код: 26199714) 21 990, 87 грн. (двадцять одну тисячу дев'ятсот дев'яносто грн. 87 коп.) - основний борг; 3 298, 60 грн. (три тисячі двісті дев'яносто вісім грн. 60 коп.) - 15 % штрафу; 3% річних в розмірі 461, 45грн. (чотириста шістдесят одну грн. 45 коп.); 1 301,08 грн. (одну тисячу триста одну грн. 08 коп.) - пені та 1 720, 50 (одну тисячу сімсот двадцять грн. 50 коп.) грн. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 25.03.2014р.

Суддя І.І.Борисенко