Ухвала суду № 37905466, 21.03.2014, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/661/14-ц

№ 6/183/72/14

21.03.2014 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Парфьонова Д.О.,

секретаря Буша А.М.,

за участі представника заявника ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника третьої особи ОСОБА_3,

представника третьої особи ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області подання Відділу державної виконавчої служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції про визначення в натурі реальної частки майна, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2011 року у справі №2-2186/11 позов ОСОБА_5 до ОСОБА_2 задоволено частково. Присуджено до стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 борг за договором позики у розмірі 156913,75 грн., а також судові витрати в розмірі 1596,13 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення позову в розмірі 120 грн., а всього158629,88 грн. В іншій частині позову відмовлено.

29 січня 2014 року до суду надійшло подання Відділу державної виконавчої служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції про визначення в натурі реальної частки майна, згідно якого державний виконавець просить визначити в натурі реальну частку майна ОСОБА_2 в майні, яким він володіє спільно з дружиною ОСОБА_6 - чотирьох кімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1. Посилається на те, що необхідно виділити в натурі з метою звернення стягнення за виконавчим документом майно, що належить на праві власності боржнику.

Заявник в судовому засіданні підтримав подання.

Позивач в судове засідання не з`явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, поважних причин неявки не повідомив. У відповідності до ч.2 ст.379 ЦПК України, Неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

Відповідач проти задоволення подання заперечив, вказуючи на його безпідставність.

Судом в судовому засіданні залучено до справи в якості третіх осіб - ОСОБА_6 та Публічне акціонерне товариство «Мегабанк».

Представник третьої особи - ОСОБА_6 заперечив проти задоволення подання, посилаючись на те, що частка боржника у володінні майном вже визначена рішенням суду та становить ? частину квартири і державний виконавець не наділений повноваженнями на звернення до суду з вимогами про виділення майна в натурі.

Представник третьої особи - ПАТ «Мегабанк» заперечив проти задоволення подання, вказуючи на те, що майно, яке просить визначити в натурі заявник знаходиться в іпотеці, внаслідок чого визначити в натурі її частку з метою його подальшої реалізації неможливо.

Розглянувши матеріали подання, заслухавши пояснення сторін, суд приходить до наступного.

Як свідчать матеріали справи, рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2011 року у справі №2-2186/11 позов ОСОБА_5 до ОСОБА_2 задоволено частково. Присуджено до стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 борг за договором позики у розмірі 156913,75 грн., а також судові витрати в розмірі 1596,13 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення позову в розмірі 120 грн., а всього 158629,88 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 серпня 2011 року рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2011 року залишено без змін.

На виконання рішення суду видано виконавчий лист від 06 вересня 2011 року.

19 вересня 2011 року державним виконавцем ухвалено постанову про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_2, надано боржнику строк для самостійного виконання до 26 вересня 2011 року.

Згідно довідки, КП «Новомосковське міжрайонне бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_2, на підставі дублікату свідоцтва про право власності від 02 липня 2007 року, зареєстрованого в реєстрі прав власності 02 липня 2007 року № 19401084. та на праві приватної власності належить чотирьох кімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1. 27 серпня 2012 року державним виконавцем складено акт опису та арешту майна, відповідно до якого описано квартиру АДРЕСА_1.

Згідно заочного рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області у справі № 183/1922/13-ц від 16 жовтня 2013 року виключено з акту опису та арешту майна та знято арешт з ? частини квартири АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_6.

Відповідно до ч.1 ст.379 ЦПК України, питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного виконавця.

У відповідності до другого речення частини 6 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Однак у відповідності до ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Звертаючись до суду з поданням про визначення части боржника у володінні спільним майном в натурі, заявником не враховано наступного.

Відповідно до ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

Згідно ст.371 ЦК України, кредитор співвласника майна, що є у спільній сумісній власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред'явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, для звернення стягнення на неї здійснюється у порядку, встановленому статтею 366 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Згідно ст.366 ЦК України, кредитор співвласника майна, що є у спільній частковій власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред'явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї. Якщо виділ в натурі частки із спільного майна має наслідком зміну його призначення або проти цього заперечують інші співвласники, спір вирішується судом. У разі неможливості виділу в натурі частки із спільного майна або заперечення інших співвласників проти такого виділу кредитор має право вимагати продажу боржником своєї частки у праві спільної часткової власності з направленням суми виторгу на погашення боргу. У разі відмови боржника від продажу своєї частки у праві спільної часткової власності або відмови інших співвласників від придбання частки боржника кредитор має право вимагати продажу цієї частки з публічних торгів або переведення на нього прав та обов'язків співвласника-боржника, з проведенням відповідного перерахунку.

Виходячи з приписів даних норм права, лише співвласник майна та кредитор співвласника майна має право на виділ у натурі його частки із майна, що є у спільній сумісній власності.

Крім того, положеннями ч.6 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» та ст.379 ЦПК України визначено, що суд може визначити частку майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами. Однак дані норми права не передбачають визначення в натурі реальної частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

Оскільки заявник звернувся до суду з вимогою про визначення в натурі реальної частки майна боржника у володінні власністю, заявлених вимог на день розгляду подання не уточнив, клопотання про проведення експертизи з метою встановлення технічної можливості поділу майна не заявляв, суд вважає подання таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 210, 379 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні подання відділу державної виконавчої служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції про визначення в натурі реальної частки майна боржника у володінні власністю - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана апеляційному суду Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвалу в повному обсязі складено 24 березня 2014 року.

Суддя Д.О.Парфьонов