Рішення № 37905839, 20.03.2014, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/3395/13-ц

№ производства 2/646/55/2014

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2014 року м.Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Благої І.С.

при секретарі - Шеховцовій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування,-

встановив:

Позивач звернулася до суду з позовом, який був нею уточнений (а.с.77-78) та яким вона просить визнати недійсним договір дарування 186/600 частин домоволодіння АДРЕСА_2, укладений від її імені на користь ОСОБА_2 та посвідчений 23.03.2012р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 в реєстрі за №926.

Позов обґрунтовано тим, що спірне нерухоме майно належало позивачці на праві власності на підставі договору дарування, посвідченого 15.10.1985р. державним нотаріусом Першої харківської державної нотаріальної контори в реєстрі за №1-ДН-1263. За останні роки стан здоров'я позивачки значно погіршився. З 2010 року вона хворіє тяжкими захворюваннями: ішемічною хворобою серця, атеросклеротичним кардіосклерозом, катарактою та частковою сліпотою. Коли постало питання про необхідність догляду за нею з боку її рідних, то всі сподівання позивачки були на її онуку - співвідповідачку ОСОБА_4, яка є донькою її сина, оскільки той зловживав спиртними напоями та ображав позивачку. У грудні 2011 року ОСОБА_4 приїхала за позивачкою з м.Дружківка Донецької області, де постійно проживає, та забрала позивачку до себе, пообіцявши здійснювати догляд та утримання, а також сплатити кошти за операцію на очах. Для того, щоб ОСОБА_4 мала можливість одержувати пенсію позивачки у м.Харкові, остання оформила на ім'я ОСОБА_4 довіреність у приватного нотаріуса Дружківського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_6 У березні 2012 року ставлення ОСОБА_4 до позивачки різко змінилося, вона почала ображати позивачку. Тому позивачка звернулася до свого брата ОСОБА_7, що мешкає у м.Москва, який навідався до будинку позивачки та повідомив їй, що будинок їй вже не належить, його власниками є сторонні люди, які пояснили, що купили його. Оскільки у зв'язку з поганим ставленням онуки до неї позивачка не могла залишатися у м.Дружківка, вона з допомогою брата повернулася до м.Харкова, де дізналася про те, що у березні 2012 року відбулося оформлення спірного правочину дарування на користь ОСОБА_2. При цьому у спірному договорі було зазначено, що від імені позивачки за довіреністю діє ОСОБА_3, яку позивачка не знає і яку вона не уповноважувала та цей правочин. Позивачка вважає, що її онука ОСОБА_4 ввела її в оману та розпорядилася її власністю всупереч інтересам та бажанню позивачки. На пропозицію позивачки розірвати спірний договір ОСОБА_4 відповіла відмовою.

В судовому засіданні позивачка підтримала уточнений позов та пояснила, що у грудні 2011 року її забрала до себе її онука, ОСОБА_4, оскільки вона потребувала догляду у зв'язку з погіршенням стану здоров'я. Онука пообіцяла їй, що буде про неї дбати і допоможе з операцією на очах. У м.Дружківка вона оформила на онуку довіреність, щоб та отримувала її пенсію у м.Харкові. Через деякий час онука сказала їй, що довіреність оформлена не правильно і потрібно оформити нову довіреність. Ще через деякий час онука сказала, що і в новій довіреності виявилися якісь недоліки, тому необхідно ще раз завітати до нотаріуса. Коли вони в третій раз приїхали до нотаріуса, вона не читала документу, якого їй дали підписати, оскільки погано бачила. Але нотаріусу вона не повідомляла про цю обставину і не просила, щоб їй прочитали документ вголос. Під час попередніх візитів до нотаріуса вона також не читала документи, які їй давали підписувати через поганий зір, але нотаріусу вона про це нічого не повідомляла. Після того, як вона підписала довіреність, її відвезли додому, а онука кудись поїхала. ОСОБА_4 повернулася вже наступного дня та сказала позивачці, що продала будинок за 33 тисячі гривень, гроші показала, але позивачці не віддала. У березні 2012 року, коли позивачка збиралася їхати до м.Харкова у гості до своєї знайомої ОСОБА_8, онука сказала, що у Харкові потрібно передати копію її паспорту ОСОБА_3. Коли позивачка їхала в автобусі з м.Дружківка до м.Харкова, вона зателефонувала на телефон ОСОБА_3, номер якого повідомила їй онука. Вони домовилися зустрітися на автовокзалі. У м.Харкові на автовокзалі позивачку зустрічала її знайома ОСОБА_8 Також на автовокзалі позивачка зустрілася та познайомилася з ОСОБА_3, якій передала копію свого паспорту. ОСОБА_3 розповіла їй про те, що планує зробити ремонт у спірній частині будинку. Зараз позивачка проживає у належному їй на праві власності будинку АДРЕСА_1.

Представник позивачки - адвокат ОСОБА_9 також підтримала позов з урахуванням уточнень, посилаючись на те, що спірний правочин не відповідав внутрішній волі позивачки та був вчинений усупереч її інтересам, а тому є недійсним.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні не визнала позов та пояснила, що на початку 2012 року вона з чоловіком вирішили змінити місце проживання, і знайомий розповів їм про будинок АДРЕСА_2. Вона разом з чоловіком вирішили подивитися на цей будинок. Син позивачки ОСОБА_10 показав їм будинок, і той їм сподобався. Через деякий час до неї зателефонувала ОСОБА_4 та запропонувала переоформити будинок. Але коли вони разом з ОСОБА_4 прийшли до нотаріуса, то виявилося, що довіреність від позивачки, яку мала при собі ОСОБА_4 на право розпоряджатися всім майном позивачки, за словами нотаріуса, не підходила для укладення договору дарування. Після цього ОСОБА_4 зателефонувала їй та запропонувала оформити безпосередньо на неї довіреність від ОСОБА_1 Вона погодилася, і через деякий час ОСОБА_4 привезла їй довіреність від імені позивачки на неї, ОСОБА_3, на право розпорядження спірним нерухомим майном. Коли їй знадобилася копія паспорту позивачки для переоформлення будинку, вона зателефонувала ОСОБА_4, і та повідомила, що позивачка приїде до м.Харкова і передасть їй копію свого паспорту. У березні 2012 року вона зустріла позивачку на автовокзалі. Позивачка надала їй копію свого паспорту, а вона, у свою чергу, розповіла позивачці про наміри зробити ремонт у спірній частині будинку. Позивачка спитала її, чи можна їй буде інколи навідуватися до них у будинок, і вона відповіла, що завжди приймуть її. Позивачка також розповіла, в неї проблеми з сином, який зловживає спиртними напоями. Після цієї зустрічі вона позивачку більше не бачила.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечувала проти позову та пояснила, що у березні 2012 року вона разом зі своєю матір'ю ОСОБА_3 прийшли до нотаріуса, де було оформлено договір дарування спірного нерухомого майна. В деталі цього правочину вона не вдавалася, оскільки повністю покладалася на матір.

Представник співвідповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - ОСОБА_11 також заперечувала проти позову, посилаючись на відсутність доказів дефекту волі позивачки стосовно спірного правочину.

Співвідповідач ОСОБА_4, належним чином повідомлена про час та місце судового розгляду справи, в судове засідання не з'явилася з невідомих суду причин.

З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив такі факти та відповідні ним правовідносини.

Згідно з копією листа КП «ХМБТІ» від 17.10.2012р. право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 зареєстровано:

- за ОСОБА_12 - 148/600 частини на підставі договору дарування, посвідченого 07.04.1971р. 6-ю ХДНК, р.№2310,

- за ОСОБА_13 - 92/600 частин на підставі договору дарування, посвідченого 30.09.2005р. приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_14, р.№5084,

- за ОСОБА_15 - 174/600 частин на підставі договору дарування, посвідченого 24.03.2011р. приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_5, р.№1261,

- за ОСОБА_2 - 186/600 частин на підставі договору дарування, посвідченого 23.03.2012р. приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_5, р.№926 (а.с.926).

Як вбачається зі спірного договору дарування, який був укладений 23.03.2012р. у м.Харкові та посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_5, р.№926, ОСОБА_1 (в особі представника - ОСОБА_16, яка діяла на підставі довіреності, посвідченої 29.02.2012р. приватним нотаріусом Дружківського МНО Донецької області ОСОБА_6 за реєстровим №1061) подарувала, а ОСОБА_2 прийняла в дар 186/600 частин житлових будинків літ. «А-1» , «Б-1», «В-1» з надвірними будівлями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.7-8).

29.02.2012р. приватним нотаріусом Дружківського МНО Донецької області ОСОБА_6 за реєстровим №1061 було посвідчено довіреність, якою позивачка, ОСОБА_1, уповноважувала співвідповідачку, ОСОБА_3, розпорядитися за ціну та на умовах за її розсудом належними на праві власності позивачці 186/600 частинами домоволодіння з надвірними будівлями та земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.83).

При цьому повноваження довіреної особи не обмежені якимись умовами, в тому числі, умовою відплатності договору відчуження спірної частини майна або умовою заборони укладення договору дарування цього майна.

Відповідно до листа від 13.11.2013р. №103/01-16 приватного нотаріуса Дружківського МНО Донецької області ОСОБА_6, наданого на запит суду, позивачка неодноразово (27.11.2011р., 01.02.2012р. та 29.02.2012р.) особисто та самостійно з'являлася до неї як до нотаріуса за вчиненням нотаріальних дій. Всі нотаріальні дії, у тому числі, довіреність, посвідчена нотаріусом 29.02.2012р. за реєстровим №1061, вчинялися в приміщенні, що є робочим місцем нотаріуса. Кожного разу ОСОБА_1 особисто висловлювала свої наміри та побажання щодо оформлення нотаріальних документів, розуміла їх значення та самостійно прочитувала зміст кожного з них, власноручно підписувала. Особу ОСОБА_1 було встановлено на підставі її паспорту. ОСОБА_1 завжди була у доброму гуморі та почувалася добре, розповідала про своє особисте життя, добре орієнтувалася у подіях, що відбуваються (а.с.82).

Свідок ОСОБА_17 показала судові, що позивачка є її знайомою, раніше була сусідкою. Також свідок знає ОСОБА_4, яка є онукою позивачки. Свідкові відомо, що у грудні 2011 році ОСОБА_4 забрала позивачку до себе у м.Дружківку, оскільки син позивачки зловживав спиртними напоями та ображав позивачку. Позивачка скаржилася на стан здоров'я, зокрема, на поганий зір. Після переїзду до м.Дружківка позивачка та її онука приїжджали разом до м.Харкова у середині січня 2012 року. Після цього ОСОБА_4 сама приїжджала до м.Харкова для переводу пенсії позивачки у м.Дружківка. Наприкінці березня 2012 року позивачка приїжджала до м.Харкова у гості до їхньої спільної знайомої ОСОБА_8 Про наміри позивачки подарувати будинок свідкові не відомо, але позивачка розмірковувала про можливість продати будинок. Згодом позивачка розповіла свідкові, що ОСОБА_4 продала належну ій частину будинку АДРЕСА_2 за 33 тисяч гривень, але грошей позивачці не віддала. Також свідок знає, що позивачці зробили операцію на одному оці у м.Дружківка.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснила, що є сусідкою позивачки та знає співвідповідачку ОСОБА_4 як онуку позивачки. Деякий час тому позивачку забрала до себе її онука ОСОБА_4 Коли свідок телефонувала позивачці, та їй скаржилася, що не бачить одним оком. Про те, що будинок був подарований, свідок дізналася вже пізніше, коли їй телефонувала позивачка та казала, що продала будинок. Коли позивачка приїжджала у м.Харків до свідка у гості, то свідок її зустрічала на автовокзалі, оскільки позивачка погано себе почувала та погано бачила. На автовокзалі позивачка зустрічалася з якоюсь жінкою, але про що вони спілкувалися, свідок не знає.

З наданих стороною позивача копії медичних документів без спеціальних знань у відповідних галузях медицини суд позбавлений можливості зробити однозначний висновок щодо стану здоров'я позивачки на момент вчинення спірного правочину та можливості впливати на її дії.

Таким чином, проаналізувавши усі докази у їх сукупності та взаємозв'язку, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження ті обставини, на які позивачка посилалася в обґрунтування свого позову.

Так, статтею 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У статті 203 ЦК України, в якій визначено основні критерії чинності правочину, зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі.

В той же час, суду не надано достатніх, допустимих та належних доказів на підтвердження відсутності вільного волевиявлення позивачки стосовно спірного правочину, невідповідності її внутрішньої волі та зовнішнього волевиявлення (дефекту волі), а також на підтвердження введення її в оману щодо змісту довіреності від 29.02.2012р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1-11, 58-61, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Червонозаводського районного суду м.Харкова від 27.05.2013р. у цій справі:

- скасувати заборону ОСОБА_2 виконання дій, пов'язаних з відчуженням 186/600 частин домоволодіння АДРЕСА_2, які належать їй на підставі договору дарування, посвідченого 23 березня 2012 року приватним нотаріусом ХМНО №926 ОСОБА_5

Заходи забезпечення позову залишаться у силі до набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Блага І.С.